Постанова

від 03.03.2021 по справі 466/7004/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 466/7004/20 пров. № А/857/1646/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 січня 2021 року у справі за його позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Львівській області Сташкевича Андрія Михайловича про скасування постанови,

суддя у І інстанції Ковальчук О.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 12 січня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Львівській області Сташкевича А.М. (далі - Інспектор) серії ДП18 №793111 від 01 вересня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою на нього було накладено штраф у розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та закрити провадження у справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 466/7004/20 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведена неправомірність дій Інспектора, пов`язаних зі винесенням оспорюваної постанови, а тому позов є необґрунтованим.

Позивач ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та його позов задовольнити. Свої апеляційні вимоги обґрунтовувало тим, що суд безпідставно поклав на нього обов`язок доказування всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Жодних доказів того, що саме ОСОБА_1 організовував в`їзд-виїзд з кооперативу Сокіл та встановив шлагбаум 01 вересня 2020 року немає.

Скаржник категорично заперечує те, що облаштовував в`їзд-виїзд з придорожнього об`єкту сервісу гаражного кооперативу Сокіл та встановлював шлагбаум.

Окрім того, на думку скаржника, відповідачем невірно кваліфіковано описані у оспорюваній постанові дії, оскільки зазначено у ній фабула вчиненого правопорушення не відповідає нормі, на підставі якої його притягнуто до відповідальності.

Окрім того, Інспектор позбавив скаржника мене права на захист, оскільки йому не було відомо про розгляд справи.

У надісланих апеляційному суду письмових поясненнях відповідач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як свідчать матеріали справи, 01 вересня 2020 року Інспектором було винесено щодо ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №793111, якою на позивача оштрафовано на 340,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 01 вересня 2020 року о 10 год 50 хв у м. Львові на вул. Єрошенка, 19 облаштував заїзд-виїзд із придорожнього об`єкту сервісу, а саме гаражного кооперативу Сокіл , без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції та встановив засіб у вигляді шлагбауму, чим порушив пункт 32.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), статтю 52-3 Закону України Про дорожній рух , а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 140 КУпАП.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів частини 2 статті 140 КУпАП порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції:

встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах;

розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу;

здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування -

тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із тим, положеннями частини 1 статті 139 КУпАП передбачено відповідальність за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб`єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене.

Відтак, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із скаржником у тому, що зазначені у оскаржуваній постанові від 01 вересня 2020 року ДП18 №793111 обставини відповідають диспозиції саме частини 1 статті 139 КУпАП (самовільне встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху), а не частини 2 статті 140 КУпАП.

Водночас, скаржником доречно акцентовано увагу апеляційного суду на те, що відповідно до приписів частини 1 статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139 КУпАП, що свідчить про відсутність у Інспектора повноважень на притягнення до адміністративної відповідальності особи у разі виявлення ознак такого правопорушення.

Частиною 1 статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 статті 251 КУпАП).

Окрім того, відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції не було належних правових підстав у обґрунтування своїх висновків посилатися на те, що позивачем не доведено неправомірність дій Інспектора, оскільки на нього процесуальним законом такий обов`язок не покладено.

При цьому апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач ОСОБА_1 особисто або як керівник Гаражно-будівельного кооперативу Сокіл вчинив 01 вересня 2020 року будь-які неправомірні дії, відповідальність за які настає на підставі приписів КУпАП.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити шляхом скасування оспорюваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про судовий збір та Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 840,80 + 1261,20 = 2102 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 січня 2021 року у справі № 466/7004/20 та позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Львівській області Сташкевича Андрія Михайловича серії ДП18 №793111 від 01 вересня 2020 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у львівській області (код ЄДРПОУ 40108646, 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 04 березня 2021 року.