Рішення

від 23.02.2021 по справі 923/1289/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м.Херсон Справа № 923/1289/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. , за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА-С" м.Київ, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 41205365

до Відповідача: Приватного підприємства "Щасливе дитинство" м.Херсон, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 39505838

про стягнення боргу 377817,34 грн. за товар по договору поставки від 01.11.2018р. №01112018 (356855,20 грн. основний борг, пеня 11383,14грн., 3% річних 5825,97грн.)

За участю представників

- від позивача - Ганюк С.А., директор

- від відповідача - не прибули

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача боргу загальною сумою 377817,34грн. за товар по договору поставки від 01.11.2018р. №01112018 (з яких 356855,20 грн. основний борг, пеня 11383,14 грн., 3% річних 5825,97 грн.).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020, справу розподілено судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 08.12.2020р. суд відкрив за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 28.12.2020р. Встановлено строки відповідачу для надання відзиву на позов, позивачу для надання відповіді на відзив.

Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження від 08.12.2020р. - 11.12.2020р. (а.с.180).

28.12.2020р. стороною відповідача подано відзив по суті заявленого позову, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає, що позивачем не визначено яким чином сформовано основну суму боргу з урахуванням умов оплати за договором, а також при розрахунку пені та інфляційних втрат не підтверджено період їх нарахування виходячи з моменту виникнення заборгованості, також вважає, що заявлена сума правової допомоги завищена.

В судове засідання прибув представник відповідача, представник позивача не прибув, ухвалою від 28.12.2020р. розгляд справи відкладено у підготовчому провадженні на 22.01.2021р., в тому числі задля врегулювання спору мирним шляхом.

Копія ухвали про відкриття провадження направлена на адресу позивача повернулась до суду без вручення, з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а.с.206-208).

Судове засідання 22.01.2021р. проводилось в режимі відеоконференції для позивача, який в свою чергу повідомив суд, що відповіді на відзив вони не мають наміру подавати. Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою від 22.01.2021р. суд закрив підготовче провадження у справі, призначив розгляд справи по суті на 10.02.2021р. Ухвала направлена рекомендованою кореспонденцією всім учасникам справи.

08.02.2021р. через канцелярію господарського суду Херсонської області надійшло клопотання відповідача (вх.№867/21), яким просить не розглядати справу по суті у засіданні призначеному на 10.02.2021р. без участі представника відповідача, а також відкласти розгляд справи на іншу дату через зайнятість представника у іншому судовому процесі. До клопотання додано копію ухвали від 11.01.2021 по іншій справі № 923/24/21.

З огляду на викладене, враховуючи подане клопотання відповідачем, суд ухвалою від 10.02.2021р. розгляд справи відклав. Призначив розгляд справи по суті на 23 лютого 2021 року о 10:30 год. за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань №3. Викликав уповноважених представників учасників процесу в судове засідання. Призначив участь представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Міра-С в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням його власних технічних засобів, в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвала направлена рекомендованою кореспонденцією всім учасникам справи.

В судове засідання 23.02.2021р. прибув представник позивача, який вважав за можливе розглянути справу по суті позовних вимог. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.02.2021р. не прибув, заяв, клопотань до суду не надходило.

З огляду на п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки всі ухвали суду надсилалась судом за адресою відповідача, зареєстрованою у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 23.02.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРА-С", м.Київ, звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного підприємства "Щасливе дитинство", м.Херсон, про стягнення боргу в сумі 356855,20грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 11383,14 грн., інфляційні збитки в сумі 3753,03грн. та 3 % річних в сумі 5825,97 грн., судових витрат та про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки від 01.11.2018р. №01112018 в частині своєчасної оплати отриманої продукції.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 01 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МІРА - С , як Постачальником, та Приватним підприємством Щасливе дитинство , як Покупцем, було укладено Договір поставки № 01112018 від 01.11.2018р. (Договір) (а.с.6-7).

За умовами п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки товар (товари) Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з моменту укладення зазначеного договору між Сторонами Договору виникли обов`язки один перед одним стосовно виконання умов, визначених Договором.

П.1.2 Договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що видаткові накладні, враховуючи їх зміст, являють собою специфікацію до цього Договору за умови, що кількість, асортимент та ціна Товару повністю відповідають замовленню Покупця.

Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначаються у накладних на товар. Дата, вказана у накладній про прийняття товару Покупцем, є датою поставки товару Постачальником (пункт 3.3 Договору).

01.04.2019 року між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору поставки №01112018 від 01.11.2018 (а.с.8), в якій були внесені зміни до пунктів 6.1., 6.2., 6.3 Договору, відповідно до яких, оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника у Договорі. Оплата за поставлений Постачальником Товар здійснюється Покупцем після його реалізації споживачам, із періодичністю два рази на місяць. Покупець надає звіт про реалізацію товару два рази на місяць та оплачує вартість реалізованого товару на протязі 7 календарних днів після надання звіту.

За період з 15.11.2018 року по 01.06.2020 року Позивач поставив Відповідачу товару на загальну суму 1 688 775,00 грн, що підтверджено видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи (а.с.12-101).

Згідно пункту 6.3 Договору, протягом 2019 та 2020 років Відповідач електронною поштою на адресу Позивача mir.avtokresel@gmail.com направив Звіти про реалізацію товарів на загальну суму 1122810,20 грн. Звіти Відповідача зі скрін-шотами електронної пошти додано до матеріалів справи (а.с.103-162).

Відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору поставки №01112018 від 01.11.2018, строк оплати товару на суму 1 122 810,20 грн. настав.

Проте, як зазначає позивач, з реалізованого на суму 1 122 810, 20 грн. Товару, Відповідачем було сплачено Позивачу лише 765 955, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.04.2019р. по 15.09.2020р. (а.с.172-173).

З урахуванням викладеного, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, строк оплати якої настав, складає 356 855,20 грн.

Нормами ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Розділом 8 Договору передбачена відповідальність сторін. Так, пунктом 8.1. передбачено, що за порушення грошових зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною цього Договору, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 55 ГКУ, відповідач являється суб`єктом господарювання, тобто є зареєстрованою у встановленому порядку юридичною особою, що підтверджується відповідними положеннями Договору та копією документів, що додаються до позову.

Підставами виникнення господарських зобов`язань, згідно статті 174 ГК України, зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Згідно статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зазначена норма кореспондує приписам вищезазначеної статті 193 ГК України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін), якщо ж строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, а також учинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк своїх обов`язків по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому у відповідності до ст. 610 ЦК України його дії є порушенням договірних зобов`язань і вони вважаються такими, що прострочили їх виконання у відповідності до статті 612 ЦК України. Відповідно, наявні підстави для застосування до Відповідача встановленої законом та (або) Договором відповідальності.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора. Їхня суть полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знеціненні грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивачем нараховані інфляційні збитки, згідно Додатку 2 (а.с.164), відповідно до дати подання кожного звіту про реалізацію, суми реалізації (з урахуванням часткової оплати за наявності), які становлять 3753,03 грн., а також розрахунок 3% річних, які складають 5825,97 грн., згідно Додатку 3 (а.с.165), правильність розрахунків яких перевірена судом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням норм законодавства, Позивачем здійснений розрахунок штрафних санкцій - розрахунок розміру пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором.

Сума пені розрахована позивачем відповідно до п.8.1. Договору склала 11383,14 грн., яка з урахуванням дати подання кожного звіту про реалізацію, суми реалізації (з урахуванням часткової оплати за наявності) викладена у Додатку 1 (а.с.163), правильність розрахунку якої перевірена судом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на день розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості внаслідок невиконання умов Договору.

Однією з загальних засад цивільного законодавства є саме свобода договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, підписуючи редакцію договору відповідач фактично погодився з передбаченими ним умовами.

Суд зазначає, що згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами стаття 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що відповідач не додав до відзиву жодного доказу на підтвердження викладеного заперечення у відзиві.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 6000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані копії наступних документів: договір про надання правової (правничої) №17/2020 від 21.10.2020р. укладений між ТОВ МІРА-С та Адвокатським бюро Олексія Сичова , акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 02.11.2020р., платіжне доручення №1569 від 28.10.2020р. на суму 6000,00грн.

Відповідно до ч.6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві вказав про те, що сума витрат за договором №17/2020 про надання правової допомоги від 21.10.2020 є занадто завищеною та не містить відповідного розрахунку.

З відповідним клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач до суду не звертався.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 24.01.2019р. по справі № 910/15944/17 зауважив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019р. по справі №905/1795/18).

Суд зазначає, що оцінка дій, що полягали у вивченні первинних фінансово-господарських документів клієнта - ТОВ МІРА-С у взаємовідносинах з ПП Щасливе дитинство , узгодження з клієнтом правової позиції щодо стягнення заборгованості з урахуванням судової практики у даній категорії справ, а також безпосереднє складання позовної заяви - відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали справи, ціну позову, обсяг та характер доказів у справі та виконаних Адвокатським бюро Олексія Сичова робіт (наданих послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00грн.

З огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги доведені позивачем у повному обсязі та підлягають задоволенню. Відповідач, в свою чергу, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Щасливе дитинство (73000, м.Херсон, вул.49 Гвардійської Херсонської Дивізії, 24, код ЄДРПОУ 39505838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІРА-С (03127, м.Київ, проспект Голосіївський, буд.104, код ЄДРПОУ 41205365) борг в сумі 356 855 (Триста п`ятдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 20 коп., пеню в сумі 11383 (Одинадцять тисяч триста вісімдесят три) грн.14 коп., інфляційні збитки в сумі 3753 (Три тисячі сімсот п`ятдесят три ) грн. 03 коп., 3 % річних в сумі 5825 (П`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 97 коп., 5667 (П`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору, 6000 (Шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 02.03.2021

Суддя Т.Г. Пінтеліна