Рішення

від 01.03.2021 по справі 914/2766/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 Справа № 914/2766/20

За позовом: Військової частини НОМЕР_1 , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-торгівельної компанії Марсель, м. Львів

про стягнення 77 985,61 грн

Суддя Н.В. Мороз

Секретар М.С. Банзула

За участю представників:

від позивача: Нікітенко В.О.

від відповідача: не з`явився

Суть спору.

Позовну заяву подано Військовою частиною НОМЕР_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-торгівельної компанії Марсель про стягнення 77 985,61 грн.

Ухвалою суду від 28.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 24.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Н. В. Мороз на самоізоляції з 20.11.2020 по 04.12.2020, розгляд справи №914/2766/20, призначений на 24.11.2020 не відбувся.

Ухвалою суду від 08.12.2020 призначено судове засідання на 15.12.2020.

В судовому засіданні 15.12.2020 розгляд справи № 914/2766/20, суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.01.2021.

Ухвалою суду від 12.01.2021 відкладено розгляд справи на 02.02.2021, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.02.2021.

Ухвалою суду від 16.02.2021 розгляд справи по суті відкладено на 02.03.2021, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 02.03.2021 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду повернулися на адресу суду з відміткою Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, яка зазначена у позовній заяві. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим) місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-торгівельної компанії Марсель, є: вул. Данилишина, 6/216, Львів,79007.

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області неодноразово розміщувались оголошення про розгляд справи № 914/2766/20 для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-торгівельної компанії Марсель.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак не забезпечив явки представника в судові засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 17 вересня 2013 року між Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області та відповідачем укладено договір оренди нерухомого державного майна №129, на виконання якого позивачем у строкове, платне користування відповідача було передано нерухоме державне майно для розміщення складу. Балансоутримувачем об`єкта оренди за договором являється позивач. За умовами договору, відповідач зобов`язувався до 10 числа місяця, наступного за звітним перерахувати орендну плату до бюджету та балансоутримувачу за користування майном, однак належним чином своїх зобов`язань не виконав.

23.09.2019 орендодавцем надіслано заяву № 11-03-02728 про припинення договору оренди нерухомого державного майна від 17.09.2013 № 129, однак об`єкт оренди орендарем повернуто лише 01.07.2020, про що сторонами складено акт прийому передачі державного нерухомого майна.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, у відповідача за період з серпня 2019 по липень 2020 виникла заборгованість по орендній платі розмірі 54 291, 96 грн. Крім того, позивачем за прострочення виконання зобов`язань нараховано відповідачу 11 032,66 грн пені, 10 858,39 грн штрафу, 1802,60 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної оплати заборгованості не надав.

Обставини справи.

17.09.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем, правонаступником якого являється Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) та ТОВ «Компанія «Т.К.» (орендарем) укладено договір оренди нерухомого державного майна №129 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме державне майно нежитлове приміщення №3, загальною площею 98,9 кв.м., яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літ. «О-1» за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 1а, реєстровий номер 33252672.45.ТШЛЛДВ 737 та перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту. Майно передається в оренду з метою розміщення складу.

За умовами п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, становить без ПДВ за базовий місяць оренди липень 2013 року 1717,14 грн.

27.10.2016 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 17.09.2013р. №129, на підставі якого, зокрема, п. 3.1. викладено в новій редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), (далі Методика), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку після внесення змін липень 2016 року 5392,13 грн. без ПДВ».

Так, п. 3.2., 3.3. договору встановлено, що орендна плата за перший (повний місяць) оренди вересень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди липень 2013 на індекс інфляції за серпень та вересень 2013 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: - 50% до державного бюджету на рахунок, визначений Державною казначейською службою України, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080200); - 50% на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п.10.1. договору, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 17.09.2013 по 14.09.2016.

Водночас, у п.4 укладеного 27.10.2016 між сторонами договору про внесення змін до договору сторонами викладено п.10.1. договору в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з: 15.09.2016 по 12.09.2019 включно».

Приписами п. 10.9 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Згідно п. 10.10 договору, майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом 3 днів орендарем скеровується орендодавцю.

Пунктом 10.11. договору визначено, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

На підставі акту приймання-передавання нерухомого державного майна від 17.09.2013, об`єкт оренди був переданий відповідачу.

Згідно повідомлення ТзОВ «Компанія Т.К» від 08.04.2019 ТОВ «Компанія Т.К» перейменовано на ТОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» (надалі - Орендар, відповідач).

На виконання вимог директиви Міністерства оборони України №1 від 26.04.2019 Про проведення організаційних заходів у Державній спеціальній службі транспорту у 2019 році, 1-ий об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту перетворено у військову частину ТО110 (надалі - Балансоутримувач, позивач).

Регіональним відділенням фонду державного майна по Львівській, Закарпатській, Волинській областях надіслано заяву від 23.09.2019 № 11-03-02728 про припинення договору оренди нерухомого державного майна від 17.09.2013 № 129.

Об`єкт оренди повернуто у встановлений спосіб 01.07.2020, про що складено акт прийому передачі державного нерухомого майна між орендарем і балансоутримувачем за № 25/28.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з серпня 2019 по липень 2020 у розмірі 54291, 96 грн, 11 032,66 грн - пені, 10 858,39 грн - штраф, 1802,60 грн - 3% річних.

Оцінка суду.

Внаслідок укладення договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 129 від 17.09.2013 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли взаємні цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 3 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу положень ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В розділі 3 договору сторони погодили розмір орендної плати, порядок її нарахування та строки внесення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Крім цього, такий же обов`язок покладається на орендаря в п. 5.3. договору.

На виконання умов договору, 17.09.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв майно, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого державного майна, копія якого міститься в матеріалах справи.

Регіональним відділенням фонду державного майна по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, на адресу відповідача, надіслано заяву від 23.09.2019 №11-03-02728 про припинення договору у зв`язку із закінченням 12.09.2019 терміну дії такого, копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, позивачем відповідно до розрахунку позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення орендної плати за період з серпня 2019 по липень 2020.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Львівської області від 20.11.2019 у справі № 914/1901/19 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» стягнуто на користь військової частини 20335,94 грн боргу за період з квітня 2019 по липень 2019.

Відтак, підставною є вимога позивача стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.08.2019 по 12.09.2019 (останній день чинності договору оренди від 17.09.2013 №129) в розмірі 6786,43 грн (4837,77 грн - за серпень 2019 + 1948,66 грн - 12 днів за вересень 2019 та підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про стягнення орендної плати за період з 13.09.2019 по 01.07.2020 на підставі договору, який припинив свою дію, а не неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, така не підлягає до задоволення, адже відносини за договором були припинені, а відповідно і відсутній обов`язок щодо сплати орендних платежів.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних за період з серпня 2019 по липень 2020 з відповідача у розмірі 1802,60 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних за період заборгованості по орендній платі з 11.09.2019 (перший день прострочення по оплаті орендної плати за серпень 2019) по 12.09.2019 (останній день дії договору оренди договору оренди від 17.09.2013 №129) від суми боргу 4837,77 грн та встановлено, що розмір 3 % річних становить 0,80 грн та підлягають стягненню.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Позивачем за період з серпня 2019 по липень 2020 нараховано відповідачу пеню у розмірі 11 032,66 грн.

У зв`язку із відсутністю підстав для стягнення орендної плати за період з 13.09.2019 по 01.07.2020, вимоги позивача про стягнення пені за цей період є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, адже такі нараховані позивачем на безпідставно заявлену суму орендної плати.

Здійснивши перерахунок пені за період заборгованості по орендній платі з 11.09.2019 по 12.09.2019 від суми боргу 4837,77 грн, судом встановлено, що розмір пені становить 8,75 грн та підлягає стягненню.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають до задоволення частково у розмірі 8,75 грн.

Приписами п. 3.8. договору визначено, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Однак, як встановлено судом, заборгованість по орендній платі, яка входить в предмет дослідження у даному позові підтверджена за період з 01.08.2019 по 12.09.2019, а саме становить загалом менше ніж три місяці, а відтак підстави для стягнення штрафу у розмірі 10858,39 грн, на підставі п.3.8. договору відсутні.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 6786,43 грн - основного боргу, 0,80 грн - 3% річних та 8,75 грн - пені.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 183,18 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» (79007, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 6, офіс 216; код ЄДРПОУ 31730834) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 6786,43 грн основного боргу, 0,80 грн 3% річних, 8,75 грн пені та 183,17 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення складено 03.03.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз