Постанова

від 03.03.2021 по справі 922/1629/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Справа № 922/1629/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.

позивача - Кабанова А.В. (свідоцтво серія КС №8350/10 від 08.10.2019, ордер серія АХ №1036866);

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "КІМ" (вх.№28Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 (суддя І.О.Чистякова, повний текст рішення складено 04.12.2020) у справі №922/1629/20

за позовом Фермерського господарства "КІМ", Харківська область, Ізюмський район, с. Заводи;

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - гр. ОСОБА_1 , Харківська область, м. Ізюм;

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська область, м. Ізюм;

про визнання укладеною угоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство "КІМ" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, в якій просить суд:

- визнати укладеною між Фермерським господарством "КІМ" (ФГ "КІМ"), ідентифікаційний код юридичної особи 32168578 та Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області, ідентифікаційний код юридичної особи 39792822, додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 35,0 га., із земель запасу, у тому числі ріллі - 35,0 га. - контур 33, кадастрові номер: 6322883000:05:000:0329, що був укладений 30 травня 2003 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 як орендарем та зареєстрований 2 червня 2003 р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів року за № 1 починаючи з 03 червня 2018 р. та до 02 червня 2023 р. та внесення змін до умов цього договору в редакції, викладеній в позовній заяві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/1629/20 (суддя І.О. Чистякова) в позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/1629/20 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, зокрема, що позивачем виконано умови Договору та вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідні для поновлення спірного договору.

04.01.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/1629/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "КІМ" на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/1629/20. Встановити строк відповідачу та третім особам для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 01.02.2021 о 12:30

19.01.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (вх.№613).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 заяву Фермерського господарства "КІМ" про забезпечення позову (вх.№514 від 18.01.2021) повернути заявнику.

Ухвалою суду від 01.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2021 до 12:00 год.

10.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1724) у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні, надавши відповідні докази.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 03.03.2021.

В судове засідання 03.03.2021 з`явився представник позивача, який підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданими йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, свого повноважного представника не направив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2003 року між Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області як орендодавцем та фізичною особою - ОСОБА_1 як орендарем був укладений Договір оренди земельної ділянки згідно якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку, яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 35,0 га із земель запасу, у тому числі ріллі 35,0 га. - контур 33. Договір зареєстровано 02 червня 2003 р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 1.

В подальшому була здійснена державна реєстрація зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі під кадастровим номером: 6322883000:05:000:0329, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку та не спростовано відповідачем.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру власником земельної ділянки під кадастровим номером: 6322883000:05:000:0329 є держава Україна в особі Головного управління Держземагенства в Харківській області. Державна реєстрація цього права здійснена 30.05.2013.

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відомості про землекористувача станом на 24.05.2020 відсутні.

Позивачем також зазначалось про відсутність в Державному земельному кадастрі відомостей про те, що він є землекористувачем вказаної земельної ділянки станом на момент розгляду справи.

За умовами договору оренди земельної ділянки земельна ділянка передається в оренду з метою створення селянського (фермерського) господарства (Розділ 2.1. Договору).

Розділом 2.2. договору встановлено, що договір укладається на 5 років, починаючи з дати його реєстрації.

По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договору, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором.

При переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Відповідно до розділу 2.3. договору орендна плата враховуючи якість ріллі встановлюється - 1% від грошової оцінки ріллі з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки землі польової сівозміни по Заводській сільській раді і становить в 2003 році 88,45 грн за 1 га ріллі.

Сума орендної плати в 2003 році за землі польової сівозміни площею 35,0 га ріллі становить 3095,75 грн.

Загальна сума орендної плати на 2003 рік складає 3095,75 грн.

Орендна плата за землю переглядається згідно чинного законодавства України залежно від коефіцієнту індексації грошової оцінки землі, та в разі зміни ставки земельного податку.

Розрахунки за оренду землі проводяться не пізніше 01.12. поточного року.

Відповідно до розділу 3.3. договору Орендодавець має право згідно чинного законодавства України переглядати орендну оплату, в залежності від коефіцієнту індексації грошової оцінки землі, та в разі зміни ставки земельного податку.

Сторони домовились, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. (п.4 договору).

Прийнявши у володіння зазначену земельну ділянку Мормило І.П., в порядку виконання умов щодо її цільового використання, створив за місцем знаходження земельної ділянки тобто за адресою: с. Заводи, Ізюмський район, Харківська область, Фермерське господарство "КІМ", яке зареєстровано 08.01.2004 Ізюмською районною Державною адміністрацією Харківської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, у правовідносинах користування вищезазначеною земельною ділянкою згідно вказаного договору відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки від фізичної особи - ОСОБА_1 , як сторони договору перейшли до створеного ним Фермерського господарства "КІМ".

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц.

Як зазначає позивач, перед закінченням терміну дії зазначеного договору оренди Фермерське господарство "КІМ" виявило бажання скористатись своїм переважним правом на його поновлення та у встановленому порядку, у березні 2008 р. письмово повідомив про свої наміри Ізюмську районну державну адміністрацію.

Після 02 червня 2008 року, тобто після закінчення п`ятирічного терміну дії договору оренди земельна ділянка залишилась у володінні Фермерського господарства "КІМ", яке продовжувало сплачувати орендну плату. Протягом місяця після закінчення строку дії договору заперечень щодо поновлення договору оренди від Ізюмської РДА Харківської області позивачу не надходило.

Відповідно до приписів п.2.2 Договору оренди та згідно з ч.3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції 04.06.2008, де було вказано, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Таким чином, факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та відсутність заперечень проти поновлення договору протягом місяця є безумовною підставою вважати договір оренди поновленим на той же строк та на тих же умовах.

15 березня 2011 р. Головою Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області було видано розпорядження № 88 про надання ОСОБА_1 , дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельної ділянки.

Зазначеним розпорядженням ОСОБА_1 надано дозвіл на поновлення вищевказаного договору оренди землі і на виготовлення технічної документації із землеустрою що посвідчує право оренди на земельну ділянку та його зобов`язано надати технічну документацію до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

На виконання зазначеного розпорядження ОСОБА_1 замовив у ТОВ "ФІРМА - ЗЕМЛЯ" технічну документацію із землеустрою щодо складання документів які посвідчують право оренди земельної ділянки, а також у ТОВ "АКР- 2008 р." технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства і розташована на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області.

Як зазначає позивач, виготовлена на замовлення ОСОБА_1 землевпорядна документація була предметом дослідження Державної експертизи проведеної відділом державної землевпорядної експертизи та контролю за дотриманням ліцензійних умов Головного управління Держкомзему у Харківській області. За результатами експертного дослідження був складений висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24 жовтня 2012 р. № 0590 наступного змісту: "Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства і розташована на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області підготовлена згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, оцінюється позитивно та погоджується.

Рішенням XXX сесії районної ради VI скликання була затверджена "Технічна документація з грошової нормативної оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Заводської сільської ради за межами населених пунктів Ізюмського району Харківської області".

У березні 2013 р., позивач направив до Державного агентства земельних ресурсів (Держкомзем), яке на той час почало здійснювати функції щодо розпорядження землями державної форми власності проект додаткової угоди про поновлення договору оренди на такий самий строк та на таких самих умовах, з огляду на те, що у діючій на той час редакції Закону України "Про оренду землі" було передбачено обов`язкове укладання додаткової угоди на поновлення договору оренди.

Будь якої відповіді на вищевказане звернення позивач не отримав, але земельною ділянкою користуватись продовжив. Будь яких заперечень з цього приводу до позивача не надходило.

В листопаді 2013 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держземагенства в Харківської області із заявою щодо підписання додаткової угоди. На це звернення було отримано відповідь листом №19- 20-6-14592/09-13 від 30.12.2013 р. в якій зазначено, що розгляд заяви неможливий, через те, що заявник не додав до заяви договору оренди. При цьому, позивач звертає увагу, що у відповіді не заперечується право позивача на оренду земельної ділянки із посиланням на підстави передбачені ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач також зазначає, що продовжуючи використовувати земельну ділянку для товарного сільгоспвиробництва Фермерське господарство "КІМ" здійснювало плату за користування земельної ділянкою на підставі Договору про відшкодування втрат бюджету Ізюмського району від не надходження коштів за фактичне землекористування на підставі договору № 6-11 від 21 травня 2013 р. укладеному між Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області та землекористувачем - Фермерським господарством "Кім".

У березні 2018 р., ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою, яка за змістом є листом - повідомленням про поновлення договору оренди, до якої серед інших необхідних документів додав проект додаткової угоди.

На цю заяву, відповідач направив листа №М-4337/0-3576/0/95-18 від 25.04.2018 про відмову від поновлення договору оренди з підстав, аналогічним тим, які були ним зазначені у попередніх листах, тобто що договір оренди є припиненим ще з 02 червня 2008 р. у зв`язку із закінченням строку.

Однак, позивач стверджує, що продовжує користуватись спірною земельною ділянкою та здійснювати оплату за її використання, що підтверджується Актами встановлення (визначення) втрат бюджету Ізюмського району від не надходження коштів за фактичне землекористування від 01 липня 2017 р. та від 22 січня 2019 р.

Отже, на думку позивача, строк дії договору оренди земельної ділянки був продовжений на той же самий строк та на тих же умовах до 02 червня 2013 року та до 02 червня 2018 року відповідно.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення з боку Головного управління Держгеокадастру у Харківської області його прав та законних інтересів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України, розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

У ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, ст. 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Як роз`яснено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів, пов`язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Позивач зазначає, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 30.05.2003 р. було автоматично продовжено до 02.06.2013.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вказані обставини не спростовані належними та допустимими доказами та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону України який діяв на час продовження користування позивачем земельною ділянкою після 02.06.2008 до внесення змін до Закону України 17.02.2011 р.) не було передбачено обов`язкового укладення сторонами у місячний строк додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення. Відтак, договір оренди земельної ділянки від 30.05.2003 р. було продовжено до 02.06.2013.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини 8 статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення між сторонами у місячний строк не укладалась після 02.06.2013.

Також, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем окремо відмови або зволікання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у підписанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30.05.2003 в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків судів.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір оренди землі від 30.05.2003 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі, а саме: 02.06.2013.

За змістом статей 13, 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Головне управління Держгеокадастру у Харківської області жодним чином не порушило права та законні інтереси Позивача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Відповідна права позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 13.01.2020 справі №908/510/19, від 04.02.2020 у справі №918/104/18.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення з боку Головного управління Держгеокадастру у Харківської області прав та законних інтересів позивача.

Крім того, як вірно встановлено місцевим судом, у позовній заяві позивач також просить суд:

- визнати укладеною між Фермерським господарством "КІМ" (ФГ "КІМ"), ідентифікаційний код юридичної особи 32168578 та Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області, ідентифікаційний код юридичної особи 39792822, додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 35,0 га., із земель запасу, у тому числі ріллі - 35,0 га. - контур 33, кадастрові номер: 6322883000:05:000:0329, що був укладений 30 травня 2003 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 як орендарем та зареєстрований 2 червня 2003 р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів року за № 1 починаючи з 03 червня 2018 р. та до 02 червня 2023 р. та внесення змін до умов цього договору наступного змісту:

- викласти абзац 4 розділу І. "Предмет договору" у такій редакції:

"Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:05:000:0329 площею 35,0000 га станом на 20.09.2012 р. складає 730361,13 грн., згідно Рішення XXX сесії Ізюмської районної ради VI скликання якою затверджена "Технічна документація з грошової нормативної оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Заводської сільської ради за межами населених пунктів Ізюмського району Харківської області";

- абзац 1 пункту 2.2 договору викласти в такій редакції: термін дії договору продовжити на 5 років, з дня підписання додаткової угоди;

- пункт 2.3 "Орендна плата" викласти в такій редакції: "За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 58428,89 грн. ( п`ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять вісім грн. 89 коп.) на рік".

Ця додаткова угода є невід`ємного частиною договору оренди земельної ділянки яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 35.0 га., із земель запасу, у тому числі ріллі - 35.0 га. - контур 33, кадастрові номер:6322883000:05:000:0329 що був укладений 30 травня 2003 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 як орендарем та зареєстрований 2 червня 2003 р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 1.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні спору про спонукання укласти договір, суд повинен надати оцінку пропозиціям сторони, яка звернулась із позовом та задовольнити вимоги або відмовити у їх задоволенні. При цьому, суд за власної ініціативи не може вносити змін у редакцію договору, яку запропоновано стороною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 лютого 2015 року у справі № 922/527/14.

У п. 2.2 проекту додаткової угоди зазначено, що термін дії договору продовжити на 5 років, з дня підписання додаткової угоди.

Як вже зазначалось вище, розділом 2.2. договору встановлено, що договір укладається на 5 років, починаючи з дати його реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі", в редакції діючої на момент укладення договору, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно тексту додаткової угоди та вимог заявлених позивачем вбачається, що позивач просить продовжити термін дії договору на 5 років, з дня підписання додаткової угоди, що також не відповідає приписам ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У п. 2.3 проекту додаткової угоди зазначено, що "За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 58428,89 грн. ( п`ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять вісім грн. 89 коп.) на рік".

Як вже зазначалось вище, розділом 2.3. договору встановлено, що орендна плата враховуючи якість ріллі встановлюється - 1% від грошової оцінки ріллі з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки землі польової сівозміни по Заводській сільській раді і становить в 2003 році 88,45 грн за 1 га ріллі.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оренди землі" при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/18.

У додатковій угоді містяться умови, які не передбачені договором оренди земельної ділянки від 30.05.2003 та не стосуються питання поновлення строку дії договору.

Доводи апелянта про те, що зміна наведених умов не порушує прав відповідача, а навпаки забезпечить надходження до бюджету більшого розміру орендної плати не приймаються колегією суддів з підстав, наведених вище.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання додаткової угоди укладеною в запропонованій редакції не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем у справі було заявлено про застосування позовної давності.

Оскільки місцевим судом відмовлено в позові з підстав необґрунтованості, суд правомірно вказав, що застосовувати позовну давність у даному випадку не має підстав, а тому заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та висновками суду, викладеними в рішенні. Фактично, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "КІМ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/1629/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.03.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко