Рішення

від 03.03.2021 по справі 905/1884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.2021 Справа № 905/1884/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Сервісна Компанія «Гор» , м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальдеріс Україна» , смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область

про стягнення 467834,70грн.

за участю представників :

від позивача: Післегіна А.А., довіреність б/н від 28.10.2020

від відповідача: Анісова О.І., ордер серія ДП №1223/027 від 20.06.2019

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Сервісна Компанія «Гор» м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальдеріс Україна» , смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення заборгованості у загальному розмірі 467834,70грн., з яких: 382688,26грн. - заборгованість з оплати вартості робіт (з врахуванням коливання курсу Євро до гривні); 44878,75грн. - пеня за період з 20.02.2020 по 09.09.2020; 1913,44грн. - пеня за період з 09.09.2020 по 29.10.2020; 36785,86грн. - 3% річних за період з 20.02.2020 по 09.09.2020; 1568,39грн.- 3% річних за період з 09.09.2020 по 29.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором субпідряду №КУ-2019-12/2 від 17.12.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Ухвалою від 03.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні 25.11.2020.

25.11.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 25.11.2020 розгляд справи відкладено на 15.12.2020.

До канцелярії суду надійшли документи:

07.12.2020 від позивача - відповідь на відзив;

14.12.2020 від відповідача - письмові заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 15.12.2020 справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.01.2021.

13.01.2021 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення з додатками.

Ухвалою від 20.01.2021 підготовче засідання відкладено на 10.02.2021.

09.02.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, щодо заявлених позивачем позовних вимог.

Ухвалою від 10.02.2021 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 03.03.2021.

У судове засідання 03.03.2021 з`явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.03.2021 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Сервісна Компанія Гор (субпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кальдеріс Україна (підрядник, відповідач) укладено договір субпідряду №КУ-2019-12/2 (далі - договір), згідно з пунктом 2.1 якого, підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору технічне обслуговування та ремонт обладнання (далі - роботи), а підрядник зобов`язується прийняти завершені роботи та сплатити їх ціну.

Відповідно до пункту 3.1. договору, строки виконання робіт по даному договору, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт (Додаток №6) (далі - Графік), який оформлюється у вигляді додатку та є невід`ємною частиною даного договору. Строк виконання робіт по даному договору починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт у відповідності з п.7.5. договору. У випадку несвоєчасного прийняття об`єкта робіт строк початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного п.7.5. даного договору.

За умовами пункту 3.4. договору фактичний строк закінчення робіт, закріплених Протоколом розподілу робіт (специфікацією, д/с) визначається датою підписання підрядником Акту прийому-передачі виконаних робіт в розрізі об`єкта, обумовленого договірною документацією.

Ціна робіт по даному договору, далі ціна вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 4.2. договору).

Ціна робіт може бути змінена сторонами, виключно шляхом укладання додаткової угоди до даного договору, якою затверджуються зміни в п.4.1, п.4.2. даного договору, специфікації, нова редакція специфікації або додаткова специфікація (пункт 4.4. договору).

Згідно з пунктом 6.1. договору підрядник підписує Акт прийому - передачі виконаних робіт субпідряднику, після підписання Акту прийому - передачі виконаних робіт замовником підряднику.

Оплата підрядником виконаних робіт здійснюється на умовах, обумовлених у специфікаціях (пункт 6.2. договору).

Акти прийому - передачі виконаних робіт формує субпідрядник, приймаючи до уваги встановлену даним договором ціну робіт та фактично виконаний обсяг робіт. Усі помилки/неточності у розрахунках обсягів робіт та/або їх ціни відносяться на рахунок субпідрядника та не є підставою для зміни ціни договору (пункт 6.3. договору).

Згідно з пунктом 6.5. договору датою оплати у всіх випадках є дата списання коштів з розрахункового рахунку підрядника.

Пунктом 13.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань в натурі.

Відповідно до пункту 13.2. договору у випадку порушення строку оплати виконаних робіт, підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прострочених на дату закінчення договору зобов`язань, в тому числі гарантійних, а також не зупиняє нарахування штрафних санкцій до моменту фактичного виконання зобов`язань (пункт 17.3 договору).

Договір та додатки до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Доказів розірвання договору або визнання недійсним, сторонами не надано, отже він є обов`язковим для сторін.

17.12.2019 сторонами договору підписана специфікація №1 до договору субпідряду, якою визначено, зокрема, вид робіт та повне найменування об`єкта, строки виконання робіт, вартість робіт, умови оплати, тощо.

Загальна вартість договірної ціни відповідно до специфікації №1 та протоколу №1 погодження договірної ціни від 17.12.2019 складає 2 221 720,10грн. (з ПДВ), без ПДВ 1 851 433,42грн. Сторонами визначено, що Протокол погодження вступає в дію з дати його підписання, поширює свою дію на взаємовідносини сторін, що виникли від цієї дати та є підставою для взаєморозрахунків між сторонами по договору.

Пунктами 2 та 3 специфікації сторони погодили умови та порядок оплати, а саме: до 50 (п`ятдесяти) календарних днів, після підписання Акту (ів) прийому-передачі виконаних робіт.

Курс НБУ на 02.08.2019 - 27,978706 грн./Євро, валюта Євро вказана довідково для мінімізації курсових ризиків. У випадку, якщо різниця між курсом НБУ на дату оплати та датою курсу, вказаною у даній специфікації перевищує 5%, ціна змінюється пропорційно зміні курсу Євро. Така зміна відбувається автоматично та не потребує додаткового узгодження сторонами по договору. Сторони здійснюють донарахування (утримання) такої різниці, шляхом виставлення коригувального рахунку. Валютний еквівалент вартості без ПДВ - 66 172,95 Євро.

Сторонами підписано акт №1 від 02.01.2020 приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого субпідрядник передав, а підрядник прийняв виконані роботи на загальну суму 2 221 720,10грн. (з ПДВ).

Акт приймання-передачі виконаних робіт підписаний повноважними представниками сторін (субпідрядника та підрядника) без зауважень та заперечень, підписи яких скріплено печатками Товариств.

За твердженнями позивача, вартість виконаних робіт була сплачена підрядником 09.09.2020 частково в сумі 2 221 720,10грн., без застосування пункту 3 специфікації (без коригування ціни), тобто з порушенням умов договору. В підтвердження оплати надано копію банківської виписки АТ КБ Приватбанк .

Як зазначає позивач:

- 10.08.2020 на адресу ТОВ Кальдеріс Україна був направлений рахунок-фактура №СФ-0000020 від 10.08.2020 на суму 2 595 419,44грн. В підтвердження надсилання на адресу ТОВ Кальдеріс Україна вказаного рахунку-фактури суду надані копії опису вкладення і фіскального чеку АТ Укрпошта від 10.08.2020.

- 27.10.2020 на адресу ТОВ Кальдеріс Україна був направлений рахунок-фактура №СФ-0000021 (коригувальний рахунок) від 09.09.2020 на суму 2 604 408,36грн. В підтвердження надсилання на адресу ТОВ Кальдеріс Україна рахунку-фактури суду надані копії опису вкладення у цінний лист, накладної та фіскального чеку АТ Укрпошта від 27.10.2020.

За твердженням позивача ТОВ Кальдеріс Україна не розрахувався за виконані ТОВ Торгівельно-Сервісна Компанія Гор роботи своєчасно та у повному обсязі.

Таким чином, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ Кальдеріс Україна своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних ТОВ Торгівельно-Сервісна Компанія Гор робіт за договором субпідряду №КУ-2019-12/2 від 17.12.2019, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ Кальдеріс Україна заборгованості за вказаним договором з оплати вартості робіт в сумі 382688,26грн., пені в загальній сумі 46792,19грн. (44878,75грн. - за період з 20.02.2020 по 09.09.2020; 1913,44грн. - за період з 09.09.2020 по 29.10.2020), 3% річних в загальній сумі 38354,25грн. (36785,86грн. - за період з 20.02.2020 по 09.09.2020; 1568,39грн. - за період з 09.09.2020 по 29.10.2020).

Отже, предметом розгляду у цій справі є вимога субпідрядника (ТОВ Торгівельно-Сервісна Компанія Гор ) до підрядника (ТОВ Кальдеріс Україна ) про стягнення вартості неоплачених, виконаних субпідрядником робіт, в сумі 382688,26грн. по договору, а також нарахованих штрафних санкцій за прострочення цих грошових зобов`язань.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позову заяву зазначає про те, що договірна ціна, передбачена специфікацією та протоколом погодження, який є підставою для взаєморозрахунків між сторонами по договору, виражена у твердій сумі, яка складає 2 221 720,10грн. (з ПДВ) та згідно з пунктом 4.4. договору така вартість може бути переглянута виключно шляхом укладання додаткової угоди, яка в даному випадку сторонами не укладалася, що на думку відповідача, виключає правомірність вимог позивач про збільшення вартості робіт на 383688,26грн. в автоматичному порядку. Крім того, відповідач вказує на те, що в акті приймання-передачі виконаних робіт №1 від 02.01.2020 сторонами зафіксовано вартість виконаних робіт за специфікацією №1 до договору №КУ-2019-12/2, яка становить 2 221 720,10грн. та є остаточною відповідно до вимог пункту 6.3. договору. При цьому, відповідач зазначає, що сторонами не було визначено грошовий еквівалент зобов`язання (договірної ціни робіт) в іноземній валюті, а вказівка про валютний еквівалент вартості не відповідає поняттю договірної ціни та не ідентифікує актив, вартість якого зазначається.

Разом з тим, відповідач заперечуючи факт отримання до подачі позову рахунку-фактури №СФ-0000021 (коригувальний рахунок) від 09.09.2020, зазначає про те, що в даному випадку коригувальний рахунок не лише опосередковує подію, з якою пов`язано виникнення обов`язку з оплати курсової різниці, та який містить платіжні реквізити для оплати, а і є документом, яким визначається сума платежу, оскільки ані договором, ані специфікацією до нього сума доплати за виконані роботи, зумовлена курсовим коливанням Євро, не визначена.

Водночас, посилаючись на неотримання рахунку-фактури №СФ-0000021 (коригувальний рахунок) від 09.09.2020, відсутність доказів заявлення позивачем вимоги про оплату відкоригованої ціни робіт, виходячи з курсових коливань, відсутність доказів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до раніше виставленої податкової накладної на суму збільшення ціни робіт, відповідач стверджує про те, що вказані обставини виключають прострочення оплати заборгованості на відкориговану ціну робіт в розмірі 382688,26грн. У зв`язку із чим, на думку відповідача, необґрунтованими та безпідставними є також позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені. Крім того не погоджуючи із вимогою позивача про нарахування пені відповідач зауважує, що позивачем такі нарахування здійснено з порушенням вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Позивач у відповіді на відзив та письмових поясненнях по справі, з доводами відповідача не погоджується та вважає їх безпідставними та такими, що суперечать норми матеріального права. На переконання позивача курсова різниця не є додаткових платежем, який виник в момент оплати за договором, а за своєю правовою природою є частиною зобов`язання, яке відповідач зобов`язався сплати відповідно до умов пункту 2.1 договору. Умови пункту 3 специфікації не викликають жодних сумнівів у його тлумаченні, а у випадку сумнівів повинні тлумачитися проти відповідача, оскільки саме ним був складений тест договору. Рахунок не є первинним документом та підставою сплати заборгованості, а лише відображає актуальні реквізити для зарахування коштів, тому враховуючи, що відповідач мав актуальні реквізити для сплати коштів, відсутні підстави стверджувати про прострочення кредитора. Щодо питання реєстрації податкової накладної позивачем, останній вказує про те, що такий обов`язок передбачений Податковим кодексом України та не є предметом розгляду у даній справі. Заперечення відповідача в частині вимог про нарахування пені, позивач вважає безпідставними з огляду на те, що сторонами договору у пункті 13.2. погоджено, що пеня нараховується щоденно на весь період прострочення.

У письмових запереченнях на відповідь на відзив, та письмових поясненнях від 08.02.2021, підтримуючи свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву, вказані твердження позивача відповідач вважає неправомірними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та умовах укладеного між сторонами договору. Також відповідач зауважує про те, що надані позивачем опис вкладення без вказівки номеру поштового відправлення, фіскальний чек про оплату без повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення не є належними та допустимими доказами направлення позивачем будь-якої кореспонденції, в тому числі рахунка №СФ-0000021 від 09.09.2020). За твердження відповідача оскільки умовами договору та специфікацією до нього не встановлений строк виконання підрядником обов`язку з оплати донарахованої ціни робіт, виходячи з валютних коливань та курсу Євро, такий обов`язок підлягає виконанню у порядку частини 2 статті 530 ЦК, тобто у 7-денний строк з моменту отримання письмової вимоги про оплату донарахованої ціни робіт, виходячи з коливання валютного курсу Євро. Однак, позивачем не заявлялась вимога про сплату відкоригованої ціни робіт, виходячи з курсових коливань, що унеможливлює обрахування 7-денного строку на здійснення відповідної оплати та свідчить про відсутність у ТОВ Кальдеріс Україна обов`язку з доплати відкоригованої ціни виконаних робіт за специфікацією №1.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору субпідряду №КУ-2019-12/2 від 17.12.2019 згідно з пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), між сторонами виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (ділі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Частиною 2 статті 319 ГК України встановлено, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник. Аналогічні положення визначені і у статті 838 ЦК України.

У частинах 1, 2 статті 837 ЦК України вказано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як визначено положеннями статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з вимогами чинного законодавства та уклали договір субпідряду, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, він може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з положеннями статті 599 цього ж Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно зі статтями 524, 533 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, грошовий еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом ціни договору. Сума, на яку збільшилась вартість робіт/товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (курсова різниця), входить до ціни договору (вартості робіт/товару).

Суд зазначає, що уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами, в тому числі, щодо порядку та строку розрахунку за виконані роботи, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Судом встановлено, що сторонами не заперечується факт належного виконання субпідрядником робіт за договором субпідряду згідно акту №1 від 02.01.2020 приймання-передачі виконаних робіт, який є передумовою для виникнення у відповідача, як підрядника, обов`язку по здійсненню кінцевого розрахунку з позивачем (субпідрядником). Спірним є питання оплати підрядником субпідряднику вартості виконаних останнім робіт, а також наявність чи відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що оплата підрядником виконаних робіт здійснюється на умовах, обумовлених у специфікаціях.

В свою чергу, як встановлено судом та зазначено вище, пунктами 2, 3 специфікації від 17.12.2019 сторони визначили умови оплати - до 50 календарних днів, після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт та порядок визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, відповідно до якого курс НБУ на 02.08.2019 - 27,978706 грн./Євро, валюта Євро вказана довідково для мінімізації курсових ризиків. У випадку, якщо різниця між курсом НБУ на дату оплати та датою курсу, вказаною у даній специфікації перевищує 5%, ціна змінюється пропорційно зміні курсу Євро. Така зміна відбувається автоматично та не потребує додаткового узгодження сторонами по договору. Сторони здійснюють донарахування (утримання) такої різниці, шляхом виставлення коригувального рахунку. Валютний еквівалент вартості без ПДВ - 66172,95 Євро.

Будь-яких доказів укладення між сторонами окремих додаткових угод про інше матеріали справи не містять.

Таким чином, сторони домовились, що оплата за виконані роботи здійснюється на вказаній умові, яка є спеціальною умовою щодо оплати за виконані роботи, яку має здійснити відповідач, прийнявши виконані позивачем роботи за актом №1 від 02.01.2020 приймання-передачі виконаних робіт.

За висновком суду, погодженою сторонами специфікацією визначено обов`язок оплати робіт в національній валюті України з коригуванням вартості робіт, враховуючи зміну курсу іноземної валюти (євро) на дату оплати робіт, відтак покриття втрат від знецінення коштів передбачено договором та відбувається за рахунок донарахування вартості робіт з урахуванням курсової різниці національної валюти до євро на дату оплати.

Вказаним спростовуються твердження відповідача, які містять виключно поміркований характер відповідача, відносно того, що вартість робіт визначена у специфікації становить 2 221 720,10грн. та є остаточною відповідно до вимог пункту 6.3. договору.

Відтак, відповідно до пункту 2 специфікації, який визначає умови оплати - до 50 календарних днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, відповідач зобов`язаний був сплатити повну вартість виконаних робіт до 21.02.2020 (включно), та оскільки останнім днем для оплати підрядником виконаних робіт було 21.02.2020, тому прострочення виконання ним свого зобов`язання почалося з 22.02.2020.

Суд зазначає, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15).

Відповідачем не надано заперечень щодо встановленого моменту порушення зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт в сумі 2 221 720,10грн, щодо не підтвердженості дати підписання цього акта, не наведено жодних доводів, підтверджених відповідними доказами, на спростування встановлених обставин та не зазначено будь-якої іншої дати, в яку вказаний акт було підписано сторонами.

Відповідно до копії банківської виписки АТ КБ Приватбанк по рахунку позивача за період з 09.09.2020 по 09.09.2020, відповідачем 09.09.2020 було проведено часткову оплату у розмірі 2 221 720,10грн., без врахування умов, передбачених пунктом 3 специфікації (без коригування).

Позивач скористався своїм правом та розрахував вартість робіт відповідно до пункту 3 специфікації виставивши відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000021 (коригувальний рахунок) від 09.09.2020на суму 2604408,36грн.

Однак у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують факт направлення будь-яких коригувальних рахунків на адресу відповідача та їх отримання відповідачем.

Надана позивачем до матеріалів справи в якості доказів направлення відповідачу рахунку-фактури (коригувальний рахунок) від 09.09.2020 №СФ-0000021, копія опису вкладення від 27.10.2020 не може бути взята до уваги як належний та допустимий доказ направлення відповідачу вказаного рахунку, оскільки зазначений опис вкладення у цінний лист не відповідає вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, а саме: не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення рахунку-фактури з описом вкладення відповідачу.

Надані копії фіскального чеку та накладної №6903528643045 АТ Укрпошта від 27.10.2020, за відсутності опису вкладення, також не підтверджують зміст поштового відправлення, а тому не є належними доказами направлення відповідачу рахунку-фактури (коригувальний рахунок) від 09.09.2020 №СФ-0000021.

Також, позивачем наданий до матеріалів справи рахунок-фактура №СФ-0000020 від 10.08.2020 на суму 2 595 419,44грн. В підтвердження надсилання на адресу ТОВ Кальдеріс Україна вказаного рахунку-фактури суду надані копії опису вкладення №69035 про направлення поштового відправлення на ім`я ТОВ Кальдеріс-Україна за адресою смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область та фіскального чеку АТ Укрпошта від 10.08.2020, а також роздруківка з офіційного сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень. Поштова накладна з номером поштового відправлення до матеріалів справи не надана.

При цьому судом встановлено, що згідно з наданою позивачем роздруківкою з офіційного сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, що містить інформацію про дату, час та місце виконання операції (вручення адресату відповідного поштового відправлення), поштове відправлення №6903528321269 отримано адресатом 15.08.2020 за адресою м.Маріуполь. Тоді як юридичною адресою місцезнаходження відповідача є смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область.

Отже вказані документи не можуть бути прийняті в якості належних доказів відправлення відповідача та отримання ТОВ Кальдеріс-Україна рахунку-фактури №СФ-0000020 від 10.08.2020.

Водночас, суд зазначає про те, що рахунок-фактура №СФ-0000020 від 10.08.2020 не є підставою заявлених позивачем, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви, у тексті позовної заяви відсутнє посилання на вказаний рахунок.

Правові висновки щодо необхідності зазначення номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/28408/15 та від 26.03.2020 у справі №910/9962/16, від 24.12.2020 у справі №916/2110/20.

З урахуванням викладеного суд вважає не доведеним факт направлення позивачем рахунку-фактури (коригувальний рахунок) від 09.09.2020 №СФ-0000021 згідно опису вкладення від 27.10.2020 та отримання його відповідачем.

Разом з тим, звертаючись з позовною заявою у цій справі, яка містить вимогу про стягнення відповідної заборгованості, позивач направив відповідачу її копію та копії доданих до неї документів, зокрема і копію коригувального рахунку. Факт отримання позовної заяви з доданими до неї документами, в тому числі і коригувального рахунку, відповідачем не заперечується та не спростовується.

Отже на момент вирішення спору в даній справі відповідач, отримавши коригувальний рахунок, вочевидь, мав бути обізнаним про наявність волевиявлення позивача щодо виконання ним спірного зобов`язання, вираженого в однозначній формі, та був зобов`язаний виконати його у семиденний строк від дня пред`явлення відповідної вимоги, тобто доведення такого волевиявлення до відома відповідача.

Крім того, відповідач отримував ухвали суду, зі змісту яких однозначно вбачається вимога до відповідача сплатити суму заборгованості. Оскільки з моменту отримання відповідачем позовної заяви (факт отримання підтверджений відповідачем неодноразово, зокрема у відзиві на позовну заяву) та ухвал суду сплинув строк тривалістю сім днів, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем зі сплати 382 688,26грн. та, як наслідок, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №922/2046/19.

Вказаним спростовуються твердження відповідача про неможливість обрахування семиденного строку на здійснення відповідної оплати та відсутність внаслідок цього обов`язку ТОВ Кальдеріс Україна з доплати відкоригованої ціни виконаних робіт за специфікацією №1.

Докази того, що відповідач розрахувався із позивачем у повному обсязі в матеріалах справи відсутні. Отже відповідачем обов`язок з повної оплати вартості робіт з урахуванням коригування не здійснено.

Стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи з урахуванням зміни курсу Євро відповідає договірним умовам, визначеним за домовленістю сторін, вищенаведеним приписам ЦК України.

Доводи відповідача про відсутність факту порушення відповідачем своїх зобов`язань, щодо оплати коригуючого рахунку, судом відхиляються з огляду на встановлений під час розгляду справи обов`язок відповідача, за умовами специфікації, здійснити сплату вартості робіт, скориговану на дату здійснення платежу.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 382688,26грн. боргу за договором субпідряду №КУ-2019-12/2 від 17.12.2019, як різниця між сплаченою сумою та скоригованою позивачем сумою правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основного боргу позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних та пеня, а саме:

- 3% річних в сумі 36 785,86грн. нараховані на суму 2 221 720,10грн. за період з 20.02.2020 по 09.09.2020 та в сумі 1568,39грн. нараховані на суму 382 688,26грн. за період з 09.09.2020 по 29.10.2020;

- пеня в сумі 44 878,75грн. нарахована на суму 2 221 720,10грн. за період з 20.02.2020 по 09.09.2020 та в сумі 1913,44грн. нарахована на суму 382 688,26грн. за період з 09.09.2020 по 29.10.2020.

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт в сумі 2 221 720,10грн. є доведеним, у позивача наявні підстави для нарахування процентів річних та пені на вказану суму.

При цьому суд зазначає, що отримання вимоги є підставою тільки для виникнення зобов`язання з оплати частини боргу в розмірі 382688,26грн. Проте оскільки станом на час проведення позивачем розрахунку пені та 3% річних на суму 382 688,26грн. за період з 09.09.2020 по 29.10.2020 відсутнє прострочення відповідача зі сплати вказаної суми, нарахування пені та 3% річних на цю суму та за вказаний період є неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, нарахованих на суму 2 221 780,10грн. та встановлено, що позивачем не вірно визначений період таких нарахувань, а тому наданий розрахунок є арифметично не вірним. Враховуючи, що оплата виконаних робіт мала бути здійснена до 50 календарних днів після підписання 02.01.2020 акту приймання-передачі, відповідно прострочення оплати виконаних робіт розпочалося з 22.02.2020, при цьому беручи до уваги здійснену 09.09.2020 оплату в сумі 2 221 720,10грн., вірним є нарахування 3% річних на суму 2 221 720,10грн. за період починаючи з 22.02.2020 по 08.09.2020 (включно).

Провівши власний розрахунок 3% річних на суму 2 221 720,10грн., судом встановлено, що загальний розмір цих вимог складає 36421,64грн.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 36421,64грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня ( стаття 3 Закону).

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до пункту 13.2. договору у випадку порушення строку оплати виконаних робіт, підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Однак, вказана умова про нарахування пені за весь період прострочки не містить визначення певного терміну, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати або інший строк не обмежений 6-місячним строком).

Таким чином, умова договору про нарахування пені за весь період прострочки не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19.

Провівши власний розрахунок пені за період з 22.02.2020 по 22.08.2020 на суму боргу 2 221 720,10грн. (що визначена позивачем), судом встановлено, що загальний розмір цих вимог складає 40657,48грн.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 40657,48грн.

Аргументи, наведені позивачем у відповіді на відзив, щодо правомірності нарахування пені судом не приймаються, оскільки не відповідають умовам укладеного сторонами договору та вимогам законодавства.

Розрахунок 3% річних та пені судом було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у справі №915/642/19 про те, що факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, відхиляється судом через те, що у вказаній справі суди встановили відмінні від даних обставини, оскільки правовідносини виникли у сторін у справі №915/642/19 з договору купівлі-продажу, тоді як правовідносини у сторін у справі №905/1884/20 виникли на підставі договору субпідряду, які регулюються іншими матеріально-правовими нормами, а тому не є тотожними.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17, від 15.01.2020 у справа № 910/18141/17, від 12.03.2020 у справі №902/447/19.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 241, 247, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Сервісна Компанія «Гор» , м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальдеріс Україна» , смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення заборгованості у загальному розмірі 467834,70грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кальдеріс Україна (85721, Донецька обл., Волноваський р-н, селище міського типу Володимирівка, вулиця Заводська, будинок 1; код ЄДРПОУ 25341601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Сервісна Компанія «Гор» (61002, місто Харків, вулиця Садова, будинок 3/5; код ЄДРПОУ 41557763) основний борг в сумі 382688,26грн., 3% річних в сумі 36421,64грн., пеню в сумі 40657,48грн. та судовий збір в сумі 6896,51грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 03.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2021.

Суддя М.О. Лейба