Постанова

від 18.02.2021 по справі 464/5195/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5195/19 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 22-ц/811/410/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:68

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар - Жукровська Х.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2019 року, постановлене в складі головуючої судді Горбань О.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Служби у справах дітей Сихівського району Управління Служба у справах дітей Департаменту гуманітарної політики Львівської міської радипро усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся в суд з позовом про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні із сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить в судовому порядку зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні сина, а також визначити спосіб його участі у вихованні сина у виді систематичних побачень без присутності відповідача щотижня: у суботу, неділю - почергово з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. та у середу з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.

Позовні вимоги обґрунтовує позов тим, що 19.07.2012 року він зареєстрував з відповідачкою шлюб, який розірвано 01.04.2019 року. У сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , який проживає з матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Він також зареєстрований за вказаною адресою, а фактично проживає у своїх батьків в с. Добряни Городоцького району Львівської області. Після розірвання шлюбу відповідач почала чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні сина, тому він звернувся у Відділ "Служба у справах дітей" Сихівського району Управління Служба у справах дітей Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради стосовно визначення часу зустрічей з сином. 08.07.2019 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради видала розпорядження № 502 Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином, ОСОБА_3 , 2014 р.н. . Цим розпорядженням встановлено час для його зустрічей із сином у присутності матері. Незважаючи на це, відповідач продовжує чинити позивачу перешкоди, не допускає його до сина, у зв`язку з чим він змушений звертатись в поліцію. Вважає проведення профілактичних бесід з відповідачем недієвим заходом. Оскільки відповідач порушує його права і обов`язки як батька дитини, тому звернувся до суду.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ "Служба у справах дітей" Сихівського району Управління Служба у справах дітей Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 : систематичні побачення без присутності матері ОСОБА_2 , щотижня: субота, неділя почергово з 10.00 год. до 17.00 год., середа з 18.00 год. по 20.00 год.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду оскаржила відповідач - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду в частині призначення побачень батька з п`ятилітньою дитиною без присутності матері та в частині визначення годин: з 10:00 до 17:00 по суботах та неділях почергово є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справ, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що під час вирішення спору судом не було взято до уваги вік дитини, особиста прихильність та особливості характеру дитини, ставлення батька до виконання ним свого обов`язку, розпорядження та пояснення відділу Служби у справах дітей Сихівського району. Зокрема, суд не врахував, що дитина досягла віку 5-ти років, постійно проживає з матір`ю, звикла до неї, має вразливий характер, а тому в інтересах дитини, враховуючи її вік, обумовити побачення позивача з малолітньою дитиною в присутності матері, про що затверджено розпорядженням Сихівської районної адміністрації.

Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2019 року змінити в частині визначення способу участі батька дитини у вихованні сина, а саме - визначити ОСОБА_1 систематичні побачення в присутності матері ОСОБА_2 щотижня: субота, неділя почергово з 16:00 год. до 19:00 год., середа з 18:00 до 20:00 год.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачка та третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Представник відповідачки подала клопотання про розгляд справи у їх відсутності та часткове підтримання вимог апеляційної скарги. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також на те, що рішення про виклик учасників справи в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання пояснень не приймалось, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.07.2012 року. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.04.2019 року шлюб між сторонами розірвано. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.09.2014 року.

Син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає разом з матір`ю, відповідачем у справі.

З розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №502 від 08.07.2019 року вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.06.2019 року встановлено йому час зустрічей з дитиною, ОСОБА_3 , 2014 р.н. в присутності матері: субота-неділя почергово з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., середа з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., зобов`язано матір, ОСОБА_2 , не чинити перешкод в зустрічах батька з сином.

До матеріалів справи долучено відповіді Сихівського відділу поліції ГУНП у Львівській області №1848/40/01/12/19 від 11.09.2019 року та №1849/40/01/12/2019 від 11.09.2019 року, з яких вбачається, що з відповідачем проведено профілактичні роботи, її попереджено про відповідальність за вчинення протиправних дій у майбутньому. Також відправлено повідомлення в службу у справах дітей Сихівської районної адміністрації для перевірки дотримання виконання розпорядження №502 від 08.07.2019 року.

Згідно акту Добрянської сільської ради позивач фактично проживає за адресою: с. Добряни Городоцького району Львівської області.

З довідки Добрянської сільської ради вбачається, що позивач характеризується позитивно, користується авторитетом в селі, бере активну участь в житті громади, скарг на нього не надходило.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами склалися складні неприязні відносини щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпорядження Сихівської районної адміністрації №502 від 08.07.2019 року належним чином не виконується.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з сином та у його вихованні є підставним, оскільки встановлено, що відповідач не бажає, щоб позивач спілкувався зі своїм сином, чим порушує його законне право на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, а також суперечить інтересам самої дитини.

Разом з тим, приймаючи до уваги вік дитини, особливості її розвитку, виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, з урахуванням усталеного графіку навчання в дошкільному навчальному закладі та відпочинку, для спілкування позивача зі своїм сином суд встановив систематичні побачення у суботу-неділю почергово з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., середа з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. Суд вважав за необхідне відступити від встановленого графіку побачень розпорядженням Сихівської районної адміністрації задля забезпечення збалансованого спілкування сина з матір`ю і батьком, оскільки за законом такі мають рівні права у вихованні дитини. Такий час побачень на даному етапі буде достатнім для реалізації батьком своїх прав на виховання сина і водночас врахував те, що малолітній син проживає з матір`ю та за місцем проживання відвідує дошкільний навчальний заклад.

При цьому, суд вважав за доцільне встановити такі систематичні побачення без присутності матері, оскільки у неї з позивачем існують конфліктні відносини, непорозуміння, які по суті перешкоджатимуть належній реалізації такого права. Натомість, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б виключали право батька на спілкування із малолітнім сином без присутності матері, відповідачем не наведено. Такий порядок спілкування, на переконання суду, буде достатнім і відповідатиме принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримці родинних зв`язків.

Аналіз змісту апеляційної скарги, з урахуванням клопотання від 04 грудня 2020 року свідчить, що відповідачкою оспорюється рішення суду першої інстанції лише в частині тривалості зустрічей батька та сина у вихідні дні.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції).

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 11 Закону України Про охорону дитинства сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

У частині першій статті 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом, і таке право вказаних осіб є переважним перед іншими особами (частина перша статті 151 СК України).

Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що той з батьків, який проживає окремо від дітей має право на особисте спілкування з ними, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дітей. При визначенні способів участі одного з батьків у вихованні дитини пріоритетним є врахування найкращих інтересів дитини та дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права (правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 577/3476/19 (провадження № 61-5283св20), від 17 червня 2020 року у справі № 522/9916/17 (провадження № 61-15089св19) та від 26 листопада 2018 року у справі № 718/337/17 (провадження № 61-28713св18).

При цьому, визначаючи порядок побачень дітей з батьками суди повинні враховувати, що при наявності конфлікту між батьками та неможливістю самостійно дійти згоди у вихованні дітей, доцільно проводити зустрічі без присутності того з батьків, з яким проживає дитина, оскільки такі особисті конфліктні не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив (висновок викладений в поставної ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та сином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визначення порядку участі батька у спілкуванні та у вихованні сина.

Як установлено в ході розгляду справи батько дитини бажає спілкуватися з дитиною, незважаючи на віддаленість його місця проживання від місця проживання дитини.

У цьому зв`язку судом першої інстанції вірно враховано рівність прав обох батьків, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає. При цьому, за встановлених судом обставин, колегія суддів приходить до переконання, що визначаючи тривалість спілкування батька та сина у вихідні дні з 10 год. до 17 год., суд першої інстанції в повній мірі врахував інтереси дитини, які мають вирішальне значення, а також віддаленість місця проживання батька та дитини, що матиме своїм наслідок можливість вільно спілкуватися, без обмеження часу перебування у дорозі, в разі відвідування дитиною місця проживання свого батька.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки під час вирішення справи правильно застосовано до даних правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом першим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповіднодо ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів ст.141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегіясуддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.