Постанова

від 24.02.2021 по справі 914/1667/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа №914/1667/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Кордюк Г.Т.

Мирутенка О.Л.

Секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за № 14-11-06822 від 09.12.2020 року (№ 01-05/3629/20 від 09.12.2020 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020 року (повний текст рішення складено 16.11.2020 року, м. Львів, суддя Король М.Р.)

у справі № 914/1667/20

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» , м. Львів

про стягнення 439 839,89 грн.

за участю представників:

від позивача - Савко Н.В. - довіреність № 18-11-00016 від 04.01.2021 року

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» про стягнення 439 839,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо сплати орендної плати, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого державного майна №102 від 31.07.2014.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях основну суму боргу в розмірі 384 308,54 грн., пеню в розмірі 11 387,61 грн., штраф у розмірі 22 465,30 грн., а також 6 272,42грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 389 502,07 грн. підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 384 308,54 грн. Також, суд перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені встановив, що загальна сума пені, в межах заявленого позивачем періоду, становить 11 901,67грн., та прийшов до висновку, що враховуючи положення ч.2 ст.237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 11 387,61 грн.

Разом з цим, суд першої інстанції встановив, що заявлена позивачем сума основного боргу включає в себе суму зі слати орендної плати (384 308,54грн.), розмір якої, як зазначено вище, визначено з врахуванням інфляційного збільшення, а також суму інфляційних втрат (5193,53 грн.), у зв`язку із простроченням сплати такої орендної плати. Суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума основного боргу зі сплати орендної плати, визначена як сума орендних плат з урахуванням індексу інфляції, а отже, при визначенні такої вже враховано втрати орендодавця від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, відтак відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5 193,53 грн. інфляційних втрат.

Також суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 38 950,21 грн. штрафу, підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 22 465,30 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області в частині відмови у стягненні заборгованості з орендної плати в сумі 5 193, 53 грн. та штрафу в сумі 16 484,91 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою КМ України № 786 від 04.10.1995 року, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди.

Згідно п.3.7 договору оренди нерухомого майна сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації.

Відтак, на думку апелянта, регіональним відділенням правомірно застосовано індекс інфляції і до нарахування орендної плати, і до розрахунку заборгованості за період листопад 2019 - травень 2019.

Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в стягненні штрафу за період березень - травень 2020, оскільки пунктом 3.8 договору оренди нерухомого майна передбачено, що якщо в орендаря виникла заборгованість понад три місяці і далі, орендодавець стягує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за весь період, а не тільки за три місяці.

Дочірнє підприємство «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» відзиву до суду не подало.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

06.03.2019 Фонд державного майна України наказом №232 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України утворив регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Згідно з п. 2 даного наказу регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України №459 від 15.05.2019р., днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019.

31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником майна, прав та обов`язків якого, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Соренсен і Хаар» датської компанії «Консепт Партнерс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №102, відповідно до п.1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 1733,54 кв.м (1630,42 кв.м на першому та 103,12 кв.м на другому поверхах) столярного цеху за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134 (далі Майно ), що перебуває на балансі ДП МОУ Львівський завод збірних конструкцій (далі - Балансоутримувач ).

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2014 року і становить за незалежною оцінкою 2115200,00грн. без ПДВ.

Так, на виконання умов Договору, 31.07.2014 Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно, що підтверджується актом №102 приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 1733,54 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134.

Згідно з п.3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (надалі Методика ) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2014 року 27719,17грн. Орендна плата за перший повний місяць оренди липень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди червень 2014 року на індекс інфляції за липень 2014 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У разі користуванням Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4. Договору).

У пункті 3.6. Договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300); 30% на рахунок Балансоутримувача.

Згідно з п.5.3. Договору, Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується Призначення платежу за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Проте, як зазначає позивач, зобов`язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав частково, здійснивши 30.01.2019 оплату у розмірі 30000,00 грн. та 07.05.2020р. оплату у розмірі 33743,07 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по орендній платі, пені, штрафу до Державного бюджету Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» датської компанії «Консепт Партнерс» по договору оренди від 31.07.2014 № 102 станом на 17.06.2020 заборгованість за період листопад 2019- травень 2020 становить 389 502, 07 грн., з яких 384 308,54 - сума основної заборгованості, 5 193,53 грн. інфляційні нарахування, 11 387,61 грн. - пеня та 38950,21 грн. - штраф.

24.04.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №11-11-02183 від 23.04.2020р. про сплату заборгованості. Однак, така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 439 839,89 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, 31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником майна, прав та обов`язків якого є позивач у цій справі, як Орендодавцем, та відповідачем у цій справі, як Орендарем, укладено Договір нерухомого державного майна №102 від 31.07.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (чинній на момент укладення договору) істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Як передбачено у ч.1 ст.19 вказаного Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України).

За умовами п.5.3 договору нерухомого державного майна № 102 орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями п.3.1 та п.3.6 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 ( зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2014 року 27 719,17 грн. і перераховується орендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Враховуючи викладене, обов`язок сплати орендних платежів у орендаря наставав щомісяця 10 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п.3.7 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості по орендній платі, пені та штрафу до державного бюджету, згідно з яким у відповідача станом на 17.06.2020 заборгованість за період листопад 2019- травень 2020 становить 389 502, 07 грн., з яких 384 308,54 - сума основної заборгованості, 5 193,53 грн. інфляційні нарахування, 11 387,61 грн. - пеня та 38950,21 грн. - штраф.

Перевіривши вищевказані розрахунки орендної плати, суд зазначає, що такі здійснено позивачем вірно. Так, розмір орендної плати за листопад 2019 із врахуванням індексації такої становить 63743,05 грн., за грудень 2019 - 63 615,57 грн., за січень 2020 - 63742,80 грн., за лютий 2020 - 63551,57грн., за березень 2020 - 64 059,98грн., за квітень 2020р- 64572,46грн., за травень 2020 - 64766,18грн.

Отже, загальна сума орендної плати за користування Майном в період з листопада 2019 по травень 2020 становила 448 051,61грн.

Зобов`язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав частково, здійснивши 30.01.2019 оплату у розмірі 30000,00 грн. та 07.05.2020 оплату у розмірі 33743,07грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 384 308,54 грн. заборгованості по орендній платі.

Також, згідно вищевказаного розрахунку позивачем заявлено до стягнення 5 193,53 грн. суми інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні суми інфляційних нарахувань, з огляду на наступне.

З розрахунку заборгованості по орендній платі вбачається, що заявлена позивачем сума (389 502,07грн.) включає в себе суму основного боргу зі сплати орендної плати (384 308,54грн.) та суму інфляційних втрат (5193,53грн.), у зв`язку із простроченням сплати такої орендної плати.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що суму основного боргу зі сплати орендної плати (384 308,54грн.) позивачем визначено, шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди червень 2014 року на індекс інфляції за липень 2014 року, як це передбачено умовами п. 3.1 договору та Методикою розрахунку орендної плати за державне майно.

Крім того, у пункті 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що у даному випадку при визначенні суми основної заборгованості позивачем вже враховано втрати орендодавця від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів є необґрунтованим, адже сума основного боргу зі сплати орендної плати визначена шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди червень 2014 року на індекс інфляції за липень 2014 року, відповідно до п. 3.1 договору та Методики розрахунку орендної плати за державне майно, а сума інфляційних втрат, нарахована позивачем, відповідно до п.3.7 договору, яким сторони погодили відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що сума інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 5 193,53 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем визначеного строку оплати орендної плати, позивачем за період з 01.03.2020 по 31.05.2020 нараховано 11 387,61 грн. пені, відповідно до п. 3.7 договору.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну оплату орендної плати, з урахуванням визначених позивачем періодів, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув пеню у розмірі 11 387,61 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем визначеного строку оплати орендної плати, позивачем відповідно до п. 3.8 договору нараховано 38 950, 21грн. штрафу за період з листопад 2019 - травень 2020.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення штрафу за період березень - травень у розмірі 16 484,19 грн., зазначив, що станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом (08.07.2020), прострочення строком більш ніж три місяці відповідачем допущено зі сплати орендної плати за листопад 2019 - лютий 2020.

Проте, відповідно до п.3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці , Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості

Відтак, колегія суддів вважає, що в даному випадку, сторони у договорі погодили, що якщо в орендаря виникла заборгованість понад три місяці і більше, орендодавець стягує штраф від суми заборгованості, проте не має права стягувати штраф, якщо заборгованість існує менше ніж три місяці.

Тому, до стягнення підлягає сума штрафу за весь період допущеного відповідачем прострочення , а саме за листопад 2019 - травень 2020.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач розрахував суму штрафу від суми заборгованості та інфляційних нарахувань, а саме 389 502,07 грн. -10%, проте в даному випадку розмір штрафу повинен нараховуватись від розміру основної заборгованості, а саме від суми 384 308, 54 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 38 950,21 грн. штрафу, підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 38 430,85 грн. штрафу. (10 % від 384 308,54 грн. - суми заборгованості по орендній платі (п.3.8 договору).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15 965,54 грн. штрафу та 5 193,53 грн. інфляційних нарахувань, а апеляйційну скаргу задоволити частково.

Судовий збір слід розподілити у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 269 , 270 , 271, 275 , 277 , 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020 у справі № 914/1667/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15 965,54 грн. штрафу та 5193,53 грн. інфляційних нарахувань. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті рішення залишити без змін:

Стягнути з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка, будинок 134; ідентифікаційний код: 30583064) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Січових Стрільців , будинок 3; ідентифікаційний код: 42899921) основну суму боргу в розмірі 384 308,54 грн., 5 193,53 грн. інфляційних нарахувань, пеню в розмірі 11 387,61грн., штраф у розмірі 38 430, 85 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка, будинок 134; ідентифікаційний код: 30583064) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Січових Стрільців , будинок 3; ідентифікаційний код: 42899921) 6 589,80 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Соренсен і Хаар» Датської компанії «Консепт Партнерс» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка, будинок 134; ідентифікаційний код: 30583064) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Січових Стрільців , будинок 3; ідентифікаційний код: 42899921) 3 100,57 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.03.2021

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

суддя О.Л. Мирутенко

суддя Г.Т. Кордюк