Ухвала

від 25.01.2021 по справі 761/1236/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1236/21

Провадження № 1-кс/761/1699/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 у кримінальному провадженні № 12017110230001230 від 24.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло зазначене клопотання, яке мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 у кримінальному провадженні № 12017110230001230 від 24.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, накладено арешт на земельні ділянки, в тому числі і на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:006:0002, загальною площею 3,6526 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 21.06.2017.

Заявник в клопотанні зазначає, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017110230001230 здійснюється слідчими СУ ГУНП у Київській області. Арешт було накладено безпідставно і необґрунтовано, оскільки вказана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_4 , яка немає жодного відношення до кримінального провадження, а наявність арешту порушує її законні права. Арештована земельна ділянка не є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що буди об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, відомості, на підставі яких було прийнято рішення про арешт майна, не відповідають дійсності, а тому представник ОСОБА_4 просить скасувати вказаний арешт на зазначену земельну ділянку.

В судове засідання представник власника майна за викликом не з`явився.

Слідчий за викликом в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду клопотання не надіслав.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту, накладеного в рамках кримінального провадженні №12017110230001230 від 24.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, який був накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017, в тому числі і на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:006:0002, загальною площею 3,6526 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 21.06.2017.

У відповідності дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Власник майна під час розгляду клопотання про арешт майна в судовому засіданні не був присутній.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов протии Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов протии Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

В судовому засіданні встановлено, що арешт було накладено на земельну ділянку з метою збереження речових доказів в кримінальному провадженні №12017110230001230 від 24.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Згідно частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною другоюстатті 170КПК Українипередбачено,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 3 зазначеної статті визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Інші випадки арешту майно законодавством віднесено лише до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Таким чином, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна земельної ділянки ОСОБА_4 , враховуючи, що визнання земельної ділянки речовим доказом відповідно до статті 98 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, є сумнівним в розумінні оцінки такого об`єкта нерухомого майна як речового доказу в порядку статті 94 КПК України, згідно якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у правомірне володіння належною земельною ділянкою на підставі зазначених обставин, оскільки спадкоємцем власника майна майна доведено, що арешт був накладений необґрунтовано, а також слідчим суддею враховано, що арешт триває з 2017 року, тобто більше трьох років, що невиправдано впливає на реалізацію власником своїх законних прав.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ("Іатрідіс проти Греції", заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот протии Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші протии Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Приймаючи до уваги наведене, слідчий суддя вважає, що існує правова підстава для задоволення клопотання та скасування арешту.

Керуючись ст. ст.170,171,172,173,174,379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 у справі №372/2231/17 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:006:0002, загальною площею 3,6526 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 21.06.2017.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя : ОСОБА_1