Рішення

від 10.02.2021 по справі 917/961/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2021 Справа № 917/961/20

м.Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, вул.Кашинського, 1, м.Миргород, Полтавська область,37600 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна,23, м.Полтава, 36038

до 1.Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Полтавський Шлях, 221, смт.Котельва, Полтавська область, 38600

2. Фермерського господарства "Надія", с.Сидоряче, Котелевський район, Полтавська область,38608

ІІІ особа Державний реєстратор виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області Касян О.М., вул.Полтавський Шлях,224, смт.Котельва, Полтавська область, 38600.

про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки, зобов"язання повернути земельну ділянку.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до господарського суду Полтавської області з позовом до Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області та Фермерського господарства "Надія" в якому просить суд::

1. Визнати недійсним розпорядження голови Котелевської РДА №278 від 01.12.2010 ФГ "Надія" про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 9,06га ріллі для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Котелевської селищної ради поблизу дороги Котельва-Пархомівка терміном на 10 років та надання ФГ "Надія" дозволу на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди вказаною земельною ділянкою (із змінами, внесеними розпорядженням голови Котелевської РДА від 15.02.2012 року №30 в частині зміни площі земельної ділянки із 9,06 га на 8,6838га)

2.Визнати недійсним договір оренди землі від 30.08.2012, укладений між Котелевською РДА та ФГ "Надія", відповідно до якого ФГ "Надія"передано в оренду земельну ділянку площею 8,6838га (кадастровий номер 5322255100:00:004:0970) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Котелевської селищної ради терміном на 10 років..

3. Скасувати запис про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322255100:00:004:0970, проведеної 13.02.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, індексний номер 19038099.

4. Зобов"язати ФГ "Надія" код ЄДРПОУ 32877435, с.Сидоряче, Котелевський район, Полтавська область, 38608 повернути земельну ділянку кадастровий номер 5322255100:00:004:0970 площею 8,6838га, яка знаходиться в адміністративних межах Котелевської селищної ради шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Прокурор поданий позов обґрунтовує тим, що Котелевська районна державна адміністрація Полтавської області перевищила свої повноваження щодо передачі зареєстрованій особі - фермерському господарству "Надія"земельної ділянки без проведення земельних торгів, що є підставою для визнання недійсним та скасування розпорядження Котелевської районної державної адміністрації №278 від 01.12.2010, та відповідно укладений договір оренди від 30.08.2012 визнанню недійсним та скасування запису про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322255100:00:004:0970, проведеної 13.02.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, індексний номер 19038099.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.06.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 15.07.2020.

30.06.2020 за вхід. №6821 від ІІІ особи - Державного реєстратора виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області Касян О.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

06.07.2020 за вхід.№7036 від відповідача 1 - Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області надійшов відзив на позов. Відповідач 1 проти позову заперечує та зазначає, що ним не було порушено прав позивача, оскільки акт райдержадміністрації, як і договір, були прийняті та укладені у час, коли порядок проведення земельних торгів був відсутній.

14.07.2020 за вхід. №7450 від Фермерського господарства "Надія" надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що визначений порядок проведення земельних торгів є чинним лише з 19.08.2012., тобто до моменту прийняття Котелевською районною державною адміністрацією спірного розпорядження; спірний договір був вчинений у формі, встановленій законом, у зв"язку з чим і були підстави для його державної реєстрації. Крім того, відповідач 2 у відзиві на позов просить суд застосувати строк позовної давності.

23.07.2020 за вхід. №7866 від Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив Фермерського господарства "Надія".

23.07.2020 за вхід. №7865 від Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області.

06.08.2020 за вхід. №8438 від Фермерського господарства "Надія" надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив. Відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності

06.08.2020 за вхід. №8437 від Фермерського господарства "Надія" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду, зазначає наступне.

Як вбачається із поданого відповідачем 2 клопотання, останній просить суд залишити позов без розгляду з огляду на те, що даний позов підписано заступником керівника Миргородської місцевої прокуратури, замість уповноважених на це керівника чи його першого заступника. Також у поданому клопотанні, відповідач просив суд врахувати висновок, викладений у постанові Верховного Суду по справі № 819/478/17 від 27.05.2020 року.

Частина перша статті 24 Закону України Про прокуратуру , наділяє правом подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників обласних та окружних прокуратур, їх перших заступників та заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За статтею 24 Закону У країни Про прокуратуру в редакції, що діяла на момент пред`явлення позовної заяви (станом на 06.09.2019), право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надасться Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 № 113-ІХ внесено зміни до Закону України Про прокуратуру у т.ч. в частині створення та функціонування Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур та окружних прокуратур.

Зокрема, відповідно до пунктів 8,17 Закону від 19.09.2019 № 113-ІХ внесено зміни до ст. ст. 12, 24 Закону України Про прокуратуру , де у частинах 1 і З слова регіональних і місцевих замінено відповідно словами обласних і окружних .

Крім цього, пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора від 21.09.2018 № 186 Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів- держави в суді та при виконанні судових рішень визначено, що позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури, реалізуючи конституційну функцію прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді, наділений повноваженням звернення до суду в порядку господарського судочинства спеціальною нормою, що наведена у частині першій статті 24 Закону України Про прокуратуру , а відтак до вказаних відносин не підлягають застосуванню загальні положення ст. 13 Закону України Про прокуратуру .

Щодо врахування висновку, викладеному Верховним Судом, що сформований колегією суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 819/478/19, суд зазначає наступне.

Вищезазначений висновок не може бути застосований у справі № 917/961/20, оскільки у справі, що переглядалася Верховним Судом наявний інший суб`єктний склад сторін, а саме: керівник регіональної прокуратури, діючи як суб`єкт владних повноважень, звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчити дії, що пов`язані з виконанням судового рішення у справі про публічно-правовий спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Таким чином, до повноважень заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури віднесено у тому числі право з метою захисту інтересів держави у порядку, передбаченому ст. 131-1 Конституції України, ст. 24 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 56, 57 ЦПК України звертатися з позовами до суду в інтересах держави та, відповідно, підписувати позовні заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду та задоволення клопотання відповідача 2, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.08.2020 закрито підготовче провадження у справі.

22.09.2020 за вхід. №10396 та за вхід. №10395 від відповідача 2 надійшли пояснення до відповіді на відзив та клопотання про застосування строку позовної давності.

29.10.2020 за вхід. №12072 від відповідача 2 надійшли пояснення по справі.

28.01.2021 за вхід. №1056 від прокуратури надійшли пояснення по справі.

Суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані сторонами пояснення під час судового розгляду справи.

У судовому засіданні 10.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Котелевської РДА №278 від 01.12.2010 ФГ Надія надано в оренду земельні ділянки загальною площею 9,06 га ріллі для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Котелевської селищної ради поблизу дороги Котельва-Пархомівка терміном на 10 років та ФГ Надія надано дозвіл на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди вказаною земельною ділянкою. Розпорядженням голови Котелевської РДА №30 від 15.02.2012 внесено зміни в п. 1.2 розпорядження голови Котелевської РДА від 01.12.2010 №278 Про надання в оренду земельних ділянок (не витребуваних земельних часток (паїв); про продовження строку дії договорів оренди землі та надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою слова та цифри площею 9,06 га замінено словами та цифрами площею 8,6838 га та затверджено ФГ Надія технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (на умовах оренди) на земельну ділянку (рілля) площею 8,6838 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Котелевської селищної ради.

На підставі вищевказаних розпоряджень голови Котелевської РДА із ФГ Надія 30.08.2012 укладено договір оренди землі, відповідно до якого, ФГ Надія передано в оренду земельну ділянку площею 8,6838 га (кадастровий номер 5322255100:00:004:0970) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Котелевської селищної ради терміном на 10 років.

Згідно п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, відповідно до розпоряджень голови Котелевської районної державної адміністрації від 01.12.2010 року №278 та від 15.02.2012 року №30, земельну ділянку загальною площею 8,6838, яка знаходиться в адміністративних межах Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області. У відповідності до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,6838 га, у тому числі: рілля - 8,6838 га. Договір укладено на 10 років (п. 8 договору).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказаний договір оренди зареєстровано 13.02.2017 за №19038099 державним реєстратором виконавчого комітету Котелевської селищної ради Касьян О.М.

Проте Миргородською місцевою прокуратурою під час вивчення документації встановлено, що розпорядження прийнято, а договори оренди землі укладено з порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» , а тому вони є незаконними, підлягають скасуванню та, відповідно, визнанню недійсними.

Прокурор зазначає, що на момент прийняття спірного розпоряджень Котелевської районної державної адміністрації фермерське господарство Надія вже набуло статусу юридичної особи, а отже отримання у подальшому земельних ділянок в оренду, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124, 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до розпорядження голови Котелевської РДА №48 від 10.02.2004 Шевченко О.В. (на той час голова ФГ Надія ) надано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 50,0 га ріллі в адміністративних межах Сидоряченської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження, між Котелевською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 16.02.2004, за яким останній передано в користування земельну ділянку площею 50,0 га ріллі (кадастровий номер 5322285000:00:001:0088) для ведення фермерського господарства.

Також, розпорядженням голови Котелевської РДА №313 від 20.08.2012 громадянину ОСОБА_2 (на даний час голова ФГ Надія ) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Сидоряченської сільської ради Котелевського району Полтавської області (за межами населених пунктів) площею 37,5456 га (рілля) кадастровий №5322285000:00:001:0183, на підставі якого 28.12.2012 укладено договір оренди землі та передано гр. ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку.

Таким чином, засновники та члени ФГ Надія , скористалися своїм правом на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство .

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Відповідно до загального порядку, визначеного ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону).

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону № 973-IV визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону № 973-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (ч.ч. 2, 4 ст. 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон №973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений ст. 7 Закону №973-IV як спеціального по відношенню до ст. 123 ЗК України.

Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з меток ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Крім того, за змістом частини 1 статті 8 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки на момент прийняття розпоряджень Котелевської районної державної адміністрації №278 від 01.12.2010 та №30 від 15.02.2012, фермерське господарство Надія вже набуло статусу юридичної особи, то отримання у подальшому земельних ділянок в оренду, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124, 134 Земельного кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до розпорядження голови Котелевської РДА №48 від 10.02.2004 ОСОБА_1 (на той час голова ФГ Надія ) надано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 50,0 га ріллі в адміністративних межах Сидоряченської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження, між Котелевською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 16.02.2004, за яким останній передано в користування земельну ділянку площею 50,0 га ріллі (кадастровий номер 5322285000:00:001:0088) для ведення фермерського господарства.

Також, розпорядженням голови Котелевської РДА №313 від 20.08.2012 громадянину ОСОБА_2 (на даний час голова ФГ Надія ) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Сидоряченської сільської ради Котелевського району Полтавської області (за межами населених пунктів) площею 37,5456 га (рілля) кадастровий №5322285000:00:001:0183, на підставі якого 28.12.2012 укладено договір оренди землі та передано гр. ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку.

Таким чином, засновники та члени ФГ Надія , скористалися своїм правом на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство .

У своєму правовому висновку, викладеному в постанові від 07.03.2018 (справа № 911/436/17) Верховний Суд зазначив, що частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень Закону України Про фермерське господарство громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа.

Системний аналіз Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство свідчить про наступне: (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно ш підставі земельних торгів відповідно до положень частини 1 статті 134 Земельного кодексу України. Тому отримання саме фермерським господарством землі е користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті даних правовідносин є невірним.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що на момент видачі оспорюваних розпоряджень законодавчо було передбачено проведення земельних торгів у формі аукціону, порядок проведення якого не був регламентований.

Однак, за аналогічних обставин Верховний Суд України у справах № 3- 22гс14 постанова від 03.06.2014 (реєстраційний №39186260): № 3-157гс14 постанова від 04.11.2014 (реєстраційний № 41479724) зробив висновок, що з урахуванням положень ст.124,134 ЗК необхідною умовою передачі землі в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди. Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевою самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренді землі.

Відповідно до ст.ст. 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах.

Відповідно до п.п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п.п. г , д ч. 3 ст. 152 ЗК України в якості способів захисту цивільних прав передбачено: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи те, що розпорядження голови Котелевської РДА №278 від 01.12.2010 про надання ФГ Надія в оренду земельної ділянки загальною площею 9,06 га ріллі для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Котелевської селищної ради поблизу дороги Котельва- Пархомівка терміном на 10 років та надання ФГ Надія дозволу на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди вказаною земельною ділянкою, а також розпорядження голови Котелевської РДА №30 від 15.02.2012 про затвердження ФГ Надія технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (на умовах оренди) на земельну ділянку (рілля) площею 8,6838 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Котелевської селищної ради, суперечить приписам земельного законодавства, наявні підстави визнання недійсним укладеного на їх підставі договору оренди земельної ділянки від 30.08.2012 року, укладеного між Котелевською РДА та фермерським господарством Надія .

З огляду на наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.08.2012 року, який слугував підставою отримання цієї земельної ділянки в оренду фермерським господарством Надія , необхідним є скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 8,6838 га, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №19038099 від 13.02.2017 року.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладене, обґрунтованими є вимоги прокурора про зобов`язання ФГ "Надія" повернути земельну ділянку кадастровий номер 5322255100:00:004:0970 площею 8,6838га, яка знаходиться в адміністративних межах Котелевської селищної ради шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Щодо заявлено відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне

Відповідно до статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Прокурор здійснює представництво органу в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону, а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду. Таке клопотання від Міністерства оборони України, як органу, в інтересах якого заявлено позов до суду не заявлялося.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.97, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою N 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Позов прокурором подано 08 липня 2020 року (згідно поштового штемпеля на конверті).

В обґрунтуванні причин подачі позову у такий строк прокурор зазначає, що факт передачі в оренду земельної ділянки площею 8,6838га стало відомо під час досудового розслідування кримінального провадження №42019171260000040, розпочатого 28.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, за фактом, у тому числі, незаконного відведення земельних ділянок ФГ "Надія".

Про виявлений факт, Миргородською місцевою прокуратурою листом від 07.04.2020 року за вих. №34/5-4338-20 повідомлено ГУ Держгеокадастр в Полтавській області та запропоновано вжити заходів представницького характеру самостійно. ГУ Держгеокадастр в Полтавській області листом від 22.04.2020 за вих. №10-16-0,6-2184/2-20 повідомило Миргородську місцеву прокуратуру про те, що у зв"язку з великим обсягом роботи та значним навантаженням на працівників юридичного управління, на даний час не має можливості звернутися до суду з позовом.

Так, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ототожнення дати вчинення відповідної правомочності з моментом виникнення права на захист порушеного права суперечить приписам ст. 261 ЦК України, відповідно до частини 1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні положення закріплені у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9 відповідно до якого передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Цивільним кодексом України встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015 у справі № 6- 48цс15 зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16 суд досліджував питання застосування строків позовної давності при зверненні прокурора з позовною заявою про витребування майна було сформовано правову позицію про те, що у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не інформованість про певні обставили щодо обліку майна чи його передачі.

Таким чином, позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, пред`явлено в межах строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів

Наказом Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 прокуратуру Полтавської області перейменовано у Полтавську обласну прокуратуру без зміни ідентифікаційних кодів юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним розпорядження голови Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області №278 від 01.12.2010 ФГ "Надія" про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 9,06га ріллі для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Котелевської селищної ради поблизу дороги Котельва-Пархомівка терміном на 10 років та надання ФГ "Надія" дозволу на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди вказаною земельною ділянкою (із змінами, внесеними розпорядженням голови Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області від 15.02.2012 року №30 в частині зміни площі земельної ділянки із 9,06 га на 8,6838га)

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 30.08.2012, укладений між Котелевською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФГ "Надія" (код ЄДРПОУ 32877435), відповідно до якого ФГ "Надія" передано в оренду земельну ділянку площею 8,6838га (кадастровий номер 5322255100:00:004:0970) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Котелевської селищної ради терміном на 10 років.

3. Скасувати запис про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322255100:00:004:0970, проведеної 13.02.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, індексний номер 19038099.

4. Зобов"язати ФГ "Надія" ( код ЄДРПОУ 32877435, с.Сидоряче, Котелевський район, Полтавська область, 38608) повернути земельну ділянку кадастровий номер 5322255100:00:004:0970 площею 8,6838га, яка знаходиться в адміністративних межах Котелевської селищної ради шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

5. Стягнути з Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Полтавський Шлях, 221, смт.Котельва, Полтавська область, 38600, код ЄДРПОУ 04057570 ) на користь Полтавської обласної прокуратури ( 36000, м.Полтава, вул.1100-річчя Полтави, буд. 7, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 4471,42грн.

6. Стягнути з Фермерського господарства "Надія"( с.Сидоряче, Котелевський район, Полтавська область, 38608, код ЄДРПОУ 32877435) на користь Полтавської обласної прокуратури ( 36000, м.Полтава, вул.1100-річчя Полтави, буд. 7, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 4471,42грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв"язку з перебуванням судді у відпустці рішення підписано: 02.03.2021

Суддя Кльопов І.Г.