Постанова

від 02.03.2021 по справі 380/4306/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4306/20 пров. № А/857/15491/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі 380/4306/20 (головуючий суддя Мричко Н.І., час ухвалення 11:37 год., м. Львів, повний текст рішення складений 26 жовтня 2020 року) за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

03 червня 2020 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів борг в сумі 90575,03 грн.

Рішенням від 19 жовтня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю та ухвалив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів борг в сумі 90575 гривень 03 копійки.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не застосував до спірних правовідносин спеціальні норми ст. 1 Закону України ,,Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» , яка визначає 2 категорії робочих місць для інвалідів: звичайне та спеціальне.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено, яке саме робоче місце для інваліда має створити та облаштувати суб`єкт господарювання. Під час розгляду справи представник позивача також не зміг пояснити, яке ж саме місце має бути створене.

Законом не визначено, яке саме робоче місце для інвалідів має створити відповідач, а тому це унеможливлює створення такого робочого місця.

В заяві з процесуальних питань відповідач наголосив на недопустимості доказів - звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік з підстав його неналежного засвідчення позивачем.

Також відповідач акцентує увагу на недопустимості доказу - повідомлення Львівського обласного центру зайнятості від 17.06.2020 за № 07-2065/20, яке позивач подав до суду уже після подання позову 03.06.2020 та без належного повідомлення відповідача про надання цього доказу.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.

Колегія суддів не враховує наведені у відзиві доводи позивача, оскільки відзив поданий за перебігом визначених судом строків для його подання.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечив вимоги апеляційної скарги та просить її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» є суб`єктом господарювання, для якого відповідно до статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII ,,Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

02.03.2020 ТзОВ ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики № 42 від 10.02.2007 (а.с. 5).

Відповідно до вказаного Звіту середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році у ТзОВ ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» (код рядка 01) становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб (код рядка 02); норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для товариства відповідача - 0 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (код рядка 04) - 1439,7 тис. грн.

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік ТзОВ ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» середньооблікова кількість штатних працівників - 8 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 1439,7 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 179962,50 грн.; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб; сума коштів до сплати за 1 незайняте особами з інвалідністю робоче місце становить 89981,25 грн. Сума пені за один день прострочення: 89981,25 х 0,03% = 26,99 грн.; кількість днів існування боргу: з 16.04.2020 до 07.05.2020 включно = 22 дні; сума пені, що необхідно сплатити: 26,99 х 22 = 593,78 грн.; загальна сума позовних вимог: 90575,03 грн. (89981,25 + 593,78 = 90575,03) (а.с. 6).

Оскільки товариство відповідача не виконало вимог Закону України ,,Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, не сплатило адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 90575,03 грн, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з вимогами про їх стягнення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товариство відповідача станом на дату розгляду справи не сплатило адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік та пеню на загальну суму 90575,03 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України ,, Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі- Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною1 статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України ,,Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН ,,Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» .

В контексті прийнятого Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН ,,Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладений обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН ,,Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-XII , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-XII та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

При цьому, Законом № 875-XII також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013.

Разом з тим, як випливає з приписів частини 3 статті 18 Закону № 875-XII , до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-XI, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003534 (адміністративне провадження № К/9901/35746/19).

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що протягом 2019 року у ТзОВ ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» працювало 8 осіб, а тому відповідно товариство мало обов`язком створити одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що Законом не визначено, яке саме робоче місце для інвалідів має створити суб`єкт господарювання. Тому колегія суддів дійшла переконання, що питання, яке саме робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю має бути створене, суб`єкт господарювання вирішує на власний розсуд.

Оскільки відповідач допустив порушення вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII , а саме: не виділив та не створив робочих місць, не надав державній службі зайнятості інформації, не звітував перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік та пеню на загальну суму 90575,03 грн.

Колегія суддів відхиляє як неспроможні доводи відповідача про неналежність та недопустимість доказів, оскільки надана позивачем ксерокопія є копією Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ, наданого ТзОВ ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про що свідчить вхідний штам позивача за № 5785 від 02.03.2020, відтиск печатки відповідача та підписи його посадових осіб.

Жодного доказу на спростування автентичності зазначеного Звіту відповідач не надав, а тому підстав для відхилення як неналежного доказу наданої позивачем копії Звіту колегія суддів не вбачає.

Що стосується повідомлення Львівського обласного центру зайнятості від 17.06.2020 за № 07-2065/20, яке позивач надав суду після подання позову, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для звільнення від передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю можуть буди надані відповідачем належні та допустимі докази, зокрема: наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається до органів державної служби зайнятості.

Таким чином, саме відповідач зобов`язаний надати такі докази, а тому відсутність цих доказів є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Національна компанія ,,Укрбізнеспроект» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі 380/4306/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 03.03.2021.