Постанова

від 02.03.2021 по справі 910/18146/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Справа№ 910/18146/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Бовсунівська Л.О.

від позивача: згідно протоколу судового засідання;

від відповідача: згідно протоколу судового засідання;

від третьої особи: згідно протоколу судового засідання.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18146/19 (суддя Гулевець О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 20.08.2020)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АДОР ЛТД", Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Київ

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОТРЕЙД", Дніпропетровська обл., м. Дніпро

про визнання недійсним договору

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДОР ЛТД" (далі - позивач/ТОВ "АДОР ЛТД") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач/ АТ КБ"ПРИВАТБАНК"), за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОТРЕЙД" (далі - третя особа/ТОВ "БІОТРЕЙД") про визнання недійсним договору поруки №4Б13475И/П від 22.11.2016, укладеного між позивачем та відповідачем

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для визнання договору поруки № 4Б13475И/П від 22.11.2016 недійсним, оскільки він є вчиненим під впливом введення в оману.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18146/19 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції вказав, що в ході розгляду справи позивач належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійним Договору поруки № 4Б13475И/П від 22.11.2016 на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Адор ЛТД" (далі -скаржник), звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Адор ЛТД" обґрунтовані неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 215, 230, Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права ст.ст. 73, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було встановлено на підставі належних доказів існування договору для забезпечення виконання якого було укладено спірний договір.

За твердженням заявника апеляційної скарги, умисел відповідача полягає в тому, щоб отримати грошові кошти за "старими" кредитними договорами; істотність значення обставин полягає в тому, що банк запевнив позивача про те, що після погашення боргу "старих" боржників до поручителя перейде право вимоги за договорами, які забезпечують вимоги банку; наявність обману втілилась в те, що позивач виконав грошове зобов`язання "старих" боржників, проте не набув права вимоги за договорами забезпечення до кредитного договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач та третя особа не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач та третя особа у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подали відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем та третьою особою відзивів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/18146/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А.,Тарасенко К.В.

29.09.2020 суддя Іоннікова І.А. заявила про самовідвід від розгляду справи № 910/18146/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №910/18146/19 задоволено. Справу №910/18146/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/18146/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

28.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Адор ЛТД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.10.2020 в судове засідання не з`явився представники сторін про час, дату, місце судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4662/20 від 16.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/18146/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2020 для розгляду справи №910/18146/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Козир Т.П.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5020/20 від 01.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/18146/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.12.2020 для розгляду справи №910/18146/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Адор ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18146/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Адор ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18146/19 призначено на 18.12.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5439/20 від 18.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/18146/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.12.2020 для розгляду справи №910/18146/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Адор ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18146/19 призначено на 02.02.2021.

Проте у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Разіної Т.І. у відпустці, судове засідання, призначене на 02.02.2021, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021. розгляд апеляційної скарги ТОВ "Адор ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18146/19 призначено на 02.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі №910/18146/19 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Адор ЛТД" щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі №910/18146/19 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Адор ЛТД" щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Явка представників сторін

У судове засідання 02.03.2021 з`явився уповноважені представники позивача та відповідача.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від третьої особи відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що третя особа належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від третьої особи клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримував з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18146/19 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020-без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 22.11.2016 між ТОВ "АДОР ЛТД" позичальник) та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") (банк) укладений кредитний договір № 4А16126Г (далі - Кредитний договір) відповідно до якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1. з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни (п. 1.1. договору).

У розділі А Кредитного договору № 4А16126Г від 22.12.2016 сторонами погоджено істотні умови кредитування.

Зокрема, згідно п. А.1 Кредитний договір вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

Ліміт кредитного договору: 735 000 000,00 грн на фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту згідно графіком до 20.11.2025 (п.п.А.2-А.3 Кредитного договору).

У п. А.5 Кредитного договору зазначено, що виконання зобов`язань позичальника забезпечуються: договором застави.

Цей Договір в частині п. 4.4. набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п.6.1 Кредитного договору).

22.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДОР ЛТД",як поручителем та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як кредитором було укладено спірний договір поруки № 4Б13475И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 30502509) (далі - боржник) своїх зобов`язань: за кредитними договорами № 4Б13475И від 07.08.2013, № 4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, № 4Б13610И від 23.10.2013, № 4Б14069 від 13.02.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

22.11.2016 між ТОВ "АДОР ЛТД", як поручителем та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як кредитором було укладено договір поруки №4К13664И/П (далі - Договір поруки № 4Б13475И/П).

Відповідно до п. 2 Договору поруки № 4Б13475И/П, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У пункті 3 Договору поруки № 4Б13475И/П зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

До поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (п. 8 Договору поруки № 4Б13475И/П).

У п. 10 Договору поруки № 4Б13475И/П визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016, укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки № 4Б13475И/П).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 23.11.2016 позивачем, як поручителем виконано перед відповідачем зобов`язання боржників з повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, встановлені в кожному конкретному первісному кредитному договорі, сплативши 729 534 857,88грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Позивач посилається на те, що відповідач навмисно з метою виконання "трансформації" (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача щодо існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало позивача до укладення з Банком пов`язаних між собою Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 та зазначених вище договорів поруки.

Також позивач вказує, що Договір поруки № 4Б13475И/П від 22.11.2016 укладено з порушенням чинного законодавства, а саме вчинено під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Позивач посилається на те, що відповідач не виконує умови п.8 та п. 10 договорів поруки, а тому є підстави вважати, що Банк не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань "старих" боржників у вигляді цінних для позивача активів. При цьому, відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти Кредитний договір та договори поруки, та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення позивач та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним згідно із ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-2 ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до положень ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 Справа № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

За змістом ч. 1 ст. 229 ЦК України, до якої відсилає стаття 230 ЦК України, істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Як вже зазначалось вище, 22.11.2016 між ТОВ "АДОР ЛТД", як поручителем та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як кредитором було укладено Договір поруки № 4Б13475И/П від 22.11.2016 .

Відповідно до п. 10 Договору поруки Кредитор зобов`язаний у випадку виконання Поручителем обов`язку Боржника за Кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки Боржника за Кредитним договором.

Платіжними дорученнями № 4 від 23.11.2016, № 5 від 23.11.2016, № 6 від 23.11.2016, № 7 від 23.11.2016, № 8 від 23.11.2016, № 3 від 23.11.2016 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 729 534 857,88 грн з призначенням платежів: виконання зобов`язань за Кредитним договором № 4Б1352И від 30.08.2013 згідно Договору поруки № 4Б13475И/П; виконання зобов`язань за Кредитним договором № 4К13664И від 23.10.2013 згідно Договору поруки № 4К13664и/П від 22.11.2016.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №909/685/18.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст.230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 911/1382/18, від 13.02.2020 у справі № 910/2200/19.

Позивач наполягає на тому, що отримання кредитних коштів за Кредитним договором № 4А16126Г від 22.11.2016 було з метою погашення зобов`язань "старих боржників" банку в рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля банку, ініційованого Національний Банком України, оскільки розмір кредиту співпадає із розміром заборгованості, яка була погашена позивачем за зобов`язаннями "старих боржників". Укладення Кредитного договору №4А16126Г від 22.11.2016 та спірного Договору поруки було направлено на отримання позивачем прибутку від реалізації активів "старих боржників" або набуття прав власності на такі активи.

Зі змісту Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 вбачається, що позивач уклав його для фінансування поточної діяльності, а не виконання зобов`язань за договорами поруки, в тому числі і спірного договору.

У свою чергу, предметом Договору поруки № 4Б13475И/П від 22.11.2016 є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Біотрейд" (Боржник) своїх зобов`язань за Кредитними доворами №4б134775И від 07.08.2013, № 4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, № 4Б14069 від 13.02.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Спірний договір не містить посилань на те, що він укладений з метою отримання активів "старих боржників", та, як результат, отримання прибутку, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги про введення його в оману.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що метою укладення Кредитного договору № 4А16126Г від 22.11.2016 та оспорюваного Договору поруки було отримання позивачем прибутку або отримання у власність активів "старих боржників".

Так само матеріали справи не містять доказів того, що відповідач запевнив позивача про те, що після погашення боргу "старих" боржників до поручителя перейде право вимоги за договорами, виражених у листах, попередніх угодах тощо.

Щодо виконання або невиконання відповідачем п. 10 Договору поруки, то неналежне виконання умов договору є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України, а не визнання такого правочину недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статей 13, 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору поруки недійним, однак не довів таких обставин.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, як і не довів самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем у апеляційній скарзі

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, статей 203, 215, 230 ЦК України, колегія суддів зазначає, що вони були перевірені судом апеляційної інстанції та спростовані, під час перегляду рішення місцевого господарського суду та викладення даної постанови.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18146/19, та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Адор ЛТД" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адор ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18146/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/18146/19 повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 03.03.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко