Рішення

від 04.03.2021 по справі 120/5815/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2021 р. Справа № 120/5815/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №294 від 22.06.2020 про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі земельної частки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектарів для надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Ухвалою від 23.10.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.

Разом із тим, 30.11.2020 представником відповідача подано письмові пояснення, в яких останній зазначив, що оскільки рішення Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області №294 від 22.06.2020 визнане протиправним та скасоване в судовому порядку, відповідач зобов`язується на протязі наступного місяця провести позачергову сесію з приводу розгляду клопотання позивача на надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі земельної частки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектара.

Ухвалою від 22.12.2020 вирішено витребувати у Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області докази на підтвердження того, що рішення Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області №294 від 22.06.2020 визнане протиправним та скасоване в судовому порядку.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали від 22.12.2020, ухвалою від 09.02.2021 вирішено повторно витребувати у Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області та зобов`язати її надати суду в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали докази на підтвердження того, що рішення Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області №294 від 22.06.2020 визнане протиправним та скасоване в судовому порядку.

Копія ухвали від 09.02.2021 отримана відповідачем 18.02.2021, однак у встановлений у ній строк витребувані судом докази відповідачем надані не були.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, а також керуючись положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду даної адміністративної справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини справи.

Так, постановою Вінницького апеляційного суду від 09.04.2020 по справі №149/2829/19, окрім іншого, визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,9080 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП Україна на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області згідно Державного акту на право колективної власності на землю КСП Україна від 6 травня 1996 року та зареєстрованого за № 31 від 06 травня 1996 року.

В подальшому, маючи намір реалізувати надане їй право, позивач 28.04.2020 звернулась до відповідача із заявою, у якій просила виділити їй земельну частку (пай) розміром 3,9080 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості).

Встановлено, що рішенням 25 сесії 7 скликання Крижанівської сільської ради №294 від 22.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі земельної частки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектарів для надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області , у зв`язку з тим, що вільних земельних ділянок в комунальній власності не має.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини 2та 3 статті 25 ЗК України).

У свою чергу, частинами 3-5 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із частиною 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

26.04.2003 набрав чинності Закон України №675-IV Про внесення змін до Земельного кодексу України , яким пункт 8 розділу Х ЗК України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Натомість, приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Із наведеного вище слідує, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 5 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон № 899-IV).

Відповідно ст. 1 Закону №899-IV, право на земельну частку (пай) мають, окрім інших, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам (ст. 5 Закону № 899-IV).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (ст. 3 Закону № 899-IV).

Відповідно до ст. 2 Закону № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, постановою Вінницького апеляційного суду від 09.04.2020 по справі №149/2829/19, окрім іншого, визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,9080 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП Україна на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області згідно Державного акту на право колективної власності на землю КСП Україна від 6 травня 1996 року та зареєстрованого за № 31 від 06 травня 1996 року.

З метою реалізації права на приватизацію земельної ділянки, позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила виділити їй земельну частку (пай) розміром 3,9080 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості).

Проте, рішенням 25 сесії 7 скликання Крижанівської сільської ради №294 від 22.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі земельної частки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектарів для надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, у зв`язку з тим, що вільних земельних ділянок в комунальній власності не має.

Разом із тим, суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність в комунальній власності вільних земельних ділянок, як на підставу у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі земельної частки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектарів, адже при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Таким чином, за умови відсутності вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має позивач, остання має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.11.2020 по справі №810/4393/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин в силу вимог ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення рішенням №294 від 22.06.2020 та, як наслідок, наявність підстав для його скасування.

Таким чином, вимоги позивач у цій частині підлягають задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Разом з тим, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, за встановлених судом фактичних обставин справи, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на її користь в сумі 630,60 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В той же час, питання про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу судом не вирішується, адже до позовної заяви представником позивача не долучено жодних доказів їх понесення, а також зазначено про те, що відповідні докази будуть подані після ухвалення рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 25 сесії 7 скликання Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області №294 від 22.06.2020.

Зобов`язати Крижанівську сільську раду Хмільницького району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2020 щодо виділення земельної ділянки (паю) в розмірі 3,9080 умовних кадастрових гектарів, право на яку виникло на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 09.04.2020 по справі №149/2829/19, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Крижанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Крижанівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області (вул. Вокзальна, 1, с. Крижанівка, Хмільницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04331662).

Повний текст рішення складено 04.03.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна