Постанова

від 01.03.2021 по справі 820/6475/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 р.Справа № 820/6475/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Халабудін С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 18.11.20 року по справі № 820/6475/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.09.2016 року №0000081408 на суму 726345,00 грн. та № 0000071408 на суму 18270,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.09.2016 р. №0000081408 на суму 726345,00 грн. та № 0000071408 на суму 18270,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (код ЄДРПОУ 1416731) судовий збір у розмірі 11169,23 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 23 копійки).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 по справі №820/6475/16 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 р. по справі №820/6475/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 19.05.2020 замінено первісного відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області на належного відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що перевіркою було встановлено, що роботи, придбані у ТОВ "Оптіма-Д" в грудні 2015 року ПАТ "Південспецбуд" не реалізовано. Довідка та локальний кошторис підписано особами, яких неможливо ідентифікувати, оскільки відсутні прізвища відповідальних осіб. Виконання значного обсягу будівельних робіт в зимовий період в короткий проміжок часу є неможливим. Відсутність придбання будівельних матеріалів, які необхідні для виконання договору субпідряду від 01.12.2015 року за № 19, суперечить п. 5.3.4 розділу 5 даного Договору. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 3721 за грудень 2015 року працівники ПАТ "Південспецбуд" не були у відрядженнях, машини та устаткування не надавались ТОВ "Оптіма-Д". Інформація щодо власних та арендованих складських приміщень, транпортних засобів, будівельного обладнання у підприємства ТОВ "Оптіма-Д" в ГУ ДФС у Харківській області відсутня. Вказав на проведення ТОВ "Оптіма-Д" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Враховуючи встановлені порушення по взаємовідносинам з ТОВ "Оптіма-Д", в порушення ст. 198 ПК України, ПАТ "Південспецбуд" було зайво віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за грудень 2015 р. на суму ПДВ у розмірі 502500,00 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2020 року було допущено заміну відповідача по справі № 820/6475/16 Головного управління ДПС у Харківській області (код в ЄДРПОУ:43143704) на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП 43983495).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу від 01.09.2016 року №2424 та направлень на перевірку №5226 та №5227 від 02.09.2016 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Південспецбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ Оптіма-Д (податковий номер 39593898) за грудень 2015 року.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 14.09.2016 року №545/20-40-14-08-11/01416731, у висновках якого встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 502500 грн., за період грудень 2015 року, у зв`язку із документально оформленими операціями з ТОВ Оптіма-Д (код ЄДРПОУ 39593898), що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 18270 грн. та виявлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 484230 грн. за грудень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 року №0000081408 на суму 726345,00 грн. та № 0000071408 на суму 18270,00 грн.

Не погоджуючись із висновками та податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки. Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, між позивачем ПАТ Південспецбуд та ТОВ Оптіма-Д 01.12.2015 року укладено договір субпідряду №19, відповідно до умов якого ТОВ Оптіма-Д приймає на себе роботи з будівництва комплексу з виготовлення молока на 1920 голів, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до умов договору субпідряду № 19, договірна вартість робіт становить 3015000 грн. з ПДВ. Початок виконання робіт - грудень 2015 року, закінчення - грудень 2016 року.

Згідно пункту 3.1. договору субпідряду № 19 від 01.12.2015 року, платежі за виконані роботи провадяться Підрядником на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість після їх підписання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника, або іншим, незабороненим діючим законодавством способом (у тому разі залік, продаж матеріалів).

Придбання будівельних послуг підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) за грудень 2015 року та актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) №№ 1, 2, 3,4 за грудень 2015 року.

Розрахунки за послуги здійснювались на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № 17 від 15.01.2016 р., № 135 від 01.02.2016 р., № 152 від 03.02.2016 р., № 207 від 10.02.2016 р., № 220 від 12.02.2016 р., № 403 від 03.03.2016 р., № 419 від 10.03.2016 р., № 473 від 14.03.2016 р., та № 675 від 05.04.2016 р.

Оцінивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача.

Розглядаючи вказану справу, суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений в постанові від 10 квітня 2020 року, про необхідність перевірити всі доводи сторін з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин по справі, перевірити ділову мету укладення правочину, наявність у контрагента можливості здійснювати роботи, рух кримінального провадження №42016100000000351 від 15.03.2016 стосовно ТОВ Оптіма-Д , а також наявність судових рішень, в яких можливо встановлювався факт причетності такого суб`єкта господарювання до злочинних дій у фінансовій сфері.

Як вбачається із акта перевірки та доводів відповідача, позивачем не було реалізовано роботи, придбані у ТОВ Оптіма-Д на підставі договору субпідряду №19 від 01.12.2015 року.

В той же час, позивачем було надано до суду договір підряду №5 від 14 травня 2015 року, укладений з ТОВ Агрофірма Пісчанська , а також пояснення, що отримані позивачем роботи від ТОВ Оптіма-Д за договором субпідряду №19 від 01.12.2015 року були передані в подальшому на користь ТОВ Агрофірма Пісчанська , а також, що первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ Агрофірма Пісчанська за 2015 рік було знищено у зв`язку із закінченням у відповідності до законодавства їх строків зберігання.

На підтвердження зазначених обставин до суду було надано копію акта №9 від 9 січня 2019 р., копію фонд № опис №1-к справ по особистому складу за 2015 рік та копію протоколу №1 від 09 січня 2019 р., відповідно до якого в січні 2019 року експертною комісією відібрані документи, які не мають науково-історичної цінності і які втратили практичне значення по 2015 рік в кількості 267 справ, про що складено акт. Документи будуть знищені шляхом спалювання.

Відповідно до наданого позивачем договору підряду №5 від 14 травня 2015 року між позивачем ПАТ Південспецбуд та ТОВ Агрофірма Пісчанська було укладено договір підряду, відповідно до якого ПАТ Південспецбуд (підрядник) зобов`язується виконати власними і залученими силами всі передбачені цим Договором роботи по будівництву комплексу з виробництва молока на 1920 голів, здати в обумовлені строки роботи ТОВ Агрофірма Пісчанська (замовнику), ліквідувати недоліки та дефекти, які виникли по його вині та виявлені в ході прийняття робіт і протягом гарантійного строку експлуатації об`єкта.

Таким чином, судом встановлено, що отримані позивачем роботи від ТОВ Оптіма-Д за договором субпідряду №19 від 01.12.2015 року були передані в подальшому на користь ТОВ Агрофірма Пісчанська на виконання договору підряду №5 від 14 травня 2015 року.

Жодних доказів, які б спростовували зазначене, відповідачем до суду не надано.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у ТОВ Оптіма-Д достатніх трудових ресурсів судом встановлено наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи для виконання робіт, переданих за відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, було затрачено екскаватор - 47 людино-годин, бульдозер - 45 людино-годин.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2015 року, наданого до суду відповідачем, ТОВ Оптіма-Д мало 83 працівника.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність достатньої кількості у ТОВ Оптіма-Д працівників для виконання робіт за договором субпідряду №19 від 01.12.2015 року.

Також, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження відповідача про те, що більшість працівників ТОВ Оптіма-Д мають місце реєстрації у Вінницькій, Хмельницькій, Миколаївській областях, оскільки вказане жодним чином не свідчить про неможливість виконання робіт відповідними працівниками за місцем знаходження об`єкта будівництва.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що довідку та локальний кошторис до договору підписано особами, яких неможливо ідентифікувати, оскільки наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 липня 2018 року у справі №П/811/1487/17, постанові від 29 січня 2019 року у справі №824/392/17-а, постанові від 29 січня 2019 року у справі №824/392/17-а.

Крім того, довідка та локальний кошторис не є документом первинного бухгалтерського обліку і складається на етапі укладення правочину, тобто на етапі лише наміру укладення договору на виконання певного обсягу робіт.

Також, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника про наявність кримінального провадження стосовно ТОВ Оптіма-Д , з огляду на наступне.

Відповідачем надано до суду ухвалу від 04.11.2016 по справі №757/52950/16-к, відповідно до якої призначено позапланову документальну перевірку додержання вимог податкового законодавства ТОВ ОПТІМА-Д (код ЄДРПОУ 39593898) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 30.09.2016.

Як вбачається із вказаної ухвали, Прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000611 від 22.06.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, виділених з матеріалів провадження № 42016100000000351 від 15.03.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У ході слідства встановлено, що службові особи зазначених в ухвалі підприємств в порушення норм чинного законодавства, упродовж 2015-2016 років, у результаті зловживання службовим становищем службовими особами ДФС України, за грошову винагороду, незаконно отримали ліцензії на виробництво та оптову реалізацію підакцизних товарів на митній території України та з порушенням норм чинного законодавства здійснюють вказану діяльність на теперішній час під час фінансово-господарських взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ Оптіма-Д (код ЄДРПОУ 39593898).

Судом першої інстанції у межах підготовчого засідання було зобов`язано відповідача надати до суду інформацію та докази стосовно руху вказаного кримінального провадження щодо ТОВ Оптіма-Д , зокрема, за наявності вирок.

Однак, відповідачем на вимогу суду не було надано жодних доказів, з пояснень представника відповідача встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні відсутній.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №804/6942/16, постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

Таким чином, посилання відповідача на вказане кримінальне провадження є безпідставним та не спростовує реальність здійснення господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на податкову інформацію стосовно ТОВ Оптіма-Д , відповідно до якої контролюючим органом зроблено висновок про відсутність ТОВ Оптіма-Д за податковою адресою, судом встановлено наступне.

Як вбачається із наданого відповідачем рапорту перевірки ТОВ Оптіма-Д , 15.02.2016 здійснено виїзд за податковою адресою підприємства: м. Харків, Нетечинська набережна, буд. 14. За вказаною адресою розташоване багатоповерхове приміщення офісного типу. На будівлі не встановлено вивісок, банерів чи інших ознак, що свідчать про наявність підприємства за вказаною адресою. Охоронці даної будівлі повідомили, що підприємство ТОВ Оптіма-Д їм невідоме та за вказаною адресою не знаходиться.

З цього приводу, судова колегія зазначає, що відсутність вивісок і не обізнаність охоронців будівлі про знаходження підприємства за відповідною адресою не доводить факту відсутності контрагента за його податковою адресою, а відсутність контрагента за податковою адресою не свідчить про неможливість виконання господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу податкова та будь-яка інша інформація, що стосується контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Відхиляючі вказані доводи відповідача, судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, відповідно до якої податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки вона не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Як свідчать матеріали справи, під час судового розгляду справи судом першої інстанції, відповідач наголошував на ненадання позивачем під час проведення перевірки первинних документів щодо подальшого використання отриманих від контрагента робіт. Однак, відповідачем не надано до суду доказів, зокрема, акта про відмову у наданні документів у відповідності до п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, на підтвердження своїх доводів.

Також судом встановлено, що доводи відповідача стосовно того, що ТОВ Оптіма-Д не могло виконувати роботи за договором субпідряду, оскільки видом діяльності ТОВ Оптіма-Д є неспеціалізована оптова торгівля, не відповідають дійсності, оскільки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видами економічної діяльності ТОВ Оптіма-Д є, зокрема: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.21 Електромонтажні роботи; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість, суми витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес`АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: …Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 520/9144/18.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають ч. 2 ст. 2 КАС України та є такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Південспецбуд є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі № 820/6475/16 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі № 820/6475/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 04.03.2021 року