Рішення

від 03.02.2021 по справі 510/423/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/423/20

Провадження № 2/510/189/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Лиманська сільська рада Ренійського району Одеської області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не явилась, відзиву на позов не надала.

Від третьої особи будь-яких заперечень, додаткових заяв не надходило.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вальченко В.В. в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, на задоволенні позову наполягав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту позивачки; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.06.2017р.; копія довідки Лиманської сільської ради Ренійського району від 10.02.2020р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка звернулася до суду із позовом та просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1 , зазначивши, що на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 22.02.2017р. вона є власником житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Відповідачка у справі є донькою позивачки. Як вказує позивачка, у 1988р. ОСОБА_2 була прописана на належній їй житлоплощі та мешкала певний час за даною адресою. Однак, більше 10 років тому відповідачка виїхала з належного позивачці будинку за межі с.Лиманське Ренійського району, зараз мешкає за іншою адресою, повертатися не має намірів. З тих пір відповідачка за спірною адресою більше не з`являлася, належних їй речей у будинку немає.

Таким чином, вже досить тривалий час відповідачка на вищевказаній житлоплощі, де вона була зареєстрована, не мешкає, реєстрація даної особи носить формальний характер. Вже пройшло 10 років з моменту виїзду відповідачки, вона за місцем реєстрації не з`являлася, з реєстраційного обліку не знялася. У зв`язку із реєстрацією відповідачки на житлоплощі позивачка несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, крім того, вона, як власник житла, позбавлена можливості у вирішенні інших, передбачених чинним законодавством, питань (виникають труднощі з отриманням субсидії).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини, основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2,4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності із ст. 317, ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003р. реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, є у т.ч. паспорт громадянина України.

Таким чином, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування особи за певною адресою.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

За ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Приймаючи рішення у даній справі, суд бере до уваги положення постанови Верховного Суду України від 17.10.2018р. у цивільній справі № 521/17805/16-ц, в якій, з урахуванням обставин справи, вказано, що Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. .

В даному випадку, до спірних правовідносин застосовуються положення ст. ст. 383, 391 ЦК України (стосовно забезпечення прав та гарантій власнику житла), а також - ст. 405 ЦК України, оскільки відповідачка, яка є членом родини позивачки, вже 10 років не мешкає у житловому будинку позивачки.

Виходячи із вищевказаного, матеріалів справи, доводів позивачки, викладених у позові, відповідачка ОСОБА_2 вже тривалий час не мешкає за спірною адресою, вона не являється власником житла, у якому прописана, в даний час мешкає за межами с.Лиманське Ренійського району, за місцем реєстрації не з`являється вже кілька років, в добровільному порядку не знялася з реєстраційного обліку зі вказаної адреси. Згідно наданих документів, позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , на житлоплощі якого рахується прописаною відповідачка. У зв`язку із тим, що відповідачка не проживає у будинку вже достатньо тривалий час, яких-небудь витрат по утриманню житла вона не несе, її особистих речей там також немає. Договором, законом або рішенням суду не було встановлено право відповідачки на користування нею будинком з підстав ст. 401 ЦК України. У зв`язку із вищевикладеним, є правові підстави для визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 128, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 16, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 3, 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003р., -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_2 визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку зі вказаної адреси.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник