Рішення

від 23.02.2021 по справі 914/2945/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 справа № 914/2945/20

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Березюка Ю.О., розглянувши матеріали

позовної заяви: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго , м. Червоноград, Львівська область

про: стягнення 37 116 890,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго про стягнення 37 116 890,68 грн заборгованості, з яких: 30 961 509,18 грн. - основний борг, 3 415 971,77 грн. - пеня, 1 578 620,85 грн. - 3% річних, 1 160 788,88 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 13.11.2020р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.12.2020р.

03.12.2020р. від відповідача поступив відзив на позов.

В судове засідання 08.12.2020р. з`явилися представники сторін. Позивач брав участь в судовому засіданні через свого представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення « EasyCon» .

Представник позивача підтвердив отримання ним відзиву та направлення на адресу суду і відповідача відповіді на відзив.

08.12.2020р. розгляд справи в межах підготовчого провадження було відкладено на 22.12.2020р.

Ухвалою від 12.01.2021р. розгляд справи було відкладено на 19.01.2021р.

19.01.2021р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.02.2021р.

До початку першого судового засідання з розгляду справи по суті, 26.01.2021р. від позивача поступило клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині додаткових нарахувань - пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 09.02.2021р. клопотання позивача було задоволено. Відтак, суд розглядає справу за зменшеними позовними вимогами про стягнення з відповідача 29 816 500,37 грн. основного боргу та за збільшеними позовними вимогами про стягнення 3 415 971,77 грн. пені, 1 805 649,65 грн. 3% річних та 2 036 088,00 грн. інфляційних втрат.

09.02.2021р. розгляд справи по суті було відкладено на 23.02.2021р.

В судове засідання 23.02.2021р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили. Однак, від відповідача на електронну пошту суду поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши на місці подане клопотання, суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні, у зв`язку з необгрунтованістю. Зокрема, у поданому клопотанні відповідач не зазначив жодних підстав для необхідності відкладення розгляду справи.

З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи. що в ході підготовчого провадження зібрано достатньо доказів для розгляду справи, сторонами письмово викладено свої правові позиції, суд дійшов висновку розглядати спір по суті за наявними у справі матеріалами.

В ході дослідження обставин справи та поданих доказів, судом було з`ясовано наступне:

09.10.2018р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивачем) та Комунальним підприємством Червоноградтеплокомуненерго (відповідачем) було укладено договір постачання природного газу №6552/18-ТЕ-21, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити його вартість на умовах договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу з листопада 2018р. по квітень 2019р. природний газ на суму 72 255 236,68 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі:

1. Акт від 30.11.2018р. на суму 12 055 236,19 грн.;

2. Акт від 31.12.2018р. на суму 14 630 594,11 грн.;

3. Акт від 31.01.2019р. на суму 19 809 915,96 грн.;

4. Акт від 28.02.2019р. на суму 13 586 837,08 грн.;

5. Акт від 31.03.2019р. на суму 11 373 555,28 грн.;

6. Акт від 30.04.2019р. на суму 799 098,06 грн.;

Відповідно до п. 6.1. договору, (з 01.12.2018р. - пункту 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018р. №4), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що станом на листопад 2020р. за вказаними актами відповідач розрахувався частково на суму 41 293 727,50 грн., допустивши заборгованість в розмірі 30 961 509,18 грн.

В ході розгляду даної справи, позивач також стверджував, що в період з вересня 2020р. по 30.11.2020р. відповідачем ще частково було погашено основну заборгованість на суму 1 145 009,00 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 29 816 500,37 грн. основного боргу, 3 415 971,77 грн. пені, 1 805 649,65 грн. 3% річних, 2 036 088,00 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач наявність заборгованості за поставлений газ не заперечував, однак зазначав, що комунальне підприємство не мало змоги вчасно оплачувати основний борг за договором, тому що підприємство працює на одноставкових сезонних тарифах і в міжопалювальний період на рахунки поступають незначні кошти, в основному це сплата заборгованості за теплопостачання боржниками. Так, відповідач стверджував, що в його діях відсутня вина у виникненні заборгованості, а тому просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом, спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором поставки природного газу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з листопада 2018р. по квітень 2019р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 72 255 236,68 грн., що свідчать підписані між сторонами акти надання послуг, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, за отриманий природний газ починаючи з 28.12.2018р. по 30.11.2020р. відповідач здійснював часткові оплати на загальну суму 32 106 509,18 грн., внаслідок чого станом на день розгляду спору заборгованість відповідача складає 29 816 500,37 грн.

В ході судового розгляду наявність вказаної заборгованості відповідач не заперечував.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем було представлено достатнього обгрунтованих та переконливих доказів існування у відповідача основної заборгованості в розмірі 29 816 500,37 грн., а відповідач не надав доказів її оплати, то суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог позов підлягає до задоволення.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору (з 01.12.2018 - пунктом 7.2 договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивачем було нараховано відповідачу 3 415 971,77 грн. пені, 1 805 649,65 грн. 3% річних та 2 036 088,00 грн. інфляційних втрат.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат нараховано вірно, а тому такі підлягають до задоволення повністю.

В ході розгляду справи заперечень стосовно проведених позивачем нарахувань відповідачем подано не було, як і не було представлено свого контррозрахунку таких сум.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги підставність позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача 29 816 500,37 грн. основного боргу, 3 415 971,77 грн. пені, 1 805 649,65 грн. 3% річних та 2 036 088,00 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір в розмірі 556 113,15 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги факт зменшення позовних вимог в ході розгляду даної справи, у зв`язку з частковим погашенням основного боргу відповідачем, позивачу підлягає поверненню частина сплаченого судового збору в розмірі 640,21 грн.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 23966248) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 29 816 500,37 грн. основного боргу, 3 415 971,77 грн. пені, 1 805 649,65 грн. 3% річних, 2 036 088,00 грн. інфляційних втрат та 556 113,15 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.03.2021р.

Суддя М.В. Юркевич