Ухвала

від 24.02.2021 по справі 908/741/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 908/741/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді - Диченко В. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 (колегія суддів: Березкіна О. В., Антонік С. Г., Чус О. В.) у справі

за позовом Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК" про зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Голуб Є. В.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК" (далі - ТОВ "КВК") про зобов`язання повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 0,1865 га, яка прилягає до недобудованої будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока Професора, 28 (колишня назва Маршала Чуйкова), межі якої встановлено планом земельної ділянки, який є додатком до технічного звіту з кадастрової зйомки зазначеної земельної ділянки, звільнивши її від металевого паркану.

2. Позов мотивовано тим, що 14.03.2008 ТОВ "КВК" звернулося до Запорізької міської ради з листом про відведення земельної ділянки по вул. Толока Професора, 28 для розташування торгівельного центру. Згодом ТОВ "КВК" звернулося з листом щодо укладення договору оренди земельної ділянки. Рішення з вказаних питань Запорізькою міською радою не приймалося, дане питання на сесію на обговорення не виносилося. Крім того, на вказаній земельній ділянці розташовані недобудовані прибудови, які з 22.10.2019 належать на праві приватної власності ТОВ "Рітейл Парк" та були передані за актом приймання-передачі від ТОВ "КВК". Правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку площею 1033,72 га, платником земельного податку за яку є ТОВ "КВК", у відповідача відсутні. Вказана земельна ділянка відповідно до статті 79 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не сформована та не зареєстрована. Відтак, відповідач неправомірно використовує та займає земельну ділянку.

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2020 позов задоволено. Суд зобов`язав ТОВ "КВК" повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 0,1865 га, яка прилягає до недобудованої будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока Професора, 28 (колишня назва Маршала Чуйкова), межі якої встановлено планом земельної ділянки, який є додатком до технічного звіту з кадастрової зйомки зазначеної земельної ділянки, складеного Державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 2019 році, звільнивши її від металевого паркану.

4. Рішення мотивовано тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,1865 га, яка прилягає до недобудованої будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока Професора, 28 (колишня назва - Маршала Чуйкова) та огороджена металевим парканом.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

6. Дніпропетровська обласна прокуратура у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Скарга з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема статей 182, 317-319, 328, 334, 375, 376, 656, 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 78, 83, 93, 116, 118, 119, 122, 123, 125, 126, 198, 206 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 2, 3, 5, 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також прийняттям судового рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 911/3454/17, від 21.10.2020 у справі № 486/484/16-ц, від 02.09.2020 у справі № 587/849/17-ц.

8. ТОВ "КВК" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості.

9. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у розрізі виключності випадку касаційного оскарження судового рішення та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 908/741/20 з огляду на таке.

10. Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

11. Прокурор в якості доказів самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки послався на акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2019, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.06.2019, лист ПАТ "Запоріжжяобленерго", план земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока Професора, 28, який є додатком до технічного звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки, лист Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, повідомлення Запорізької міської ради про те, що 19.06.2018 ТОВ "КВК" зверталося для оформлення земельної ділянки по вулиці Професора Толока,28.

12. Оцінивши зазначені докази, апеляційний господарський суд дійшов таких висновків.

13. З акту обстеження земельної ділянки від 21.06.2019, складеного одноособово державним інспектором у сфері державного контролю за використанням земель Держгеокадастру Майбородою У. В., вбачається, що на земельній ділянці площею 0,1865 га по вулиці Професора Толока 28, огородженій парканом, розташована та функціонує автостоянка.

14. За наслідками обстеження земельної ділянки 21.06.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням земель Держгеокадастру Майбородою У. В. також одноособово складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства зі змісту якого вбачається, що перевірка проводилася відповідно до листа Запорізької місцевої прокуратури про використання земельної ділянки площею 0,1865 га ТОВ "КВК", тобто, відомості щодо земельної ділянки та особи, яка її використовує, отримані перевіряючим органом з повідомлень прокуратури.

15. Згідно з листом ПАТ "Запоріжжяобленерго", направленим на адресу прокуратури, між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "КВК" до 01.01.2019 діяв договір на постачання електричної енергії від 08.06.2004 № 7821. Додаткову угоду про підключення електроустановки будівельного майданчику по вул. Маршала Чуйкова 28 укладено 19.12.2008. З 01.01.2019 між сторонами діє договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Апеляційний суд зазначив, що зі змісту даного листа вбачається використання електроустановок для будівельного майданчика, що з огляду на характер об`єкту нерухомості, придбаного відповідачем - недобудовані прибудови, підтверджує лише факт господарських правовідносин між сторонами договору щодо використання електропостачання.

16. Технічний звіт з кадастрової зйомки земельної ділянки, складений Державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2019 році, не є належним доказом використання та зайняття саме відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки він не містить посилань на належні відповідачу об`єкти нерухомого майна, розташовані на цій земельній ділянці, та зазначає, що земельна ділянка вільна від забудови. Даний звіт за своєю суттю містить лише відомості з кадастрової зйомки земельної ділянки, яка складається з 0,1865 га земельної ділянки вільної від забудови, земельної ділянки площею 0,0152 га під металевою будівлею, земельної ділянки площею 0,0170 га під кам`яною нежилою будівлею, земельної ділянки площею 0,1090 га під незавершеною будівлею, які примикають до дев`ятиповерхового житлового будинку, та існування металевої огорожі.

17. Будь-яких відомостей щодо належності нерухомого майна, у тому числі відповідачу, даний звіт не містить.

18. Лист Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, у якому йдеться про те, що ТОВ "КВК" є платником земельного податку за земельну ділянку площею 1033,72 м 2 за адресою: м. Запоріжжя вул. Маршала Чуйкова 28, на думку суду, не є доказом використання спірної земельної ділянки саме відповідачем, оскільки відсутні докази того, що дана земельна ділянка є частиною земельною ділянки площею 0,1865 га чи навпаки, або тією самою земельною ділянкою, відносно якої виник спір.

19. Апеляційний господарський суд також зауважив, що не вважає належним доказом використання спірної земельної ділянки саме відповідачем повідомлення Запорізької міської ради про те, що 19.06.2018 ТОВ "КВК" зверталося для оформлення земельної ділянки по вулиці Професора Толока,28, оскільки саме по собі звернення з метою оформлення земельної ділянки, не є доказом її використання.

20. Судом також взято до уваги, що згідно з Інформаційною довідкою власником об`єкту нерухомого майна: незавершене будівництвом вбудовано-прибудоване літера А-10, та літ. А 1 , літ. А2, нежитлове приміщення, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока Професора, 28, з 22.10.2019 є ТОВ "Рітейл Парк", що спростовує висновки суду про користування відповідачем спірною земельною ділянкою та свідчить про звернення до суду з позовом до неналежного відповідача.

21. Крім того, суд установив, що вимагаючи повернення спірної земельної ділянки шляхом звільнення її від металевого паркану, позивач не надав жодного доказу того, що даний паркан був встановлений саме відповідачем, оскільки будь-яка технічна документація щодо встановлення паркану під належною відповідачу до 22.10.2019 недобудовану прибудову літ. А 1 , недобудовану прибудову літ. А2, розташовану по вулиці маршала Чуйкова 28 у місті Запоріжжя, відсутня.

22. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд встановив, що прокурор не довів порушення прав позивача саме відповідачем, не довів, хто є користувачем спірної земельної ділянки, та, відповідно, чи має місце порушення саме відповідачем прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

23. Водночас у справі № 911/3454/17 на постанову Верховного Суду від 27.10.2020 у якій міститься посилання в касаційній скарзі, предметом позову є скасування рішення Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області та зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт.

24. Верховний Суд рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 у справі № 911/3454/17 скасував в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості загальною площею 870,5 м 2 , ухвалив нове рішення про задоволення позову в цій частині. При цьому зауважив, що, дійшовши спочатку правильних висновків щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення про держреєстрацію від 22.09.2014, згідно з яким неправомірно було зареєстровано право власності ТОВ "ВВ-Альянс" на об`єкт самочинного будівництва та похідний характер позовної вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, у подальшому дійшов непослідовного висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги, яка є негаторним позовом і водночас ефективним способом захисту прав позивачів на земельну ділянку державної власності, оскільки відповідає положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України.

25. У справі № 587/849/17-ц на постанову Верховного Суду від 02.09.2020 у якій міститься посилання в касаційній скарзі, предметом позову є зобов`язання відповідача повернути державному підприємству "Сумське лісове господарство", привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) паркану.

26. Суд першої інстанції у цій справі позов задовольнив, встановивши, що відповідачу на праві власності належать дві земельні ділянки, які знаходяться одна навпроти одної та, включаючи спірну земельну ділянку, розташовану між ними, огороджені спільним парканом, а також, що зазначену земельну ділянку загальною площею 1,3511 га, розташовану на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області в кварталі 64 виділах 12, 13 та 15 між земельними ділянками, які належать відповідачу на праві власності, відповідачем зайнято самовільно.

27. Постановою Сумського апеляційного суду від 06.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської ОДА, ДП "Сумське лісове господарство" відмовлено з огляду на те, що підстави для задоволення позовних вимог прокурора відсутні, оскільки у даному випадку відсутній державний інтерес, проте наявний інтерес самостійного учасника господарських відносин - ДП "Сумське лісове господарство", яке в результаті облаштування відповідачем паркану позбавлено можливості використовувати земельну ділянку, а прокурор при цьому відповідно до положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" позбавлений права на представництво. Крім того, апеляційним судом зазначено, що прокурором всупереч приписів статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України не було доведено порушення прав іншого позивача - Сумської ОДА.

28. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначив, що прокурором було виконано вимоги законодавства щодо обґрунтованості звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави й здійснено відповідне повідомлення суб`єкта владних повноважень. Крім того, згідно з приписами статей 257, 377 ЦПК України суд апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про відсутність у прокурора повноважень на представництво у вказаній справі, міг лише скасувати судове рішення місцевого суду і залишити позов без розгляду, а не скасовувати рішення місцевого суду з відмовою у задоволенні позовних вимог.

29. Водночас Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

30. Постанова від 21.10.2020 у справі № 486/484/16-ц, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня, а копія до касаційної скарги не додана.

31. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

32. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

33. Такими чином, у справі № 911/3454/17 та справі, яка переглядається, різні предмети і підстави позовів, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, та відповідно неоднакове правове регулювання спірних відносин, що виключає подібність правовідносин у зазначених справах.

34. Справа № 587/849/17-ц хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

35. Щодо посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 160/27/19 (предметом позову є визнання незаконними дій Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, визнання протиправним та скасування припису), від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17 (предметом позову є визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, визнання протиправним та скасування припису), від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18 (предметом позову є визнання протиправними дій інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України, визнання протиправним та скасування припису), від 27.02.2020 у справі № 818/1512/17 (предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, визнання протиправними дій державного інспектора відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Сумської області, визнання протиправним та скасування припису), від 22.10.2020 у справі № 826/16214/17 (предметом позову є визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, визнання протиправним та скасування розрахунків розміру шкоди) в контексті того, що об`єктом перевірки була саме земельна ділянка, а не господарська діяльність ТОВ "КВК" та не використання земельної ділянки у процесі господарювання ТОВ "КВК", тому у інспектора ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не було підстав для застосування під час проведення перевірки норм Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" у комплексі з положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в тому числі щодо проведення перевірки в присутності директора ТОВ "КВК", колегія суддів зазначає, що норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" апеляційним господарським судом не застосовувалися; на положення Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель", а саме на статтю 1, у постанові апеляційної інстанції міститься посилання як на норму, у якій дається визначення самовільного використання земельної ділянки, при цьому посилання на норми цього Закону, які передбачають особливості та обмеження перевірок, у зазначеній постанові відсутні, як відсутня і оцінка актів перевірок з позиції їх законності, лише констатовано, що перевірки проводилися інспектором одноособово та встановлено, що акти перевірок не можуть бути належними доказами використання спірної земельної ділянки саме відповідачем; зазначені скаржником Постанови Верховного Суду винесені у справах з іншим предметом позову, за інших обставин справи і відповідно мають інше правове регулювання спірних правовідносин.

36. Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

37. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

38. Відповідно до частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

39. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

40. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод має на меті гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979; "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

41. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987).

42. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

43. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище норм ГПК України.

44. За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.

45. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 908/741/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич