Рішення

від 23.02.2021 по справі 910/13213/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 910/13213/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОТРОН , м. Київ

до Державної установи Бучанська виправна колонія (№85) , м. Ірпінь, смт. Гостомель, Київська область

про розірвання договору та стягнення заборгованості

представники:

від позивача: А.О.Мелузов

від відповідача: А.Л.Шепель, В.Г.Липинець

вільний слухач - С.В.Калінський

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОТРОН б/н від 01.09.2020 року (вх. №13213/20 від 02.09.2020 року) до Державної установи Бучанської виправної колонії №85 про розірвання Договору про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2004 року та стягнення заборгованості у сумі 3501022,53 грн., з яких 2837471,31 грн. основного боргу, 411433,34 грн. 0,1% пені за Договором, 198622,99 грн. 7% штрафу, 19770,85 грн. інфляційних втрат, 33724,04 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 року у справі №910/13213/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОТРОН б/н від 01.09.2020 року з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 05.10.2020, справу №910/13213/20 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Д.Г. Зайцю.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13212/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.12.2020 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №5030/05-20 від 25.11.2020 року (вх. №26399/20 від 27.11.2020 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2020 року повідомив, що ним не отримано відзив на позовну заяву.

Представник відповідача належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 01.12.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/13213/20 на тридцять днів та відкладено судове засідання на 26.01.2021 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 15.01.2021 (вх. №891/21 від 15.01.2021).

Ухвалою суду від 26.01.2021 року закрито підготовче провадження у справі №910/13213/20 та призначено розгляд справи по суті на 23.02.2021 року.

До суду від відповідача електронною поштою надійшло клопотання №275/05-21 від 09.02.2021 року про проведення судового засідання 23.02.2021 року без участі його представника та про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Представником відповідача у судовому засіданні 23.02.2021 року подано письмові пояснення б/н від 23.02.2021 року (вх. №4341 від 23.02.2021 року) та клопотання про призначення судової електро-технічної експертизи б/н від 23.02.2021 року (вх. №4340/21 від 23.02.2021 року).

Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2021 року проти поданого відповідачем клопотання про призначення судової електро-технічної експертизи заперечив.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України.

Статтею 207 ГПК України передбачено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Частиною 3 ст. 201 ГПК України встановлено, що з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Отже, нормами Господарського процесуального кодексу України чітко визначено момент початку розгляду справи по суті, а саме з моменту оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 26.01.2021 розгляд справи по суті призначено на 23.02.2021 року на 10:45. Клопотання про призначення судової електро-технічної експертизи б/н від 23.02.2021 року (вх. №4340/21 від 23.02.2021 року) подано відповідачем після оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим. Враховуючи викладене, судом протокольною ухвалою відмовлено відповідачу у прийнятті до розгляду клопотання про призначення судової електро-технічної експертизи, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 23.02.2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2021 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.02.2021 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд в позові відмовити повністю.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 23.02.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державною установою «Бучанська виправна колонія (№85)» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплотрон» (за договором - учасник) 24.02.2020 року укладено Договір №2-К про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Договір) згідно п. 1.1 якого, учасник зобов`язується надати замовнику послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх вартість. Найменування (номенклатура, асортимент): постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, код згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015:09320000-8. Кількість наданих послуг за Договором становить 1860,38 Гкал. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені сторонами з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п.п. 1.2-1.4 Договору).

Учасник повинен надати замовнику послуги з постачання пари, гарячої води та повязаної продукції із врахуванням їх особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик та із дотриманням граничних показників якості, визначених державними стандартами (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, ціна Договору, виходячи з замовлених замовником обсягів постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції з урахуванням діючих на момент підписання даного Договору тарифів, становить 3516120 (три мільйони п`ятсот шістнадцять тисяч сто двадцять) грн. (в тому числі ПДВ - 586020,00 грн.). На момент укладення даного Договору тариф на постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції становить 1890,00 грн/Гкал (з ПДВ).

Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 5 (п`яти) банківських днів по отриманню замовником рахунку-фактури, який формується відповідно до даних про фактичне споживання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за показниками приладу обліку теплоенергії, встановленого на об`єкті споживання теплоенергії, на підставі Акту приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, підписаного представниками сторін Договору.

Пунктом 5.1 та 5.2 Договору визначено, що пара та гаряча вода, постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за даним Договором здійснюється протягом 2020 року. Постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції здійснюється за місцем розташування замовника.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається строком до « 31» грудня 2020 року, а в частині оплати - до повного виконання. Дія цього Договору розповсюджується на господарські відносини, які виникли між сторонами з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України.

Як зазначив позивач в позовній заяві, згідно показників лічильника теплової енергії SCYLAR INT8 відповідачем фактично спожито пари, гарячої води та пов`язаної продукції за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року - 1501,30759 ГКал на загальну суму 2837471, 31 грн. з ПДВ.

Позивачем на адресу відповідача згідно листа №03-23/03 від 23.03.2020 року надіслано Акти приймання - передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції та рахунки-фактури за січень та лютий 2020 року, які отримано відповідачем 29.03.2020 року, що підтверджується підписом на зазначеному листі.

Крім того, позивачем на адресу відповідача згідно листа №03-02/04 від 02.04.2020 року надіслано рахунок-фактуру за березень 2020 року, Акт приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за березень 2020 року та Акт фіксації показників лічильника тепла ТБМТ-Т-2000 станом на 11:00 31.03.2020 року, які отримано відповідачем 02.04.2020 року, що підтверджується підписом на зазначеному листі.

Однак, відповідач вказані акти не підписав та не оплатив вартість наданих послуг.

Заперечуючи щодо надання послуг належної якості, відповідач звертався до позивача з листом-претензією №1054/11-20 від 02.03.2020 року, №1494/9-20 від 26.03.2020 року в яких зазначав, що прилад обліку не опломбовано, а під час зняття показань представник відповідача не був присутній, в актах приймання-передачі не зазначено показників лічильника, що свідчить про його несправність, також посилався на недотримання позивачем температурного режиму на об`єктах споживання.

У відповідь на претензії позивач листом від 23.03.2020 року №05-23/03, від 02.04.2020 року №04-02/04, від 23.03.2020 року №06-23/03 повідомив відповідача, що починаючі з 01.01.2020 року замовником не заперечувалось проти якості наданих послуг, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку замовника, спростовував відсутність пломби на приладі обліку. Також, позивач зазначив, що оскільки в Договорі запропонованому замовником не регулюються питання розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності і межа продажу теплової енергії сторін, тому, згідно Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 року №1198, місцем постачання теплової енергії є місце встановлення обліку теплової енергії. Також, позивач повідомляв відповідача про необхідність прийняття заходів по приведенню теплової мережі до придатного стану, оскільки мережа не може забезпечити номінальний тепловий режим у будівлі.

Позивач 19.05. 2020 року звернувся до ТОВ АНАП-УКРАЇНА , як офіційного автоматизованого дистриб`ютора SONTEX , DIEHL Metering (Німеччина) - виробника лічильника теплової енергії SCYLAR щодо зняття архіву споживання теплової енергії з лічильника SCYLAR, який встановлений на вихідному колекторі теплової котельні.

Згідно відповіді ТОВ АНАП-УКРАЇНА №29 від 21.05.2020 року, проведено апаратне зняття архіву споживання теплової енергії з лічильника теплової енергії Scylar№61862496, встановленого на вихідному колекторі теплової котельні за адресою: смт. Гостомель, вул. Мирна, 3. Згідно аналізу середньодобових параметрів споживання теплоносія, видимих зауважень до роботи вузла обліку не виявлено. За виключенням аварійних ситуацій на тепломережі, показники енергії та витрати за період з 30.11.2019 по 01.04.2020 (дата відключення теплопостачання) накопичувались безперервно, що свідчить про відпуск теплоносія споживачам котельні.

Враховуючи зазначене, позивачем на адресу відповідача листом №02-27/07 від 27.07.2020 року повторно надіслано на підписання Акти приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за січень-березень 2020 року, та рахунок-фактуру до Актів приймання - передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за січень-березень 2020 року, який отримано відповідачем 27.07.2020 року, що підтверджується підписом на вказаному листі.

Також, позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу в порядку ст. 530 ЦК України №01-27/07 від 27.07.2020 року про погашення заборгованості у розмірі 2837471,31 грн.

Відповідач на вимогу позивача №01-27/07 від 27.07.2020 року надіслав відповідь №3462/11-20 від 03.08.2020 року, в якій повідомив, що позивачем, в порушення умов укладеного Договору, не забезпечено постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції у строки, передбачені Договором, в результаті чого замовником не отримано зазначену послугу. Оскільки, ТОВ «Теплотрон» не надав замовнику якісні послуги, підписати відповідні Акти наданих послуг є неможливим. Враховуючи викладене, замовник, у відповідності до ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, вимагає достроково розірвати Договір №2-К від 24.02.2020 року та підписати запропонований проект додаткової угоди №1 від 03.08.2020 року.

У відповідь на зазначену вимогу позивач надіслав відповідачу відповідь на пропозицію №3-20/08 від 20.08.2020 року (отримана відповідачем 21.08.2020 року, що підтверджується штампом та підписом на вказаній відповіді) в якій зазначив, що запропоновані положення додаткової угоди є неприйнятними та протиправними, оскільки, відповідач має фінансову заборгованість за наданні послуги згідно Договору. ТОВ ТЕПЛОТРОН повідомив, що не заперечує проти розірвання Договору за умови сплати Державною установою БУЧАНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 85) заборгованості в сумі 2837471,31 грн.

Однак, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість у розмірі 2837471,31 грн. відповідачем не погашена.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивачем в порушення своїх зобов`язань за Договором, належним чином послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції не надавались, а граничні показники якості, визначені державними стандартами не дотримувались. В порушення п. 5.5.1 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року №71, техніко-економічне обґрунтування та технічне завдання на проектування джерела теплопостачання у ТОВ «ТЕПЛОТРОН» відсутні. Проектна документація на котельню позивачем з відповідачем не погоджувалась та на прохання відповідача не була надана, що підтверджується протоколом №3 від 20.05.2020 року та свідчить про її відсутність. Відповідачу не надано інформацію про затвердження тарифу постачання теплової енергії, що свідчить про необґрунтованість тарифу. Як вказує відповідач, у позивача відсутня ліцензія на виробництво та транспортування теплової енергії. Крім того, позивачем не укладено договорів щодо використання тепломережі (тепломагістралі) для постачання послуг за місцем розташування замовника (точки розподілу), оскільки, зазначена тепломережа знаходиться на балансі ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№85) та обопільно використовувалась цим підприємством з ТОВ «Вертон» згідно Договору №81Г від 08.10.2019 року. При формуванні актів приймання-передачі в порушення п. 4.1 Договору, позивачем використані показники приладу обліку, встановлені на виході опалювального агрегату позивача, а не на об`єкті споживання, при цьому, прилад обліку не опломбовано. Відповідач звертає увагу, що за результатами перевірки показників температури води в системі опалення, проведених в січні, лютому 2020 року встановлено систематичну невідповідність температурного режиму на об`єктах споживання, про що відповідач був повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України, визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши укладений між сторонами Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу з елементами договору про надання послуг (змішаний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 276 ГК України також передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно пп. 6.1.1. п. 6.1 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України Про теплопостачання , теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання , у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є постачальником пари, гарячої води та пов`язаної продукції та здійснює свою діяльність на підставі статуту та безстрокової ліцензії наданої згідно рішення Київської обласної державної адміністрації від 21.02.2019 року №89. З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що позивачем було надано відповідачу послуги за період січень-березень 2020 року з постачання пари, гарячої води та пов`язаних послуг.

Судом встановлено, що відповідач починаючи з 01.01.2020 року не звертався до позивача щодо повноти та якості отриманих послуг, а лише в березні 2020 року, тобто, після отримання послуг протягом січня-лютого 2020 року, зокрема, у листі від 02.03.2020 року просив позивача переглянути та зменшити розмір плати за отримані послуги у зв`язку з їх неналежною якістю та/або неповнотою.

Матеріали справи не містять і відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували, що позивач неякісно постачав теплову енергію, або були збої в постачанні теплової енергії за спірний період співпраці між сторонами.

В той же час, відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст. 19 Закону України Про теплопостачання , споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману ним теплову енергію у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Норми чинного законодавства не ставлять обов`язок споживачів щодо сплати житлово-комунальних послуг в залежність від надання цих послуг належної якості та в повному обсязі. Разом з тим, споживачі мають право у встановленому законом порядку на відшкодування шкоди, завданої послугами неналежної якості, на зменшення плати за послуги неналежної якості або не в повному обсязі.

Порядок вирішення претензій споживача щодо якості та повноти наданих комунальних послуг встановлений статтею 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Виходячи зі змісту наведених вище статей, оплаті зі сторони замовника підлягає саме надана послуга, факт реального надання якої підлягає доведенню належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст 73-79 ГПК України. Висновок про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором викладено в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 року у справі №23/326.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 5 (п`яти) банківських днів по отриманню замовником рахунку-фактури, який формується відповідно до даних про фактичне споживання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за показниками приладу обліку теплоенергії, встановленого на об`єкті споживання теплоенергії, на підставі Акту приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, підписаного представниками сторін Договору.

Так, судом встановлено, що Акти приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за січень, лютий, березень 2020 року та рахунки-фактури за січень, лютий, березень 2020 року підписано позивачем та відповідно надано на підпис відповідачу, що підтверджується листами №03-23/03 від 23.03.2020 року та №03-02/04 від 02.04.2020 року до яких додано вказані акти та рахунки. Крім того, листом №03-23/03 від 23.03.2020 року повідомлено відповідача, що у разі неотримання ТОВ ТЕПЛОТРОН протягом двох днів з моменту отримання примірників підписаних замовником Актів приймання-передачі або обґрунтованої відмови від підписання таких Актів, такі Акти вважатимуться підписаними, а послуги такими, що надані належним чином.

Отримання відповідачем Актів приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції за січень, лютий, березень 2020 року та рахунків-фактур за січень, лютий, березень 2020 року підтверджується вхідними штампами з підписами на листах №03-23/03 від 23.03.2020 року та №03-02/04 від 02.04.2020 року.

Відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу спірних актів з мотивованою відмовою від їх підписання у визначений строк. Листи відповідача від 02.03.2020 року, від 26.03.2020 року, від 31.03.2020 року, від 08.04.2020 року та від 15.04.2020 року, на які він посилається у відзиві, не є за своєю суттю відмовою від підписання актів.

Суд зазначає, що пасивна бездіяльність відповідача в частині відсутності реагування на одержані від позивача Акти приймання-передачі постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції не є добросовісною поведінкою суб`єкта господарювання та відповідно не зумовлює відсутність у нього обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

Відсутність в рахунках-фактурах та Актах приймання-передачі інформації про показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, про які зазначає відповідач, не свідчать про необґрунтованість здійснених позивачем розрахунків вартості фактично наданих послуг та не є підставою для відмови від їх оплати.

Непідписання відповідачем Актів приймання-передачі не спростовує факту надання позивачем послуг теплової енергії на зазначені в таких актах суми, оскільки, факт надання позивачем вказаних послуг і на зазначену в акті суму підтверджується показниками лічильника про що зазначено в рахунках та актах.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був обізнаний про існування заборгованості, зокрема, позивачем до позову долучено копії відповідних доказів з яких вбачається, що відповідач отримував відповідні Акти приймання-передачі та рахунки-фактури. Судом враховано, що нормами діючого законодавства та умовами Договору не передбачено, що підписання актів приймання-передачі є виключною підставою для їх оплати. Факт надання позивачем послуг за період січень-березень 2020 року підтверджується доданими до позову матеріалами та відповідачем належними доказами не спростовано.

Слід також зазначити, що спірний Договір укладено між сторонами за результатами тендерної процедури з застосуванням скороченої переговорної процедури закупівлі послуг з постачання водяного пару та гарячої води для потреб ДП Бучанська виправна колонія (№85) .

Так, згідно протоколу переговорів тендерного комітету Державної установи Бучанська виправна колонія (№ 85) з ТОВ ТЕПЛОТРОН від 13.02.2020 року, головою тендерного комітету Шепель А.Л. зазначено, що є необхідність закупівлі послуг з постачання водяного пару та гарячої води для потреб установи відповідача шляхом застосування скороченої переговорної процедури за участю ТОВ ТЕПЛОТРОН .

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій, переможцем визначено ТОВ ТЕПЛОТРОН (UA-2020-02-08-000021-а).У п. 8 в графі Інформація та документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, а також інформація та документи, що містять технічний опис предмета закупівлі вказаного протоколу замовником (відповідачем) зазначено, що документація відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, встановлені ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України Про публічні закупівлі , замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: 1) наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 2) наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; 3) наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); 4) наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.

Відповідно до п. 10 Звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-02-08-000021-а від 24.02.2020 року в графі Інформація про наявність і відповідність установленим законодавством вимогам документів, що підтверджують відповідність учасників кваліфікаційним критеріям згідно ст. 16 Закону України Про публічні закупівлі , та наявність/відсутність обставин, установлених статтею 17 цього Закону замовником (відповідачем) зазначено, що інформація відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації.

Отже, відповідачем було перевірено надану позивачем інформацію стосовно матеріально-технічної бази, кваліфікації та іншої документації.

Також, позивачем було зазначено та не заперечено відповідачем, що відповідно до п. 10.2. Договору, його дія розповсюджується на господарські відносини починаючи з 01 січня 2020 року, згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України. Отже, фактично позивач почав надавати послуги з 01 січня 2020 року, а сам Договір підписано 24.02.2020 року, однак, протягом вказаного періоду відповідач не звертався до позивача з будь-якими претензіями стосовно якості надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про публічні закупівлі , переговорна процедура закупівлі використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю після проведення переговорів щодо ціни та інших умов договору про закупівлю з одним або кількома учасниками процедури закупівлі.

Твердження відповідача, щодо ненадання позивачем аргументації тарифу ціни за послуги, є необґрунтованими, оскільки, за результатами переговорів відповідач погодився на ціну 1890,00 грн./Гкал (з ПДВ) за послуги з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції (код державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015: 09320000-8). Відповідачем 14.02.2020 року оприлюднено на сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-02-08-000021-a повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) з ТОВ ТЕПЛОТРОН за узгодженою ціновою пропозицією.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі , договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна є істотною умовою господарського договору (ч. 2 ст. 189 ГК України)

Отже, сторонами досягнуто згоди щодо обсягів наданих послуг та їх вартості, а саме, загальний обсяг наданих послуг: 1860 Гкал на суму у розмірі 3516120,00 грн. (в тому числі ПДВ - 586020,00 грн.) за тарифом 1890,00 грн./Гкал (з ПДВ).

З долученого до матеріалів справи повідомлення про намір укласти договір вбачається, що в обґрунтування застосування переговорної процедури закупівлі замовником (відповідачем) зазначено, що тепломережа замовника приєднана до тепломережі ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85) код ЄДРПОУ: 08680187, місцезнаходження: 08290, Київська область, смт. Гостомель, вулиця Мирна 3, та котельні ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85) код ЄДРПОУ: 08680187, місцезнаходження: 08290, Київська область, смт. Гостомель, вулиця Мирна 3. На даний час котельня ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85) знаходиться в неробочому стані, про що є відповідний лист, тому, теплопостачання від інших теплопостачальних організацій технічно неможливо, у зв`язку з відсутністю теплових мереж і котелень в місці розміщення замовника. Спорудження теплових мереж для підключення до інших теплопостачальних організацій та будівництво інших котелень економічно є не рентабельно. Також до тепломереж приєднана котельня ТОВ ТЕПЛОТРОН (постачальник), яка знаходиться на території установи і знаходиться в робочому стані та може надавати замовлені послуги.

Крім того, згідно п. 41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року №1198, споживач несе відповідальність за: технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання; недотримання затверджених договірних значень обсягу споживання теплової енергії та режиму теплоспоживання; самовільне переобладнання системи теплоспоживання; витікання теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на власних теплових мережах та системі теплоспоживання; утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління, технічних підвалів, горищ, де прокладені теплові мережі теплопостачальної організації; достовірність наданої інформації.

Як зазначено позивачем, ТОВ ТЕПЛОТРОН є постачальником пари, гарячої води та пов`язаної продукції, його котельня розташована в межах території відповідача. Теплові мережі, що під`єднанні до котельні, та стан цих теплових мереж (теплотраси), по яким проходить теплопостачання до об`єктів відповідача, знаходяться в неналежному стані, та потребують капітального ремонту, про що неодноразово повідомлялося відповідачу, зокрема листом ТОВ ТЕПЛОТРОН від 23.03.2020 року №06-23/03.

Вищевикладене спростовує посилання відповідача на викладені у відзиві обставин.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем доведено, що факт надання та отримання послуг з постання пари, гарячої води та пов`язаних послуг за Договором, надання та отримання таких послуг відповідачем по суті не заперечується, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг з постання пари, гарячої води та пов`язаних послуг у розмірі 2837471,31 грн., оскільки, факт споживання таких послуг (теплової енергії) зобов`язує відповідача оплатити такі послуги.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2837471,31 грн. заборгованості за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 33724,04 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 2837471,31 грн. за період з 09.04.2020 року по 31.08.2020 року, 19770,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 2837471,31 грн. за період з 09.04.2020 року по 31.07.2020 року, а також, 411433,34 грн. 0,1% пені на заборгованість відповідача у сумі 2837471,31 грн. за період з 09.04.2020 року по 31.08.2020 року та 198622,99 грн. 7% штрафу від суми основного боргу, передбачених п. 7.2 Договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних у сумі 33724,04 грн. та інфляційних втрат у сумі 19770,85 грн., судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими, тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 411433,34 грн. 0,1% пені та 198622,99 грн. 7% штрафу згідно п. 7.2 Договору, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань при закупівлі пари та гарячої води, постачання пари та гарячої води за даним Договором закупівлі за бюджетні кошти, винна сторона сплачує управній стороні штрафні санкції ( неустойка, штраф, пеня ) у розмірі і в порядку, встановленому ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

З тексту позовної заяви та розрахунку вбачається, що позивач при нарахуванні штрафних санкцій (0,1 % пені та 7% штрафу) керувався ч. 2 ст. 231 ГК України.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання, як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Пунктом 2 ч.2 ст. 231 ГК України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

У даному випадку у відповідача перед позивачем за умовами Договору виникає грошове зобов`язання (оплата наданих послуг), а отже, застосовувати абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України є неправомірним.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 04.02.2014 року у справі №3-1гс14, у якій зроблено висновок про те, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України не можуть застосовуватися до грошових зобов`язань. Аналогічна правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі №3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі №3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11.

Крім того, під час укладання Договору, у п. 7.2 Договору сторони не визначили, яка саме частина ст. 231 ГК України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 4 ст. 231 ГК України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Таким чином, у випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, ч. 2 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №904/5922/17, від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Суд зазначає, що для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 231 ГК України, позивачу необхідно довести наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій. Таким чином, у зв`язку із тим, що у Договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також, з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 411433,34 грн. 0,1% пені та 198622,99 грн. 7% штрафу.

Розглядаючи вимогу про розірвання Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 року, суд вирішив наступне.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 1 ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач надіслав на адресу позивача пропозицію №3464/11-20 від 03.08.2020 року про розірвання Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 року. Позивач на зазначену пропозицію відповідача надав відповідь №3-20/08 від 20.08.2020 року (яка отримана відповідачем 21.08.2020 року, що підтверджується штампом та підписом відповідача на такій відповіді), в якій із запропонованими умовами, викладеними в Додатковій угоді №1 від 03.08.2020 року до Договору не погодився, зазначивши при цьому, що проти розірвання Договору позивач не заперечує у разі погашення 2837471,31 грн. заборгованості.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 року, а заборгованість станом на день прийняття рішення відповідачем не погашена, докази протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, порушення відповідачем обов`язку щодо оплати фактично наданих послуг є істотним порушенням договору і достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання Договору.

Суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на розірвання спірного Договору з підстав, визначених статтею 651 ЦК України.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, а також встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 року у встановлений таким Договором строк, позовні вимоги про розірвання Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 року є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОТРОН (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 70-А, офіс 12/1, код ЄДРПОУ 42701931) до Державної установи Бучанська виправна колонія (№85) (08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Мирна, буд. 3, код ЄДРПОУ 08563671) про розірвання договору та стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Розірвати Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2-К від 24.02.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОТРОН та Державною установою Бучанська виправна колонія (№85) .

3. Стягнути з Державної установи Бучанська виправна колонія (№85) (08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Мирна, буд. 3, код ЄДРПОУ 08563671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОТРОН (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 70-А, офіс 12/1, код ЄДРПОУ 42701931) 2837471 (два мільйони вісімсот тридцять сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 31 коп. основного боргу, 19770 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 33724 (тридцять три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 04 коп. 3% річних та 45100 (сорок п`ять тисяч сто) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 411433,34 грн. пені та 198622,99 грн. 7% штрафу відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 02.03.2021 року.

Суддя Д.Г. Заєць