Постанова

від 02.03.2021 по справі 826/15717/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15717/15 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Технополіс (далі - позивач, ТОВ Технополіс ) до звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу від 25 лютого 2015 року №320 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; податкових повідомлень-рішень від 24 березня 2015 року №0001182201, № 0001172201 та №0001162201.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані наказ і податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем без належних правових підстав на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року даний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу від 25 лютого 2015 року № 320 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалено нову: у скасованій частині в задоволенні адміністративного позову ТОВ Технополіс відмовлено, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс задоволено частково: скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та направлено справу на новий розгляд в цій частині до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року даний адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24 березня 2015 року №№0001182201, №0001172201 та №0001162201.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначив, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій позивача з контрагентом, які відбулися та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі від 25 лютого 2015 року №320 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Технополіс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ТК Агро-Інкам СВО за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, про що складено відповідний акт від 11 березня 2015 року №311/26-53-22-01-21/32306590 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок додану вартість за жовтень 2014 року на суму 451 848,00 грн., та пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2014 році на загальну суму 410 240,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих товарів/послуг по відносинам із ТОВ ТК Агро-Інкам СВО , у зв`язку із отриманням податкової інформації про відсутність реального здійснення ТОВ ТК Агро-Інкам СВО господарських операцій, відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, як от персонал, складські приміщення, транспортні засоби, здійснення операцій з товаром, який не вироблявся або не міг бути вироблений.

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем 24 березня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001162201, яким ТОВ Технополіс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 677 772,00 грн., у тому числі за основним платежем - 451 848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 225 924,00 грн.;

- №0001172201, яким ТОВ Технополіс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 512 800,00 грн., у тому числі за основним платежем - 410 240,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102 560,00 грн.;

- №0001182201, яким ТОВ Технополіс зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 3 975,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд зауважує, що з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оцінюватися має лише правомірність податкових повідомлень-рішень, щодо правомірності наказу про проведення перевірки платника податків остаточно висловився касаційний суд.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, суд відзначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність оформлених первинних бухгалтерських документів не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування сум податкового кредиту та валових витрат. Складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів, які не мають юридичного значення для цілей формування податкового кредиту та не можуть бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року наголошено, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено обставини придбання Товариством у жовтні 2014 року малоцінних товарів, зокрема, свердло, акумулятори, пластина, плівка з полімерів етилену, плівка ПВХ без малюнку, плівка самоклейка поліпропіленова.

З даного приводу слід зазначити таке.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем в апеляційній скарзі, що постачання малоцінних товарів від ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО до позивача здійснювалось на підставі договорів, укладених відповідно до положень ч.1 статті 181 ГК України у спрощений спосіб шляхом обміну видаткових накладних та рахунків-фактур, підтвердженням прийняття до виконання, що є підтвердженням наявності договірних відносин. Вказані товари були прийняті представниками позивача ОСОБА_1 (комірник) за довіреністю від 29 жовтня 2014 року №111 та ОСОБА_2 (директор), про що свідчить витяг з журналу виписаних довіреностей на отримання товару.

Як вбачається з акту перевірки від 11 березня 2015 року №311/26-53-22-01-21/32306590, контролюючий орган послався на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару.

Між тим, судом встановлено, що в межах справи № 826/11854/15 за позовом ТОВ Технополіс до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві було задоволено адміністративний позов та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС м. Києва від 05 червня 2015 року № 0001852201.

В межах даного спору було досліджено три договори лізингу автомобілів, укладених позивачем та ТОВ АСТРА ЛІЗИНГ , а саме: № 151013/ОЛ-7 від 15 жовтня 2013 року (далі - Договір ОЛ-7), № 240413/ОЛ-5 від 24 квітня 2013 року (далі - Договір ОЛ-5) та № 241213/ОЛ-8 від 24 грудня 2013 року (далі - Договір ОЛ-8).

Згідно умов п. 3 цих Договорів, Лізингодавець (ТОВ АСТРА ЛІЗИНГ ) передає Лізингоодержувачу (Позивач) власне майно (Предмет лізингу) за плату у користування на умовах цього Договору та Порядку Передачі в Лізинг та Умов Оперативного Лізингу (Додаток № 1 до цього Договору лізингу). Найменування Предмету лізингу та його технічні характеристики вказані в Специфікації (Додаток № 2 до даного Договору лізингу).

Як вбачається з Специфікацій та Актів приймання-передачі, позивач отримав по Договору ОЛ-7 Skoda Rapid Ambition 1 шт., по Договору ОЛ-5 Skoda Rapid Ambition 2 шт. та по Договору ОЛ-8 Ford Focus 1 шт.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість перевезення товарів власними силами. Натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував зазначених фактів, пославшись лише на власну суб`єктивну думку щодо відсутності товарно-транспортних документів.

Суд також зазначає, що ТОВ Технополіс згідно договору оренди від 31 січня 2013 року № 9 та додаткових угод до цього договору №1, №2, №3 орендує з лютого 2013 року складські приміщення загальною площею 150,6 м2, а також майданчик у внутрішньому дворі загальною площею 72 м2 для розміщення службових машин та майданчик площею 35 м2 для розміщення металевого боксу. Фактична передача в оренду зазначених складських приміщень та майданчиків підтверджується актами прийому - передачі від 31 січня 2013 року та від 15 серпня 2013 року.

Отже, на думку колегії суддів, вказаними матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Технополіс мало можливість як перевезти придбані у контрагента товари, так і зберігати їх.

Також касаційним судом у постанові від 22 серпня 2019 року вказано, що судами попередніх інстанцій не встановлено стан виконання сторонами умов договору № 12-447-П-2, не досліджено первинні документи, які підтверджують виконання (чи невиконання умов договору) та наслідки невиконання, якщо таке встановлено.

Отже, з приводу придбання верстату слід зазначити таке.

05 липня 2013 року ТОВ Технополіс уклало з ПАТ Дружківський машинобудівний завод договір №ДрМ-78-13 на придбання верстату хонінгувального з ЧПУ моделі Sunnen HTS-124-020 (надалі - Верстат) із доставкою його на територію покупця - м. Дружківка, Донецька область.

Згідно п. 4.1 договору №ДрМ-78-13 від 05 липня 2013 року загальна сума даного Договору складає 697 651 (шістсот дев`яносто сім тисяч шістсот п`ятдесят один) швейцарський франк 50 сантимів, що в еквіваленті становить 5 764 694 (п`ять мільйонів сімсот шістдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири) гривні 35 копійок, в т.ч. ПДВ. Верстат виробляється нерезидентом швейцарським заводом-виробником SUNNEN AG.

За поясненнями позивача, у зв`язку з існуванням успішного досвіду співпраці з ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО щодо поставки малоцінних товарів, в тому числі, які ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО імпортувало від нерезидентів, позивачем було обрано саме цього контрагента.

02 вересня 2013 року ТОВ Технополіс уклало з ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО договір поставки № 12-447-П-2 (надалі - Договір), за змістом якого постачальник зобов`язується поставити покупцю хонінгувальний станок з ЧПУ Sunnen HTS-124-020, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, викладений у цьому договорі.

Згідно п. 4.1 Договору, загальна сума даного Договору складає 5 564 000 (п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят чотири тисячі) гривень, в т.ч. ПДВ.

Ціна Договору не містить прив`язки до курсу франку, і вже на момент укладання ціна поставки становила 647 503,78 CHF

Згідно даних, що розміщені на офіційному сайті Національного банку України, вартість одного швейцарського франку на момент укладання договору №ДрМ-78-13 - 05 липня 2013 року становила 8,418 грн., а 02 вересня 2013 року - на момент укладання Договору з ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО - 8,593 грн.

Таким чином, у позивача була наявна ділова мета в укладанні Договору поставки № 12-447-П-2 від 02 вересня 2013 року, що полягала у його намірі отримання позитивного економічного ефекту, у вигляді очікуванні отримання прибутку від поставки Верстату у розмірі більше 50 147,5 CHF; уникнення ризиків втрат від сплати пені за прострочення граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, що могли зменшити суму прибутку у випадку укладання прямого зовнішньоекономічного контракту з виробником-нерезидентом на 3 % кожні 10 днів ймовірного прострочення.

Надалі 15 квітня 2015 року ТОВ Корум груп , яке є співзасновником, секретарем наглядової ради та керуючою компанією ПАТ Дружківський машинобудівний завод , надіслало позивачу лист про те, що у зв`язку з проведенням АТО та захопленням терористами ДНР шахт та заводів, які належать ТОВ Корум груп , здійснювати подальшу оплату вартості верстату ПАТ Дружківський машинобудівний завод не має можливості, тому запропоновано позивачу знайти іншого покупця на цей верстат та здійснити подальший фінансовий залік.

Таким чином, оскільки ПАТ Дружківський машинобудівний завод не сплатило позивачу повну вартість верстату, позивач не переказав їх ТОВ Агро-інкам СВО , яке, в свою чергу, не розрахувалося із швейцарським заводом - виробником. Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що верстат хонінгувальний з ЧПУ моделі Sunnen HTS-124-020 із заводу-виробника не відвантажувався і на територію України не імпортувався. Жодних пояснень чи заперечень з даного приводу апелянтом у скарзі не надано.

В той же час, в жовтні 2013 ТОВ Технополіс переказав частину авансу, отриманого від ПАТ Дружківський машинобудівний завод , у розмірі 130 000 грн. на користь ТОВ Агро-інкам СВО для подальшого переказу на користь заводу-виробника у Швейцарії, що підтверджується банківськими виписками за 08 жовтня 2014 року та 16 жовтня 2014 року.

Зокрема, судом встановлено, що 08 жовтня 2014 року було сплачено 10 000 грн.; 10 жовтня 2014 року було сплачено 40 000 грн.; 16 жовтня 2014 року було сплачено 80 000 грн., що в сумі складає 130 000 грн.

У зв`язку з перерахуванням коштів та керуючись п. 198.2 статті 198 ПК України ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО було складено податкові накладні: від 08 жовтня 2014 року № 5 на суму 10 000 грн. в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.; від 10 жовтня 2014 року № 7 на суму 40 000 грн. в т.ч. ПДВ 6 666,67 грн.; від 16 жовтня 2014 року № 12 на суму 80 000 грн. в т.ч. ПДВ 13 333,33 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що матеріали справи містять докази придбання товариством товарів, їх перевезення та подальшої реалізації, що свідчить про реальні зміни майнового стану позивача як платника податків.

Надані первинні документи оформлені належним чином, відображають суть спірних операцій, матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між здійсненими операціями та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, що підтверджує участь позивача та його контрагента у виконанні обумовлених послуг.

При цьому, належних та допустимих доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом відповідачем до суду не надано, висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій, що зроблені на підставі акту звірки контрагента позивача.

Доказів проведення безпосередньо податкової перевірки ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО відповідачем надано не було. Більше того, матеріалами справи підтверджуються, що аналогічні претензії контролюючих органів до інших контрагентів ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО були спростовані в судовому порядку. Так, в справах № 806/192/16 та № 826/25088/15 були визнані незаконними та скасовані податкові повідомлення рішення по операціях контрагентів з ТОВ ТК АГРО-ІНКАМ СВО .

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів та трудових ресурсів контрагента. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 02 березня 2021 року.

Головуючий суддя В.В.Файдюк

судді Г.В. Земляна

Є.І.Мєзєнцев