Постанова

від 17.12.2020 по справі 907/692/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. м.Львів Справа №907/692/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Дубник О.П., Зварич О.В.

секретар судового засідання Гураль К.О.

за участі представників: позивача і третьої особи адвокат Ігнатенко С.С., відповідача -1 адвокат Машкаринець І.М., відповідача -2 адвокат Поврозник А.П.

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції розглянув апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (правонаступник Полянська сільська рада Свалявського району Закарпатської області) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Солочинської сільської ради (відповідач-1), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" (відповідач-2) та до Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича (відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини"

про визнання недійсними рішень Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, договору оренди земельної ділянки; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Солочинської сільської ради (відповідача 1), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" (відповідача 2), до Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, (відповідача 3).

Позивач просив суд визнати недійсними рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04 лютого 2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20 травня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 173 від 19 грудня 2017 року "Про розгляд листа ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" № 74 від 12 грудня 2017 року"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 226 від 16 серпня 2018 року "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20 травня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20 серпня 2018 року, укладеного між Солочинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича та зареєстрованого в реєстрі за № 1501; скасування рішення приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича про державну реєстрацію права оренди за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця (номер запису про інше речове право 27569966).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході розгляду справи № 907/516/18, позивачу стало відомо із відзиву Солочинської сільської ради, що сільською радою у період з 2014 року по 2018 рік прийнято ряд рішень, на підставі та на виконання яких в орендне користування відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" було передано земельну ділянку площею 0,2232 га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 за договором оренди від 20 серпня 2018 року та здійснено державну реєстрацію права оренди такої земельної ділянки.

Такі рішення позивач вважає незаконними, оскільки Солочинська рада проігнорувала той факт, що на відповідній земельній ділянці розташоване майно позивача - колодязі каналізаційного колектору очисних споруд. За твердженням позивача, факт належності позивачу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, а також факт розміщення колодязів каналізаційного колектору очисних споруд на спірній земельній ділянці, підтверджується документально, у томі числі і рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/1138/13 від 31 травня 2016 року та експертним висновком.

Відтак, Солочинська сільська рада фактично розпорядилася належними позивачу колодязями каналізаційного колектору за відсутності наданих їй на це повноважень, що є підставою для визнання недійсними як самих рішень, так і укладеного на їх підставі договору оренди і, як наслідок, скасуванню підлягає також рішення про державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на відповідну земельну ділянку.

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 28 грудня 2018 року, відкрив провадження у справі, залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" третьою особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 позов задовольнив повністю.

2. Визнав недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04 лютого 2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

3. Визнав недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20 травня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

4. Визнав недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 173 від 19 грудня 2017 року "Про розгляд листа ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" № 74 від 12 грудня 2017 року".

5. Визнав недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 226 від 16 серпня 2018 року "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

6. Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.08.2018 року, укладений між Солочинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1501.

7. Скасував рішення приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. про державну реєстрацію права оренди за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця (номер запису про інше речове право - 27569966).

8. Стягнув з Солочинської сільської ради на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суму 7 929 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суму 881 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

10 Стягнув з Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суму 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

11. Стягнув з Солочинської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини"суму 5 437,50 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

12. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини"суму 603,93 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

13. Стягнути з Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" суму 1 208 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд встановив, що право власності позивача на спірну земельну ділянку підтверджено матеріалами справи. Крім того, преюдиційний факт входження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року, встановлений рішенням у справі №907/1138/13, яке набрало законної сили, а також, підтверджується висновком інженерно - технічної експертизи № 1739 від 29.02.2016 року, проведеної в межах розгляду вищезазначеної судової справи № 907/1138/13, і висновком експертного дослідження № 160/02-15 від 10.02.2015 року, складеним за зверненням Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця".

Так, суд дійшов висновку, що Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, при прийнятті оскаржуваних рішень, спрямованих на передачу в орендне користування відповідача 2 - ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело", земельної ділянки площею 0,2232 га, розташованої в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий № 2124085601:03:001:0116, перевищила свої повноваження щодо передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд, належних на праві власності позивачу, чим фактично розпорядилася відповідними очисними спорудами, а прийняття рішень з перевищенням визначених Конституцією України і законами України повноважень та з порушенням закону і охоронюваних законом права позивача, є підставою для визнання таких рішення недійсними в судовому порядку.

На підставі встановленого факту відсутності у Солочинськоїсілької ради при прийнятті оскаржуваних у справі рішень достатніх повноважень на передачу в оренду ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що відповідно договір оренди земельної ділянки від 20 серпня 2018 року, укладений на підставі незаконних рішень сільської ради, також не відповідає закону і підлягає визнанню недійсним.

Керуючись тим, що спір має приватноправовий характер, пов`язаний із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки, суд вказав, що оскарження реєстраційних дій має вирішуватися за правилами господарського судочинства

Суд урахував недійсність оскаржених рішень органу місцевого самоврядування та відповідного договору оренди земельної ділянки, на підставі яких приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. приймалось рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вносились відповідні записи про право оренди на земельну ділянку, та дійшов висновку, що вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця підлягає скасуванню.

Суд спростував аргументи відповідача 2 щодо відсутності у позивача факту порушення оспорюваними рішеннями та договором його прав та інтересів, і як наслідок, відсутність підстав для звернення до суду із даними позовом тим, що позивач захищає не тільки свої порушені права як власника колодязів каналізаційного колектору очисних споруд, а й легітимний інтерес, який він вбачає порушеним через втрату, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2, можливості належно оформити правовідносини користування земельною ділянкою, яка необхідна йому для обслуговування колодязів каналізаційного колектору очисних споруд. Попередньо Солочинська сільська рада відмовила позивачу в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою отримання у орендне користування земельної ділянки з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 для обслуговування розміщених на такій земельній ділянці колодязів каналізаційного колектору, що належать позивачу, прийнявши відповідне рішення № 142 від 21.09.2017 року, що спровокувало звернення позивача до суду із позовом про скасування відповідного рішення в межах справи № 907/516/18.

Суд констатував звернення позивача в межах визначено ст. 257 ЦК України строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач довідався у вересні 2018 року (від дати ознайомлення позивача із відзивом Солочинської сільської ради в межах справи № 907/516/18, який містить відомості щодо оскаржуваних у даній справі рішень та договору), а з даним позовом звернувся до суду вже в листопаді 2018 року. При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачі не надали суду доказів, які би свідчили про обізнаність позивача про прийняття оскаржуваних у справі рішень та укладення оспорюваного договору, раніше тої дати, яка вказана позивачем.

Суд до уваги не приймав аргументи відповідачів 1 та 2 щодо надання Дочірньому підприємству "Санаторій "Квітка Полонини", правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини", для обслуговування очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" на підставі договору № 9128 від 31.12.2004 року іншої земельної ділянки, а саме, земельної ділянки площею 0,57 га із кадастровим номером 2124085601:03:001:0083, оскільки наявність у позивача права на орендне користування земельною ділянкою із кадастровим номером 2124085601:03:001:0083 для обслуговування очисних споруд, не спростовує доведеного матеріалами справи факту, що конструктивні елементи належних позивачу очисних споруд - каналізаційні колектори знаходяться на земельній ділянці 2124085601:03:001:0116, що на підставі оскаржуваних рішень та оспорюваного договору була передана в оренду іншої особи - відповідача 2, і саме ця земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування розміщених на ній каналізаційних колекторів. Крім того, суд зазначив, що такі аргументи відповідачів 1 та 2 ніяким чином не спростовують висновків суду щодо прийняття Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області оскаржуваних у даній справі рішень та укладення оспорюваного договору з перевищенням повноважень та з порушенням прав позивача.

Також, суд не приймав до уваги покликання відповідача 1 та відповідача 2 на дійсність оспорюваних рішень сільської ради та укладеного договору оренди у зв`язку із знаходженням на земельній ділянці із кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 також і майна відповідача 2 - теплотраси санаторію "Кришталеве джерело", оскільки навіть у випадку доведеності факту наявності на частині спірної земельної ділянки майна відповідача 2, такий не може бути підставою позбавлення позивача права на належне володіння та користування майном, що належить йому на праві власності, а також належне оформлення користування земельною ділянкою задля обслуговування каналізаційних колекторів, що на ній розміщені.

Щодо аргументів відповідача 1 про можливий перехід прав власності на очисну споруду, до складу якої входять каналізаційні колектори, для підтвердження яких відповідачем 1 подавалось клопотання про витребування доказів, однак без дотримання встановлених ГПК України строків на його подання, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Щодо клопотання про долучення доказів відповідачем до матеріалів справи, суд зазначив, що не було обґрунтовано поважність пропуску строку на подання доказів, зміна адвоката - не є поважною причиною, у силу ст. 14, 61, 80, 81, 165 ГПК України, факт зміни стороною судового процесу під час розгляду справи свого представника не може бути підставою для поновлення процесуальних строків на вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки не свідчить про наявність незалежних від такої сторони процесу причин, які б унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії саме стороною спору. Крім того, присутня у підготовчих засіданнях представник відповідача 1 не іповідомила суд про недостатність відповідачу 1 встановленого судом строку для надання відзиву та не клопотала про продовження такого, як і не заявляла клопотань про витребування доказів та призначення у даній справі будь-яких експертиз.

Таким чином, право на вчинення чи не вчинення представником певної процесуальної дії від імені сторони, яку він представляє, нерозривно залежить від наявності права на вчинення такої процесуальної дії саме у сторони, яку представляє представник.

Вчинення стороною процесу дій щодо обрання нею особи представника для захисту своїх інтересів під час судового провадження та подальша зміна особи такого представника є дією, яка залежить від волевиявлення самої сторони процесу.

Апеляційні скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 подали: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" (відповідач 2), Приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрій Георгійович (відповідач 3), Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області (відповідач 1).

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" вважає, що місцевий господарський суд не дослідив документи, якими позивач доводить наявність у нього права власності на колодязі каналізаційного колектору очисної споруди, що входять до складу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини": зокрема, технічний паспорт на станцію біологічної очистки від 30 грудня 2013 року, відповідно до якого загальна площа станції 236 кв.м., що значно перевищує загальну площу очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" зазначену в технічному паспорті 1969 року; проігнорував інформаційну довідку з державного реєстру речових прав №155345616 від 07 лютого 2019 року, відповідно до якої для обслуговування очисних споруд Дочірньому підприємству Санаторій "Квітка Полонини" (правонаступник ТОВ Санаторій "Квітка Полонини") передано на праві оренди земельну ділянку площею 0,57 га кадастровий номер 2124085601:03:001:0083 згідно договору оренди №918 від 31 грудня 2004 року.

Рішенням Солочинської сільської ради від 07 квітня 2003 року затверджено матеріали інвентаризації земель ДП Санаторій "Квітка Полонини" зокрема щодо земельної ділянки площею 53747,01 м.кв. і передано для обслуговування санаторію і очисних споруд. В подальшому ДП Санаторій "Квітка Полонини" та Солочинська сільська рада уклали договір оренди землі, в тому числі для обслуговування очисних споруд площею 0,57 га. На момент оформлення ДП Санаторій "Квітка Полонини" документів на нерухоме майно та землекористування не було встановлено інших будівель і споруд, земельних ділянок.

Позивач не надав жодних доказів відведення йому у власність чи користування земельної ділянки кадастровий №2124085601:01:001:0116 чи інших ділянок, що накладаються на вказану земельну ділянку, а відтак і порушення його прав. Натомість намагається у незаконний спосіб отримати в користування земельну ділянку без належних на те матеріально-правових підстав.

Суд не урахував наведених доводів та положень статей 116, 122 ЗК України, статей 15, 21 ЦК України, відсутності порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Також суд проігнорував доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" і Солочинської сільської ради про знаходження на земельній ділянці із кадастровим номером №2124085601:01:001:0116 також і майна відповідача - теплотраси санаторію Кришталеве джерело , а відтак оскаржуване рішення позбавляє відповідача 2 відповідних прав користування земельною ділянкою для обслуговування належного відповідачу 2 майна.

Окремою підставою для скасування рішення називає ту обставину, що в ухвалені судового рішення брав участь суддя, якому обгрунтовано було заявлено відвід. Так, головуючому у цій справі судді Господарського суду Закар патської області Пригара Л.І. було заявлено відвід з підстав її упередженості до відповідачів. Окремо про упередженість судді свідчить той факт, що після проголошення вступної і резолютивної частин рішення не було повідомлено коли буде складено повне рішення. Рішення було складено зі спливом більш, як одного місяця.

Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повністю; судові витрати розподілити відповідно до закону.

2. Приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича вважає, що при прийнятті оскарженого рішення місцевий господарський суд порушив норми матеріального і процесуального права. Виходячи з приписів ст. 1, 21, 20 ГПК України, абз. 2 ст. 1, ст.3, ч. 2 ст. 50 Закону України Про нотаріат приватний нотаріус не може бути стороною в господарському процесі. Залучення нотаріуса у справі №907/692/18 як відповідача призвело до порушення норм процесуального права, а рішення суду щодо стягнення судових витрат із нотаріуса до завдання матеріальної шкоди, оскільки нотаріус не є стороною правочину, а лише виконує його посвідчення та реєстрацію на підставі чинних документів та правових актів на момент укладення правочину.

Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3. Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що в разі задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 15 858,00 грн та витрати по наданню правової допомоги в сумі 10 000,00 грн. (розрахунок витрат буде надано додатково) просить стягнути з позивача.

Вважає, що суд не з`ясував наведених відповідачем обставини, які мають значення для справи, а саме:

- орган місцевого самоврядування не давав згоди позивачу чи третій особі на розміщення мережі каналізаційних люків на земельній ділянці площею 0,2232 га, яка є комунальною власність, що підтверджено листом від 26 червня 2019 року №347/02-06;

- позивач з часу реєстрації 14 лютого 2001 року права власності на будівлі санаторного комплексу та очисні споруди санаторію Квітка Полонини не сплачує обов`язкові платежі у місцевий бюджет за використання спірної земельної ділянки площею 0,2232 га і до вересня 2017 року до Солочинської сільської ради за оформлення права на користування цією ділянкою не звертався, що підтверджено листом від 26 червня 2019 року №347/02-06;

- для обслуговування санаторного комплексу Квітка Полонини , у тому числі належних позивачу очисних споруд, Солочинська сільська рада 31 грудня 2004 року уклала з ДП Санаторій Квітка Полонини , правонаступником якого є ТОВ Санаторій Квітка Полонини , окремий нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки площею № 9128 від 31.12.2004 року іншої земельної ділянки, а саме, земельної ділянки площею 5,3447 га строком на 30 років, кадастровий номер 21240885601:03:001:0082, що підтверджується наданою засвідченою копією цього договору;

- згідно з погодженим з відповідачем 1 проектом інвентаризації переданої в оренду ТОВ Санаторій Квітка Полонини земельної ділянки площею 5,3447 га, частину цієї ділянки площею 5700 кв.м. цей суб`єкт господарювання використовує безпосередньо для обслуговування вказаних очисних споруд, присвоївши цій ділянці окремий кадастровий номер 2124085601:03:001:0083, що підтверджується двома погодженими схемами користування цією ділянкою та витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5700 кв.м від 23 квітня 2019 року №180/0/201-19;

- при передачі в оренду спірної земельної ділянки відповідач 1 не розпорядився наявними на цій земельній ділянці каналізаційними люками, до цієї земельної ділянки є вільний доступ для обслуговування підземної каналізаційної мережі, що підтверджує висновок позасудової інженерно-землевпорядної експертизи від 15 квітня 2019 року;

- наявна на спірній земельній ділянці підземна каналізаційна мережа втратила своє функціональне призначення і є недіючою інженерною спорудою, оскільки позивач та третя особа на орендованій суміжній земельній ділянці площею 5,3447 га обладнали сучасну станцію біологічної очистки, від якої для скидання каналізаційних стоків прокладена окрема каналізаційна мережа, яка не проходить через спірну земельну ділянку, що підтверджується поясненнями у судовому засіданні представників відповідачів та листом відповідача 2 від 11 квітня 2019 року №033;

- через спірну земельну ділянку, яка передана в орендне користування відповідачу 2, проходить належна відповідачу 2 теплотраса, яка є єдиним джерелом постачання води та обігріву санаторій Кришталеве джерело , що підтверджується листом відповідача 2 від 11 квітня 2019 року №033.

Скаржник вважає, що клопотання представника Солочинської сільської ради від 17 квітня та 23 вересня 2019 року з доданими на підтвердження означених обставин письмовими доказами суд неправомірно відхилив з тих підстав, що такі не були подані у строки, визначені судом для подання відзиву на позов. При цьому суд проігнорував приписи ч.8 ст.80 ГПК України. Тим самим суд самоусунувся від з`ясування обставин, що мають значення для справи і перевірки їх доказами та з формальних підстав позбавив представника відповідача 1 можливості використати процесуальні засоби для виконання своїх професійних обов`язків адвоката. Суд мав усі підстави для висновку, що позивач розташував каналізаційну мережу на спірній земельній ділянці без згоди відповідача 1 та без її формування і державної реєстрації і тим самим порушив законні права Солочинської сільської ради, зловжив правом. Ухиляючись з 2001 року від сплати платежів до місцевого бюджету позивач діяв недобросовісно, спричинив значну шкоду органу місцевого самоврядування. Тому позов не підлягав задоволенню з підстав, передбачених частинами 2-5 ст.13, ч.3 ст.16 ЦК України

Також стверджує, що у силу ч.4 ст.373 ЦК України, ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Солочинська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена дискреційними повноваженнями, у тому числі по наданню оренду земельних ділянок комунальної власності і вправі була розпорядитися спірною земельною ділянкою і передати її в оренду відповідачу з сплатою останнім визначеної договором орендної плати, що є основним джерелом наповнення місцевого бюджету. Орендні правовідносини щодо спірної земельної ділянки між Солочинською сільською радою і відповідачем 2 існують з 2008 року і щоразу поновлюються після закінчення строку дії попереднього договору оренди. Таким чином, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач 1 не перевищив повноважень, оскільки розпорядився належною йому земельною ділянкою, а не каналізаційними люками позивача, які знаходяться на цій земельній ділянці без законних на то підстав.

Висновок суду про те, що оскаржений правочин суперечить ст. 203, 215 ЦК України, та аргументи про відсутність у апелянта повноважень на передачу цієї ділянки в оренду суперечать нормам матеріального права, адже Законом України Про оренду землі , Законом України Про трубопровідний транспорт та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань ЖКГ України №190 від 27.06.2008, не заборонено передачу в оренду земельних ділянок, на яких розміщено трубопроводи, чи відповідна водопровідна і каналізаційна мережа. Позивач 14 лютого 2001 року оформив право власності на очисні споруди, і тільки у вересні 2017 року після передачі цієї ділянки в оренду відповідачу 2 звернувся до Солочинської сільської ради за дозволом на виготовлення технічної документації із землеустрою, весь цей час ухиляючись від оформлення правовідносин за користування спірною земельною ділянкою та сплати обов`язкових платежів до місцевого бюджету за розміщення на цій ділянці каналізаційні люки власної очисної споруди, що й виключає легітимний інтерес позивача. Суд цим обставинам оцінки не надав, а дійшов висновку про необхідність захисту легітимного інтересу позивача, як законного, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі №18-рп/2004.

Стверджує, що позивач не надав суду доказів належності йому підземних каналізаційних люків на спірній ділянці та створення йому перешкод в користуванні цими підземними інженерними спорудами. Покликається на висновок позасудової інженерно - землевпорядної експертизи від 15.04.2019 року, виконаної на замовлення відповідача 1 і відповідача 2, яким підтверджено, що по всьому периметру спірна земельна ділянка площею 0,2232 га не огороджена і має вільний доступ для обслуговування наявних на цій земельній ділянці 7-ми каналізаційних люків, належних позивачу. Загальна площа 7-ми каналізаційних люків на спірній ділянці складає всього 0,0013 га. Тому вважає вимогу позивача про визнання недійним договору оренди цієї ділянки площею 0,2232 га, що не відповідає площі наявних на цій ділянці каналізаційних люків позивача, не відповідає змісту порушеного права позивача.

Також, вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, що не позбавляє його права на встановлення земельного сервітуту на користування земельною ділянкою.

Щодо порушення норм процесуального права скаржник зазначає, що усупереч ст. 219 ГПК України суд, провівши дебати, замість негайного виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву в судовому засіданні для розгляду інших судових справ. Після перерви суд заявив, що судові дебати по справі були закінчені до оголошення перерви і видалилась до нарадчої кімнати. Рішення у справі ухвалено суддею Пригара Л.І., якій у судовому засіданні 29 травня 2019 року представник відповідача 2 заявив відвід, підтриманий представником відповідача 1 з тих підстав, що суддя в ході судового розгляду справи виступила фактично опонентом представників відповідачів і замість вирішення заявлених у справі клопотань, своїми коментарями висловлювала незгоду з позицією представників відповідача та демонструвала згоду з позицією представників позивача і третьої особи. Необгрунтоване позбавлення представника відповідача 1 подати суду додаткові докази, оголошення перерви в судовому засіданні по закінченню судолвих дебатів для розгляду інших справ, виготовлення тексту судового рішення по спливу більш одного місяця без його опублікування в Єдиному реєстрі судових рішень також дають підставу сумніватись у неупередженості та об`єктивності цього судді. Скаржник вважає, що сукупності допущені суддею порушення процесуального закону дають підставі для визнання заявленого відводу судді обґрунтованим, що є передбачено п.2 ч. 3 ст. 77 ГПК України підставою для скасування судового рішення.

До апеляційної скарги Солочинської сільської ради додано клопотання про приєднання додаткових письмових доказів, поданих суду першої інстанції згідно клопотань від 17 квітня та 23 вересня 2019 року, у задоволенні яких місцевий господарський суд відмовив.

Скаржник просить визнати поважними причини пропуску неподання представником Солочинської сільської ради доказів і приєднати до матеріалів справи письмові докази:

- довідку ТОВ Санаторій Квітка Полонини від 11.04.2019 №033 (Т-2, а.с.138);

- висновок позасудової інженерно-землевпорядної експертизи на замовлення учасників господарської справи №907/692/18 від 15.04.2019 разом з ситуаційним планом та матеріалами топографо-геодезичних робіт (Т-2, а.с.139-141);

- лист Солочинської сільської ради від 26.06.2019 №347/02-06 (Т-2, а.с.229-230);

- договір оренди земельної ділянки площею 5,3447 га. від 31.12.2004 з наступними змінами (Т-2, а.с.233-237);

- дві погоджені схеми користування ТОВ Санаторій Квітка Полонини земельною ділянкою площею 5,3447 га. (Т-2, а.с.238-239);

- лист департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА від 12.06.2019 №938/03-01 (Т-2, а.с.240);

- витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 5700 кв. м., кадастровий номер 2124085601:03:001:0083 (Т-2, а.с.232).

Зазначає, що при поданні цих доказів суду першої інстанції представник Солочинської сільської ради обґрунтував неможливість подання у визначений законом строк, зазначивши, що Солочинською сільською радою укладено договір із адвокатським об`єднанням "МК ЛЕКС" лише 02 квітня 2019 року після закінчення підготовчого засідання, що в силу ч. 8 ст. 80 ГПК України є поважною причиною.

Зазначає, що Солочинська сільська рада не має у штаті юриста, самостійно не в змозі себе захистити, водночас суд позбавив такої можливості і представника сільської ради, не надавши йому можливості як адвокату надати докази в інтересах свого довірителя, сформовані на підставі адвокатських запитів після укладення договору про надання правової допомоги. Можливість виконання адвокатом своїх професійних обов`язків по представництву інтересів сторони, за обставин даної справи, не повинна ставитися судом в залежність від неналежного виконання своїх обов`язків попереднім представником цієї сторони, з яким Солочинська сільська рада припинила договірні відносини. Відповідні докази було зібрано на адвокатські запити залученого до справи адвоката сільської ради.

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (позивач) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" (третя особа) подали відзиви на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, просять такі залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 - без змін.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" спростовують наступним:

факт входження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності підтверджуються матеріалами справи та встановленими преюдиційними фактами у судових рішеннях у справах №907/1138/13, 907/516/18, які не підлягають повторному доказуванню, таким чином, відповідач1 перевищив повноваження при повторній передачі в орендне користування спірну земельну ділянку, на якій розміщені належні позивачу колодязі каналізаційного колектору очисних споруд;

зазначаючи про різний розмір очисних споруд, які є тільки один із конструктивних елементів очисних споруд, відповідач 2 сформував твердження на підміні понять загальна площа очисних споруд та площа окремих конструктивних елементів таких очисних споруд;

про порушення легітимного інтересу позивача щодо спірної ділянки роз`яснив Вищий господарський суд України у постанові від 08 липня 2014 року у справі №907/1138/13;

висновком інженерно - технічної експертизи № 1739 від 29 лютого 2016 року та висновком експертного дослідження № 160/02-15 від 10 лютого 2015 року підтверджено належність позивачу очисних споруд на спірній земельній ділянці за кадастровим № 2124085601:03:001:0116, а не за кадастровим №2124085601:03:001:0083, як стверджує відповідач 2;

знаходження на спірній земельній ділянці майна відповідача до суті позовних вимог не має, не спростовує перевищення повноважень відповідачем 1; не враховано, що відповідач 1 розпорядилася очисними спорудами позивача, порушуючи цим приписи ст.19, 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ч.3 ст. 24, ч. 1 ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ; скасування права оренди в певній частині земельної ділянки, яка має чітку конфігурацію, площу та єдиний унікальний кадастровий номер, нормами чинного законодавства не передбачено;

позивачем не пропущено строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач довідався у вересні 2018 року від дати ознайомлення позивача із відзивом Солочинської сільської ради в межах справи № 907/516/18;

у силу ч.4 ст. 35 ГПК України, незгоди сторони із процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу; заяву про відвід розглянув незалежний суддя Андрійчук Л.В., який не входив до складу суду, що розглядав справу у суді першої інстанції; тривалість складення повного тексту не є підставою скасування рішення у силу п.2 ч. 3.ст.277 ГПК України і з цього приводу не заявлявся відвід.

Доводи апеляційної скарги Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області позивач спростовують наступним:

факт входження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності підтверджуються матеріалами справи та встановленими преюдиційними фактами у судових рішеннях у справах №907/1138/13, 907/516/18, які не підлягають повторному доказуванню, таким чином, відповідач1 перевищив повноваження при повторній передачі в орендне користування спірну земельну ділянку, на якій розміщені належні позивачу колодязі каналізаційного колектору очисних споруд;

договір оренди №1837 від 24 березня 2008 року, первинні рішення якими спірна земельна ділянка була надана в оренду відповідачу 2, визнані недійсними у судовому порядку у межах справи №907/1138/13, відповідно жодних юридичних наслідків не створюють з моменту їх вчинення;

очисна споруда збудована ще в 1960-х роках, що підтверджується матеріалами справи, на цей час комунальної власності на землю не існувало, що виключало необхідність отримання згоди Солочинської сільської ради на розташування очисних споруд; крім того, правомірність будівництва та оформлення позивачем права власності на очисні споруди не є предметом спору у даній справі;

висновком інженерно - технічної експертизи № 1739 від 29 лютого 2016 року та висновком експертного дослідження № 160/02-15 від 10 лютого 2015 року підтверджено належність позивачу очисних споруд на спірній земельній ділянці за кадастровим № 2124085601:03:001:0116, а не за кадастровим №2124085601:03:001:0083, як стверджує відповідач 2;

знаходження на спірній земельній ділянці майна відповідача 2 до суті позовних вимог не має, не спростовує перевищення повноважень відповідачем 1; не враховано, що відповідач 1 розпорядилася очисними спорудами позивача, порушуючи цим приписи ст.. 19, 41 Конституції України, ст.. 321 ЦК України, ч.3 ст.. 24, ч. 1 ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ; скасування права оренди в певній частині земельної ділянки, яка має чітку конфігурацію, площу та єдиний унікальний кадастровий номер, нормами чинного законодавства не передбачено;

несплата позивачем орендної плати не є предметом спору у цій справі; вважає, без передання в оренду спірної земельної ділянки позивачу, від чого відповідач 1 ухиляється немає підстав для сплати орендної плати;

закон України Про трубопровідний транспорт та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань ЖКГ України №190 від 27.06.2008, спірні правовідносини не регулюють, оскільки очисні споруди є приватною власністю та не є об`єктом трубопровідного транспорту;

не заслуговують на увагу посилання на те, що права позивача підлягають захисту шляхом встановлення сервітуту, оскільки у такому випадку не оспорюється правомірність набуття права власності або права користування суміжною земельною ділянкою, а лише стосується доступу до нерухомого майна;

клопотання про доручення нових доказів обґрунтовано відхилено судом,оскільки було подане на стадії судового розгляду, і ні це клопотання ні апеляційна скарга не обґрунтовує поважності причин пропуску строку подання письмових доказів, які б дійсно не залежали від самої сільської ради;

не знаходять підтвердження щодо порушень вимог ст.. 219 ГПК України, адже закон не забороняє оголошувати суду перерву у справі на стадії судових дебатів до моменту виходу з нарадчої кімнати; крім того, порушення таємниці нарадчої кімнати може мати місце тільки після того як суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення (ст.. 219 ГПК України);

у силу ч.4 ст. 35 ГПК України, незгоди сторони із процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу; заяву про відвід Пригари Л.І. розглянув незалежний суддя Андрійчук Л.В., який не входив до складу суду, що розглядав справу у суді першої інстанції; тривалість складення повного тексту не вказує на неупередженість судді; крім того, суддя вказав у повному тексті рішення дійсну його дату складання та підписання, чим дав можливість учасникам справи повноцінно реалізовувати їх право апеляційного оскарження; з цього приводу не заявлявся відвід; тому відсутні підстави скасування рішення, передбачені п.2 ч. 3.ст.277 ГПК України.

Щодо апеляційної скарги Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича позивач і третя особа вважають, що спір пов`язаний із захистом цивільних прав позивача на спірну земельну ділянку, вважає, що приватний нотаріус Гуледза А.С. повинен брати участь у справі у якості співвідповідача і участь державного реєстратора як винного у порушенні прав позивача не змінює цивільно-правовий характер спору.

Доводи апеляційної скарги Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича спростовує тим, що спір пов`язаний із захистом цивільних прав позивача на спірну земельну ділянку, вважає, що приватний нотаріус Гуледза А.С. повинен брати участь у справі у якості співвідповідача як державний реєстратор, який здійснив державну реєстрацію права оренди за відповідачем 2 на спірну земельну ділянку. Участь державного реєстратора як винного у порушенні прав позивача не змінює цивільно-правовий характер спору.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" подало заперечення проти клопотання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про долучення додаткових письмових доказів просить такі залишити без розгляду на підставі ст.ст.42, 169, ч.2 ст.207 ГПК України. Вказує на те, що клопотання про долучення нових доказів обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки було подане на стадії судового розгляду, ані це клопотання, ані апеляційна скарга не обґрунтовують поважності причин пропуску строку подання письмових доказів, які б дійсно не залежали від самої сільської ради, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі №921/175/18.

Солочинська сільська рада на стадії підготовчого процесу недобросовісно користувалася своїми процесуальними правами, а саме:

вводила в оману суд щодо неотримання позовної заяви з додатками, яку відповідно до електронного сервісу відстеження поштового відправлення отримала 28.11.2019;

представник адвокат Белла Т.А. щоразу клопотав про відкладення розгляду справи, у т.ч. з метою подання відзиву та додаткових письмових пояснень, однак реально апелянт жодних дій для подання доказів чи будь-яких клопотань про витребування доказів не здійснював. Господарський суд Закарпатської області ухвалою відкрив провадження у справі від 28.12.2018 року, призначив підготовче засідання на 18 січня 2019 року, відповідно відзив на позовну заяву мав бути поданий не пізніше 18.01.2019. Суд неодноразово відкладав підготовче засідання у зв`язку із неявкою відповідачів або клопотань Солочинської сільської ради, зокрема, на 11 лютого 2019 року, 25 лютого 2019 року, 18 березня 2019 року, 27 березня 2019 року, а клопотання про долучення були подані 17 квітня 2019 року та 23 вересня 2019 року.

Мотивація про зміну представника обґрунтовує не власну неможливість Солочинської сільської ради подання у справі нових доказів у строки встановлені судом, а свого нового представника, залученого за договором про надання правової допомоги від 02.04.2019, проте можливість поновлення строку на подання доказів учасником процесу пов`язано не з можливостями його представника, а безпосередньо самого учасника процесу.

Долучені докази отримані на адвокатські запити нового адвоката, які направлялися його клієнту Солочинській сільській раді, зокрема договір оренди земельної ділянки від 31.12.2004 перебував у фактичному володінні сільської ради, відповідно така переписка мала виключно формальний, штучний характер та здійснена між сільською радою і її адвокатом. Факт зміни стороною представника (адвоката) не може бути підставою для поновлення процесуального строку.

Західний апеляційний господарський суд ухвалами від 28 грудня 2019 року відкрив апеляційні провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" та Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледзи Андрія Георгійовича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18, а ухвалою від 17 січня 2020 року - відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №914/859/19.

Ухвалою від 12 березня 2020 року Західний апеляційний господарський суд замінив відповідача у справі №907/692/18 - Солочинську сільську раду Свалявського району Закарпатської області її правонаступником - Полянська сільська рада Свалявського району Закарпатської області (89313, вул. Духновича, 63,с. Поляна, Свалявського району Закарпатської області;код ЄДРПОУ 04351587).

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях, про що вказано у відповідних ухвалах. Призначене на 12 листопада 2020 року судове засідання у справі №907/692/18 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гриців В.М. Ухвалою від 02 грудня 2020 року судове засідання призначено на 17 грудня 2020 року.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд заслухав представників сторін, третьої особи, розглянув апеляційні скарги і матеріали справи та вважає, що задоволенню підлягає апеляційна скарга Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледзи Андрія Георгійовича. У задоволенні апеляційних скарг Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області і Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" належить відмовити.

Обставини, встановлені місцевим господарським судом і підтверджені наявними у справі доказами.

04 лютого 2014 року Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким надала дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2232 га, за адресою с. Солочин, ур. Біласовиця, Свалявського району, яка перебувала в користуванні згідно договору оренди земельної ділянки № 1837, укладеного Солочинською сільською радою із ЗАТ "Кришталеве джерело" від 24 березня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договороів оренди землі за № 2124085601-0408070700002 від 03 липня 2008 року з метою переоформлення договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель санаторно-оздоровчих закладів.

20 травня 2014 року Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким вирішила:

- затвердити ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2232 га, за адресою с. Солочин, ур. Біласовиця, Свалявського району, яка перебувала у користуванні ЗАТ "Кришталеве джерело" згідно договору оренди земельної ділянки № 1837, укладеного 24 березня 2008 року та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002 від 03 липня 2008 року для будівництва та обслуговування будівель санаторно-оздоровчих закладів;

- ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" в місячний термін укласти із Солочинською сільською радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2232 га на умовах договору оренди земельної ділянки № 1837, укладеного 24 березня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002 від 03 липня 2008 року на термін до 24 березня 2057 року та зареєструвати право оренди земельної ділянки загальною площею 0,2232 га, за адресою с. Солочин, ур. Біласовиця, Свалявського району для будівництва та обслуговування будівель санаторно - оздоровчих закладів;

- встановити орендну плату за використання земельної ділянки площею 0,2232 га в розмірі 5% від грошової нормативної оцінки даної земельної ділянки, що становить 1 064,20 грн щомісяця, враховуючи щорічну індексацію.

19 грудня 2017 року Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення № 173 "Про розгляд листа ТОВ "Санаторій "Кришталеве Джерело" № 74 від 12.12.2017 року" укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий № 2124085601:03:001:0116 з ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" терміном на 1 рік та на умовах визначених сільською радою в рішенні 47 сесії IV скликання від 20 травня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

16 серпня 2018 року Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення № 226 "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким пункт 3 рішення від 20 травня 2014 року викладено в новій редакції: "встановити орендну плату за використання земельної ділянки площею 0,2232 га в розмірі 5% від грошової нормативної оцінки даної земельної ділянки в рік, яка сплачується щомісячно, враховуючи щомісячну індексацію".

На підставі зазначених рішень, 20 серпня 2018 року Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області та ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" уклали договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1501.

За умовами п. 2 договору, в оренду ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" передається земельна ділянка загальною площею 0,2232 (2 232 кв.м.) у стані, придатному для її використання за призначенням (для розширення бази санаторію), кадастровий номер земельної ділянки 2124085601:03:001:0116.

20 серпня 2018 року приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрієм Георгійовичем здійснив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,2232 га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 за орендарем ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" (номер запису про інше речове право - 27569966; індексний номер рішення про державну реєстрацію права - 42628265).

Предметом спору у справі №907/692/18 є названі вище рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, договір оренди земельної ділянки та рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди, які позивач вважає незаконними, оскільки такі порушують його (позивача) право власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Закарпатської області від про задоволення позову.

Конституцією України встановлено:

органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. (ч.2 ст.6);

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19 );

кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.(ч.1, 2 ст.41).

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, зокрема право розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого врядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

За приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як визначено частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Цивільний кодекс України:

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. (ч.1 ст.21 ЦК України);

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. (ч.1 ст.393 ЦК України);

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст.321 ЦК України);

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.(ч.1 ст.203 ЦК України);

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України);

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч.3 ст.215 ЦК України);

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України);

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1 ст.16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. (ч.2 ст.16 ЦК України).

Приватне акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" є власником цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання.

На підтвердження обставини, що до складу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини" входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, у тому числі колодязі каналізаційного колектору очисної споруди, позивач надав такі докази:

- акт государственной приемки зданий (сооружений), затверджений рішенням виконкому Мукачівського районної ради депутатів трудящих № 535 від 25 грудня 1964 року, згідно якого введено в експлуатацію цілісний майновий комплекс санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання;

- технічний паспорт інженерних споруд від 20.03.1969 року, де визначено основні характеристики очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" (загальна площа 150 м), у якому міститься запис про такий конструктивний елемент "отстойники";

- паспортизація будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983 року, згідно якої до складу санаторію входять 17 будівель, в т.ч. очисні споруди (пп. 12. п. II) та каналізація (пп. 15. п. II), а також 3 мережі - радіофікації, електропостачання та телефонізації;

- зведений акт вартості будівель і споруд від 30 травня 2000 року, який містить перелік об`єктів, в т.ч. очисна споруда, на які позивач набув право власності;

- рішенням Солочинської сільської ради від 14 лютого 2001 року, яким вирішено присвоїти адресний номер та видати позивачу свідоцтво на право власності на санаторій "Квітка Полонини";

- свідоцтво про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14 лютого 2001 року, згідно якого позивачем оформлено право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини", в т.ч. колодязі каналізаційного колектору очисних споруд;

- витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3698152 від 27 травня 2004 року, наданий Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Свалявському району Закарпатської області, яким підтверджено реєстрацію за позивачем ряду будівель та споруд, в тому числі, під літерою Н, порядковий номер - 11 значиться очисна споруда;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32794922 від 28 січня 2015 року;

- технічний паспорт на станцію біологічної очистки від 30 грудня 2013 року;

- інвентарна справа на очисні споруди № 1680.

У листі Комунального унітарного підприємства "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" № 6 від 23 січня 2015 року зазначено про те, що при проведенні у травні 2000 року поточної технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" згідно зведеного акту вартості будівель і споруд від 30 травня 2000 року до комплексу санаторію "Квітка Полонини" входить 17 будівель, в т.ч. "Очисна літ. Н". Колодязі каналізаційного колектору, що зазначені у технічному паспорті інженерних споруд від 20 березня 1969 року як "отстойники" , на момент проведення технічної інвентаризація будівель санаторію "Квітка Полонини" та видачі свідоцтва про право власності від 14 лютого 2001 року входили до складу "Очисних споруд". Зазначені колодязі каналізаційного колектору не є окремою (самостійною) від очисних споруд будівлею, а є складовим елементом та невід`ємним (єдиним) механізмом таких очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", який фактично є підземною складовою очисних споруд. Право власності Приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на колодязі каналізаційного колектору, що є конструктивним елементом очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", підтверджується безпосередньо свідоцтвом про право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини" від 14 лютого 2001 року.

Також, Господарський суд Закарпатської області розглядав справу № 907/1138/13 за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Солочинської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладеного між Солочинською сільською радою та закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменоване у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело").

Рішенням Господарського суду Закарпатської області 31 травня 2016 року у справі №907/1138/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року встановлено, що цілісний майновий комплекс санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, введено в експлуатацію, згідно акта державного приймання будівель (споруд), затвердженого рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів трудящих № 535 від 25.12.1964 року. Забудовником, згідно акта, була Закарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок. Основні характеристики очисних споруд санаторію визначені технічним паспортом інженерних споруд, затвердженим колегією Центральної Ради з управління курортами профспілок 20 березня 1969 року. На арк. 3 технічного паспорту значиться, зокрема, конструктивний елемент "отстойники".

Паспортизацією будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983 року підтверджено, що до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (пп.12 р. ІІ) та каналізація (пп.15 р. ІІ), а також 3 мережі - радіофікації, електропостачання та телефонізації.

ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було створено в результаті укладення 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фондом соціального страхування України установчого договору про створення акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та зареєстровано на підставі рішення Ленінського райвиконкому м. Києва від 23 грудня 1991 року № 971. При створенні позивача його засновником - Федерацією незалежних профспілок України було передано у власність майно територіальних санаторно - курортних закладів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об`єктів, в тому числі, цілісний майновий комплекс "Санаторій "Квітка Полонини".

Актом приймання - передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24 січня 1992 року у власність закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" були передані санаторно-курортні заклади, в тому числі, і ті, які входили до складу Закарпатського об`єднання санаторно-курортних закладів профспілок, зокрема, комплекс санаторію "Квітка Полонини".

Свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14 лютого 2001 року за позивачем було оформлено право колективної власності на 17 будівель, згідно інвентаризаційної справи.

Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3698152 від 27 травня 2004 року, наданим Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Свалявському району, підтверджено реєстрацію за позивачем ряду будівель та споруд, в тому числі, під літерою Н, порядковий номер 11 значиться очисна споруда.

Розташування означених колодязів, належних на праві власності позивачу, на земельній ділянці площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116, підтверджується висновком інженерно-технічної експертизи № 1739 від 29 лютого 2016 року, проведеної у справі № 907/1138/13, а також висновком експертного дослідження № 160/02-15 від 10 лютого 2015 року, складеним за зверненням Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця".

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. (ч.5 ст.74 ГПК України).

Учасниками господарської справи №907/1138/13 були ті самі особи, що приймають участь цій справі №907/692/18, за винятком приватного нотаріуса Гуледзи А.Г., який не спростовує і не заперечує обставин, встановлених судами першої і апеляційної інстанцій у справі №907/1138/13.

Також, Верховний Суд у справі №907/516/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий заклад профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Солочинської сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії констатував встановлення судом першої інстанції у справі №907/1138/13 преюдиціального факту входження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14 лютого 2001 року.

Відтак, суд першої інстанції правомірно урахував надані докази, встановлені рішенням суду у справі №907/1138/13 обставини та вказав, що Солочинська сільська рада була стороною у справі №907/1138/13 і обізнана із встановленими судом обставинами, проте приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, спрямовані на передачу в орендне користування ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116, для розширення бази санаторію, Солочинська сільська рада проігнорувала факт знаходження на цій земельній ділянці майна (каналізаційних колекторів), що належить на праві власності позивачу, перевищила свої повноваження щодо передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд, належних на праві власності позивачу, фактично розпорядилася належними позивачу очисними спорудами, а прийняття рішень з перевищенням визначених Конституцією України і законами України повноважень та з порушенням закону і охоронюваних законом права позивача, є підставою для визнання недійсними рішень Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04 лютого 2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20 травня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 173 від 19 грудня 2017 року "Про розгляд листа ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" № 74 від 12 грудня 2017 року"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 226 від 16 серпня 2018 року "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20 травня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

Оскільки названі рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області прийняті з порушенням закону, договір оренди земельної ділянки від 20 серпня 2018 року, укладений Солочинською сільською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" на підставі незаконних рішень сільської ради, також не відповідає вимогам закону і є недійсним.

Викладене спростовує наведені вище доводи апеляційних скарг Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (правонаступник Полянська сільська рада Свалявського району Закарпатської області) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело".

Договір оренди №918 від 31 грудня 2004 року земельної ділянки площею 0,57 га кадастровий номер 2124085601:03:001:0083, наданої Дочірньому підприємству Санаторій "Квітка Полонини" (правонаступник ТОВ Санаторій "Квітка Полонини") не спростовує встановлених обставин справи про те, що конструктивні елементи належних позивачу очисних споруд - каналізаційні колектори знаходяться на земельній ділянці 2124085601:03:001:0116. А відсутність у позивача укладеного договору оренди земельної ділянки, на якій розміщені належні позивачу об`єкти нерухомого майна не заперечує його права такий договір укласти. Орган місцевого самоврядування вправі стягнути безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Суд апеляційної інстанції не надає оцінку доказам, які суд першої інстанції обгрунтовано і законно не прийняв, оскільки такі були подані на стадії розгляду справи і сторона не довела поважності причин неподання таких доказів на стадії підготовчого провадження, а також новим доказам, поданим суду апеляційної інстанції Полянською сільською радою Свалявського району Закарпатської області (правонаступник Солочинської сільської ради), які у силу закону суд не може прийняти і ураховувати при оцінці рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів відповідача 1 та відповідача 2 про порушення норм процесуального права.

У силу приписів частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони із процесуальними рішеннями судді ( у тому числі й відмова у задоволення клопотань) не може бути підставою для відводу. Заяву про відвід судді Пригари Л.І. розглянув незалежний суддя Андрійчук Л.В., який не входив до складу суду, що розглядав справу у суді першої інстанції. Тривалість складення повного тексту не вказує на неупередженість судді, а у повному тексті рішення вказано дату його складання та підписання, що не вплинуло на реалізацію права апеляційного оскарження.

Щодо доводів про порушення вимог статті 219 ГПК України.

Відповідно до статті 219 ГПК України після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.(ч.2 ст.220 ГПК України).

Як видно із протоколу судового засідання 31 жовтня 2020 року, після судових дебатів суд о 10:32:35 оголосив перерву до 12:00 год, о 12:17:17 продовжив судове засідання після оголошення перерви, о 12:17:41 суд вийшов до нарадчої кімнати, а о 13:05:52 - оголосив вступну і резолютивну частини рішення.

Доказів розгляду суддею Пригара Л.І. інших справ під час перерви та під час перебування суду у нарадчій кімнаті суду не надано і не названо.

Щодо апеляційної скарги Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича.

За визначенням статті 3 Закону України Про нотаріат нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 50 Закону України Про нотаріат до суду оскаржуються нотаріальна дія або відмова у її вчиненні. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрій Георгійович здійснив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,2232 га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 за орендарем ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" (номер запису про інше речове право - 27569966; індексний номер рішення про державну реєстрацію права - 42628265), тобто виконав функції державного реєстратора на підставі наданих документів.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Отже, приватний нотаріус не порушив прав і законних інтересів позивача, тому суд безпідставно розподілив судові витрати на відповідача 3, тому у цій частині рішення підлягає скасуванню

Судові витрати в цій частині покладаються на позивача.

Відповідно до вимог статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково. Згідно з статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Стаття 277 ГПК України передбачає підстави, зокрема, для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у скасованій частині.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України,Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрій Георгійович задовольнити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 (пункти 10 і 13 резолютивної частини) скасувати і в цій частині прийняти нове рішення:

Судові витрати у сумі 1 762,00 грн судового збору та 1 208,00 грн витрат на правничу допомогу покласти на позивача.

У решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 31 жовтня 2019 року у справі №907/692/18 залишити без змін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" і Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (правонаступник Полянська сільська рада Свалявського району Закарпатської області) без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.В. Зварич