Постанова

від 03.03.2021 по справі 360/1726/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року справа №360/1726/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 р. (у повному обсязі рішення складено та підписано 17 грудня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1726/20 (головуючий І інстанції суддя Шембелян В.С.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Лисичанський пивоварний завод ТОВ Лиспи про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пеню у розмірі 53919,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.04.2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лисичанський пивоварний завод ТОВ Лиспи , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарську санкцію за 2019 рік у сумі 53790,48 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року у розмірі 129,12 грн., разом 53919,60 грн. (т. 1 а.с. 1-6).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 р. у справі № 360/1726/20 у задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» ТОВ «Лиспи» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 53919,60 грн. відмовлено (т. 2 а.с. 8-12).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апелянт вважає, що звітування центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві, а саме подача звітності за формою № 3-ПН не є створенням робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання встановленого нормативу.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виконання нормативу робочих місць у кількості визначеній згідно ч. 1 ст. 19 вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Тобто, виконанням нормативу робочих місць в розумінні ст. 19 вважається саме працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, а не лише створення робочих місць для таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з`явилися про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» (ТОВ «Лиспи» ), ідентифікаційний код 00382987, є юридичною особою та зареєстроване як роботодавець Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 07.11.2012 за № 44/118/16, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 07.11.2012 (т.1 а.с. 16-20, 21).

14 лютого 2020 року відповідачем подано до позивача за вхідним номером 840 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 189 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) становить 7 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) становить 8 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) становить 10166,4 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн..) становить 53790,48 грн.; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - не зазначена (т.1 а.с. 22).

19 лютого 2020 року за вих. № 165/03-10 позивачем на адресу відповідача направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2020 року в сумі 53790,48 грн., не допускаючи нарахування пені (т.1 а.с. 24).

За несвоєчасну сплату ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» ТОВ «Лиспи» адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 129,12 грн., яка нарахована за період з 16 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року, про що вказано у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (т.1 а.с.41).

30.04.2020 за № 100 відповідач повідомив позивача про помилку у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік від 13.02.2020 та надав уточнюючий звіт форми № 10-ПІ (т.1 а.с. 101,102).

Спірним у даній справі є правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 53790,48 грн. та пеню у розмірі 129,12 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За змістом пунктів першого та п`ятого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 року № 129) Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань: координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: зокрема, збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом.

За приписами статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі - Закон України № 875), саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 Закону № 875 встановлює для підприємств (об`єднань), установ і організацій (далі підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів: для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Правилами статті 20 Закону № 875 окреслено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 18-1 Закону № 875-ХІІ встановлено: державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Частина 4 статті 20 Закону № 875 передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджені форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання» (далі - наказ № 316).

Підпунктом 1.1. п. 1 наказу № 316 затверджена форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» ; пп.1.2. п.1 цього наказу затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» .

З тексту п. 5 розділу І «Загальні положення» Порядку подання форми звітності № 3-ПН вбачається, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У розділі ІІ «Порядок заповнення розділу І форми № 3-ПН» форми відображаються основні дані про вакансії: - порядковий номер запису. Під одним порядковим номером наводяться дані про загальну кількість вакансій за однойменними професіями з однаковими даними щодо оплати праці та місця проведення робіт. В інших випадках дані про вакансії відображаються під окремими порядковими номерами; - найменування професії (посади) відповідно до чинного Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ; - кількість вакансій; - розмір заробітної плати з урахуванням основної заробітної плати, премій, надбавок, інших заохочувальних і компенсаційних виплат; - зазначається виключно розмір основної заробітної плати; - місце проведення робіт (область, район, місто, район у місті, селище, село); - робиться запис «так» , якщо у розділі ІІ форми № 3-ПН надано додаткові коментарі, або запис «н» , якщо таких коментарів не надано, та за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі «особи з інвалідністю» ), що визначено пп.3.1.3. п.3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно наданого відповідачем звіту (який було уточнено) про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 186 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 7 осіб, тоді як повинні працювати 7 осіб (том 1 а. с. 101).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом 2019 року щомісячно подавав до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , у яких роботодавцем визначено потребу в робочій силі (вакансії) за професією слюсар-ремонтник, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування: травень - 1; червень - 1; липень - 2; серпень - 2; вересень - 2; жовтень - 2; грудень - 1 (т. 1 а.с. 72-99).

Листом від 04.03.2020 № 382/05-20 у відповідь на запит позивача Лисичанський міський центр зайнятості населення підтвердив подання відповідачем протягом 2019 року звітів про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, випадків відмови в працевлаштуванні особам з інвалідністю протягом 2019 року не було, 1 особу з групою інвалідності було працевлаштовано у листопаді 2019 року за професією електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» ТОВ «Лиспи» у 2019 році не надало замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю за відповідними професіями для вирішення питання працевлаштування (т.1 а.с.32-33).

Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, а саме заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 року у справі № 820/1889/17.

За унормуванням ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що справі, що розглядається, відсутнє порушення відповідачем норм чинного законодавства з питань соціального захисту інвалідів.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що на підприємства, установи, організації та фізичних осіб, що використовують найману працю з метою забезпечення права осіб з інвалідністю на працевлаштування покладений обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок по виявленню і підбору осіб з інвалідністю для працевлаштування. Крім того, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 року у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 року у справі № 820/1889/17.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі № 360/1726/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 березня 2021 року.

Колегія суддів Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв