Ухвала

від 03.03.2021 по справі 280/5964/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5964/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі №280/5964/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТЕХНОЛОДЖІ ЛТД» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Третього апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа№280/5964/19 з апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надіслання на адресу Третього апеляційного адміністративного суду заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження з наданням доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.

На виконання вказаної ухвали подано заяву, заявник звернувся в межах строку встановленого КАС України, проте ухвалою суду скаргу було повернуто заявнику у зв`язку із не усуненням недоліків щодо сплати судового збору. Вказує, що оскільки відпали обставини, які слугували підставою для повернення первинної апеляційної скарги, податковий орган, після сплати судового збору, користуючись своїм процесуальним правом звертається до суду та просить поновити строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Фактично, скаржником зазначено аналогічні підстави пропуску строку що і в поданій апеляційній скарзі, які суду визнав неповажними в ухвалі від 17.02.2021 року.

Колегія суддів вважає підстави вказані апелянтом у клопотанні про поновлення строку неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, скаржник вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою 04.03.2020 року.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.08.2020 року апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку із не виконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 06.04.2020 року, а саме не надано до суду документ про сплату судового збору.

Копію вказаною отримано скаржником 01.09.2020 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини « ... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати фінансування витрат на оплату судового збору, не може бути поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у п. 40 та у п. 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків» .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органами Держпраці чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Отже, наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження обґрунтовуються лише неможливістю сплатити судовий збір одночасно з поданням апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю фінансування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі № 804/2979/17.

Таким чином, неналежна організація фінансування суб`єкта владних повноважень, необхідного для виконання вимог процесуального закону - КАС України, не може бути поважною причиною пропуску ним строку апеляційного оскарження. Поновлення строку апеляційного оскарження в цьому випадку є порушенням принципу остаточності судового рішення.

Отже, такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема відсутність фінансування в період від прийняття рішення до моменту подання апеляційної скарги, а також повторна подача апеляційної скарги, у зв`язку з поверненням апеляційної скарги не можуть бути підставами для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

Крім того, колегія суддів хоче наголосити на тому, що первинну апеляційну скаргу повернуто 11.08.2020 року та відповідну ухвалу про повернення апеляційної скарги отримано скаржником 01.09.2020 року.

Потворно апеляційну скаргу скаржник подано у лютому 2021 році, тобто після спливу п`яти місяців з моменту отримання ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що на думку суду свідчить про тривале не вчинення контролюючим дій щодо подачі повторної апеляційної скарги. Жодних обґрунтувань щодо не звернення з повторною апеляційною скаргою у найближчий строк після повернення первинної апеляційної скарги відповідач не зазначає.

При цьому, звертаючись повторно з апеляційною скаргою відповідач не сплачує судовий збір, що було підставою для повернення первинної апеляційної скарги та не зазначає, що судовий збір буде сплачено у найближчий час.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку визнані судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 299, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі №280/5964/19.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва