Рішення

від 04.03.2021 по справі 622/881/20

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/881/20 р.

2/622/41/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

за участю секретарів Бойко І.О., Попової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області, Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, Приватного акціонерного товариства Агрофірма імені Г.С. Сковороди про визнання права на земельну частку (пай),

встановив:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Золочівської селищної ради Харківської області (далі - відповідач-1, Золочівська селищна рада) , Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач-2, Золочівська РДА), Приватного акціонерного товариства Агрофірма імені Г.С. Сковороди (далі - відповідач-3, ПАТ Агрофірма ім. Г.С. Сковороди ) з позовом, в якому просив визнати за ним право на земельну ділянку іу розмірі середньої земельної частики (паю) з числа земель, переданих у колективну власність КСП імені Г.С. Сковороди або земель резервного фонду, або земель запасу, розташованих на території Золочівської селищної ради.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 03.02.1981 його було прийнято в члени колгоспу ім. Г.С. Сковороди Золочівського району, перетвореному надалі в КСП імені Г.С. Сковороди, а згодом в ВАТ Агрофірма імені Г.С. Сковороди , правонаступником якого на теперішній час ПАТ Агрофірма Г.С. Сковороди , де працював механізатором до 31 жовтня 1996 та звільнився з роботи за власним бажанням. При цьому, питання щодо виключення його з членства колгоспу не вирішувалось, тобто він залишився членом колгоспу. Згодом він повторно працевлаштувався у відповідача з 27 червня 2002 згідно з наказом № 20 від 28.06.2002, де працює по теперішній час механізатором. Наприкінці 2000 років, звернувшись до Великорогозянської сільської ради та посадовців товариства, він дізнався про те, що його не включено у список осіб, що мають право на земельну ділянку (пай) з числа земель, переданих у колективну власність членам КСП ім. Г.С. Сковороди, на його ім`я не видано відповідний сертифікат, так як при складанні списку його помилково було пропущено, а тому йому пообіцяли виправити це шляхом складання додаткового списку. Звернувшись до Золочівської РДА, селищної ради і до голови правління товариства, ніякої відповіді він не отримав. Проте, наприкінці 2019 йому відмовили в усній формі, пояснивши, що земель колективної власності на цей час не існує, хоча на території району є землі резервного фонду. Тому в цей час позивач змушений звернутися до суду, оскільки його право не визнається і він не може розпорядитися своєю власністю.

Ухвалою судді від 04.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху до зазначення ціни позову з врахуванням вартості земельної частки (паю) розміром 6,99 умовних кадастрових гектарів в КСП ім. Сковороди , що становить 216463,708 грн та сплати судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за вирахуванням вже сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн, що наразі складає 1323,84 грн. Вказані недоліки усунені.

Ухвалою судді Шабас О.С. від 14.09.2020 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Квітки О.О. від 09.11.2020 справу було прийнято до свого провадження та призначене підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ісоєв М.Н. не з`явилися. Через канцелярію суду позивач надав відповідну заяву, згідно з якої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, справу розглядати за його відсутності. В попередньому судовому засіданні пояснив,

Представник відповідача Золочівський селищний голова Колодько О.С. в судове засідання також не з`явився, завчасно подав через канцелярію суду письмовий відзив, в якому просив розглянути справу за відсутності їх представника, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав жодних доказів того, що він був членом колгоспу ім. Г.С. Сковороди. Згідно з копії трудової книжки ОСОБА_1 було зараховано членом колгоспу, 21.10.1982 звільнено з члені колгоспу за власним бажанням, а 10.11.1982 знову зараховано, однак про те, що ОСОБА_1 залишався членом колгоспу на момент видачі Державного акту доказів не надано. Тому вважає, що ОСОБА_1 на момент розпаювання земель не являвся членом КСП ім. Г.С. Сковороди і не міг ним бути, оскільки вже не працював в ньому, у зв`язку із чим його не було включено у список осіб, які мають право на земельну частку (пай), тому він не має права на земельну частку (пай). Крім того, позов не підлягає задоволенню через сплив строку позовної давності, оскільки позивач не звертався за захистом свого права протягом 20 років.

Представник відповідача Золочівської РДА Т. Гамбарашвілі в судове засідання не з`явився, завчасно подав через канцелярію суду письмовий відзив, в якому зазначив, що Золочівська РДА не наділена повноваженням розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення та виділяти їх громадянам, оскільки повноваженнями щодо виділення земельних часток (паїв) у цьому випадку наділена саме Золочівська селищна рада. Тому Золочівська РДА є неналежним відповідачем по справі та не зможе належним чином та до вимог діючого законодавства виконати рішення суду, у зв`язку з цим, просить розглядати справу за відсутності представника Золочівської РДА.

Представник відповідача ПАТ Агрофірма ім.. Г.С. Сковороди не з`явився.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000524 від 20.01.1997, виданого Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 10, відповідно до рішення виконавчого комітету Велико-Рогозянської сільської ради народних депутатів від 29.11.1995 за № 26 колективному сільськогосподарському підприємству ім. Сковороди Золочівського району Харківської області передано у колективну власність 4979,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.02.1981 вбачається, що останній з 03.02.1981 прийнятий на роботу членом колгоспу ім. Г.С. Сковороди відповідно до протоколу № 3 від 05.02.1981, з 21.10.1982 звільнений з членів колгоспу за власним бажанням відповідно до протоколу № 11 від 04.11.1982. 10.11.1982 зарахований членом колгоспу ім. Г.С. Сковороди згідно з протоколом № 11 від 04.11.1982.

Відповідно до архівного витягу з протоколу № 11 засідання правління колгоспу ім. Сковороди від 04.11.1982 рекомендовано прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу, згідно із довідкою начальника архівного відділу Золочівської районної державної адміністрації Борох Н. від 06.03.2020 № З-5/01-56.

Згідно із довідкою № 142 від 12.12.2019, виданої ПрАТ Агрофірма ім. Г.С. Сковороди , ОСОБА_1 працював в господарстві з 10.11.1982 по 31.10.1996, з 27.06.2002 і по теперішній час працює в господарстві механізатором.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.08.2020 вих. № 128/112-20 ОСОБА_1 не був включений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що мають право на земельну частку (пай) із числа земель, переданих у колективну власність членам КСП ім. Сковороди , сертифікат не видавався, розмір земельної частки (паю) складає 6,99 умовних кадастрових гектарів, а вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2020 становить 216 463,70 грн.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Земельного Кодексу України, Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так, право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд виходить із наступних міркувань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року в справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року в справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Виходячи із суті правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід зазначити, що позовну давність до позову про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) застосувати не можливо, оскільки б це суперечило не тільки природі позову, а й праву, що захищається. У позивача, як члена сільськогосподарського товариства, виникло право на земельну частку (пай). Реалізація цього права не порушує майнові права відповідача та не призводить до правової невизначеності. Позивач сам вправі обирати час і спосіб, коли він реалізує своє право. Тому суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 до розпаювання земель колективної власності був прийнятий до членів КСП ім. Г.С. Сковороди , де пропрацював до 31.10.1996, при цьому він добровільно не виходив та не був виключений з членів підприємства на момент передачі землі у колективну власність у 1997 році та видачі 20.01.1997 державного акту на право колективної власності КСП ім. Г.С. Сковороди , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 10, відповідно до рішення виконавчого комітету Велико-Рогозянської сільської ради народних депутатів від 29.11.1995 за № 26 (рішення про виключення ОСОБА_1 з членів підприємства суду не надано, інші відомості у суду відсутні), в зв`язку з чим набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 6,99 в умовних кадастрових гектарах з дня видачі цього акта відповідно до положень ст. 1-3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Враховуючи, що в цей час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1 відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст. 5, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Керуючись наведеними положеннями та ст., ст. 12, 13, 76, 81, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради, Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, Приватного акціонерного товариства Агрофірма імені Г.С. Сковороди про визнання права на земельну частку (пай), - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) загальною площею 6,99 умовних кадастрових гектарів за рахунок нерозподілених (невитребуваних) паїв КСП імені Г.С. Сковороди або земель запасу чи резерву сільськогосподарського призначення Золочівської селищної ради.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 )

відповідачі: - Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області (адреса: 62203, Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. Центральна, б. 13А, ЄДРПОУ 25175462);

-Золочівська районна державна адміністрація Харківської області , (код ЄДРПОУ 04059510, адреса: Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, пл. Слобожанська, 5);

-Приватне акціонерне товариство Агрофірма імені Г.С. Сковороди (код ЄДРПОУ 00707863, адреса: Харківська область, Золочівський район, с. Сковородинівка, вул. Перемоги).

Суддя О. О.Квітка