Постанова

від 18.02.2021 по справі 402/740/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2021 року м. Кропивницький

справа № 402/740/20

провадження № 22-ц/4809/240/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Благовіщенська міська рада Кіровоградської області,

особа, яка не приймала участі у справі, але оскаржив рішення суду - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року у складі судді Ясінського Л.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кам?янокриничанської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначав, що в селі Кам`яна Криниця Благовіщенського району проживала його рідна тітка - ОСОБА_3 , яка мала спадкове майно, а саме: земельну ділянку (пай), площею 3,07 га, кадастровий номер 3525584200:02:000:0610, що розташована на території Кам`янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю, серії РЗ №437817.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Вказував, що оскільки він являється спадкоємцем за законом п`ятої черги, то звернувся до нотаріуса щоб оформити спадщину на майно тітки, але нотаріус в усній формі повідомив йому, що для оформлення спадщини в нього не має підтверджуючих документів родинних відносин та відсутній оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку. В зв`язку з цим він не може оформити спадщину.

ОСОБА_1 просив встановити родинні відносини та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року позов задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між племінником та тіткою. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,07 га, що розташована на території Кам`янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №437817 належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем за законом на спадщину, що залишилась після смерті його тітки ОСОБА_3 , до складу якої входить земельна ділянка площею 3,07 га, що розташована на території Кам?янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, задоволення позову не суперечить вимогам та законним інтересам сторін та відповідає чинному законодавству України, не порушує прав та інтересів третіх осіб, що і дає підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Вважає, що прийняте по справі рішення порушило його спадкові права, як спадкоємця та позбавило його можливості прийняти спадщину.

ОСОБА_2 зазначає, що 30.09.2020 він звернувся до Ульяновського районного суду Кіровоградської області з позовом до Кам`янокриничанської сільської ради Благовіщенського району про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

01.10.2020 його представником адвокатом Терновенком Р.М. було подано заяву, в порядку ст. 183 ЦПК України, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату для надання можливості вступити в процес. Одночасно з поданням заяви було подано заяву про відзив позовної заяви ОСОБА_2 , оскільки він вважав, що ОСОБА_2 буде залучено до участі у даній цивільній справі, якому необхідно було б звертатись до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, як це передбачено ч.1 ст. 52 ЦПК України.

На думку скаржника суд безпідставно відмовив йому у задоволенні його заяви, з тих підстав, що до заяви не було додано підтвердження про звернення ОСОБА_2 із аналогічним позовом та не додано докази які б вказували

на порушення його прав. Крім того, рішення було ухвалене в підготовчому судовому засіданні, що не дало можливості йому та його представнику вчасно звернутись з позовом, як це передбачено ч.1 ст.52 ЦПК України.

Щодо змісту оскаржуваного рішення суду скаржник зазначав, що обставини на які посилався ОСОБА_1 на підтвердження своїх родинних відносин із спадкодавцем, ґрунтуються лише на заявах свідків, які завірені нотаріально, жодним іншим доказом вони не підтверджені. Позивачем не було надано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки оригінал свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , який виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Ульяновського районного управління юстиції знаходиться у ОСОБА_2 . Дана обставина підтверджує, що судом не було встановлено всі обставини справи та не повністю досліджено докази які були подані на підтвердження позовних вимог.

Згідно довідки виданої виконкомом Кам`янокриничанської сільської ради № 384 від 07.10.2020, в якій зазначено, що відповідно до погосподарських книг за 1958-1979 роки в господарстві ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не значиться.

ОСОБА_2 зазначає, що являється правнуком покійної ОСОБА_3 , факт родинних відносин якого з покійною підтверджується, як нотаріально засвідченими заявами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також випискою з погосподарської книги Кам`янокриничанської сільської ради, від 07.10.2020 № 383 за 1958-1979 роки. Враховуючи ту обставину, що всі попередні спадкоємці ближчого ступеня споріднення померли, та не встигли прийняти спадщину, він залишається єдиним спадкоємцем найближчого ступеню споріднення.

Скаржник вважає, що враховуючи ту обставину, що його рідна баба - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а прабаба - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , він спадкує за правом представлення, після смерті баби - ОСОБА_7 , згідно статті 1266 ЦК України, якою передбачений процес спадкування за правом представлення. Враховуючи зазначене він є спадкоємцем першої черги та має переважне право перед ОСОБА_1 , який є спадкоємцем п`ятої черги, а у відповідності до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно врахував всі обставини справи, які підтверджені доказами і які були дослідженні в судовому засіданні.

Позивач зауважив, що у відповідності до наданої ОСОБА_2 виписки з погосподарської книги Кам?янокриничанської сільської ради крім внучки ОСОБА_8 (матері ОСОБА_2 ) є ще внук ОСОБА_9 . Також, апелянтом не надано жодних підтверджуючих документів з приводу вступу ним у спадщину та чи взагалі подавалась до нотаріуса заява про прийняття спадщини, що підтверджувало б його право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Тому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та на підставі ч. 1 п. 3 ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини:

Свідок ОСОБА_10 , жителька села Кам`яна Криниця Благовіщенського району Кіровоградської області, 27.08.2020 своєю заявою, посвідченою приватним нотаріусом Благовіщенського нотаріального округу Веліховською Т.С. підтвердила той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 являється рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Кам`яна Криниця Благовіщенського району Кіровоградської області ( а.с.9).

Також даний факт родинних відносин і підтвердила свідок ОСОБА_11 , жителька села Кам`яна Криниця Благовіщенського району Кіровоградської області, 27.08.2020 року своєю заявою посвідченою приватним нотаріусом Благовіщенського нотаріального округу Веліховською Т.С. підтвердила той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 являється рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Кам`яна Криниця Благовіщенського району Кіровоградської області ( а.с.10).

Аналізуючи надані докази у їх сукупності та з урахуванням показань свідків, суд вважав доведеним, що позивач ОСОБА_1 являється рідним племінником ОСОБА_3 , а тому вимоги позивача про встановлення факту родинних відносин задовольнив.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.

Ухвалою апеляційного суду від 21.01.2021 до участі в справі було залучено як правонаступника відповідача Кам?янокриничанської сільської ради - Благовіщенську міську раду Кіровоградської області.

Відповідач, який був належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, просив розглянути справу у відсутність його представника.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такі висновки встановлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша - третя статті 51 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права на майно в порядку спадкування позивач визначив відповідачем Кам?янокриничанську сільську раду.

Проте, як убачається з матеріалів апеляційної скарги, поданою ОСОБА_2 , він є правнуком спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по лінії матері ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та баби ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом . Одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Згідно ч.1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

Зважаючи, що на час відкриття спадщини його матір ОСОБА_12 була живою, не є обгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 набув право на спадщину після ОСОБА_3 за правом представлення.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 у справі №539/2170/17) роз`яснив, що по своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який не є окремою підставою або видом спадкування і за яким суб`єктами спадкування стають певні спадкоємці за законом.

Згідно ч.1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , був неповнолітнім, тому він є особою, яка входить до кола спадкоємців п`ятої черги і має відповідати за позовом.

Проте, суд першої інстанції в порушення ч.5 ст. 12 ЦПК України не роз`яснив позивачу на стадії підготовчого проводження його процесуальні права щодо визначення належного відповідача.

У суду апеляційної інстанції відсутня можливість залучити до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 367 ЦПК України.

Вищенаведене також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 725/4244/18 (провадження № 61-7752св19).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, тому його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко