Постанова

від 04.03.2021 по справі 708/781/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/256/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 708/781/20 Категорія: Попельнюх А. О. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ-СХІД на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року, ухваленого у складі судді Попельнюх А.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ-СХІД про визнання договору оренди недійсним, повний текст рішення складено 04 грудня 2020 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ-СХІД про визнання договору оренди недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне їй майно. Померла була власником земельної ділянки площею 1,59 гектарів, яка розташована в адмінмежах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №18-17-553.

На підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області у справі №708/1255/16 від 09 листопада 2016 року, визнано відумерлою спадщину у вигляді земельної ділянки загальною площею 1,59 гектарів, яка складається із земельної ділянки площею 1,30 гектарів та із земельної ділянки площею 0,29 гектарів, розташованої на території Трушівської сільської ради Чигиринського району, що належала ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №18-17-553, та передано територіальній громаді с. Трушівці Чигиринського району в особі Трушівської сільської ради Чигиринського району.

03 травня 2019 року за результатами проведення земельних торгів (аукціону) дана земельна ділянка передана в оренду на підставі договору оренди б/н від 03 травня 2019 року, укладеного між Трушівською сільською радою та ТОВ РАЙЗ-СХІД , право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №34475277 від 27 листопада 2019 року.

Проте, позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , шляхом постійного проживання з спадкодавцем, але своїх спадкових прав не оформляла.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2019 року по справі №711/10027/18 встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Трушівці Чигиринського району Черкаської області є мачухою ОСОБА_1 , та встановлено факт, що ОСОБА_1 , на час смерті ОСОБА_2 проживала постійно з нею не менше 5 років.

Рішенням Чигиринського районного суду від 01 липня 2019 року по справі №708/602/19 та додатковим рішенням Чигиринського районного суду від 05 листопада 2019 року припинено право власності територіальної громади с. Трушівці Чигиринського району Черкаської області в особі Трушківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області на земельну ділянку площею 1,59 гектарів, яка складається із земельної ділянки площею 1,2993 гектарів (кадастровий номер 7125487500:01:001:0851) та земельної ділянки площею 0,2935 гектарів (кадастровий номер 7125487500:01:005:0851), що перейшла у власність територіальної громади як відумерла спадщина після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також визнано за ОСОБА_1 право власності на дану земельну ділянку.

03 лютого 2020 року за позивачем було зареєстровано право власності на земельні ділянки кадастровий номер 7125487500:01:001:0851 та 7125487500:01:005:0851. Під час вчинення реєстраційних дій, позивачу стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125487500:01:001:0851 площею 1,2993 гектарів передана Трушківською сільською радою в оренду ТОВ РАЙЗ-СХІД .

Позивач вважає, що укладений відповідачами договір оренди перешкоджає їй, як власнику, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд.

На підставі викладеного позивач просила суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03 травня 2019 року, укладений між ТОВ РАЙЗ-СХІД та Трушівською сільською радою щодо земельної ділянки загальною площею 1,2993 гектарів з кадастровим номером 7125487500:01:001:0851, розташованої на території Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 34475277 від 27 листопада 2019 року.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 34475277 від 27 листопада 2019 року щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487500:01:001:0851, площею 1,2993 гектарів, розташованої на території Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 03 травня 2019 року, укладений між ТОВ РАЙЗ-СХІД та Трушівською сільською радою щодо земельної ділянки загальною площею 1,2993 гектарів з кадастровим номером 7125487500:01:001:0851, розташованої на території Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 34475277 від 27 листопада 2019 року.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 34475277 від 27 листопада 2019 року щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487500:01:001:0851, площею 1,2993 гектарів, розташованої на території Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Стягнуто солідарно з ТОВ Райз-Схід та Трушівської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір оренди землі від 03 травня 2019 року між Трушівською сільською радою та ТОВ РАЙЗ-СХІД щодо земельної ділянки загальною площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851, стосується земельної ділянки, яка належить позивачеві ОСОБА_1 з дня смерті ОСОБА_2 , але вибула з її володіння поза волею, що було встановлено рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 липня 2019 року.

Хоча, в оскаржуваному правочині орендодавцем і зазначена Трушівська сільська рада проте, з урахуванням факту належності земельної ділянки позивачеві ОСОБА_1 з моменту відкриття спадщини, а також враховуючи факт вибуття земельної ділянки з її володіння поза волею, сільська рада не була власником, тому місцевий суд прийшов до висновку, що такий договір не відповідає вимогам закону.

Державна реєстрація права оренди за ТОВ РАЙЗ-СХІД проведено 27 листопада 2019 року, тобто в той момент, коли набрало законної сили рішення суду про припинення права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку та визнано право власності ОСОБА_1 на належні померлій ОСОБА_2 земельні ділянки. Відповідно оскаржуваний договір є недійсним, оскільки укладаючи його, Трушівська сільська рада уклала договір, який стосується цивільних прав та інтересів позивача не маючи для цього необхідних повноважень.

Для ефективного захисту порушених прав позивача, з урахуванням предмета спору та характеру спірних правовідносин, належним способом захисту прав та інтересів позивача є, в тому числі, скасування запису про речове право, яке зареєстровано на підставі договору оренди землі від 03 травня 2019 року, тому місцевий суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ РАЙЗ-СХІД подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати повністю рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, встановивши, що позивач набула право власності на земельні ділянки після того, як скаржник уклав та зареєстрував право оренди, проте в судовому рішенні зазначено, що право користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 листопада 2020 року, хоча, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно таке речове право було зареєстровано 27 листопада 2019 року.

Місцевий суд залишив поза увагою ті обставини, що право власності у територіальної громади на земельну ділянку площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 712548500:01:001:0851 виникло на законних підставах значно раніше, ніж право власності на неї було визнано за позивачем, тобто вже після того, як скаржником було укладено та зареєстровано у визначеному законом порядку право оренди.

Суд не взяв до уваги приписи ст. 126 Земельного кодексу України, та не встановив відсутність порушення, невизнання або оспорювання цивільного права позивача і відповідно необхідність відповідного судового захисту.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не надано належної оцінки правовим підставам розпорядження вказаною земельною ділянкою територіальною громадою, законності набуття права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, правові наслідки для нового власника земельної ділянки, які настають згідно з ч.1 ст. 148-1 ЗК України.

Судом допущено грубе порушення норм статей 2,10,12,13,259 ЦПК України.

Всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства позивач не надав доказів наявності у нього права власності на земельну ділянку загальною площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851, що свідчить про відсутність доказів наявності у позивача права власності на дану земельну ділянку.

На момент звернення позивача до суду з позовом та розгляду справи судом, відсутня будь-яка правова підстава для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позовна заява не містить жодного посилання на недодержання сторонами оспорюваного договору виключного переліку вимог визначеного ст. 203 ЦК України.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом безпідставно не застосовано вимоги абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України.

При складанні повного судового рішення судом було допущено порушення вимог ч.6 ст.259 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Зазначає, що посилання апелянта на те, що суд при дослідженні доказів та прийнятті рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи не відповідають дійсності.

Позивачем належним чином дотримано процедуру повернення спірної земельної ділянки в натурі, що підтверджується рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 липня 2019 року по справі №708/602/19 та додатковим рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2019 року, які набули законної сили.

До даних правовідносин підлягає застосуванню правова норма, передбачена ч.5 ст. 1268 ЦК України, а не приписи ст. 126 ЗК України та п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В матеріалах справи містяться витяги та інформаційні довідки з Державного реєстру нерухомого майна, що підтверджують набуття позивачем права власності на відповідну земельну ділянку.

Трушківській сільській раді на момент проведення земельних торгів було відомо, про те, що в силу положень ч.5 ст.1268 ЦК України, власником спірної земельної ділянки є спадкоємець, який належним чином прийняв спадщину, а саме ОСОБА_1 .

Безпідставним є твердження скаржника, що позивач не надав суду належних допустимих доказів порушення, невизнання або оспорювання свого цивільного права, а відповідно й необхідності судового захисту, оскільки укладений відповідачами договір оренди перешкоджає позивачу, як власнику користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд.

Правові підстави недійсності оспорюваного правочину викладені в оскаржуваному рішення, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Приписами статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.ч. 1,2 ст. 4 Закону України Про оренду землі ).

Аналогічна за змістом норма закріплена у ч.8 ст. 93 ЗК України, відповідно до якої орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Частинами 1,2 ст. 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч.2 ст. 16 Закону України Про оренду землі ).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 травня 2019 року Товарною біржею агропромислового комплексу центральних областей України було проведено земельні торги стосовно лота №32729 аукціон №17003: право оренди земельної ділянки площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851. Переможцем даних земельних торгів визначено ТОВ РАЙЗ -СХІД . Дані обставини підтверджуються протоколом земельних торгів №1 від 03 травня 2019 року (а.с. 59-60).

За змістом ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

03 травня 2019 року між Трушівською сільською радою (Орендодавець) та ТОВ РАЙЗ-СХІД (Орендар) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець на підставі протоколу земельних торгів №1 у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності від 03 травня 2019 року надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) комунальної власності з кадастровим номером 7125487500:01:001:0851, яка розташована в адміністративних межах Трушківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (а.с. 54-58).

За умовами договору оренди від 03 травня 2019 року в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2993 гектарів, у тому числі: 1,2993 гектарів - рілля (а.с. 54-58).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5,6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У абзаці 3 п.2 ППВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №9 роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 2 статті 640 ЦК України встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч.5 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 Закону України Про оренду землі ).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №191631623 від 05 грудня 2019 року право оренди земельної ділянки площею 1,2993, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851 було зареєстровано за орендарем ТОВ РАЙЗ-СХІД 27 листопада 2019 року (а.с. 61).

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний сторонами договір оренди, не зважаючи на те, що він датований 03 травня 2019 року, відповідно до вимог чинного законодавства є укладеним з моменту його державної реєстрації, а саме з 27 листопада 2019 року.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Пунктом 5 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2019 року, яке набрало законної сили, по справі №711/10027/18 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та проживання однією сім`єю, заінтересована особа Трушівська сільська рада Чигиринського району Черкаської області встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,59 гектарів, розташованої на території Трушівської сільської ради згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР№18-17-553 від 18 березня 2002 року (а.с. 90-93).

Приписами абз.1 ч.1, ч.3 ст. 1277 ЦК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 липня 2019 року у справі №708/602/19 за позовом ОСОБА_1 до Трушівської сільської ради про повернення відумерлого майна встановлено, що рішенням Чигиринського районного суду 09 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, належна ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №1817553 земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,59 гектарів, розташована в межах Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області визнана відумерлою спадщиною та передана територіальній громаді с. Трушівці Чигиринського району Черкаської області в особі Трушівської сільської ради Чигиринського району (а.с. 8-9).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2019 року по справі №711/10027/18 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та проживання однією сім`єю, заінтересована особа Трушівська сільська рада Чигиринського району Черкаської області, встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Трушівці Чигиринського району Черкаської області є мачухою ОСОБА_1 , а також встановлено факт постійного проживання не менше п`яти років разом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 90-93).

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 липня 2019 року у справі №708/602/19, яке набрало законної сили 01 серпня 2019 року, припинено право власності територіальної громади с. Трушівці Чигиринського району Черкаської області в особі Трушівської сільської ради Чигинського району Черкаської області на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,59 гектарів, кадастровий номер 712548500:01:005:0851, розташованої в межах Трушківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, що перейшла у власність територіальної громади як відумерла спадщина після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с 9).

Також, вищезазначеним рішенням районного суду Черкаської області від 01 липня 2019 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,59 гектарів, кадастровий номер 712548500:01:005:0851, розташованої в межах Трушківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №18-17553 (а.с.9).

Додатковим рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2019 року у справі №708/602/19, яке вступило в законну силу 06 грудня 2019 року, припинено право власності територіальної громади с. Трушівці Чигиринського району Черкаської області в особі Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,59 гектарів, яка складається з земельної ділянки площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851 та земельної ділянки площею 0,2935 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:005:0851, розташовану в межах Трушівської сільської ради Чигинського району Черкаської області, що перейшла у власність територіальної громади як відумерла спадщина, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 9-10).

Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,59 гектарів, яка складається з земельної ділянки площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851 та земельної ділянки площею 0,2935 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:005:0851, розташовану в межах Трушівської сільської ради Чигинського району Черкаської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №18-17553 (а.с. 9-10).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновків, що на момент вчинення оспорюваного правочину право власності територіальної громади в особі Трушівської сільської ради на спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,59 гектарів було припинено рішенням суду, яке набрало законної сили. Тобто, в момент вчинення оспорюваного правочину, а саме 27 листопада 2019 року Трушівська сільська рада не будучи власником, розпорядилася земельною ділянкою, яка їй вже не належала, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України, ст. 4 Закону України Про оренду землі та ст. 93 ЗК України.

Окрім цього, позивачу як спадкоємцю оспорювана земельна ділянка відповідно дост.1216, ч.5 ст. 1268 та ч.3 ст. 1296 ЦК України належить з моменту відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_2 , а відтак укладений договір не відповідає вимогам закону.

Безпідставними є доводи скаржника, щодо відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують право власності позивача на вищезазначену земельну ділянку, оскільки згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №232427834 від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851 (а.с. 89).

Доводи апелянта щодо порушення місцевим судом норм процесуального права та не встановлення відсутності порушення цивільних прав позивача, не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються апеляційним судом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки правовим наслідки для нового власника земельної ділянки, які настають згідно з ч.1 ст. 148-1 ЗК України, за змістом якої до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки такі наслідки наступають у випадку законності укладеного відповідного договору на підставі якого виникає речове право у іншої особи.

Згідно з абз. 3 п. 5 ППВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06 листопада 2009 року вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд відхиляє доводи ТОВ РАЙЗ-СХІД , викладені в апеляційній скарзі щодо не застосування районним судом наслідків недійсності правочину (абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України), з огляду на те, що позивач звернулася до суду лише з вимогою про визнання правочину недійсним, водночас вимоги про застосування наслідків недійсності правочину нею заявлено не було і її прав в цій частині не стосуються.

Частиною 6 статі 259 ЦПК України встановлено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2020 року судом була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення, тому визначений законом десятиденний строк закінчився 3 грудня 2020 року, а відтак склавши повне рішення 4 грудня 2020 року суд допустив порушення норм процесуального права, однак таке порушення не може бути підставою для скасування рішення суду оскільки не привело до неправильного рішення суду та не входить в перелік порушення норм процесуального права які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.(ч.ч.2,3 ст.376 ЦПК України)

Помилка в зазначенні дати реєстрації речового права є опискою і вирішується в порядку статті 269 ЦПК України тому не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Разом з тим згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

Такі висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №154/883/19-ц.

Суд першої інстанції зазначені вимоги закону не врахував, а тому помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право щодо оренди земельної ділянки.

Окрім цього вирішуючи питання розподілу судових витрат та стягуючи їх солідарно з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки солідарний обов`язок не передбачений законом як спосіб розподілу судових витрат.

За змістом статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються або на одну із сторін або пропорційно розміру задоволених вимог.

Тому в зазначених частинах рішення суду першої інстанції підлягає до зміни.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ-СХІД - задовольнити частково, а рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Трушівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ-СХІД про визнання договору оренди недійсним, в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право та в частині розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення яким:

Право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ-СХІД земельної ділянки площею 1,2993 гектарів, кадастровий номер 7125487500:01:001:0851 яке виникло на підставі договору оренди землі від 3 травня 2019 року - припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙЗ-СХІД та Трушівської сільської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір по 840 гривень 80 копійок з кожного.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 04 березня 2021 року.

Судді