Ухвала

від 04.03.2021 по справі 344/1380/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1380/21

Провадження № 11-сс/4808/50/21

Категорія ст. 173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

директор ТОВ ФК

«ПАРИТЕТ ІНВЕСТ ГРУП» ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) представника потерпілого ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 29 січня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021095010000084 від 23.01.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 29 січня 2021 року відмовлено в клопотанні прокурора Івано-Франківської прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12021095010000084 від 23.01.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором не обґрунтовано, те, що квартира АДРЕСА_1 відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК для кримінального провадження, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК .Крім цього, також можливість використання зазначеного майна, як доказу у даному кримінальному провадженні, також прокурором у клопотанні не доведено, як необхідність застосування арешту майна, так і наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК .

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник потерпілого ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_9 подав АС, в якій покликається на її незаконність, необґрунтованість, оскільки дана ухвала винесена без достатніх на це підстав та з суттєвими порушеннями норм КПК, а тому підлягає скасуванню.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою накласти арешт на речовий доказ у кримінальному провадженні № 12021095010000084 від 23.01.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення потерпілого ОСОБА_8 та його представника адвоката ОСОБА_9 , які просять скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити їх апеляційні вимоги; пояснення прокурора, який підтримав доводи поданої АС; пояснення директора Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРИТЕТ ІНВЕСТ ГРУП», який заперечив проти апеляційних вимог, просив ухвалу залишити без змін , а АС без задоволення, перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду та додані матеріали; обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст.395 КПК, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не брав, тому строк на апеляційне оскарження слід йому поновити.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС.

Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог закону при постановленні даної ухвали слідчий суддя дотримався в повній мірі.

Також, з наданих матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду вбачається, сектором дізнання Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021095010000084 від 23.01.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК. 22.01.2021 року до чергової частини Івано-Франківського ВП ГУНП надійшла заява від ОСОБА_8 про те, що 22.01.2021 року, невідома особа, перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає проникла до приміщення квартири АДРЕСА_4 , чим порушила право на недоторканість житла.

Як вбачається з матеріалів провадження, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за № 241885418 від 26.01.2021року квартира АДРЕСА_1 належить з 15.01.2021року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРИТЕТ ІНВЕСТ ГРУП», код ЄДРПОУ :43568066, на підставі відступлення прав вимоги від 20.11.2020 року за № 1-20/11; наявний номер запису про іпотеку від 11.08.2008 року, іпотекодавець : ОСОБА_11 , іпотекодержатель : Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРИТЕТ ІНВЕСТ ГРУП».

Так, згідно з договором купівлі-продажу від 11.08.2008року ОСОБА_11 придбав таку квартиру у ОСОБА_12 .

Поміж тим, нерухоме майно, яке є предметом розгляду даного клопотання про арешт, речовим доказом визнано постановою дізнавача від 27.01.2021 року.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.

Арештом майна згідно із ч. 1 ст. 170 КПК є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.

З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор, подаючи клопотання про арешт майна, повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною також повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК. Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК , для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Сдідчий суддя прийшов до правильного висновку, що за даних обставин не може достеменно пересвідчитися в наявності достатніх доказів, які дають підстави вважати, що теперішній власник майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРИТЕТ ІНВЕСТ ГРУП», код ЄДРПОУ :43568066, має відношення до кримінального правопорушення, що розслідується, і вчиняє дії на його відчуження.

На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.

Таким чином, клопотання про арешт майна не містить жодних доказів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на вказане майно, як того вимагає ст. 171 КПК , і таких не було надано в ході розгляду провадження апеляційним судом.

А тому, колегія суддів повністю погоджується з висновком слідчого судді місцевого суду про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно. Не було таких здобуто і в ході апеляційного розгляду провадження.

Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінально-процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в АС.

За таких обставин, АС представника потерпілого ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 172, 173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Поновити строк на апеляційне оскарження представнику потерпілого адвокату- ОСОБА_9 .

Апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката- ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського від 29 січня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_13

ОСОБА_5