Постанова

від 02.03.2021 по справі 923/267/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 923/267/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства компанії "САВІ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020

та рішення Господарського суду Херсонської області від 07.07.2020

у справі № 923/267/20

за позовом Щасливцевської сільської ради

до Приватного підприємства компанії "САВІ"

про визнання додаткової угоди укладеною,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Щасливцевська сільська рада звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства компанії "САВІ" (далі - ППК "САВІ") про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 10.01.2008, зареєстрованого у Генічевському районному окрузі Херсонська регіональна філія ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 4АА002202-04087200003 (дата підписання від 26.12.2007) в редакції, запропонованій позивачем і наведеній ним у позовній заяві.

Позивач вказував на необхідність приведення умов договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за типовою формою, у зв`язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, яка впливає на розмір орендної плати, зміною реквізитів сторін, а також необхідністю правильного визначення орендодавця земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.07.2020 (суддя Закурін М.К.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючий, Головей В.М., Савицький Я.Ф.), позовні вимоги задоволено та визнано укладеною між Щасливцевською сільською радою та ППК "САВІ" додаткову угоду до договору оренди землі від 10.01.2008, зареєстрованого у Генічеському районному окрузі Херсонська регіональна філія ДП "Центр ДЗК", у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

Як встановлено судами обох інстанцій, між Генічеською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ППК "САВІ" (орендарем), 26.12.2007 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 18.12.2007 №1516 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, надання її в оренду та встановлення розміру орендної плати за користування нею" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу рекреаційного призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області для розміщення бази відпочинку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,0 га".

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виготовленої ПП "Експерт-Центр" та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 28.11.2007 №2834 складає 228 690 грн.

Сторони у п. 8 договору узгодили, що його укладено на 49 років.

У п. 9 договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку. На момент укладення цього договору відповідно до ст. 9 Закону України "Про плату за землю" земельний податок справляється у розмірі 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області з урахуванням щорічної індексації, що складає 5 255,10 грн. за 1 га на рік. Сума орендної плати становить 26 275, 50 грн. на рік.

Відповідно до п. 12 договору, розмір орендної плати переглядається згідно з законодавством у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 34 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Договір зареєстрований у Генічеському районному окрузі Херсонській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 10.01.2008 за №ЧАА002202-040872000003.

Генічеською районною радою 26.06.2015 прийняте рішення №796 "Про затвердження проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж сіл Генічеська Гірка та Щасливцеве Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області", за яким були змінені відповідні межі, у тому числі вказана орендована ділянка увійшла до меж села Щасливцеве.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91469373 від 07.07.2017, земельна ділянка з кадастровим номером 6522186500:11:005:0174, площею 5,0 га зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою сіл Щасливцеве, Генічеська Гірка, селища Приозерне в особі Щасливцевської сільської ради на підставі рішення Генічеської районної ради № 796 від 26.06.2015. Зазначена реєстрація права власності на земельну ділянку спростовує доводи скаржника, щодо відсутності у позивача права виступати орендодавцем в договорі оренди цієї ділянки від 10.01.2008.

Листом №09/04/02.19-31 Щасливцевська сільська рада повідомила відповідача про перехід права власності на земельну ділянку, якою користується останній, до комунальної власності та необхідність приведення умов договору оренди землі від 10.01.2008 (дата підписання від 26.12.2007) до актуального стану.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.06.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5,0 га з кадастровим номером 6522186500:11:005:0174 складає 3 519 500 грн.

05.11.2019 Щасливцевською сільською радою прийнято рішення "Про внесення змін до договору оренди землі з ініціативи власника", за яким вирішено внести зміни до договору оренди землі від 10.01.2008, укладеного з відповідачем.

Листами № 09/04/02.19-491 від 11.11.2019, № 09/04/02.19-545 від 11.12.2019 позивач направляв на адресу відповідача рішення 104 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання №1919 від 05.11.2019 "Про внесення змін до договору оренди землі з ініціативи власника", а також додаткову угоду до договору оренди землі від 10.01.2008 для підписання, але відповідачем вони залишені без реагування, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміна розміру земельного податку та зміна грошової оцінки земельної ділянки, які впливають на зміну орендної плати, є підставами для внесення змін до договору оренди, тому враховуючи зміну розміру земельного податку, а також зміну самої нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки в сторону її збільшення, суд дійшов висновку, що до договору мають бути внесенні відповідні зміни у судовому порядку. Крім того, оскільки умови договору оренди повинні відповідати його типовій формі суд визнав правовірними інші умови запропонованої додаткової угоди, які направлені на приведення умов договору до положень типового договору, змінених реквізитів сторін, а також правильного визначення орендодавця земельної ділянки.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник зазначає, що сторони прямо і чітко не передбачили можливість перегляду і зміни розміру орендної плати в разі прийняття позивачем рішення про встановлення місцевих податків і зборів. В свою чергу, з огляду на положення п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 12 договору оренди землі, підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої договором, має бути законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального розміру) цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не визначення додатком до рішення позивача розміру орендної плати за землю. При цьому до повноважень позивача не входить законодавче встановлення або зміна граничного розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. З огляду на викладене, виключається можливість задоволення позовних вимог щодо внесення змін до п. 9 договору та встановлення орендної плати у грошовій формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Крім цього, судом першої інстанції незаконно внесено зміни до п. 5 договору оренди земельної ділянки. Також матеріалами справи не підтверджується, що рішенням позивача затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель на території Щасливцевської сільської ради, як того вимагає положення ст. 23 Закону України "Про оцінку земель".

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним судом не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у побідних правовідносинах, викладених у: постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 15.10.2019 у справі № 915/434/17, від 03.03.2020 у справі № 924/328/19, від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, від 24.07.2019 у справі № 644/9862/14-ц, від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.03.2021 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 22.02.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 01.02.2021 строк.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач посилався на те, що апеляційним судом не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у побідних правовідносинах, викладених у: постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 15.10.2019 у справі № 915/434/17, від 03.03.2020 у справі № 924/328/19, від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, від 24.07.2019 у справі № 644/9862/14-ц, від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц.

Колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що правовідносини між сторонами у справі № 923/267/20 та у справах, на які посилається скаржник, є подібними.

Здійснюючи перегляд оскаржуваних рішень колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, передбачених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч.ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 цього Кодексу зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Зважаючи на положення ст.ст. 632, 651 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.

Відповідно до п. 34 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

За змістом п. 288.5 ст. 288 ПК України та ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 12 договору, розмір орендної плати переглядається згідно законодавства у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Як слідує з позовної заяви, остання в частині зміни розміру орендної плати обґрунтована законодавчою зміною граничного розміру цієї плати, оскільки у договорі оренди землі орендна плата була встановлена у розмірі земельного податку, який, в свою чергу, на момент укладення цього договору відповідно до ст. 9 Закону України "Про плату за землю" справлявся у розмірі 50 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області з урахуванням щорічної індексації.

Разом з тим, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Водночас за змістом ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

У частинах 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суди обох інстанцій встановили, що відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №31-21-0.25-470/0/199-18 від 04.06.2018 по земельній ділянці площею 5 га, кадастровий номер 6522186500:11:005:00174, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 519 500 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій, що законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для перегляду встановленого умовами договору розміру орендної плати.

В свою чергу, згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

У статті 144 Конституції України і статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Разом з тим, суди обох інстанцій не звернули увагу на те, що у матеріалах справи відсутнє рішення (належним чином завірена копія), відповідно до якого позивач затвердив відповідний розмір орендної плати - 12%, у якому просив змінити договір оренди землі.

Також колегія суддів з матеріалів справи не вбачає розрахунку розміру орендної плати за орендовану відповідачем земельну ділянку, яка згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки становить 3 519 500 грн.

Крім цього, судам обох інстанцій без обґрунтування та наведення законодавчо визначених підстав для зміни договору внесено окрім зміни розміру орендної плати зміни до преамбули договору оренди землі, щодо реквізитів сторін, зазначення кадастрового номеру та інших умов запропонованої додаткової угоди, з одним лише посиланням на те, що вони направлені на приведення умов договору до положень типового договору, змінених реквізитів сторін, а також правильного визначення орендодавця відповідної земельної ділянки, що є порушенням ст.ст. 76, 74, 86 ГПК України.

До того ж, як вбачається з резолютивної частини рішення місцевого господарського суду, зміни внесено зокрема щодо умови використання земельної ділянки, штрафних санкцій за невнесення орендної плати з порушенням визначених договором строків, тощо.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Однак, по суті, усунувшись від виконання вказаних обов`язків, суди обох інстанцій визнали укладеною додаткову угоду до договору оренди землі без урахування відсутності розрахунку розміру орендної плати за орендовану ділянку, рішення позивача щодо встановлення відповідного розміру орендної плати, а також не обґрунтували правові підстави для зміни договору в іншій частині, ніж розмір орендної плати, та можливості такої зміни, з урахуванням умов договору.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, однак оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, та вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства компанії "САВІ" задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 07.07.2020 у справі № 923/267/20 скасувати.

Справу № 923/267/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.