Рішення від 01.03.2021 по справі 914/3240/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 справа № 914/3240/20

За позовом: Приватного підприємства Луцькпідшипниксервіс , м. Луцьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Енерго Системс , м. Червоноград Львівської області,

про: стягнення заборгованості у сумі 11611,44 грн, пені в сумі 609,12 грн, 3 відсотків річних в сумі 152,28 грн, інфляційних втрат в сумі 151,18 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання А.П. Полянський

За участю представників сторін:

Від позивача: О.М. Терлецький - представник;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства Луцькпідшипниксервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Енерго Системс про стягнення заборгованості у сумі 11611,44 грн, пені в сумі 609,12 грн, 3 відсотків річних в сумі 152,28 грн, інфляційних втрат в сумі 151,18 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 16.12.2020, судом викликано представників сторін в судове засідання на 01.03.2021.

В судове засідання 01.03.2020 представник позивача з`явився. Надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити. Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання договору поставки № 0071/ВП від 07.07.2020 року позивачем було поставлено відповідачу товар, проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконав. Відтак у відповідача виникла заборгованість за поставлений і неоплачений товар у розмірі 11 611,44 грн. За порушення строків виконання зобовязань позивачем нарахована пеня в сумі 609,12 грн, 3 відсотки річних в сумі 152,28 грн, інфляційних втрат в сумі 151,18 грн, які просить стягнути з відповідача.

В судове засідання 01.03.2021 представник відповідача не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Вимог ухвали суду від 16.12.202020 - не виконав.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на його адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська,44) та на електронну адресу w.e.s.@ukr.net .

Приписами ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 01.03.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як встановлено судом, 07.07.2020 між Позивачем - Приватним підприємтсвом Луцькпідшипниксервіс та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Енерго Системс було укладено Договір поставки № 0071/ВП (далі по тексту - Договір), на виконання умов якого позивач поставив товар (підшипники та паси) на суму 11 611,44 грн.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №2488 від 08.07.2020 на суму 4032,00 грн, №2537 від 10.07.2020 на суму 2700,00 грн, №2538 від 10.07.2020 на суму 4879,44 грн.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору відповідач зобовязався провести оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення з позовом до суду Відповідачем не виконані у передбачений Договором термін договірні зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до п. 6.5. Договору, за порушення строків оплати, зазначених в розділі 3 цього довогору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Енерго Системс заборгованість у сумі 11 611,44 грн, 609,12 грн пені, 152,28 грн - три відсотки річних, 151,18 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №0071/ВП від 07.07.2020 року.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором поставки №0071/ВП від 07.07.2020 року позивачем було поставлено товар, згідно видаткових накладних №2488 від 08.07.2020, №2537 від 10.07.2020, №2538 від 10.07.2020 на суму 11 611,44 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Як вбчається з матеріалів справи, доказів оплати відповідачем за поставлений товар відсутні.

Так, станом на день подання позовної заяви у ТзОВ Захід Енерго Системс виникла заборгованість за отриманий товар в розмірі 11611,44 грн.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару у повному розмірі і не спростував факту отримання такого товару, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 11611,44 грн вартості поставленого товару підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, що настають у разі порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Так, п. 6.5. Договору, за порушення строків оплати, зазначених в розділі 3 цього довогору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 609,12 грн, господарський суд вважає його вірним, а відтак, таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 151,18 грн. Суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вказує, що розрахунок інфляційних втрат здійснено вірно, а відтак, вказана сума підлягає до стягнення.

Також позивачем нараховано три відсотки річних у сумі - 152,28 грн. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 152,28 грн трьох відсотків річних, зазначає, що такий є коректний, а відтак, вказана сума підлягає до стягнення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката О.М. Терлецького з метою надання останнім правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, до матеріали справи долучено Договір №006 про надання правової допомоги від 14.05.2019 року, акти приймання - передачі наданих послуг, згідно договору №006 від 14.05.2019, від 04.12.2020, від 01.03.2021 які є підставою для проведення розрахунків між сторонами згідно вказаного договору.

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 4500,00 грн надані наступні документи: Акт приймання - передачі наданих послуг, згідно договору №006 від 14.05.2019, від 15.09.2020, Акт приймання - передачі наданих послуг, згідно договору від 04.12.2020, 04.12.2020, Акт приймання - передачі наданих послуг, згідно договору №006 від 14.05.2019, від 01.03.2021 які є підставою для проведення розрахунків між сторонами згідно вказаного договору, платіжне доручення №2278 від 16.09.2020 на суму 500,00 грн, платіжне доручення №2538 від 24.11.2020 на суму 2000,00 грн, платіжне доручення №2860 від 25.02.2021 на суму 2000,00 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4500,00 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4500,00 грн.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 2102,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Енерго Системс (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 44; ідентифікаційний код 42512080) на користь Приватного підприємтсва Луцькпідшипниксервіс (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Набережна, буд 10, оф. 157; ідентифікаційний код- 30391862) 11611,44 грн основного боргу, 609,12 грн пені, 152, 28 грн - три відсотки річних, 151,18 грн- інфляційних трат, 2102,00 грн судового збору та 4500,00 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.03.2021.

Суддя Н.Є. Березяк