Рішення

від 01.03.2021 по справі 910/20286/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2021Справа № 910/20286/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Монтажконструкція" про стягнення 192 150,13 грн. та зобов`язання вчинити дії,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Україна" (далі - ТОВ "Грандбуд Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 24 квітня 2020 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Монтажконструкція" (далі - ТОВ "БК "Монтажконструкція") було укладено договір оренди майна № 240420/1188, за умовами якого відповідачу було передано у користування майно - будівельне обладнання. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання по орендній платі належним чином не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 13 610,79 грн., останній, посилаючись на статті 526, 610, 612, 625, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з ТОВ "БК "Монтажконструкція" вищезазначену суму боргу., а також 464,08 грн. пені, 383,80 грн. інфляційних втрат, 116,02 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків, 30 240,00 грн. вартості демонтажу орендованого майна, 147 335,44 грн. неустойки за невиконання обов`язку повернути вказане майно. Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути спірне майно, а саме: підп`ятник (5 шт.), раму з драбиною (5 шт.), раму прохідну (17 шт.), діагональ (7 шт.), горизонталь (28 шт.), ригель (32 шт.), настил дерев`яний (28 шт.) та хомут П (19 шт.). Також ТОВ "Грандбуд Україна" просило суд стягнути з ТОВ "БК "Монтажконструкція" суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Грандбуд Україна" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20286/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 28 грудня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/20286/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 14-16.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 6 січня 2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте ТОВ "БК "Монтажконструкція" у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що ТОВ "БК "Монтажконструкція" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2020 року між ТОВ "БК "Монтажконструкція" та ТОВ "Грандбуд Україна" укладено договір оренди майна № 240420/1188, предметом якого є правовідносини цих сторін з оплатного користування на умовах оренди відповідачем майном позивача, в асортименті, у кількості та за цінами згідно із специфікаціями, які є невід`ємною частиною вказаного правочину.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 вказаного договору орендодавець зобов`язується передати у встановлений цією угодою строк майно в користування орендарю, а останній - прийняти вказане майно і сплачувати за таке користування обумовлену сторонами грошову суму та/або іншим чином вчиняти розрахунки на умовах договору.

Вартість переданого у користування майна зазначається в специфікації (пункт 1.3 даного правочину).

Згідно з пунктом 1.4 зазначеної угоди останнім днем користування майном сторони узгодили день, що припадає на дату, зазначену в специфікації, а у разі дострокового розірвання договору - на дату, визначену орендарем із врахуванням пункту 5.4 договору.

Майно передається орендарю в користування за узгодженими сторонами цінами, які вказуються в специфікації, із розрахунку за один день користування (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 цього правочину сторони узгодили обліковувати кількість днів користування майном у межах календарного місяця, в якому воно знаходиться у користуванні й незалежно від кількості місяців, протягом яких відбувається таке користування. Облік користування майном здійснюється орендодавцем. Орендодавець формує та підписує зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та не пізніше 10 числа наступного місяця передає або направляє рекомендованим листом на адресу орендаря два примірники цього акту. Сформований, підписаний та переданий/направлений орендодавцем акт виконаних робіт (наданих послуг) щодо користування майном вважається достатнім підтвердженням наданих орендодавцем та отриманих орендарем послуг оренди майном і не потребує обов`язкового додаткового підтвердження/підписання зі сторони орендаря.

Сплата орендних платежів за користування майном здійснюється орендарем з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) на користь орендодавця на умовах попередньої оплати кількості календарних днів користування майном у відповідному місяці: перший платіж - протягом трьох днів з моменту укладення цього договору, а всі наступні платежі - не пізніше 5 числа місяця, в якому надаються послуги оренди (майно перебуває у володінні орендаря) (пункт 3.3 договору).

Пунктом 4.2 цього правочину встановлено, що передача майна здійснюється орендодавцем наступного робочого дня з дня надходження першого та забезпечувального платежів. Обов`язок орендодавця передати майно орендарю вважається виконаним у момент передачі майна орендарю за актом приймання-передачі.

Повернення майна орендодавцю здійснюється орендарем в останній день користування, але не пізніше наступного дня. Майно повинне бути повернуто очищеним від бруду та сміття у такому ж стані, в якому воно передавалось у користування, з урахуванням нормального зносу (пункт 4.4 цієї угоди).

Згідно з пунктом 8.9 вказаної угоди строк її дії встановлюється протягом одного року з моменту укладення та звершується після виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

У специфікації від 24 квітня 2020 року № 1 до договору оренди майна сторони визначили асортимент орендованого майна, а саме: рама з драбиною 2х1 м (54 шт.), рама прохідна 2х1 м (150 шт.), діагональ 3х3 м (99 шт.), горизонталь 3 м (198 шт.), ригель настилу 3 м (100 шт.), настил дерев`яний 1х1 м (150 шт.), анкерна труба (40 шт.), хомут (40 шт.), домкрат (20 шт.) та підп`ятник (20 шт.); вартість цього майна у розмірі 260 450,00 грн., місце передачі майна: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Котляревського, будинок 1, а також строк користування - до 31 серпня 2020 року з визначенням оплати за кожен день користування майном в сумі 831,60 грн.

25 квітня 2020 року позивач на підставі акта приймання-передачі № 1 передав у користування ТОВ "БК "Монтажконструкція" майно згідно зі специфікацією № 1.

27 квітня 2020 року сторонами було підписано специфікацію № 2 до спірного договору, згідно з якою останні визначили асортимент орендованого майна, а саме: ригель настилу 3 м (248 шт.), настил дерев`яний 1х1 м (318 шт.); вартість майна у розмірі 138 950,60 грн., місце передачі майна: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Котляревського, будинок 1, та строк користування - до 31 серпня 2020 року, з визначенням оплати за кожен день користування майном у розмірі 83,37 грн.

28 квітня 2020 року позивач на підставі акта приймання-передачі № 2 передав у користування ТОВ "БК "Монтажконструкція" будівельне риштування згідно зі специфікацією № 2.

Специфікацією від 11 червня 2020 року № 3 до договору сторони визначили асортимент орендованого майна, а саме: рама з драбиною 2х1 м (30 шт.), рама прохідна 2х1 м (78 шт.), діагональ 3х3 м (80 шт.), горизонталь 3 м (102 шт.), ригель настилу 3 м (160 шт.), настил дерев`яний 1х1 м (260 шт.), анкерна труба (20 шт.) та хомут (20 шт.), вартість цього майна у розмірі 208 380,00 грн.; місце передачі майна: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Котляревського, будинок 1, а також строк користування - до 31 серпня 2020 року з визначенням оплати за кожен день користування майном в сумі 510,00 грн.

13 червня 2020 року позивач на підставі акта приймання-передачі № 3 передав у користування ТОВ "БК "Монтажконструкція" майно згідно зі специфікацією № 3.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов цього договору надав відповідачу відповідні рахунки на оплату орендної плати від 11 червня 2020 року № 252 на суму 15 300,00 грн., від 30 червня 2020 року № 273 на суму 9 690,00 грн. та від 31 липня 2020 року № 315 на суму 15 810,00 грн.

Факт належного виконання орендодавцем своїх зобов`язань за договором оренди майна від 24 квітня 2020 року № 240420/1188 підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаної угоди.

Судом також встановлено, що ТОВ "БК "Монтажконструкція" було належним чином повідомлене та обізнане про розгляд даної справи, однак жодних заперечень стосовно позовних вимог ТОВ "Грандбуд Україна" суду не надало, своїх зобов`язань по сплаті орендних платежів за вищевказаним правочином виконало не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати за вказане майно у розмірі 13 610,79 грн. за період з 13 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року за актом приймання-передачі від 13 червня 2020 року. Водночас часткова оплата відповідачем орендних платежів підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень від 12 червня 2020 року № 1029 на суму 15 300,00 грн., від 29 липня 2020 року № 252 на суму 9 690,00 грн., від 10 вересня 2020 року № 239 на суму 2 199,21 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума заборгованості з орендної плати відповідача за договором оренди майна від 24 квітня 2020 року № 240420/1188, яка складає 13 610,79 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Грандбуд Україна" про стягнення вказаної суми боргу. За таких обставин даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням ТОВ "БК "Монтажконструкція" передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов`язку щодо сплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача 464,08 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з орендної плати в розмірі 13 610,79 за період з 1 вересня 2020 року по 13 грудня 2020 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.9 договору оренди майна передбачено, що при простроченні виконання грошових зобов`язань за цією угодою орендар зобов`язаний сплатити пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Оскільки заявлений ТОВ "Грандбуд Україна" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "БК "Монтажконструкція" три проценти річних у розмірі 116,02 грн. та 383,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з 1 вересня 2020 року по 13 грудня 2020 року на суму заборгованості в розмірі 13 610,00 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені ТОВ "Грандбуд Україна" до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що останнім днем користування орендованим майном є 31 серпня 2020 року. Водночас всупереч вимогам пункту 4.4 спірного договору вказане майно 10 вересня 2020 року повернуто позивачу частково, а саме: рама з драбиною 2х1 м (21 шт.), рама прохідна 2х1 м (66 шт.), діагональ 3х3 м (75 шт.), горизонталь 3 м (147 шт.), ригель настилу 3 м (138 шт.), настил дерев`яний 1х1 м (200 шт.), анкерна труба (35 шт.), хомут (8 шт.), домкрат (19 шт.) та підп`ятник (12 шт.) на загальну суму 231 710,00 грн., про що орендодавцем було складено відповідний акт приймання-передачі (зворотній) від 10 вересня 2020 року № 1, копія якого міститься у матеріалах справи.

5 листопада 2020 року позивачем на адресу ТОВ "БК "Монтажконструкція" було направлено вимогу від цієї ж дати № 39 про сплату заборгованості з орендної плати за договором оренди майна та повернення орендованого майна, в якій ТОВ "Грандбуд Україна" зазначило про те, що у випадку неповернення спірного майна останній вправі повернути це майно, зокрема, власними силами. Вказана вимога була отримала відповідачем 9 листопада 2020 року, однак залишилася без відповіді та задоволення.

10 листопада 2020 року на підставі вимоги від 5 листопада 2020 року № 39 позивачем було проведено демонтаж майна на об`єкті будівництва за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Котляревського, будинок 1, повернуто майно, а саме: рама з драбиною 2х1 м (50 шт.), рама прохідна 2х1 м (126 шт.), діагональ 3х3 м (85 шт.), горизонталь 3 м (111 шт.), ригель настилу 3 м (293 шт.), настил дерев`яний 1х1 м (464 шт.), анкерна труба (20 шт.), хомут (29шт.), домкрат (1 шт.) та підп`ятник (3 шт.) на загальну суму 334 640,00 грн., а також в односторонньому порядку складено акт приймання-передачі (зворотній) від 10 листопада 2020 року № 1, примірник якого направлено для підписання орендарю разом з вимогою від 13 листопада 2020 року про повернення решти орендованого майна з наданням рахунку на оплату робіт з демонтажу майна (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи). Вказана вимога також була залишена без відповіді ТОВ "БК "Монтажконструкція".

Згідно з пунктом 4.7 договору витрати на доставку до місця виконання зобов`язань з приймання-передачі майна несе орендодавець. Вантажно-розвантажувальні роботи у місці виконання зобов`язань з приймання-передачі майна, монтаж, демонтаж, очистка майна та його повернення несе орендар. У разі вчинення вантажно-розвантажувальних робіт, демонтажу чи очистки майна орендодавцем щодо повернення орендованого майна орендодавцю, такі витрати підлягають оплаті орендарем на користь орендодавця у розмірі не меншому, як зазначено в специфікації до цього договору протягом трьох днів з моменту їх виконання. Пунктами 2.6 специфікацій № 1, № 2, № 3 визначено, що вартість демонтажу становить 30 грн./1 кв.м з ПДВ.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем умов спірного договору по поверненню орендованого майна позивача, у останнього в незаконному користуванні залишилася його частина, а саме: рама з драбиною 2х1 м (5 шт.), рама прохідна 2х1 м (17 шт.), діагональ 3х3 м (7 шт.), горизонталь 3 м (28 шт.), ригель настилу 3 м (32 шт.), настил дерев`яний 1х1 м (28 шт.), хомут (19 шт.) та підп`ятник (5 шт.) загальною вартістю 39 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, повернення майна з оренди є правовим наслідком припинення договору.

Оскільки строк користування орендованим майном, визначеним у специфікаціях № 1, № 2, № 3, сплинув 31 серпня 2020 року, однак відповідач продовжив користуватись частиною переданого йому майна, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання останнього повернути залишок спірного орендованого майна позивачеві, а також стягнення з відповідача плати за демонтаж повернутого майна.

У зв`язку з вищевикладеним вимоги ТОВ "Грандбуд Україна" про повернення зазначеного у позові орендованого майна та стягнення вартості демонтажу у розмірі 30 240,00 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем незаконно утримувалося спірне орендоване майно після спливу строку оренди, позивач на підставі пункту 4.6 просив суд також стягнути з ТОВ "БК "Монтажконструкція" 147 335,44 грн. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованого майна за період з 2 вересня 2020 року по 13 грудня 2020 року.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Пунктом 4.6 спірного договору оренди майна визначено, що простроченням повернення майна у зазначений цією угодою термін вважається його незаконне використання поза обумовленим сторонами строком. Сторони узгодили, що вартість незаконного користування становить двократний розмір оренди майна, зазначеної у специфікаціях. Незаконне користування майном припиняється у день фактичного повернення орендарем орендованого майна за актом приймання-передачі у місці виконання зобов`язань або у день доставки орендованого майна до місця виконання зобов`язань не орендарем.

За висновком суду неповернення орендованого майна за спірним договором у період з 2 вересня 2020 року по 13 грудня 2020 року, після закінчення строку оренди цього майна, відбулося виключно з вини самого орендаря, який не повернув і не намагався повернути предмет оренди у визначений договором строк, а продовжив користуватися орендованим майном.

Отже, неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.

У зв`язку з викладеним суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку про те, що сума неустойки в розмірі 147 335,44 грн., нарахованої ТОВ "Грандбуд Україна" на підставі пункту 4.6 договору оренди майна, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, у зв`язку з чим вимоги ТОВ "Грандбуд Україна" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 листопада 2020 року між ТОВ "Грандбуд Україна" та адвокатом Бобошком Владиславом Миколайовичем було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого останній зобов`язався надати клієнту правову допомогу по захисту його прав та законних інтересів у господарському процесі з питання стягнення з ТОВ "БК "Монтажконструкція" на користь позивача боргу за договором оренди майна від 24 квітня 2020 року № 240420/1188 та повернення орендованого майна.

З матеріалів позовної заяви також вбачається, що 14 грудня 2020 року між ТОВ "Грандбуд Україна" та адвокатом Бобошком В.М. було підписано акт наданих послуг (виконаних робіт) з правової (правничої) допомоги адвоката до вказаного договору, згідно з яким сторони визначили, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу склала 15 000,00 грн.

Зазначена сума витрат на правничу допомогу адвоката була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14 грудня 2020 року № 334 на суму 5 000,00 грн. та № 336 на суму 10 000,00 грн., належним чином засвідчені копії яких міститься в матеріалах справи.

На підтвердження того, що Бобошко В.М. є адвокатом, позивач долучив до матеріалів справи копії відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18 січня 2007 року № 2764 та посвідчення адвоката, а також копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 14 грудня 2020 року серії КВ № 821267.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту наведених приписів вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у статті 126 ГПК України.

Так, суд вважає безпідставним та належним чином не обґрунтованим включення до вказаного вище акту приймання-передачі від 14 грудня 2020 року вартості послуг з підготовки документів, необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 (250,00 грн.), оскільки зазначена особа не має жодних відносин до розгляду даного спору; а також вартості послуг участі в судових засіданнях (7 000,00 грн.), яка за погодженням сторін підлягає обов`язковій оплаті, оскільки розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін і такі послуги фактично адвокатом не надавалися.

Виходячи з встановлених обставин справи та наявних в ній матеріалів, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму за надання позивачу професійної правничої допомоги у справі № 910/20286/20 у розмірі 7 750,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Монтажконструкція" (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 14-16; ідентифікаційний код 42537126) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Україна" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 9; ідентифікаційний код 41016525) 13 610 (тринадцять тисяч шістсот десять) грн. 79 коп. заборгованості з орендної плати, 383 (триста вісімдесят три) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 116 (сто шістнадцять) грн. 02 коп. трьох процентів річних, 30 240 (тридцять тисяч двісті сорок) грн., 00 коп. вартості демонтажу орендованого майна, 147 335 (сто сорок сім тисяч триста тридцять п`ять) грн. 44 коп. неустойки за невиконання обов`язку щодо своєчасного повернення орендованого майна, 4 984 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 25 коп. судового збору, а також 7 750 (сім тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Монтажконструкція" (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 14-16; ідентифікаційний код 42537126) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Україна" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 9; ідентифікаційний код 41016525) орендоване майно, передане за договором оренди майна від 24 квітня 2020 року № 240420/1188, а саме: раму з драбиною 2х1 м (5 шт.), раму прохідну 2х1 м (17 шт.), діагональ 3х3 м (7 шт.), горизонталь 3 м (28 шт.), ригель настилу 3 м (32 шт.), настил дерев`яний 1х1 м (28 шт.), хомут (19 шт.) та підп`ятник (12 шт.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 1 березня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко