Ухвала

від 25.02.2021 по справі 907/196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" лютого 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/196/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши заяву

б/н від 23.12.2020 (Вх. № 02.3.1-02/691/21 від 01.02.2021) Приватного підприємства "Сучасне рішення" про розстрочення судового рішення у справі № 907/196/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до відповідача 1 Приватного підприємства "Сучасне рішення", м. Ужгород

до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Ужгород

про солідарне стягнення 80033,01 грн.

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

За участю представників сторін:

від заявника (боржника) -

від стягувача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області 01.10.2020 у справі №907/196/20 позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задоволено частково та присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Сучасне рішення" на його користь 76290,46 грн, а також 2003,71 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення залишене в силі судом апеляційної інстанції (постанова Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020).

На адресу Господарського суду Закарпатської області 01.02.2021 надійшла заява Приватного підприємства "Сучасне рішення" про розстрочення вказаного судового рішення. Вказаним клопотанням просить суд розстрочити виконання рішення суду від 01.10.2020 №907/196/20 на один рік шляхом внесення щомісячних платежів по 6524,00 грн. В обґрунтування поданої заяви боржник вказує на скрутне матеріальне становище, значний розмір кредиторської заборгованості, відсутність в його діях умислу і вини у виникненні спору. Пояснив, що наявний розмір обігових коштів не має можливості боржнику одночасно забезпечити повне виконання рішення суду, а його примусове виконання заблокує повністю господарську діяльність.

Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання, встановлено стягувачу (позивачу) строк для подання суду письмових пояснень щодо зазначених у ній обставин.

Стягувач у встановлений судом строк письмових пояснень на заяву суду не подав.

Розглянувши матеріали поданої заяви з доданим до неї документами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення".

Заявником (боржником) виявлено намір добровільно виконати рішення суду, однак негайному погашенню заборгованості перешкоджають фінансові показники його підприємницької діяльності, пов`язані зі специфікою ведення господарської діяльності, наявна кредиторська заборгованість, на підтвердження чого подано суду відповідні докази. Так, суду подано бухгалтерську довідку про штатну чисельність працівників та гарантований щомісячний фонд оплати праці, відповідно до якої на підприємстві працює лише один працівник, бухгалтерську довідку про стан кредиторської заборгованість, довідку про залишок коштів на рахунку, який станом на 23.12.2020 складає 3,12 грн, баланс підприємства на 30.09.2020.

Враховуючи встановлені вище обставини неможливості наразі виконати рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/196/20 від 01.10.2020, з огляду на принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд вважає, що часткове розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Рішення у справі №907/196/20 було ухвалено 01.10.2020, а заявник просить суд розстрочити його виконання на 12 місяців, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки період розстрочення рішення у справі не може перевищувати більше одного року, тобто тривати довше, ніж до 01.10.2021, зважаючи на викладені вище висновки, суд вважає за можливе розстрочити його виконання на 3 місяці рівними частинами.

Таким чином, заяву про розстрочення рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі № 907/196/20 в частині стягнення коштів на суму 76290,46 грн та 2003,71 грн судового збору, слід задовольнити частково шляхом розстрочення його виконання на 3 місяці рівними частинами щомісячно до 25 кожного календарного місяця.

Керуючись ст. ст. 42, 121, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Сучасне рішення" б/н від 23.12.2020 (Вх. № 02.3.1-02/691/21 від 01.02.2021) про розстрочення виконання рішення - задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області № 907/196/20 від 01.10.2020 терміном на 3 місяців шляхом сплати щомісячно не пізніше 25 числа кожного календарного місяця по 26098,06 грн, а саме:

- не пізніше 25 березня 2021 року - 26098,06 грн (двадцять шість тисяч дев`яносто вісім гривень 06 коп.);

- не пізніше 25 квітня 2021 року - 26098,06 грн (двадцять шість тисяч дев`яносто вісім гривень 06 коп.);

- не пізніше 25 травня 2021 року - 26098,06 грн (двадцять шість тисяч дев`яносто вісім гривень 06 коп.).

Ухвала видана: Господарський суд Закарпатської області, м. Ужгород, суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Любомир Вікторович.

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

Боржник: Приватне підприємство "Сучасне рішення" (88002, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Шумна, буд. 32, код ЄДРПОУ 39062551)

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання - 03.03.2021.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - з 03.03.2021 до 03.03.2024.

Ухвала є виконавчим документом відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (03.03.2021) та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Андрейчук