Номер провадження: 22-ц/813/1294/21
Номер справи місцевого суду: 521/15/15-ц
Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційні скарги Одеської міської ради та ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - боржника - а саме - комісію з ліквідації комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького на Одеську міську раду та виконавчий комітет Одеської міської ради, за участю осіб: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Комунальне підприємство Парки Одеси .
Заява обґрунтована тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 травня 2017 року позов ОСОБА_2 , правонаступником якого є заявник, до Комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького та Ліквідаційної комісії Парк культури та відпочинку ім. Горького про звільнення працівника, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Комісію з ліквідації Комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького зобов`язано виплатити ОСОБА_2 мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.09.2011 р. по 23.01.2017 року в розмірі 82157 (вісімдесят дві тисячі сто п`ятдесят сім) грн..42 коп., моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн., судові витрати в сумі 20322 (двадцять тисяч триста двадцять дві) грн.80коп. Всього - 104480, 22 грн.
На виконання судового рішення постановою Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12.02.2019р. було відкрито виконавче провадження, а постановою від 15.04.2019 р. виконавче провадження закінчено на тій підставі, що встановлено припинення юридичної особи - боржника - комісії з ліквідації КП Парк культури та відпочинку ім. Горького . Судове рішення залишається невиконаним.
Заявник вважає, що процедура ліквідації комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького проведена без додержання вимог статтей 111, 112 Цивільного кодексу України, оскільки міською радою рішення про затвердження ліквідаційного балансу КП Парк культури та відпочинку ім. Горького не приймалось, ліквідаційний баланс цього підприємства - відсутній.
Засновник (Одеська міська рада) не здійснив контроль за додержанням процедури ліквідації, що призвело до невиконання судового рішення і порушення майнового права заявниці ОСОБА_1 .
Крім того, виключення із Статуту комунального підприємства Парки Одеси пункту про правонаступництво щодо інших парків здійснено без правового обґрунтування та з метою уникнути сплати кредиторської заборгованості.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено частково. Замінено сторону виконавчого провадження - боржника у справі 521/15/15-ц, а саме: комісію з ліквідації КП Парк культури та відпочинку ім. Горького код ЄДРПОУ 05534232, м. Одеса, вул. Космонавтів, 17А на Одеську міську ради, м. Одеса, 65026, пл. Думська, 1 (Ідентифікаційний код юридичної особи 26597691). В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги Одеської міської ради.
В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить оскаржувану ухвалу скасувати частково та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, замінивши у виконавчому провадженні боржника - ліквідаційну комісію Парк культури та відпочинку ім. Горького на Одеську міську раду, яка не була ані відповідачем, ані учасником цивільної справи №521/15/15-ц, змінивши зміст резолютивної частини рішення та спосіб порушеного права, який був обраний позивачем під час вирішення справи.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану ухвалу змінити, а саме задовольнити заяву повністю, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що міська рада та її виконавчий комітет, згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України, є взаємопов`язаними органами, незважаючи на те, що це різні юридичні особи.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
У судове засідання, призначене на 17 лютого 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
17 лютого 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі.
17 лютого 2021 року до Одеського апеляційного суду від Одеської міської ради надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що розпорядженням голови Одеського апеляційного суду №12 від 16.10.2020р. Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідеміологічної небезпеки: помаранчевий або червоний , зупинено розгляд справ у відкритих судових засідання за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань.
Розглянувши заяву Одеської міської ради, судова колегія дійшла до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.
Крім того, судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Додатково апеляційний суд звертає увагу, що 30 березня 2020 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) . Цим законом внесені зміни до ЦПК України, зокрема частиною четвертою статті 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або Державною судовою адміністрацією України .
Отже, скаржник та її представник не були позбавлені можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у цивільній справі №727/4257/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 01 березня 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційних скаргах, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 травня 2017 року у справі №521/15/15-ц позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького та Ліквідаційної комісії Парк культури та відпочинку ім. Горького про звільнення працівника, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Комісію з ліквідації Комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького зробити в трудову книжку ОСОБА_2 запис про звільнення ОСОБА_2 з посади охоронця Комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького з 23 січня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Зобов`язано комісію з ліквідації Комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького виплатити ОСОБА_2 :
- мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.09.2011 р. по 23.01.2017 року в розмірі 82157 (вісімдесят дві тисячі сто п`ятдесят сім) грн..42 коп.
- моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн.
- судові витрати в сумі 20322 (двадцять тисяч триста двадцять дві) грн.80коп.
Загалом - 104480, 22 грн.
Зазначене рішення набрало законної сили 02 червня 2017 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2018 року залучено правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Видано дублікати виконавчих документів.
Постановою Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження.
Постановою від 15 квітня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 521/15/15-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 07.11.2018р., закінчено на підставі того, що встановлено припинення юридичної особи - боржника - комісії з ліквідації КП Парк культури та відпочинку ім. Горького . Виконавчий документ повернуто до суду.
Комунальне унітарне підприємство Парк культури та відпочинку ім. Горького - юридична особа, яке несло відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним його на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України. Майно, закріплене власником за підприємством на праві господарського відання, є власністю територіальної громади міста. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном, з обмеженням правомочності щодо такого майна, відповідно до чинного законодавства та його статуту.
Рішенням Одеської міської ради №1292-VI від 20.09.2011р. створено комунальне підприємство Парки Одеси та ліквідовано низку комунальних підприємств, у тому числі Парк культури та відпочинку ім. Горького . Виконавчому комітету Одеської міської ради доручено здійснити заходи щодо ліквідації відносно даних комунальних підприємств.
22 грудня 2011 року рішенням виконавчого комітету Одеської міської Ради № 726 було створено комісію з ліквідації КП Парк культури та відпочинку ім. Горького , якій доручено підготувати ліквідаційний баланс для внесення на розгляд Одеської міської ради в термін до 01.01.2012р.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 310 від 26.07.2018 р. вказане рішення № 726 знято з контролю як таке, що виконано у повному обсязі.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 21.06.2017 року за рішенням засновників (Одеська міська рада) припинено юридичну особу Комунальне підприємство Парк культури та відпочинку ім. Горького . У графі дані про юридичних осіб правонаступників вказано - відомості відсутні.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно вимог статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства, відповідно до ст. 2 ч.3 п.7 ЦПК України, є обов`язковість судового рішення.
За ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним (рішення у справі Іммобільяре Саффі , заява №22774/93, п.74, ЄСПЛ 1999-V).
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 78 Господарського кодексу (ГК) України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (ч.10 ст. 78 ГК України).
Частинами 2,3 ст. 76 ГК України встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.
Згідно з частиною третьою статті 77 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
Казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства (ч.7 ст. 77 ГК України).
Разом з тим, частиною 1 статті 176 ЦК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Зважаючи на викладене, випадки, в яких територіальна громада відповідає за зобов`язаннями створеної нею юридичної особи, регулюються частиною сьомою статті 77 та частиною десятою статті 78 ГК України, якими передбачено, що орган місцевого самоврядування несе субсидіарну відповідальність у разі недостатності коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 711/3306/17.
Так, в постанові Верховного Суду зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що закон не передбачає відповідальності органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями створеної нею юридичної особи не можуть вважатися правильними.
Верховний Суд також зазначив, що цей висновок узгоджується з правовими висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18).
Верховний Суд в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №711/3298/17-ц звернув увагу щодо наявності підстав для субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Суд скасував попередні судові рішення, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на незастосування судами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , практику ЄСПЛ як джерела права, ч.4 ст 263 ЦПК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №677/1745/15-ц, зазначивши, що територіальна громада відповідає за зобов`язаннями створеної нею юридичної особи, і ці відносини регулюються частиною сьомою статті 77 та частиною десятою статті 78 Господарського кодексу України.
Крім того, Верховний Суд послався на практику Європейського суду з прав людини. У пункті 62 рішення у справі Єршова проти Російської Федерації зазначено, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і, відповідно, держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.
За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що судове рішення від 05 травня 2017 року в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , залишається не виконаним.
Крім того, Одеською міською радою та виконавчим комітетом Одеської міської ради не доведено в суді, що під час проведення засновником процедури ліквідації комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького , яка тривала з 2011 по 2018 роки, було вжито заходів до встановлення кредиторської заборгованості наявного боргу перед ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що Одеською міською радою та виконавчим комітетом Одеської міської ради проміжний ліквідаційний баланс вказаного комунального підприємства не складався та рішенням сесії не затверджувався, а ліквідаційний баланс як результат роботи комісії з ліквідації - взагалі відсутній. З боку засновника - Одеської міської ради не здійснено контроль за додержанням вимог законів під час проведення ліквідації підприємства, що привело до порушення майнового права заявника ОСОБА_1 .
В той же час суд першої інстанції вірно не погодився з твердженнями заявника про те, що Виконавчий комітет є правонаступником комунального підприємства Парк культури та відпочинку ім. Горького , оскільки його засновником є Одеська міська рада, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не заперечується представником Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради, а відтак вимоги про заміну сторони виконавчого провадження - боржника - комісії з ліквідації КП Парк культури та відпочинку ім. Горького на виконавчий комітет Одеської міської ради є безпідставними.
Стосовно стягнення з Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради судових витрат в сумі 13555грн. суд першої інстанції вірно зазначив, що розгляд вказаного питання на цій стадії судового процесу діючим законодавством не передбачено.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своїх апеляційних скарг, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали.
Твердження скаржників в апеляційних скаргах про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.
Заява про заміну сторони виконавчого провадження вирішена судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційних скарг його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 березня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дрішлюк
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.03.2021 |
Оприлюднено | 03.03.2021 |
Номер документу | 95262297 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Громік Р. Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні