Постанова

від 03.03.2021 по справі 640/25446/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25446/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Аверкова В.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів №159 з поглибленим вивченням англійської мови міста Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів №159 з поглибленим вивченням англійської мови міста Києва до Державної служби якості освіти України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована школа ІІ-ІІІ ступенів №159 з поглибленим вивченням англійської мови міста Києва (далі по тексту - позивач, Спеціалізована школа №159) звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної служби якості освіти України (далі - Відповідач) у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.11.2019 року №01-12/96 про позапланову перевірку позивача;

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення заходу державного нагляду (контролю) - позапланової виїзної перевірки, здійсненої на підставі наказу від 26 листопада 2019 року №01-12/96 та посвідчення (направлення) №01-37/33 у період з 27 по 29.11.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити даний позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів №159 з поглибленим вивченням англійської мови міста Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби якості освіти України від 26.11.2019 року №01-12/96 Про позапланову перевірку спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів №159 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва , відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну службу якості освіти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року №168, з метою розгляду звернення ОСОБА_1 , погодженого Міністерством освіти і науки України від 18.10.2019 року №1/12-5615 призначено позапланову виїзну перевірку, у період з 27 по 28 листопада 2019 року, з питань додержання вимог законодавства у сфері загальної середньої освіти (далі по тексту - оскаржуваний наказ).

Для здійснення проведення перевірки Спеціалізованої школи №159 відряджено комісію у складі посадових осіб Державної служби якості освіти України.

Голові комісії, за погодженням з керівництвом органів управління освітою та закладів освіти м. Києва, наказано залучати до роботи у складі комісії, у разі необхідності, кваліфікованих фахівців, кандидатури яких визначити у робочому порядку, а директору Спеціалізованої школи №159 Бабан С.М. сприяти у роботі комісії, органам управління освітою здійснити заходи, пов`язані з участю працівників у роботі комісії.

На підставі зазначеного наказу Державною службою якості освіти України видано посвідчення (направлення) №01-37/33 на здійснення позапланової перевірки Спеціалізованої школи №159 із зазначенням підстави погодження Міністерства освіти і науки України від 18 жовтня 2019 року №1/12-5615.

Предмет здійснення заходу державного нагляду (контролю) - додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальної середньої освіти з питань, визначених у формі акта, затвердженого наказом МОН України від 05 серпня 2019 року №1071, а саме:

- нормативно-правові підстави для провадження освітньої діяльності закладу освіти з надання освітніх послуг у сфері загальної середньої освіти;

- організація освітнього процесу (додержання вимог Державного стандарту, проведення державної підсумкової атестації);

- використання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб;

- формування контингенту здобувачів освіти (зарахування та відрахування учнів);

- дотримання норм педагогічної етики та моралі (запобігання та протидія булінгу (цькування);

- управління суб`єктом освітньої діяльності;

- організація платних послуг.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом та вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №887-V, яким визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно абз. 5 частини 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом (абз.6 частини 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Відповідно до статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що контролюючим органом під час видання оскаржуваного наказу від 26.11.2019 року №01-12/96 дотримано вимоги Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , зокрема, наказ видано на підставі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю).

Натомість, апелянт вважає, що у спірному наказі не зазначено предмет перевірки; у відповідача відсутні повноваження на зобов`язання надавати вказівки, видавати накази чи розпорядження директору позивача, про що було зазначено у спірному наказі; направлення на проведення перевірки містить підставу для її проведення, не передбачену положеннями Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Так, на думку скаржника оскаржуваний наказ та посвідчення не відповідають діючому законодавству, а тому дії щодо проведення перевірки також є протиправними.

Разом з тим, колегія судів апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку, предметом перевірки, відповідно до оскаржуваного наказу, є питання додержання вимог законодавства у сфері загальної середньої освіти, у ході якої розглянуто звернення ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до положень абз.10 частини 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного накладу (контролю) у сфері господарської діяльності визначено обов`язкове зазначення переліку питань, які стали предметом перевірки, у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), що і було зроблено відповідачем у відповідному посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача повноваження на зобов`язання надавати вказівки, видавати накази чи розпорядження директору позивача, про що було зазначено в оскаржуваному наказі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідно до положень ст.8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю).

У свою чергу, на позивача як на суб`єкта господарювання, відповідно до статті 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності покладено обов`язок під час здійснення державного нагляду (контролю) допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Відповідно до пункту 9 Положення про Державну службу якості освіти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року №168 служба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МОН видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Статтею 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено перелік розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю), серед яких, зокрема, наказ (рішення, розпорядження), для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю).

Тобто, відповідачем правомірно зазначено в оскаржуваному наказі про сприяння у роботі комісії директору Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів №159 Бабан С.М. , оскільки Державній службі якості освіти України надано право в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю) шляхом видання розпорядчих документів, а на позивача покладено обов`язок під час здійснення державного нагляду (контролю) допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Крім того, безпідставними є доводи позивача стосовно того, що направлення на проведення перевірки містить підставу для її проведення, не передбачену положеннями Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки зазначене направлення не оскаржується позивачем в межах даної адміністративної справи та не є предметом спору, а тому правова оцінка судом не надається.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу та вчинення дій з призначення та проведення перевірки є обґрунтованими та не спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін . Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів №159 з поглибленим вивченням англійської мови міста Києва - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина

Повний текст виготовлено 03.03.2021 року