Постанова

від 23.02.2021 по справі 320/4763/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4763/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника позивача Зоценко І.В., представника відповідача Шуневич-Христенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійного вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

30.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" (надалі - ТОВ "Вєнтус Ресурс") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №0101415405.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням до ТОВ "Вєнтус Ресурс" застосовано штраф у сумі 807379,48 грн. за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування на суму ПДВ 807393,67 грн. при відсутності вини позивача у вчиненні цього правопорушення.

Так, позивач стверджує, що він був позбавлений можливості своєчасно (до 15.01.2019) зареєструвати податкові накладні, виписані у період з 16.12.2018 по 31.12.2018, через несвоєчасне прийняття контролюючим органом заяви позивача про приєднання до договору про визнання електронних документів. Зокрема, позивач зазначає, що подана ним 15.01.2019 заява про приєднання до договору про визнання електронних документів була прийнята ДФС України лише 17.01.2019, про що позивачу було направлено квитанцію №1 та що призвело до порушення строків реєстрації податкових накладних.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що твердження позивача про те, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування пов`язана саме з порушенням контролюючим органом строку для прийняття заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання ДФС України такого строку.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт наголосив, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини у справі, оскільки його заяву від 15.01.2019 про приєднання до договору про визнання електронних документів не було розглянуто контролюючим органом в день її подачі, як то передбачено пункту 9 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, в редакції на день виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого й реєстрація спірних податкових накладних була здійснена відповідачем лише 17.01.2019. Апелянт вважає, що не з його вини податкові накладні зареєстровані несвоєчасно, а тому відсутні правові підстави для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення скарги.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2019 та 16.01.2019 позивачем були подано до реєстрації податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та якісних показників, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1, а.с.70- 247, т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-250, т.4, а.с.3-150).

Як вбачається з квитанцій від 15.01.2019 та від 16.01.2019 вказані документи не були прийняті контролюючим органом з підстав виявлення помилок: невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів (ЄДРПОУ 38927250, АЦСК ТОВ "Центр сертифікації ключів "Україна", серійний номер №0100000000000000000000000000000 006f07924, виданий " ОСОБА_1 ").

У подальшому вказані податкові накладі були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування 17.01.2019.

11.06.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку ТОВ "Вєнтус Ресурс" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, за результатами якої було складено акт від 11.06.2019 №1478/10-36-54-05/38927250 (т.1, а.с.16-24).

Під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснена з порушенням граничних строків.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 №0101415405, яким позивачу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 8073793,67 грн. застосовано штраф в розмірі 10% в сумі 807379,48 грн. (т.1, а.с.41-52).

За результатом розгляду поданої позивачем скарги на це податкове повідомлення-рішення (т.1. а.с.60-65) Державна фіскальна служба України рішенням від 30.09.2019 №3936/6/99-00-0805-05 податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1, а.с.66-68).

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання порядку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН встановлено нормами статті 201 ПК України та Порядку №1246.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п`ятий цього пункту).

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням граничних строків, зокрема: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, як це передбачено абзацом сімнадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Цей Порядок визначає механізм внесення до ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї. Так, згідно з положеннями пунктів 2, 8 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість - постачальником (продавцем) (крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку) відповідно до вимог ПК в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця); платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункти 10, 11 Порядку №1246).

Відповідно до пункту 12 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться визначені цим пунктом перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 14 Порядку №1246).

Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної ( розрахунку коригування ); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування ) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

У цьому контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами господарювання та ДФС визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (далі - Порядок №557).

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 вказаного Порядку (в редакції на день виникнення спірних правовідносин), у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення. Перша квитанція (електронне повідомлення, що формується у затвердженому в установленому законодавством порядку форматі (стандарті) програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання електронного документа в момент його отримання) надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

В той же час, відповідно до абзацу тринадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, текстове викладення цієї норми не дає підстав для її неоднозначного тлумачення безвідносно до змісту норм Порядку №577, як підзаконного акта, які не можуть застосовуватися з огляду на те, що колізія між нормами актів неоднакової юридичної сили вирішується на користь акта вищої юридичної сили.

Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 23 липня 2019 року у справі №620/3609/18, від 14 серпня 2018 року у справі №803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, №816/390/17 від 2 липня 2019 року у справі № 2340/3802/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов`язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 15.01.2019 позивачем спочатку була подана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів (ID 1564689048), яка не була прийнята у зв`язку з відсутністю автора на обліку у контролюючому органі за основним місцем обліку та про що зазначено у квитанції №1 (т. 5, а.с. 5).

У подальшому 15.01.2019 позивачем була подана заява про приєднання до договору про визнання електронних документів (ID 1564755918, файл 10130038927250J1392001100000000410120191013.XML), яка доставлена до ДФС України 15.01.2019 о 10:05:03 та збережена на центральному рівні. Позивачеві була направлена відповідна квитанція №1, в якій зазначено про продовження обробки заяви та повідомлено про необхідність позивача подбати про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття документа (т.5, а.с.6).

При цьому, 16.01.2019 о 19:03:13 ДФС України була направлена позивачеві квитанція №2, в якій зазначено про прийняття документа (т.5, а.с. 6).

Крім того, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Колегія суддів вважає, що наведена норма права запроваджена із метою забезпечення саме права покупця товарів/послуг на отримання зареєстрованих у ЄРПН продавцем податкових накладних.

Ураховуючи викладене, спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до безпідставного застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 807379,48 грн.

Колегія суддів наголошує, що позивач виконав свій обов`язок щодо своєчасного направлення в електронну систему документообігу податкових накладних, однак, до завершення операційного дня відповідачем не було надіслано квитанцій про прийняття податкових накладних або відмову у їх прийнятті. Причини, з яких податкові накладні не були доставлені та зареєстровані ДФС України саме 15 січня 2019 року, знаходяться поза волею та можливістю впливу платника податків, оскільки належне ведення та функціонування автоматизованої системи належить до повноважень саме ДФС України.

У ході розгляду справи судом факт своєчасного направлення позивачем для реєстрації в системі електронного адміністрування ПДВ податкових накладних відповідачем не спростовувався.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є помилковим, наведені апелянтом аргументи заслуговують уваги.

Крім того, судова колегія наголошує, що при прийнятті рішення враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ( Рисовський проти України ) заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Також, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід… .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, хоча такий обов`язок відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено на суб`єкта владних повноважень, внаслідок чого доводи апелянта заслуговують уваги, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції.

Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.

Отже, на підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2021 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійного вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 0101415405.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

А.Г. Степанюк