Постанова

від 03.03.2021 по справі 640/13985/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13985/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрміт" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406; стягнути на користь позивача судовий збір.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406 в частині застосування пені в сумі 4 820,85 грн, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій частині і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим з огляду що:

- на момент проведення перевірки контролюючим органом чинним законодавством збільшено граничний термін розрахунків за експортно-імпортними операціями з 180 до 365 днів. Враховуючи положення ст. 58 Конституції України, вважає застосування штрафних санкцій неправомірним;

- встановлений законодавством граничний строк розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами мав бути обрахований контролюючим органом з дати укладання Угоди про заміну боржника в зобов`язанні до дати надходження коштів від нерезидента.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині вимог, які задоволені судом першої інстанції, сторонами не оскаржується, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 308 КАС України, в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині - скасувати, виходячи з такого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статі 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 23 травня 2018 року №20180523 та від 01 червня 2018 року №11-01.16 згідно з листами Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк від 06 грудня 2018 року №12311/1019 та Акціонерного товариства Універсал Банк від 05 лютого 2019 року за період з 23 травня 2018 року по 01 квітня 2019 року, за результатом якої складений акт від 01 квітня 2019 року №309/26-15-14-06-04/40086188 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за контрактом від 01 червня 2018 року №11-01.16 з нерезидентом Ukrmeut UK Limited (Великобританія) на загальну суму 18 250,22 долари США (еквівалент 490048,16 грн);

-статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині повернення валютних коштів у сумі 7200,0 доларів США (еквівалент 198647,17 грн) за контрактом від 23 травня 2018 року №20180523 з нерезидентом Zhengzhou Trade Co., LTD (Китай).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406, яким позивачу нараховано пеню в сумі 54202,70 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15 липня 2019 року №32697/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406 без змін.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав неправомірним висновок відповідача про несвоєчасне повернення валютних коштів за контрактом від 23.05.2018 №20180523 та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4820,85 грн.

Відмовляючи у частині позовних вимог щодо визнання протиправним застосування штрафних (фінансових) санкцій за контрактом від 01.06.2018 року №11-01.16, судом першої інстанції враховано, що граничні строки розрахунків за контрактом від 01 червня 2018 року №11-01.16, встановлені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , було порушено до дати введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , отже суд вважає правомірним нарахування пені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 26 квітня 2019 року №0021601406 за вказаним контрактом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги ТОВ Укрміт в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0021601406 від 26.04.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49381,85 грн, апеляційний суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем укладено експортний контракт від 01 червня 2018 року №11-01.16 з нерезидентом Ukrmeut UK Limited (Великобританія) на поставку м`яса та субпродуктів.

На виконання умов контракту від 01 червня 2018 року №11-01.16 позивачем було відвантажено нерезиденту Ukrmeut UK Limited (Великобританія) товар на суму 299 994,82 долари США (еквівалент 8 122 431,51 грн).

Виручка від нерезидента надійшла у сумі 179 262,40 доларів США (еквівалент 113 046 144.73 грн.) та 46 000,04 євро (еквівалент 1649982,06 грн.), еквівалентній 52 129,60 доларів США (еквівалент 1 649 982.06 грн.), в тому числі у загальній сумі 18 250,22 доларів США (еквівалент 490 048,16 гри.) з порушенням строків розрахунків, визначених статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій враховуючи, що на момент проведення перевірки збільшено граничний термін розрахунків за екпортно-імпортними операціями з 180 по 365 днів, колегією суддів враховано таке.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З введенням в дію Закону України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 року № 2473-VIII (далі Закон № 2473) з 07.02.2019 року Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року № 185/94-ВР втратив чинність.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Положення частини 8 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2473 встановлюють, що установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Таким чином, якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені Законом №185 було порушено до дати введення в дію Закону № 2473, то застосовуються строки й відповідальність визначені Законом №185.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №0021601406, останнє було прийнято з огляду на встановлення порушень ст. 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та п. 5 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції .

Згідно розрахунку пені за порушення валютного законодавства, нарахування позивачу пені у розмірі 49381,84 (за контрактом від 01.06.2018 №11-01.06) відбулось за період з 24.01.2019 року по 15.03.2019 року (а.с.19).

Тобто, відповідачем встановлено порушення 180-денного строку розрахунків операції резидента за контрактом від 01.06.2018 №11-01.06, які були допущені до 07 лютого 2019 року, при цьому пеня нарахована за періоди в яких діяв Закон №185.

Як вже зазначалося, частина 8 статті 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2473 передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

При цьому, Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в наведеному переліку відсутній у той час, як саме за порушення строків, визначених статтею 1 цього закону, можливе нарахування пені, у зв`язку з чим, після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 наведеного закону нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону № 2743, то останнє можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею. Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону № 2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2020 року. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743 до цієї дати неможливе.

Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.

Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон № 185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07.02.2019 року нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення 0021601406 від 26.04.2019 року в частині застосування пені в сумі 49381,84 грн та необхідності його скасування в цій частині.

Щодо наданої до апеляційної скарги копії Угоди про заміну боржника у зобов`язанні від 31 січня 2019 року, яка була укладена між ТОВ Укрміт , компанією Canada inc та UKRMЕAТ UK LIMITED , колегія суддів зазначає наступне.

Порядок подання доказів встановлений статтею 79 КАС України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Враховуючи вказані норми процесуального права, апеляційний суд не приймає додатковий доказ, доданий до апеляційної скарги - копію Угоди про заміну боржника у зобов`язанні від 31 січня 2019 року, яка була укладена між ТОВ Укрміт , компанією Canada inc та UKRMЕAТ UK LIMITED, з таких підстав:

- позовна заява не містить доводів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, які зазначені в апеляційній скарзі та які можуть бути підтверджені додатково наданими доказами (доданою до апеляційної скарги копією Угоди про заміну боржника у зобов`язанні від 31 січня 2019 року, яка була укладена між ТОВ Укрміт , компанією Canada inc та UKRMЕAТ UK LIMITED ;

- акт перевірки не містить заперечень позивача щодо наявності доказу додатково доданого до апеляційної скарги, та які позивач не мав можливості надати до податкового органу, із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання;

- матеріали справи не містять письмового повідомлення позивача про те, що він з об`єктивних причин (із зазначенням таких причин) не може надати доказ, а також повідомлення про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій спрямованих на отримання таких доказів;

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (поважність причин повинен довести той учасник справи, який їх надав, зокрема в цій справі - апелянт).

Жодних поважних причин неможливості надання Угоди про заміну боржника у зобов`язанні від 31 січня 2019 року, яка була укладена між ТОВ Укрміт , компанією Canada inc та UKRMЕAТ UK LIMITED до суду першої інстанції апелянт в апеляційній скарзі не зазначив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині відмови у задоволенні позову неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині нове про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, а тому підлягає залишенню без змін..

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрміт - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021601406 в частині застосування пені в сумі 49381,84 грн, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: