Вирок

від 26.02.2021 по справі 182/1005/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1005/21

Провадження № 1-кп/0182/695/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні в м. Нікополі за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2019 за № 12019040340002964 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянки України, українки, із середньою освітою, не працюючою, не заміжньої, яка має утриманні малолітню доньку 2007 р.н., і доньку 2003 р.н., яказареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_2 вчинила кримінальний проступок за таких обставин.

18 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості (далі по тексту НМЦЗ) із заявою, в якій просила надати їй статус безробітної до вирішення питання про її працевлаштування та ознайомилась з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-6: «Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи».

Безробіття відповідно до п.1 ч.1 вказаного закону: «це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати ( винагороди) як джерело існування».

Відповідно до ч.1 ст.4 зазначеного закону: «До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договор) (контракту ) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які чають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 зазначеного закону статусу безробітного може набути: «Особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не мас заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи».

Згідно ст.1 Конвенції «Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності» від 06.06.1951 року N 100, ратифікованої Україною 10.08.1956 року: «Термін "винагородження" містить у собі звичайну , основну чи мінімальну заробітну плату або звичайну, основну чи мінімальну платню ~з всяку іншу винагороду, надану прямо чи непрямо, в грошах або в натурі підприємцем трудівникові внаслідок виконання останнім якоїсь роботи».

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю, затвердженого Законом № 322-VІІІ від 10.12.71року: «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Обов`язок зареєстрованого безробітного повідомляти територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції про працевлаштування передбачений у законах та актах законодавства. Так у відповідності до ч.2 п.4 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення» ...« зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону»... Згідно ч.1 п.9 ст. 45 вказаного закону реєстрація безробітного припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг). Згідно ч.1 ст.44 вказаного закону: «Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного».

Відповідно до «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року №198 ( втратив чинність 01.01.2019 року), розділ - «Припинення реєстрації» центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня: початку зайнятості особи: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) (п.п.3 ч.1 п.37 Порядку). Згідно «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ №792 від 19.09.2018 року, згідно якої вказаний Порядок набирає чинності з 01.01.2019 року, Розділ - «Припинення реєстрації безробітного» центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня: початку зайнятості особи: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) ( п.п.3 ч.1 п.37 Порядку).

18.12.2018 року ОСОБА_2 власноруч написала заяву про те, що на час звернення до НМЦ вона ніде не працює, не є найманим працівником, не уклала договір цивільно-правового характеру, не навчається на денному відділенні навчального закладу, не отримує пенсію ( у тому числі на пільгових умовах), не зареєстрована як фізична особа-підприємець, не є засновником та керівником юридичної фірми, товариства тощо. Також вона зазначила власноруч, що про всі зміни зазначених обставин ( в тому числі виїзд за межі України), тимчасове працевлаштування або працевлаштування за договором, вона зобов`язується своєчасно повідомити спеціалістів НМЦЗ. ОСОБА_2 також зазначила, що вона попереджена, що відповідно даних персоніфікованого обліку буде здійснено розрахунок її страхового стажу та відповідно до нього буде призначено виплату допомоги по безробіттю.

В цей же день на неї була заведена персональна картка № 048318121800018 особи, яка звернулась до Центру зайнятості. Згідно п.3 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення»: «Відповідальність за достовірність

даних, поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного».

18.12.2018 року ОСОБА_2 ознайомилась з пам`яткою своїх прав та обов`язків як особи, яка зареєстрована в державній службі зайнятості як така, що шукає роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ. « Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передував реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування». Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_3 - вона була звільнена з останнього місця роботи 09.11.2018 року, а саме - з ТОВ «Кью.ЕФ.ВМ.КЕЙТЕРІНГ».

Згідно наказу НМЦЗ №НТ 181221 від 21.12.2018 року на підставі ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_2 було надано статус безробітного.

26.12.2018 року згідно наказу НМЦ № НТ 181226 їй було призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до додатку ПК №1 «Відвідування особою територіального органу та отримання послуги» від 18.12.2018 року, із ОСОБА_3 проводилось ряд семінарів, в тому числі і семінар 18.12.2018 року із роз`яснення чинного законодавства про зайнятість.

Згідно акту розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1960 від 13.08.2019 року, проведеного провідним інспектором відділу розслідування випадків КМЦЗ та за участю керівника Державного підприємства «Виробничо будівельне об`єднання» було встановлено та підтверджено, що в період з 01.02.2019 року по 30.04.2019 рік ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з Державним підприємством «Виробничо - будівельне об`єднання» за договорами цивільно-правового характеру» №64\02\19, №64\03\19, №64\04\19. За вказаний період їй було здійснено нарахування винагороди на суму 4212, 87 грн.

Факт договірних взаємовідносин між Державним підприємством «Виробничо - будівельне об`єднання» та ОСОБА_2 підтверджується інформацією про особу з ДРЗДСС від 03.12.2019 року, згідно якої Державне підприємство «Виробничо будівельне об`єднання» ЄДРПОУ №14072300 нараховував ОСОБА_2 заробіток за лютий 2019 року в сумі 2 100,00 грн., за березень 2019 року 2 100,00 грн.

В порушення п.п.4 п.2 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення», ОСОБА_2 умисно приховала від центру зайнятості, не повідомивши НМЦЗ протягом трьох робочих днів, про факт свого працевлаштування, що згідно ч.1 ст.45 вказаного Закону є підставою припинення реєстрації. Не зважаючи на вказаний факт вона умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи злочинність своїх дій, обманним шляхом продовжила отримувати допомогу по безробіттю до 30.04.2019 року, хоча не мала на це право.

Таким чином, ОСОБА_2 , приховавши факт своєї зайнятості згідно договору цивільно-правового характеру, укладеного між нею та державним підприємством «Виробничо-будівельне об`єднання», умисно, з корисливих мотивів, обманним шляхом, незаконно отримала в період з 01.02.2019 року по 30.04.2019 рік (наказ від 06.06.2019 року №НТ 190606 про припинення виплати допомоги по безробіттю) допомогу по безробіттю в розмірі 4 212,87 грн. (лютий 2019 року - 1 875,59 грн., березень 2019 року - 1 659,18 грн., квітень 2019 року 1 327,34 грн.).

Факт отримання ОСОБА_2 зазначеної допомоги підтверджується відомостями виплат за видами забезпечення Нікопольським міськрайонним центром зайнятості за лютий 2019 року - квітень 2019 року, а також актом приймання робіт від 28.02.2019 року(на підставі цивільно-правового договору №64\02\19 від 01.02.2019 року), актом приймання робіт від 31.03.2019 року(на підставі цивільно-правового договору №64\03\19 від 01.03.2019 року), актом приймання робіт від 30.04.2019 року(на підставі цивільно-правового договору №64\04\19 від 15.04.2019 року).

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Ухвалою суду від 02.10.2020 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2020 за № 12020040340000073 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1ст. 190 КК Українипризначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно ч. 4ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цьогоКодексусудове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

В направленому обвинувальному акті прокурором ОСОБА_5 викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрювана беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1ст. 302 КПК Українипросить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченогоч.1ст.190 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту долучено письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_2 , яку вона підписала в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , відповідно до якої вона беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченогоч.1ст.190 КК України, згодна зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2ст. 302 КПК України, згодна з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні (а.с.15-19). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.

Представником потерпілого - ОСОБА_7 надано також письмову заяву, в якій остання погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила, що вона ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2ст. 302 КПК України, та погодилась з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.14).

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 не оспорює, пред`явлене їй обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України, також не оспорюються представником потерпілого, про що свідчать долучені до обвинувального акта письмові заяви сторін кримінального провадження.

Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини, встановлені органом досудового розслідування на підставі: заяви директора НМЦЗ ОСОБА_8 від 12.11.2019 р. про вчинення гр. ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України (а.п.9). Так, згідно заяви від 18.12.2018 р. гр. ОСОБА_2 звернулась до Нікопольського МЦЗ про надання (поновлення) статусу безробітного. гр.. ОСОБА_2 було подано заяву від 18.12.2018 р. до НМЦЗ про призначення (поновлення виплати допомоги по безробіттю (а.п.12). Згідно витягу з ДРЗДСС від 03.12.2019 р. ОСОБА_2 працювала за договором цивільно-правового характеру в період з лютого по березень 2019 р. на ДП « Виробничо-будівельне об`єднання». Згідно довідки з виплат, особам які мають право на матеріальні виплати з урахуванням страхового стажу, гр.. ОСОБА_2 з грудня 2018 по квітень 2019 р. було виплачено допомогу у сумі 6954,12 грн., але вона не мала право отримувати допомогу у сумі 4212,87 грн., оскільки працевлаштувалась за договором цивільного правого характеру до ДП «ВБО» у лютому 2019 р. і втратила право на отримання виплат з того часу(а.п.19-20) Згідно Журналу відвідування Нікопольського НМЦЗ ОСОБА_2 неодноразово відвідувала Нікопольським МЦЗ, в тому числі в період з лютого по квітень 2019р. з метою пошуку роботи (а.п.26-28) Згідно копії довідки стосовно гр. ОСОБА_2 прийнято рішення від 25.12.2018 про призначення виплати по безробіттю в період часу з 25.12.2018 р. по 19.12.2019 р. (а.п.36). Відповідно до копій договорів ЦПХ між ДП « Виробничо-будівельне об`єднання» в особі ОСОБА_9 укладено договір з ОСОБА_2 про виконання робіт в період з 01.02.2019 по 31.03.2019 та з 15.04.2019 по 31.04.2019 з оплатою її послуг на загальну суму 6300 грн. за вказаний період( а.п.40-50).

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

Дії ОСОБА_2 мають правильну правову кваліфікацію за ч.1ст.190 КК України- заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимогист. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статтіКК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно дост. 12 КК Україниє кримінальним проступком.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченої.

Так, обвинувачена ОСОБА_2 на утриманні має 2 дітей, не заміжня, офіційно не працевлаштована, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 96), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а.п.93), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 94), раніше не судима (а.п. 92).

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд вважає щире каяття (п. 1 ч. 1ст. 66 КК України).

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Крім того, відповідно дост. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 4 КК Україникримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 1ст. 5 КК Українизакон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 3ст. 5 КК Українизакон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

ЗгідноЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, внесено зміни доКримінального кодексу України, а саме санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.190 КК Українивикладена в іншій редакції і у вказаній редакції збільшено розмір покарання у виді штрафу.

Отже, оскільки вказаний закон посилює кримінальну відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України, то він не поширюється на обвинувачену ОСОБА_2 , яка скоїла кримінальне правопорушення до набрання чинності вищезазначеним законом і відповідно покарання необхідно визначити в межах санкції ч.1ст.190 КК України, в редакції, що була чинною на час скоєння кримінального правопорушення (в редакції Закону № 270-ІV від 15.04.2008).

Тому, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, то з урахуванням вище викладеного покарання визначити у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510,00 грн.).

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не застосовувався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у справі відсутні.

Витрати на проведення експертиз відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.370,371,374,381-382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1ст. 190 КК України(в редакції Закону № 270-ІV від 15.04.2008) і призначити покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не застосовувався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у справі відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

У відповідності до частини 1статті 394 КПК Українивирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями381та382цьогоКодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1