Постанова

від 07.09.2007 по справі 29/170-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/170-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2007 р.                                                           Справа № 29/170-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Плужник О.В. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Балон І.Д., Зубова В.М.

відповідача -  Зелінський С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 2620Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.07 р. по справі № 29/170-07

за позовом ТОВ "Укрніхром", м. Дніпропетровськ

до АТ "Укррентген", Харків

про стягнення 9060,00 грн.

та за зустрічним позовом - АТ "Укррентген", Харків

до - ТОВ "Укрніхром", м. Дніпропетровськ

про стягнення 37968,22 грн.  

встановила:

У березні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача неповернутої передплати у сумі 9060,00 грн., витрат по оплаті послуг адвоката, держмита та інформаційно-технічного забезпечення, з посиланням на ст. 1212 ЦК України та на те, що ним на підставі рахунку фактури № 29/08 від 29.08.2006 р. була зроблена попередня оплата за апаратно-аналітичний комплекс на базі рентгено-флуоресцентного спектрометра «СПРУТ-В»та методику автоматизованого вимірювання якісного та кількісного складу невідомого зразка в розмірі 69150,00 грн., і в ході експлуатації товару виявилось, що він не відповідає технічному завданню, даний товар повернуто, однак попередня оплата повернута не в повному обсязі, відповідач утримує грошові кошти без достатньої правової підстави.

Відповідач, в свою чергу, подав зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання неодержаного прибутку у сумі 37968,22 грн. Відповідач заявою про зменшення розміру позовних вимог суму зустрічного позову зменшив до 30418,22 грн., дане зменшення було прийнято судом до розгляду як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства, з посиланням не те, що позивачем було відхилено пропозицію відповідача про припинення договору шляхом підписання відповідних угод, досягнення домовленості між сторонами не було, тобто з боку позивача мала місце одностороння відмова від зобов'язання. Відповідач також стверджує, що неодноразово надсилав позивачеві підписаний договір та технічне завдання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2007 р.  по  справі № 29/170-07 (суддя –Тихий П.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено, з посиланням на укладання договору № 08/08-1 від 8.08.2006 р. позивачем було відхилено пропозицію відповідача про припинення договору шляхом підписання відповідних угод, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.     Зустрічні позовні вимоги задоволені, з позивача (за первісним позовом) на користь відповідача стягнуто 30418,22 грн. неодержаного прибутку, 304,18 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на порушення позивачем господарського зобов'язання що тягне обов'язок відшкодування неодержаного прибутку.

Позивач за первісним позовом з рішенням господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд , оскільки судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Позивач вказує, що як вбачається з накладної № 17/10-06 від 17.10.06 р. та акту прийому - передачі  за угодою про розірвання договору від 30.10.06 р. відповідачу було повернуто все, що було передано раніше. Крім того, на думку позивача, ні який документ не містить вартості робіт, метрологічної атестації, стажування спеціаліста підприємства позивача та витрати на приїзд представника відповідача. Позивач вважає, що відповідно до ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний  був повернути повну суму предоплати в розмірі 69150,00 грн. і на даний час утримує грошові кошти без достатніх правових підстав.

Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає рішення господарського суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на укладання договору № 08/08-1 від 8.08.2006 р., позивачем було відхилено пропозицію відповідача про припинення договору шляхом підписання відповідних угод, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається., позивач не  надав доказів неналежної якості обладнання, обґрунтованість розрахунку неодержаного прибутку.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановила:

між сторонами був укладений договір № 08/08-1 від 08.08.2006 р. на постачання зазначеного товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що згідно зазначеного договору позивачем була зроблена попередня оплата у розмірі 69150,00 грн., відповідачем належним чином поставлено та прийнято позивачем товар у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами. В акті приймання-передання від 17.10.2006 р. апаратно-аналітичного комплексу зазначено, що він задовольняє вимогам технічного завдання, та зазначено, що позивач претензій не має. У той же день було складено також акт про проведення пусконалагоджувальних робіт, в якому також зазначено, що позивач претензій не має. Відповідачу передано Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 4138, виданого Національним науковим центром "Інститут метрології11, у якому вказується, що рентгено-флуоресцентній спектрометр "СПРУТ" належить саме позивачу та відповідає ТУ У 24142271.001- 96. Згідно з актом від 17.10.2006 р. відповідачем проведено стажування представника позивача, на практичних зайняттях були розглянуті питання аналізу зразків, передбачених технічним завданням до договору, претензій з боку відповідача не має.

Згідно з умовами договору (п. 4.1.) остаточний розрахунок за товар здійснюється до передачі товару, але позивачем цього здійснено не було.

Суд першої інстанції встановив, що позивач направив факсимільним зв'язком лист, яким стверджував, що товар не відповідає "попереднім домовленостям" по критерію тривалості аналізу, та відповідачем запропоновано повернути товар та попередню оплату.

Відповідач відповів листом вих. № 26/10 від 26.10.2006 р., де було зазначено, що товар є належної якості, та запропоновано повернути товар та сплачені кошти (за винятком вартості пусконалагоджувальних робіт, метрологічної атестації, стажування спеціаліста відповідача та видатків на приїзд представника відповідача) за умови отримання екземпляра договору та технічного завдання, підписаного зі сторони позивача, підписання додаткової угоди до договору та угоди про розірвання договору з доданням проектів таких угод.

         Представник відповідача, який відповідно до домовленості перебував у позивача 30.10.2006 р., склав та підписав у відповідача акт діагностики товару, а також передав відповідачу підписані зі сторони відповідача згадані угоди. У той же день обладнання було повернуто, представник позивача, який у свою чергу прибув у той же день до відповідача, отримав довіреність ЯЛП 150900 та відповідні акти для підписання. Наступного дня, 31.10.06 р. попередню оплату було повернуто в сумі 60090,00 грн., тобто за винятком вартості пусконалагоджувальних робіт, метрологічної атестації, стажування спеціаліста позивача та видатків на приїзд представника відповідача. Пізніше листом, який згідно поштового штемпелю було відправлено позивачем 02.11.2006 р., відповідач отримав підписаний акт приймання-передачі відповідно до угоди про розірвання договору (тобто з посиланням на пропоновану угоду) та претензії № 158/1, № 160/1. У претензіях позивач стверджує, що товар не відповідає вимогам узгодженого технічного завдання.

У всіх згаданих актах та претензіях позивач у листах неодноразово посилається на договір як на такий, що укладено.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що відповідно до положень ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України (від 16 січня 2003 року N 435-ІХ/, далі - ЦК), дії позивача, зокрема, перерахування попередньої оплати, свідчать про те, що договір укладено. Крім того, акти приймання передання від 17.10.2006 р., акт про проведення пусконалагоджувальних робіт від 17.10.2006 р., акт про проведення робіт по стажуванню спеціаліста позивача від 17.10.2006 р. та претензії 158/1  № 160/1, лист відповідача № 26/10 від 26.10.2006 р., отримання котрого  підтверджується  поштовим  повідомленням  та  згадується  у  первісному позові, акт діагностики від 30,10.2006 р., акт приймання - передання по угоді про розірвання   договору № 08/08-1 від 08.08.2006 р., складений 30.10.2006 р. свідчать про те, що позивачеві було передано підписані з боку відповідача договір та технічне завдання, а позивачем, крім здійснення попередньої оплати вчинено також інші дії, які засвідчують про прийняття пропозиції укласти договір.  

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

        Таким чином, дії сторін свідчать про виникнення цивільних прав та обов'язків по постачанню рентгено-флуоресцентній спектрометр "СПРУТ".

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, основною умовою для застосування зазначеної статті  повинно бути відсутність правових підстав для набуття майна.

 Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що між сторонами був укладений договір, на виконання якого позивач передав гроші в розмірі  69150,00 грн. Як свідчать матеріали справи підставою отримання коштів був правочин та дії сторін, невиконання умов правочину або неналежне їх виконання не є підставою для застосування норм ст. 1212 ЦК України.

      Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача  на п.1 ст.897 ЦК та твердження позивача, що за правовою природою договір № 08/08-1 від 08.08.2006 р є договором на виконання дослідно-конструкторських робіт відповідно з яким виконавець зобов'язався розробити зразок нового виробу, але апаратно-аналітичній комплекс на базі рентгено-флуоресцентного спектрометра «СПРУТ-В»є серійно приладом, про що свідчить, зокрема, Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 4138, видане Національним науковим центром "Інститут метрології", у якому зазначено, що рентгено-флуоресцентній спектрометр "СПРУТ" належить саме відповідачу та відповідає ТУ У 24142271.001- 96, тобто на товар є належним чином оформлені ТУ України.

Відповідно до ст. 193 Господарчого кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається

Згідно зі ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору. Ч.1 ст. 188 ГК України також передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються. Ч.2 та ч. 3 ст. 188 ГК України передбачено порядок зміни або розірвання договору: Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

 Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що з матеріалів справи витікає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 08/08-1 від 08.08.2006 р. на постачання товару та позивачем було відхилено пропозицію відповідача про припинення договору шляхом підписання відповідних угод, досягнення домовленості між сторонами не було, тобто з боку позивача мала місце одностороння відмова від зобов'язання, що є неприпустимим.  

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.

        Згідно з   п. 3  та  4  частини  першої  ст.  611  ЦК  України  у  разі  порушення  зобов'язання   настають   правові наслідки,  встановлені  договором  або  законом,  зокрема, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

     Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що договір між сторонами не розірваний і що законом не передбачена одностороння відмова від виконання зобов'язання але зробив необґрунтований висновок про те, що порушення   господарського зобов'язання,  відповідно до ст. 224, ч. 1 тягне обов'язок відшкодування неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

       При цьому суд першої інстанції не врахував, що для стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди необхідно розірвати договір , довести наявність збитків, а також заходів щодо одержання доходів /упущеної вигоди/.

       Відповідно до частини другої ст.  651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із  сторін  у  разі  істотного  порушення  договору  другою стороною та в інших випадках, вставлених договором або законом.

Згідно зі ст.  610  ЦК  України    порушенням зобов'язання  є  його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.  614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання,  несе  відповідальність  за наявності її вини,  якщо інше не встановлено договором або законом.

         Пунктом 1 ст.  623 ЦК України   передбачено,  що боржник,  який порушив зобов'язання,  має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Але притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише   при   наявності   певних,  передбачених  законом  умов.  Їх сукупність утворює  склад  цивільного  правопорушення,  який  і  є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з  елементів  складу  цивільного  правопорушення,  який вимагається  законом  для  настання   відповідальності   у   формі відшкодування   збитків,   є  об'єктивна  сторона,  яку  утворюють наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання;  причинний зв'язок між  протиправними  діями боржника та збитками.

         Проте, в  матеріалах  справи відсутні будь-які докази,  які б підтверджували протиправність дій позивача за первісним позовом,  наявність збитків у вигляді втраченої вигоди та наявність заходів вжитих відповідачем щодо їх одержання, а також документи в обґрунтування розміру збитків. Як свідчать матеріали справи відповідач погодився з поверненням комплексу, одержав його, але не надав доказів прийняття заходів по запобіганню збитків, зокрема відсутні докази неможливості реалізації зазначеного комплексу або його частки іншому покупцю і одержання відповідного доходу. Суд першої інстанції не досліджував зазначених питань, а позивач за зустрічним позовом не надав відповідних доказів, що призвело до необґрунтованого задоволення зустрічного позову на підставі тільки розрахунку суми неодержаного прибутку з наданням відповідних первісних бухгалтерських документів.

За таких обставин, вимоги позивача по зустрічному позову  не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню, а рішення суду в частині задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню.

          Таким чином, рішення суду частково не відповідає вимогам норм матеріального права та обставинам справи і підлягає зміні, керуючись ст.ст.11,202,525,610,611,614,623,651,1212 ЦК України,ст.ст.188,193 ГК України, ст.ст.101-105 ГПК України    

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської  області від 15.06.2007 р. по справі № 29/170 -07 змінити.

Рішення суду в частині задоволення зустрічного позову про стягнення неодержаного прибутку у сумі 30418,22 грн. скасувати та в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.  

Стягнути з АТ «Укррентген»(61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 17, к. 5, п/р 26002007001 в АВУБ «Грант» у м. Харкові, МФО 351607, код 24664489)  на користь ТОВ «Укрніхром»(49070, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41, оф. 325, п/р 26005208120000 в ДФ АКІБ «УкрСіббанк», МФО 306856, код 32613928) - 152,09 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.  

        Повний текст постанови підписано 07.09.2007 р.