Постанова

від 02.03.2021 по справі 701/266/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/208/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 701/266/19 Категорія: 301030300 Костенко А. І. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретарТоропенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (скаржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.11.2020 (повний текст складено 13.11.2020, суддя в суді першої інстанції Костенко А.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

у березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким після неодноразової зміни позовних вимог просила:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя сторін у справі житловий будинок, загальною площею 41,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,1312 га, кадастровий №7123155100:01:003:0520 за цією ж адресою; транспортні засоби: автомобіль Камаз 5320, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , ; автомобіль Камаз 5320, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль DAF CF 85, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль Chery А15 Amulet, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; автомобіль Nissan primastar, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ; причіп Schmitz SPR 24, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; причіп КЗАП 9370, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 ; причіп ГКБ 8551, 1977 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 ; причіп СЗАП 8352, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 .

Визнати за позивачем та за відповідачем право власності за кожним на 1 / 2 частину вказаних житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за позивачем право власності на транспортний засіб DAF CF 85, д.н.з. НОМЕР_3 ; причіп Schmitz SPR 24, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; Камаз 5320, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (переобладнана на Камаз 45143 в 2015 році).

Визнати за відповідачем право власності на причіп ГКБ 8551, 1977 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 ; Камаз 5320, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль Chery А15 Amulet, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; причіп КЗАП 9370, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 ; автомобіль Nissan primastar, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ; причіп СЗАП 8352, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 .

Стягнути з позивача на користь відповідача 17 109, 52 грн. як різницю у вартості транспортних засобів.

В обґрунтування заявлених вимог вказано на те, що 07.02.2004 сторони справи уклали шлюб за час якого набули у власність вищевказане майно. Однак шлюбні відносини між сторонами фактично були припинені, тривалий час кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. 26.02.2019 позивач звернулася до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, справа № 701/235/19. Угоди про добровільний поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю, сторонами не досягнуто. Відповідач по справі є титульним власником транспортних засобів, так як за час спільного проживання вони реєструвалися на його ім`я. 26.02.2019 в телефонній розмові відповідач повідомив позивача про намір перереєструвати транспортні засоби на підставних осіб і таким чином уникнути їх поділу в майбутньому, що й обумовило звернення з цим позовом про поділ спільного майна подружжя до суду.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 04.11.2020 позовні вимоги у справі задоволено, з посиланням на те, що майно, набуте сторонами за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, 1 / 2 частина якої належить кожному з подружжя. Також суд вказав, що неподільні речі - транспортні засоби, мають виділятися кожному з подружжя окремо зі стягненням компенсації з одного з співвласників у разі відступлення від рівності часток у праві власності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 17.12.2020 подав через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог у справі. В обґрунтування вказано на те, що купівля житлового будинку та земельної ділянки здійснювалась на кошти відповідача, що підтверджується борговою розпискою. Транспортні засоби перейшли у власність відповідача у порядку спадкування та за рахунок набуття за власні кошти від здійснення транспортних перевезень та від здачі в оренду земельних ділянок, які відповідач набув у власність у порядку спадкування. Деякі транспортні засоби бралися в кредит, який самостійно погашався відповідачем. Спірні транспортні засоби зареєстровані на відповідача як фізичну особу-підприємця. Отже вказане майно не може бути предметом поділу між подружжям. Вартість майна, вказана судом, не відповідає дійсності, адже висновок автотоварознавчої експертизи від 09.12.2019 містить посилання на справу №701/299/19 у той час як дана справа має №701/266/19. Вартість транспортних засобів за результатами проведеної у грудні 2019 року експертизи суттєво відрізняється від звіту по оцінці майна, складеного на початку 2019 року, та є вищою попри те, що ціна майна з плином часу знижується (відбувається амортизація його вартості). Судовий експерт з цих питань лишився недопитаним. Заяви позивача про збільшення та зменшення позовних вимог від 30.09.2019 та від 03.10.2019 підписані адвокатом Олішевським В.В. без зазначення відповідних повноважень. Суд прийняв до розгляду уточнення позовних вимог, подані поза межами підготовчого провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що сторони справи 07.02.2004 зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС Маньківського РУЮ Черкаської області, актовий запис №5 (т. 1 а.с. 13). За час перебування у шлюбі у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (т. 1 а.с. 11-12). Спільне життя сторін не склалося, оскільки вони мають протилежні погляди на шлюб та сім`ю, а шлюбні відносини фактично були припинені. 26.02.2019 позивач подала до Маньківського районного суду позовну заяву про розірвання шлюбу, справа №701/235/19.

Згоди про добровільний поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю, сторони не досягли. При цьому за час проживання у шлюбі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, протягом 2010-2018 років, сторонами було придбано транспортні засоби - автомобіль Камаз 5320, 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , ; автомобіль Камаз 5320, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль DAF CF 85, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль Chery А15 Amulet, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; автомобіль Nissan primastar, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ; причіп Schmitz SPR 24, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; причіп КЗАП 9370, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 ; причіп ГКБ 8551, 1977 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 ; причіп СЗАП 8352, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 .

Також сторони під час шлюбу набули у власність житловий будинок, загальною площею 41,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,1312 га, кадастровий №7123155100:01:003:0520, за цією ж адресою.

Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

18.10.2020 ухвалою Маньківського районного суду в цій справі було призначено автотоварознавчу експертизу транспортних засобів.

Згідно висновку експерта Музики П.В. за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №18Е від 09.12.2019 ринкова вартість причіпа самоскида СЗАП 8352, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , на дату оцінки складає 54966 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 110-122).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №17Е від 09.12.2019 ринкова вартість автомобіля Chery Amulet, А15, д.н.з. НОМЕР_4 , на дату оцінки складає 42555 грн. 98 коп. (т. 2 а.с. 123-132).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №20Е від 09.12.2019 ринкова вартість Schmitz SPR 24 спеціалізований напівпричіп спеціалізований контейнеровоз-Е, д.р.н. НОМЕР_6 , на дату оцінки складає 167130 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 133-147).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №19 Е від 09.12.2019 ринкова вартість автомобіля Камаз 5320, 1993 року, випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , (переобладнений на КАМАЗ 45143 в 2015 році) на дату оцінки складає 184319, 00 грн., (т. 2 а.с. 148-163).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №11 Е від 09.12.2019 ринкова вартість автомобіля Nissan primastar 2.5, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , на дату оцінки складає 132274, 47 грн., (т. 2 а.с. 164-175).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №12 Е від 09.12.2019 ринкова вартість автомобіля Камаз 5320, спеціалізований вантажний самскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 133257,00 грн. (т. 2 а.с. 176-191).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №14 Е від 09.12.2019 середньоринкова вартість КЗАП 9370, напівпричіп, державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , на дату оцінки може складати 68200 грн. (т. 2 а.с. 192-204).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №13 Е від 09.12.2019 ринкова вартість ГКБ 8551, причіп-самоскид-Е, 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 на дату оцінки складає 66339 грн. (т. 2 а.с. 205-218).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №15 Е від 09.12.2019 ринкова вартість автомобіля DAF CF85.380, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на дату оцінки складає 180362 грн. (т. 2 а.с. 219-233).

Позивач в цій справі порушує перед судом питання про поділ між співвласниками (подружжям сторін) спільного майна, яке набуте ними під час шлюбу. Правовідносини, наявні на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Також ст.60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньою господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуальною користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно роз`яснень п.23 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.ч.2,3 ст.325 ЦК України можуть будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Крім того, з актуального правового висновку ВП ВС від 21.11.2018 у справі №372/504/17 вбачається, що по замовчуванню діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про те, що спірні житловий будинок, земельна ділянка та транспортні засоби є спільною сумісною власністю сторін у справі, адже їх придбано за час шлюбу за спільні кошти подружжя, що ніким не спростовано, адже відповідач не довів з посиланням на докази те, що спірне майно придбане за його особисті кошти.

Так слід відхилити посилання відповідача в його апеляційній скарзі на те, що купівля житлового будинку та земельної ділянки здійснювалась на його особисті кошти, що підтверджується борговою розпискою, з урахуванням такого.

Відповідно до розписки, яка надана суду відповідачем, останній отримав у позику 15.01.2014 від ОСОБА_5 5000 тис. доларів США на купівлю будинку та земельної ділянки (т. 2 а.с. 86). Інших доказів того, що відповідні кошти відповідач витрачав саме на придбання спірних будинку та земельної ділянки матеріали справи не містять (довідки про обмін валют, передачу продавцеві майна коштів з відповідним джерелом набуття).

При цьому згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Старосвітською О.Г., житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , згідно п. 4.8 договору придбання нерухомого майна за цим договором вчиняється за письмовою згодою дружини покупця ОСОБА_1 (т. 1 а.с.101). Аналогічні положення щодо згоди дружини покупця на вчинення правочину містить також договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22.01.2014 щодо земельної ділянки кадастровий №7123155100:01:003:0520 по АДРЕСА_2 , що свідчить про поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на відповідне майно у правовстановлюючих документах на нього.

Посилання скаржника у справі на те, що транспортні засоби перейшли у власність відповідача у порядку спадкування та за рахунок набуття за власні кошти від здійснення транспортних перевезень та від здачі в оренду земельних ділянок, які відповідач набув у власність у порядку спадкування, апеляційний суд відхиляє, адже транспортні засоби, зазначені у свідоцтві про право на спадщину (т.2 а.с.82), які відповідач долучив до відзиву на позов, - автомобілі Шкода Фаворіт та Камаз-5320, 1992 року випуску, не були предметом поділу за позовними вимогами у цій справі.

Доказів того, що відповідач мав власні кошти у необхідному розмірі для набуття у власність транспортних засобів без участі позивача, суду надано не було. При цьому скаржником не доведено, що розмір прибутку від здійснення транспортних перевезень та від здачі в оренду земельних ділянок дозволяв йому за власні кошти придбати транспортні засоби з урахуванням встановленої вартості вказаного майна. Так в т.1 а.с.147 міститься довідка від 01.04.2019 про отриману відповідачем орендну плату за 2008-2018 роки від здачі земельних ділянок в оренду, розміру якої очевидно не вистачило б на купівлю і частини спірного майна. Крім того, згідно до довідки територіального сервісного центру №7142 від 04.05.2019 вбачається, що до того часу, коли відповідач почав отримувати орендну плату, ним вже було придбано три спірних автомобілі.(т.1 а.с.187).

Посилання скаржника на те, що деякі транспортні засоби бралися в кредит, який самостійно погашався відповідачем, також не можуть свідчити про помилковість висновків суду в цій справі, адже вказана обставина не свідчить про непоширення правового режиму спільної власності подружжя на майно, набути за рахунок кредитного договору, укладеного в інтересах сім`ї. При цьому той із співвласників, хто за особисті кошти погашав кредит, вправі ставити перед іншим співвласником вимогу про відшкодування йому половини понесених витрат. Доказів того, що відповідний кредитний договір укладався не в інтересах сім`ї, скаржник суду не надав. При цьому слід врахувати існування презумпції спільності майна подружжя, яке було набуте за час шлюбу, що відповідатиме приписам ст. 60 СК України.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що спірні транспортні засоби зареєстровані на відповідача як фізичну особу-підприємця, отже вказане майно не може бути предметом поділу між подружжям, адже з техпаспортів на спірні транспортні засоби вбачається, що їх титульним власником є відповідач, а не ФОП.

Крім того, за правовим висновком ВС від 31.03.2020 у справі №394/1155/14-ц майно фізичної особи - підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Отже відповідні транспортні засоби, навіть і у випадку їх реєстрації за ФОП, можуть бути предметом поділу спільного майна подружжя, якщо їх набуто за спільні кошти як у цій справі.

Апеляційні доводи про те, що вартість майна, вказана судом, не відповідає дійсності, адже висновки автотоварознавчої експертизи від 09.12.2019 містять посилання на справу №701/299/19 у той час як дана справа має №701/266/19 слід відхилити, так як зазначена описка не впливає на можливість використання відповідних доказів адже не стосується достовірності відомостей, викладених у висновках експерта, та обґрунтованості суджень судового експерта.

Вказівка скаржника на те, що вартість транспортних засобів за результатами проведеної у грудні 2019 року експертизи суттєво відрізняється від звіту по оцінці майна, складеного на початку 2019 року, на думку апеляційного суду, сама по собі не може свідчити про неможливість врахування при вирішенні спору у справі висновку автотоварознавчої експертизи від 09.12.2019, адже висновки експерта в даному випадку належним чином обґрунтовані з наведенням належних міркувань з приводу змісту висновків та всіх фактичних даних, які судовий експерт використовував при проведенні дослідження.

У зв`язку з цим відсутність допиту судового експерта не може свідчити про необґрунтованість відповідних висновків експерта.

Апеляційний суд враховує, що скаржник не подавав суду клопотань про призначення додаткових чи повторних експертиз з питань, щодо яких отримувалися висновки експерта, а також не надавав альтернативних висновків щодо оцінки вартості спірних транспортних засобів, отже всі сумніви скаржника щодо обґрунтованості зробленої у справі оцінки спірного майна, враховуючи належну якість відповідних експертних досліджень, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій справі, про що в апеляційній скарзі порушується питання.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що заяви позивача про збільшення та зменшення позовних вимог від 30.09.2019 та від 03.10.2019 підписані адвокатом Олішевським В.В. без зазначення відповідних повноважень, адже вказаний адвокат брав участь у розгляді справи згідно ордера серія ЧК №99814 від 26.02.2019 (т.1 а.с.134).

Посилання скаржника на те, що суд прийняв до розгляду уточнення позовних вимог, подані поза межами підготовчого провадження у справі, також мають бути відхилені, адже остаточне уточнення позовних вимог у справі зроблено в заяві, поданій суду 17.01.2020 (т.2 а.с.247-252), а підготовче провадження у справі завершено призначення судового розгляду по суті згідно ухвали від 28.02.2020.

При цьому відповідно до положень п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки розгляд даної справи здійснювався у загальному позовному провадженні, суд правомірно розглянув позовні вимоги згідно уточнень, зроблених позивачем до закінчення підготовчого провадження у справі.

Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції в цій справі, апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.11.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.11.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 02.03.2021.

Суддя-доповідач

Судді