Постанова

від 02.03.2021 по справі 640/7242/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7242/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Український центр нерухомого майна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Український центр нерухомого майна" (далі-позивач/ПП "Український центр нерухомого майна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у місті Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПСУ), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 29 березня 2019 року № 1125625/42475714, № 1125623/42475714, № 1125624/42475714, № 1125630/42475714, № 1125622/42475714;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, за датою їх подання до реєстрації податкові накладні № 6 від 11 березня 2019 року, № 7 від 12 березня 2019 року, № 8 від 13 березня 2019 року, № 9 від 14 березня 2019 року, № 10 від 15 березня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, є протиправними, оскільки відповідачем проігноровано правові підстави для оформлення ПН, не взято до уваги надані позивачем на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкової накладної усі належні документи, які підтверджують реальність здійснення операції та надані пояснення в електронному вигляді. Крім того, контролюючим органом не визначено конкретних критеріїв, відповідно до яких він дійшов висновку про наявність ризиків для відмови у реєстрації податкової накладної.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

При цьому, суд виходив з того, що, незважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м.Києві, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач навів норми актів законодавства, якими врегульовано процедуру реєстрації податкових накладних, та без жодної конкретики та посилань на обставини даної справи вказав, що за результатом поданих позивачем документів Комісією прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з огляду на ненадання ПП "Український центр нерухомого майна" первинних документів, які свідчать про реальний характер господарської операції, по якій складені податкові накладні.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти її задоволення, наполягав на законності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Український центр нерухомого майна" зареєстроване як юридична особа 14 вересня 2018 року, знаходиться за адресою: 01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 3, корпус 2, офіс 9, основний вид діяльності КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів.

ПП "Український центр нерухомого майна" (Виконавець) уклало Договір № 909 від 20 грудня 2018 року про надання послуг з утримання будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону Ярославка Шевченківського району м. Києва з Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (Замовник), згідно умов якого Замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги згідно проведених відкритих торгів щодо предмету закупівлі згідно ДК 016:2010 код 81.10.1 Код за ДК 021:2015 98341140-8 "Послуги допоміжні комбіновані щодо різних об`єктів, комплексне обслуговування об`єктів".

На виконання зазначеного договору Приватне підприємство "Український центр нерухомого майна" надало послуги з утримання будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону "Ярославка" Шевченківського району м. Києва, що підтверджується: актом надання послуг №1 від 31 січня 2019 року; актом надання послуг № 6 від 28 лютого 2019 року; актом надання послуг № 15 від 31 березня 2019 року.

На виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" здійснило оплату: 11 березня 2019 року на суму 42 593,28 грн.; 12 березня 2019 року на суму 40 000,00 грн.; 13 березня 2019 року на суму 50 000,00 грн.; 14 березня 2019 року на суму 50 000,00 грн.; 15 березня 2019 року на суму 100 000,00 грн.

Після надходження коштів Підприємство оформило податкові накладні № 6 від 11 березня 2019 року на суму 42593,28 грн. (в т.ч. 7098,88 грн. ПДВ), № 7 від 12 березня 2019 року на суму 40000,00 грн. (в т.ч. 6666,67 грн. ПДВ), № 8 від 13 березня 2019 року на суму 50000,00 грн. (в т.ч. 8333,33 грн. ПДВ), № 9 від 14 березня 2019 року на суму 50000,00 грн. (в т.ч. 8333,33 грн. ПДВ), № 10 від 15 березня 2019 року на суму 100 000,00 грн. (в т.ч. 16666,67 грн. ПДВ) на отримувача - покупця КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

Підприємство засобами телекомунікаційного зв`язку через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" надіслало вказані вище податкові, які не були прийняті, згідно квитанцій №1 від 26 березня 2019 року, оскільки Виявлені помилки: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 81.10.10-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Підприємством було надіслано до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв`язку документи згідно переліку для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також пояснення щодо суті господарської операції.

29 березня 2019 року Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняла рішення № 1125625/42475714 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11 березня 2019 року № 6 на суму 42593,28 грн. (в т.ч. 7098,88 грн. ПДВ), № 1125623/42475714 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12 березня 2019 року № 7 на суму 40000,00 грн. (в т.ч. 6666,67 грн. ПДВ), № 1125624/42475714 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13 березня 2019 року № 8 на суму 50000,00 грн. (8333,33 грн. ПДВ)., № 1125630/42475714 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14 березня 2019 року № 9 на суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.), № 1125622/42475714 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15 березня 2019 року № 10 на суму 100 000,00 грн. (в т.ч. 16666,67 грн. ПДВ), з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

02 квітня 2019 року позивачем на адресу Державної фіскальної служби України засобами електронного зв`язку було направлено скарги на рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, в яких позивач просив скасувати рішення та зареєструвати в ЄРПН ПН № 6, № 7, № 8, № 9, № 10.

11 електронного 2019 року Державною фіскальною службою України було прийнято рішення комісії з питань розгляду скарг №20619/42475714/2, №20615/42475714/2, №20617/42475714/2, № 20620/42475714/2, № 20616/42475714/2, якими скарги залишено без задоволення, а рішення без змін.

Вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз викладених положень законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов`язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).

22 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджені порядки зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок № 117).

Згідно п. 5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до п.10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 177 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Судом встановлено, що зі змісту квитанції від 26 березня 2019 року вбачається, що контролюючим органом було сформовано висновки, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій . При цьому, у вищевказаній квитанції фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

В даному випадку відповідачем було застосовано Критерії ризиковості платника податку, що затверджені листом Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 (далі - Критерій № 959).

Так, пп. 2.1 п. 2 Критеріїв № 959 визначено, що операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Слід зазначити, що критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані відповідачем.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №К/9901/4668/19, де зазначено, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, яких не вистачає для підтвердження реальності господарських операцій.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Згідно пунктів 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Позивачем подавалися до контролюючого органу пояснення та документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій з відповідним контрагентом. Разом з тим, комісією Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача, підтверджуючі факти, викладені у повідомленні, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідачами не спростовано того, що позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операцій по ним.

Окремо слід зазначити, що з аналізу змісту господарських операцій, за якими складено спірні податкові накладні, вбачається, що позивач надавав послуги для КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" за Договором № 909 від 20 грудня 2018 року про надання послуг з утримання будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій, використовуючи своїх найманих працівників та техніку.

Тобто, позивачем не здійснювалось придбання послуг, які надавались КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" за договором № 909 від 20 грудня 2018 року, а тому відсутні підстави вважати, що обсяг реалізації таких послуг перевищує обсяг їх придбання.

Пунктом 18 Порядку № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Положеннями пункту 20 Порядку № 117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку) та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

З вказаного вбачається, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, яка узгоджується із фактичними даними.

Однак, з оскаржуваних рішень неможливо встановити, копії яких документів досліджувались Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Так, в оскаржуваних рішеннях комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 29 березня 2019 року № 1125625/42475714, № 1125623/42475714, № 1125624/42475714, № 1125630/42475714, № 1125622/42475714 зазначено, що позивачем не подані первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Разом з тим, первинні документи, оформлені ПП "Український центр нерухомого майна" в межах господарських відносин із контрагентом КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", за якими позивачем подавались на реєстрацію податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, складені відповідно до вимог законодавства та підтверджують факт реальних господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентом.

Тобто, відповідач не з`ясовував специфіку проведених господарських операцій та не визначав перелік документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Отже, в ході розгляду справи відповідачем на обґрунтування своєї позиції не було надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Так, суду не було надано доказів, які були враховані під час його прийняття, зокрема, інформацію щодо здійсненого аналізу податкових накладних позивача, які були надіслані на реєстрацію до ЄРПН.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Поряд з викладеним, суд враховує постанову Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, у якій вказано, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Тому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 6 від 11 березня 2019 року, № 7 від 12 березня 2019 року, № 8 від 13 березня 2019 року, № 9 від 14 березня 2019 року, № 10 від 15 березня 2019 року, датою їх фактичного надходження, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та забезпечить повноцінний захист порушених суб`єктом владних повноважень прав позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 02 березня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев