Постанова

від 03.03.2021 по справі 367/8172/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 367 /8172/18 головуючий у суді І інстанції Саранюк Л.П.

провадження № 22-ц/824/4518/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 , поданою представником - адвокатом Лисенком Сергієм Миколайовичем, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 про відшкодування матеріальної шкоди. Свої вимоги мотивувало тим, що вона проживає за адресою АДРЕСА_1 та 01.04.2018 року, припаркувавши власний автомобіль біля будинку, залишила його. Близько 21 години отримала дзвінок від сусідів, які повідомили про те, що декілька автомобілів біля будинку пошкоджені. Позивач вийшла на вулицю і побачила, що на її автомобіль - "Сітроєн-4", д.н. НОМЕР_1 , впала металева конструкція, яка виконувала функції даху над входом у підвальне приміщення, яке знаходиться біля під`їзду, в якому вона проживає. Також, були пошкоджені сусідні автомобілі. Потерпілі звернулися до голови ОСББ Сосновий двір - 7 з метою огляду місця події та надання пояснень. Відшкодовувати матеріальні збитки відповідач відмовився, посилаючись на недоліки в роботі забудовника. Зазначає, що позивач є власницею автомобіля "Сітроєн-4", д.н. НОМЕР_1 . Позивач відремонтувала автомобіль за власні кошти та повторно звернулась до відповідача та 13.09.2018 року, разом з заявою, надала акт виконаних робіт, для підтвердження фактично понесених витрат на відновлення пошкодженого автомобіля. Відповідач надав відповідь №6 від 08.10.2018 року, якою відмовив відшкодувати матеріальну шкоду, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що саме з діяльності або бездіяльності відповідача завдано шкоду її майну.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір - 7 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 22 250 грн., судовий збір в розмірі 704,80 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 , через представника - адвоката Лисенко Сергія Миколайовича подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. При цьому зазначає, що суд залишив поза увагою те, що позивачем було порушено Правила дорожнього руху, автомобіль був припаркований у неналежному для цього місці. На думку апелянта, відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність правопорушення в діях позивача. Крім того, вказує, що металева конструкція, яка пошкодила автомобіль впала внаслідок несприятливих погодних умов, тобто мала місце непереборна сила. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки акту виконаних робіт, який не є належним доказом, що підтверджує понесені витрати позивача. У матеріалах справи відсутні докази щодо перебування будинку за адресою АДРЕСА_2 на балансі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 , що також не було взято до уваги судом.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

15 лютого 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_2 , згідно якого просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що вини позивача при огляді місця події працівниками поліції не встановлено. Вважає, що саме відповідач зобов`язаний слідкувати за станом будинку та утримувати його в належному стані.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Враховуючи вищезазначене, оскільки в даній справі ціна позову становить 22 250,00 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України , без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що факт пошкодження автомобіля марки Сітроєн-4 , д.н. НОМЕР_1 мав місце і дана обставина не заперечується відповідачем.

Згідно Акту виконаних робіт, проведеного ФОП ОСОБА_3 (а.с. 15) вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Сітроєн-4 , д.н. НОМЕР_1 становить 22250,00 грн. і вказаний рахунок позивачем було сплачено за власний кошт.

Факт належності позивачеві автомобіля марки Сітроєн-4 , д.н. НОМЕР_1 стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 7).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 , а отже саме він повинен нести відповідальність за пошкодження майна позивача. При цьому. Суд першої інстанції виходив з того. що відповідач не надав та судом не встановлено доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача, щодо суми спричинених збитків, та відповідальності відповідача щодо відшкодування спричинених збитків.

При перевірці висновків суду першої інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів , органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.

Положеннями статті 25, частини першої статті 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Таким чином, організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради.

Такий висновок зроблений у Постанові Верховного суду від 04 квітня 2018 року у справі № 2-1474/11-ц.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Непереборна сила - це дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору.

За правилами ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Розглядаючи спір по суті суд першої інстанції вважав встановленою ту обставину, що відповідач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 , а отже, є належним відповідачем у справі. Однак, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цих обставин. Натомість матеріали справи містять лише витяг з реєстру (а.с.5.6) відповідно до якого місцезнаходження юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , однак дана інформація не свідчить про перебування цього житлового будинку саме на балансі цього ОСББ. Не свідчать про цю обставину і протоколи загальних зборів та засідань правління ОСББ (а.с.48-61), оскільки жоден з них не містить інформації щодо балансоутримувача спірної будівлі.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції про можливість задоволення позову і стягнення шкоди з відповідача є передчасним, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 і матеріали справи таких доказів не містять. При цьому, саме на цю обставину звертав увагу відповідач у своїх відзивах поданих до суду першої інстанції (а.с. 43, 121), на що суд першої інстанції не звернув уваги і даних обставин не перевірив. А відтак, висновок суду першої інстанції щодо встановлення вказаного факту є безпідставним та не доведеним, а отже таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено та відповідних доказів суду не надано на підтвердження факту заподіяння шкоди, внаслідок протиправної поведінки саме відповідача, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вини особи, яка завдала шкоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що правові підстави покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності для відшкодування позивачу шкоди є недоведеними.

Отже, вимоги апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції не може залишатися без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційну скаргу задоволено, а відтак з позивача на користь відповідача підлягають стягненню: судовий збір у розмірі 1 057,21 грн. за апеляційний розгляд та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., які підтверджені належними та допустимими доказами. (а.с.143-144).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 , подану представником - адвокатом Лисенком Сергієм Миколайовичем задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 судовий збір у розмірі 1 057,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сосновий двір 7 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

В.А. Нежура