Постанова

від 23.02.2021 по справі 369/9505/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/9505/15-ц Головуючий у 1-й інст. - Пінкевич Н.С.

Апеляційне провадження 22-ц/824/3627/2021 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Русинчук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ходосівська сільська рада Києво - Святошинського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні приватною земельною ділянкою шляхом зобов`язання відновити її попереднє становище, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить

зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приватною земельною ділянкою ОСОБА_1 шляхом відновлення її попереднього становища станом на 18 лютого 2005 року, зокрема встановивши ширину земельної ділянки ОСОБА_2 від межового знаку (а.с.5, т.1) до земельної ділянки ОСОБА_1 на відстані 19 метрів 66 сантиметрів, від межового знаку (а.с.6, т.1) до земельної ділянки ОСОБА_1 на відстані 14 метрів 05 сантиметрів,

прибрати із земельної ділянки ОСОБА_1 два бетонні елементи (стовпи), що зображені на аркушах 7,8 першого тому, усі дерев`яні кілки, сітку рабицю та будь-які інші предмети вздовж земельної ділянки ОСОБА_1 ,

скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 від 03 вересня 2009 року, що не була виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Посилалась на те, що з 2011 року між нею та відповідачем триває спір щодо користування земельною ділянкою. Своєю земельною ділянкою вона володіє та користується з 1992 року, а в 2008 році отримала державний акт на право власності. Натомість відповідач без жодного рішення, без будь-якого погодження, неправомірно намагався змінити конфігурацію своєї земельної ділянки та тим самим захопивши частину її земельної ділянки, що встановлено судовим рішенням. У добровільному порядку відповідач усувати порушення відмовляється, тому її права порушені та підлягають захисту в судовому порядку.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на те, що при розгляді справи суд вийшов за межі позовних вимог. Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 28.08.2017 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та документів у Ходосіївській сільській раді Києво - Святошинського району Київської області, однак ухвалу суду не виконано, відповідальність за порушення вимог ухвали судом не використано. Суд проігнорував походження державного акту серії ЯЛ №411343 на право власності на земельну ділянку, оскільки він повторно був виготовлений замість державного акту серія ЯЖ №206012 на право власності на земельну ділянку за 15.05.2008 року у зв`язку з його втратою в управлінні Держкомзему Києво - Святошинського району Київської області. У зведеному інвентаризаційному плані вбачається, що земельна ділянка, якою користується відповідач ОСОБА_2 має зміщення вглиб земельної ділянки позивача. Дане зміщення підтверджується залишенням за межами земельної ділянки відповідача зведеної ним у 2005 році на фундаменті літньої кухні, розташованої між межовими знаками, зображеними на арк.5,6 першого тому та арк. 43 другого тому. Суд не звернув увагу на те, що ДП Укрндіпроцивільбуд видав позивачу та відповідачу викопіювання без надання висновків зі зміщенням та накладенням земельних ділянок одна на одну, оскільки з викопіювання за 27.10.2010 року вбачається, що земельна ділянка відповідача по її довжині виділена потрійною лінією, що по ширині призвело до накладення на земельну ділянку позивача. На бланку Державного акту ЯД №906543 від 03.09.2009 року та на кадастровому плані не зображені межі будинків і споруд фактично розташованих на земельній ділянці з 2005 року, а сама земельна ділянка відповідно до Викопіювання з картографічного матеріалу земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 знаходиться в іншому місці.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу відзиву на апеляційну скаргу до суду не подали, в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно поданого ОСОБА_2 зведеного інвентаризаційного плану щодо меж своєї земельної ділянки Київського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою межі фактичного використання земельної ділянки та межі земельної ділянки по Державному акту ОСОБА_2 співпадають. Будь-яких порушень меж суміжних землевласників, зокрема ОСОБА_1 не встановлено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, не підтверджують перенесення меж існуючої земельної ділянки відповідача в глиб земельної ділянки позивача. Питання існуючих меж земельної ділянки відповідача, позивача, наявність будь-яких кілків, стовпів, тощо взагалі не досліджувалось при розгляді даної справи. Суд перевіряв дотримання та виконання сторонами умов договору .

Матеріали справи не містять доказів, що встановлення відповідачем нових меж земельної ділянки відбулося з порушення меж земельної ділянки позивача . Посилання позивача на те, що вона не була присутньою при встановленні та погодженні зовнішньої межі земельної ділянки та не підписувала акту встановлення та погодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що договір дарування земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є нікчемним або він визнаний недійсним в судовому порядку.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що рішенням Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №57/13 від 01 серпня 2005 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 площею 0,1644 га ОСОБА_1

06 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Екер укладено договір на створення технічної документації по земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

03 травня 2007 року ТОВ Екер було складено акт на зберігання межових знаків та установлення і погодження меж землекористування ОСОБА_1 , погоджений із сусіднім землекористувачем ОСОБА_2

31 червня 2011 року ОСОБА_1 отримала державний акт серія ЯЛ №411343 на право власності на земельну ділянку площею 0,1644га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222487001:01:001:0024.

Відповідно до ч. 1ст. 35, пункту б ч . 1 ст. 81 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно статей 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідноч.ч. 1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до пунктів г та е ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок повинні дотримуватися правил добросусідства та не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідноч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав,

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав,

в) визнання угоди недійсною,

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування,

ґ) відшкодування заподіяних збитків,

д) застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згіднопункту 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , застосовуючи положення статті 391 ЦК України , відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Судом встановлено, що суміжним землевласником є ОСОБА_2

18 лютого 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,1207 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель.

На підставі вказаного договору ОСОБА_2 виготовив технічну документацію та 03 вересня 2009 року отримав державний акт на земельну ділянку, кадастровий номер 3222487001:01:001:0015.

Як на підставу для визнання недійсним державного акту відповідача ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку, позивач ОСОБА_1 вказує , зокрема, на те, що відповідачем було самовільно встановлено фактично нові межі належної земельної ділянки шляхом встановлення бетонних стовпів на земельній ділянці, що належить їй. Встановлення нових меж земельних ділянок відбулося без належного повідомлення її про дату та час проведення робіт та без її присутності під час встановлення меж, а також без її погодження таких меж.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 (чинною на час видачі оскаржуваного державного акту про право власності на земельну ділянку) межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Згідно пункту 2.4 вказаної Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив`язкою не менш двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним врахуванням координат поворотних точок меж (державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Таким чином, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки. Вищезазначеною Інструкцією не передбачено відмови у видачі державного акта на землю за відсутності узгоджених меж.

Як вбачається з матеріалів справи, державний акт на право власності відповідача виданий на підставі технічної документації землеустрою. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідача встановлені ще при первинній приватизації першим власником, що підтверджується наявною технічною документацією, виготовленою на першого власника - ОСОБА_3 . Матеріали справи не містять доказів того, що дані межі не встановлювались, або позивачка мала будь-які претензії до колишнього власника.

Таким чином,погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №580/168/16-ц, постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №445/297/17.

Крім того, ОСОБА_2 подав суду зведений інвентаризаційний план щодо меж своєї земельної ділянки Київського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою, з якого вбачається, що межі фактичного використання земельної ділянки та межі земельної ділянки по Державному акту ОСОБА_2 співпадають. Будь-яких порушень меж суміжних землевласників не встановлено. Не спростовує даного плану поданий позивачем Акт обстеження земельної ділянки землеузгоджувальної комісії від 25 липня 2012 року (т.3 а.с.64). З поданого акту вбачається, що обміри проводились рулеткою, не вказано чи використовувались дані держаних актів, інша технічна документація по земельним ділянкам (зокрема координати поворотних точок).

Рішенням Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №15/1 від 18 червня 2010 року надано дозвіл ОСОБА_2 на встановлення паркану по межі земельної ділянки в АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 17 квітня 2015 року позов ОСОБА_6 до Українського державного науково-дослідного і проектного інституту цивільного сільського будівництва УкрНДІпроцивільсільбуд , треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , про зобов`язання виконати умови договору задоволено частково. Зобов`язано Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва УкрНДІпроцивільміськбуд виконати п. 1.1 договору № 05275.10 від 13 серпня 2010 року, укладеного з ОСОБА_6 , та надати висновок з викопіюванням щодо можливості подовження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області.

Позов ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного і проектного інституту цивільного сільського будівництва УкрНДІпроцивільсільбуд , треті особи: ОСОБА_6 , Ходосіївська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , про зобов`язання виконати умови договору, - задоволено частково. Зобов`язано Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва УкрНДІпроцивільсільбуд виконати умови договору № 05404.10 від 22 жовтня 2010 року, укладеного з ОСОБА_1 , та надати висновок з викопіюванням щодо можливості подовження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року - змінено, викладено резолютивну частину в такій редакції.

Позов ОСОБА_6 до Українського державного науково-дослідного і проектного інституту цивільного сільського будівництва Укрндіпроцивільсільбуд , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , про зобов`язання виконати умови договору - задовольнитичастково. Зобов`язати Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва Укрндіпроцивільсільбуд виконати п. 1.1 договору № 05275.10 від 13 серпня 2010 року, укладеного з ОСОБА_6 , та надати висновок з викопіюванням щодо можливості подовження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Ходосівка Києво-Святошнського району Київської області станом на дату звернення з заявою 06 серпня 2010 року без накладень і зміщень земельних ділянок одна на одну.

Позов ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного і проектного інституту цивільного сільського будівництва Укрндіпроцивільсільбуд , треті особи: ОСОБА_6 , Ходосіївська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , про зобов`язання виконати умови договору - задовольнити частково. Зобов`язати Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва Укрндіпроцивільсільбуд виконати умови договору № 05404.10 від 22 жовтня 2010 року, укладеного з ОСОБА_1 , та надати висновок з викопіюванням щодо можливості подовження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області станом на дату звернення з заявою 09 вересня 2010 року без накладень і зміщень земельних ділянок одна на одну.

Проте, вказані судові рішення не підтверджують перенесення меж існуючої земельної ділянки відповідача в глиб земельної ділянки позивача. Питання існуючих меж земельної ділянки відповідача, позивача, наявність будь-яких кілків, стовпів, тощо взагалі не досліджувалось при розгляді даної справи. Суд перевіряв дотримання та виконання сторонами умов договору.

Подані листи Ходосівської сільської ради №397 від 17 вересня 2012 року та №506 від 07 грудня 2012 року як підтвердження неправомірних дій відповідача щодо захоплення частини земельної ділянки, суд правильно не взяв до уваги, оскільки зподаних листів вбачається, що сільською радою щодо відповідача не приймалось рішень про перенесення меж його земельної ділянки та щодо земельної ділянки відповідача не приймалось. Право власності на земельну ділянку може виникати як на підставі приватизації, так і на підставі цивільно-правових угод. Лист управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області від 21 лютого 2014 року підтверджує лише факт відсутності технічної документації, а не факт того, що її не було виготовлено та затверджено у встановленому порядку.

Матеріали справи не містять доказів того, що укладений договір дарування земельної ділянки є нікчемним або він визнаний недійсним в судовому порядку.

Крім того,не можуть підтверджувати неправомірність видання державного акту відповідачу звернення позивача до поліції та проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях, подані протоколи допитів свідків. На час розгляду обвинувальних вироків, які набрали законної сили, судом не встановлено. Не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту порушення межі і покази допитаних в судовому засіданні свідків, оскільки дані обставини мають підтверджуватись лише висновками осіб, які мають спеціальні знання. За клопотанням позивача, суд неодноразово призначав експертизу, витребовував документи, але експертиза не була проведена.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686.

Відповідно до п.3.12 Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно пункту 1.3 вказаної Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції).

Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції №376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Матеріали справи не містять доказів, що встановлення відповідачем нових меж земельної ділянки відбулося з порушення меж земельної ділянки позивача , тому суд дійшов правильного висновку, що нових меж відповідачем не встановлювалось. Посилання позивача на те, що вона не була присутньою при встановленні та погодженні зовнішньої межі земельної ділянки та не підписувала акту встановлення та погодження меж земельної ділянки, суд вірно не взяв до уваги, оскільки дана обставина сама по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

З `ясувавши обставини справи тадослідивши надані докази, суд дійшов правильного висновку про відмовув задоволенні позову.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з позовних вимог та тексту рішення , суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням всіх доказів наданих сторонами у справі.

Доводи скаржника щодо скоєння ОСОБА_2 злочину по факту підроблення та використання підроблених документів, пов`язаних з протиправним заволодінням частини земельної ділянки, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо начеб-то злочинних дій ОСОБА_2 матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

Таким чином, суд вірно встановив, що за відсутності обвинувального вироку звернення позивача до поліції та проведення досудового розслідування не можуть підтверджувати неправомірність видання державного акту ОСОБА_2 .

Твердження скаржника про те, що ОСОБА_3 , як сусід ОСОБА_1 за матеріалами справи земельну ділянку не приватизовував та межі земельної ділянки з ОСОБА_1 не погоджував, тому суд першої інстанції помилково вказав ОСОБА_3 колишнім власником земельної ділянки, апеляційний суд не приймає до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,1207га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, та саме на підставі вказаного договору ОСОБА_2 виготовив технічну документацію та 03 вересня 2009 року отримав державний акт на земельну ділянку, кадастровий номер 3222487001:01:001:0015.

Апеляційний суд звертає увагу, що жодного судового рішення, яким встановлено факт щодо порушення меж земельних ділянок з боку відповідача ОСОБА_2 , ухвалено не було.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року. Зобов`язано Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва Укрндіпроцивільсільбуд виконати умови договору № 05404.10 від 22 жовтня 2010 року, укладеного з ОСОБА_1 , та надати висновок з викопіюванням щодо можливості подовження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області станом на дату звернення з заявою 09 вересня 2010 року без накладень і зміщень земельних ділянок одна на одну.

Станом на даний час вказане рішення апеляційного суду не виконано жодною із сторін справи, тому посилання позивача на те, що вказаним рішенням суду підтверджується накладення або зміщення земельних ділянок одна на одну не відповідає фактичному змісту рішення та встановленим судом обставинам справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року не підтверджують меж існуючої земельної ділянки відповідача в глиб земельної ділянки позивача. Питання існуючих меж земельної ділянки відповідача, позивача, наявність будь-яких кілків, стовпів, тощо взагалі не вирішувалось при розгляді даної справи, суд перевіряв дотримання та виконання сторонами умов договору.

Крім того, листи Ходосівської сільської ради №397 від 17 вересня 2012 року та №506 від 07 грудня 2012 року не підтверджують неправомірність дій відповідача щодо захоплення частини земельної ділянки, оскільки сільською радою щодо відповідача не приймалось рішень про перенесення меж його земельної ділянки та щодо земельної ділянки відповідача. Лист управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області від 21 лютого 2014 року підтверджує лише факт відсутності технічної документації, а не факт того, що її не було виготовлено та затверджено у встановленому порядку.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686.

Таким чином, не знайшло свого підтвердження при розгляді справи встановлення відповідачем нових меж земельної ділянки з порушенням меж земельної ділянки позивача, а посилання позивача на те, що вона не була присутньою при встановленні та погодженні зовнішньої межі земельної ділянки та не підписувала акту встановлення та погодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Оскільки доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368 , 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 4 березня 2021 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.