Рішення

від 24.02.2021 по справі 752/25517/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cправа № 752/25517/19

провадження №: 2/752/1590/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМІР про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року позивач в особі представника звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним Попередній договіру купівлі-продажу транспортного засобу № 0077 від 01.02.2019; захистити права ОСОБА_1 як споживача та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти розмірі 27900,00 грн; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 01.02.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Попередній договір № 0077 купівлі-продажу транспортного засобу. Позивач відповідно до зазначеного Попереднього договору перерахував грошові кошти відповідачу за вказаними в договорі платіжними реквізитами. У свою чергу, після детального вивчення тексту Попереднього договору позивач з`ясував, що у ньому міститься абз. 2 п. 1.5, яким передбачено, що якщо на зазначену вище дату Майно не буде придбано Продавцем з метою його відчуження Покупцеві, то Сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п`ятий) день після придбання Продавцем майно, про що останній зобов`язується повідомити про що останній зобов`язується повідомити Покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому разі кінцевим терміном укладення Договору сторони визначили 06.02.2021. Під час зустрічі із представниками відповідача та під час підписання Попереднього договору обговорювалася лише одна дата укладення Основного договору - 06.02.2019, дата 06.02.2021 взагалі Сторонами не обговорювалась, Відповідач запевнив, що цей пункт є формальним, адже необхідний позивачу автомобіль буде продано йому до 06.02.2019. Позивач зазначив, що укладення Основного договору між сторонами в майбутньому неможливо, оскільки позивач втратив довіру до відповідача, наполягає на поверненні сплачених ним коштів. За таких обставин користування відповідачем коштами, які сплатив позивач як аванс, є безпідставними.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України, закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Позивач, зокрема, після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Статтею 13 ЦПК України, визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178, ст. 181 ЦПК України.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає необхідним задовольнити позовну заяву, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.02.2019 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ Автомір з другої сторони, був укладений попередній договір за № 0077 купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.1. Договору Сторони зобов`язуються у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах встановлених у цьому Попередньому договорі.

Згідно п. 1.5. Сторони зобов`язуються укласти Основний договір 06.02.2019 за умови повного виконання п. 2.1. цього попереднього Договору.

Пунктом 2.1. Попереднього договору передбачено, що на підтвердження дійсних намірів Сторін на укладення Основного договору на укладення Основного договору в момент укладення цього попереднього Договору Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця грошові кошти в розмірі 27900,00 грн, а продавець своїм підписом під цим Попереднім договором підтверджує отримання цих коштів.

Крім того, відповідно до п. 1.5 попереднього договору, якщо на зазначену вище дату, тобто 06.02.2019 року, майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то основний договір буде укладено на 5-й день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити продавця в письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору є 06.02.2021 року.

Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з положеннями ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З аналізу наведених положень договору вбачається, що зазначені пункти попереднього договору не пов`язані між собою, є суперечливими, що призводить до неоднозначного розуміння обов`язків продавця щодо укладення основного договору та передачі товару.

З огляду на положення ч. 8 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів про те, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, суд виходить з того, що після сплати авансового платежу мав бути укладений основний договір, а товар переданий покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були перераховані грошові кошти у розмірі 27900,00 грн за платіжними реквізитами ТОВ Автомір , що підтверджується меморіальним ордером № 894795sB від 01.02.2019.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України тверджень позивача про те, що основний договір укладено не було, автомобіль не був їй переданий, а сплачений аванс у розмірі 27900,00 грн. на час розгляду справи не повернуто, суд вважає ці факти доведеними в силу вимог ст. 81 ЦПК України.

Судом встановлено, що у порушення умов попереднього договору відповідач свої зобов`язання за договором не виконав. Основний договір купівлі-продажу транспортного засобу 06.02.2019 року відповідно до п. 1.5 попереднього договору відповідачем укладений не був, хоч позивачем умови п. 2.1. цього договору виконано в повному обсязі.

Проаналізувавши наведені вище докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та стягнення сплаченого авансу на користь позивача.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Окрім того, ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним попереднього договору від 01.06.2019 № 0077, укладений між позивачем та відповідачем, у відповідності до вимог ст. 227 ЦК України з моменту його вчинення, внаслідок чого позивачу, в порядку застосування ст. 216 ЦК України, слід повернути сплачені на виконання цього договору кошти шляхом їх стягнення з відповідача. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМІР про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення грошових коштів підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав..

Тому, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМІР про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати недійсним Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0077 від 01.02.2019, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОМІР (код ЄДРПОУ: 41869435, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, оф. 43).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМІР (код ЄДРПОУ: 41869435, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, оф. 43) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти розмірі 27900 (двадцять сім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМІР (код ЄДРПОУ: 41869435, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, оф. 43) на користь держави судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур