Рішення

від 02.03.2021 по справі 609/1401/20

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1401/20

2/609/75/2021

02 березня 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді: Ковтуновича О.В.

при секретарі судового засідання: Вознюк В.І.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача : Шумської міської ради

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Шумської міської ради (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, що залишилося після смерті дядька - ОСОБА_2 .

2. Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, що складається із права власності:

- на земельну ділянку розміром 0,2500 га. кадастровий номер 6125880900:02:001:0269, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №299324 виданого на підставі Рішення сесії Бриківської сільської ради від 28.04.2007 р. №70;

- на земельну ділянку розміром 0,3252 га. кадастровий номер 6125880900:02:001:0270, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 299325 виданого на підставі Рішення сесії Бриківської сільської ради від 28.04.2007 р. №70;

- на земельну ділянку розміром 0,2297 га. кадастровий номер 6125880900:02:002:0028, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 299326 виданого на підставі Рішення сесії Бриківської сільської ради від 28.04.2007 р. №70;

- права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 21 січня 2002 року, видане на підставі рішення виконкому Бриківської сільської ради №2 від 18 січня 2002 року.

На випадок своєї смерті померлий зробив розпорядження згідно якого призначив позивача спадкоємцем належного йому майна.

Спадщину після смерті померлого позивач прийняв у відповідності до ст.1268 ЦК України, оскільки на день смерті дядька, проживав із ним в одному господарстві, як стверджує останній.

Позивач звертався у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, однак йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що ним не підтверджено постійне проживання з померлим і у встановлений законом строк не подано заяву про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, позивач просить позов задоволити та визнати за ним, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті дядька - ОСОБА_2 .

3. Позивач у судовому засіданні пояснив, що вважав, що спадщину після смерті дядька прийняв, оскільки постійно допомагав йому у ведені господарства, до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався.

4. В судове засідання представник відповідача не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява про слухання справи у їх відсутність.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від 18 грудня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 21 січня 2021 року.

6.Ухвалою суду від 21 січня 2021 року, у зв`язку із неявкою сторін, підготовче засідання відкладено на 12 лютого 2021 року.

7. Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду по суті на 02 березня 2021 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. Згідно свідоцтва про смерть cерії НОМЕР_2 від 10.01.2012 р., що видане Бриківською сільською радою Шумського району Тернопільської області стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 .

9. Померлому належало майно, що складається із права власності:

- на земельну ділянку розміром 0,2500 га. кадастровий номер 6125880900:02:001:0269, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №299324 виданого на підставі Рішення сесії Бриківської сільської ради від 28.04.2007 р. №70;

- на земельну ділянку розміром 0,3252 га. кадастровий номер 6125880900:02:001:0270, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 299325 виданого на підставі Рішення сесії Бриківської сільської ради від 28.04.2007 р. №70;

- на земельну ділянку розміром 0,2297 га. кадастровий номер 6125880900:02:002:0028, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 299326 виданого на підставі Рішення сесії Бриківської сільської ради від 28.04.2007 р. №70;

- на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями від 21 січня 2002 року, видане на підставі рішення виконкому Бриківської сільської ради №2 від 18 січня 2002 року зареєстрованого в Шумському БТІ та записано в реєстрову книгу за № 342.

10. Із повідомлення про результати огляду нерухомого майна № 165/20 від 12.10.2020 р. виданого ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що станом на 12.10.2020 р. будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , змін в плануванні та складі об`єкта не виявлено.

11. Померлий ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений 04.03.2010 р. секретарем Бриківської сільської ради Шумського району Тернопільської області, зареєстровано в реєстрі за № 3 згідно якого все своє майно де б воно не було із чого б воно не складалося заповіла позивачу, ОСОБА_1 .

12. Із довідки № 572 від 15.12.2020 р. виданої Шумською міською радою Тернопільської області слідує, що ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним до смерті допомагав у ведені господарства його племінник, ОСОБА_1 .

13. Як вбачається із листа про роз`яснення щодо порядку спадкування від 20.11.2020 р. №263/01-16 виданого приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця, оскільки не підтверджено постійне проживання з померлим і у встановлений законом строк не подано заяву про прийняття спадщини.

ІV. Оцінка Суду.

14. Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

15. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

16. За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

17. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

30. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

31. Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

32. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

33. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

34. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

36. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

37. Із змісту ст. 1272 ЦК України слідує, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

38. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

39. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відомостей про вчинення таких дій позивачем суду не надано та, відповідно, матеріали справи їх не містять.

40. Спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину, як зазначено у ч. 1 ст. 1297 ЦК України.

41. Вчинення нотаріусом нотаріальних дій регламентуються законом України Про нотаріат та інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

42. Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

43. Згідно п.2.1 гл. 10 Порядку, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), серед інших, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.

44. Пунктом 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

45. Згідно із п.3 Глави 13 цього Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

46. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Доводи позивача зазначені у позовній заяві про те, що приватним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вважає безпідставними, оскільки поданий ОСОБА_1 лист про роз`яснення щодо порядку спадкування № 263/01-16 від 20.11.2020 р., виданий приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т.В., не є належним та достатнім доказом, який свідчить про відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину, яким є належно мотивована постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесена у відповідності до ч.4 ст.49 Закону України Про нотаріат .

47. У пункті 1 листа ВССУ № 24-753/0/4-13 йдеться про обов`язковість у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

48. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Судом встановлено, що спору між позивачем та відповідачем немає, в силу обставин, про які йдеться в ст. 392 ЦК України, а тому приходить до переконання, що в даному випадку відсутній спір про право на спадкування.

49. Відповідно до частини третьої і четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

50. Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

51. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( частина перша статті 76 ЦПК України).

52. Згідно з ч. 1, 7 ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

53. У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, що відкрилася після смерті дядька, оскільки позивач не наддав суду доказів того, що він в установленому законом порядку подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив йому у видачі вказаного свідоцтва.

Крім того, як вбачається із поданих матеріалів справи, судом не встановленно, що позивач прийняв спадщину в силу статті 1268 ЦК України, оскільки останнім не представлено доказів про постійне проживання разом із спадкодавцем на момент його смерті.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

55. Позивачем при подачі позову було сплачено 2371 грн. 00 коп. судового збору.

Так як у задоволенні позову відмовлено, то, у відповідності до норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

З цих підстав,

Керуючись статтями 15, 16, 315, 328, 1216-1218, 1233-1258, 1268-1276 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263 - 265, 315, 318 Цивільно процесуального кодексу, суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с. Бриків, Шумського району Тернопільської області, паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Шумської міської ради (місце знаходження: м. Шумськ вул. Українська, 59, Тернопільської області) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а саме визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом внаслідок смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га. кадастровий номер 6125880900:02:001:0269, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку розміром 0,3252 га. кадастровий номер 6125880900:02:001:0270, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку розміром 0,2297 га. кадастровий номер 6125880900:02:002:0028, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства; житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 - відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 березня 2021 року.

Суддя: О. В. Ковтунович