Постанова

від 04.03.2021 по справі 917/799/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа № 917/799/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» м.Київ на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 року у справі №917/799/20 (суддя Семчук О.С.) за позовом до відповідача: про Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» м.Краматорськ, Донецька область стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до господарського суду Полтавської області звернулось Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» м.Київ (далі-Позивач) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» м.Краматорськ, Донецька обл., (далі-Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором дистриб`юції №5/18Д від 01.05.2018 року в сумі 154 112,53 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 року позовні вимоги Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвінг Сістемс» м.Київ про стягнення грошових коштів задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Договором дистриб`юції №5/18Д від 01.05.2018 року в сумі 128 249, 26 грн.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 року у справі №917/799/20, в якій просив скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції помилково врахував всю суму платежу в розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №558 від 14.11.2019 року замість 24 136, 73 грн., що стало наслідком безпідставного зменшення заборгованості Відповідача з зазначеної Позивачем суми 154 112, 53 до 128 249, 26 грн.;

- суд безпідставно не прийняв до уваги акт звірення взаємних розрахунків N ЦО-00001920 від 31.03.2020 року за Договором дистриб`юції № 5/18Д від 01.05.2018 року за період з 01.11.2017 року по 31.03.2020 року;

- суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення не врахував позицію Верховного Суду, викладену в справі №911/2630/18 від 26 грудня 2019 року, відповідно до якої, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Інших доводів апеляційна скарга Позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 року у справі №917/799/20 не містить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 року у справі №917/799/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог п. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи

Будь-яких заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 01.05.2018 між Позивачем (постачальник за договором) та Відповідачем (покупець за договором) Договору дистриб`юції № 5/18Д (далі -Договір);

- здійснення Позивачем поставки товару Відповідачу за Договором на загальну суму 178 446,25 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ПЦ-00016734 від 29.10.2019 на суму 49560,61 грн.; № НЦ-00015258 від 30.10.2019 на суму 19618,92 грн.; № ПЦ-00017139 від 05.11.2019 на суму 3545,57 грн.; № ПЦ-00017140 від 05.11.2019 на суму 72994,18 грн.; № НЦ-00015609 від 06.11.2019 на суму 31052,54 грн.; № НЦ-00015610 від 06.11.2019 на суму 1674,43 грн.;

- неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати вартості поставленої продукції, а саме оплата поставленого за Договору товару - лише частково, що підтверджується видатковою накладною № ПЦ-00016734.

Наведені обставини сторонами не заперечуються.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на порушення Відповідачем умов Договору в частині неповної оплати поставленого за Договором товару, що стало наслідком виникнення у Відповідача перед Позивачем заборгованості на загальну суму 154 112,53 грн.

Відповідач правом на подання відзиву в суді першої інстанції не скористався, про час та місце розгляду справи №917/799/20 судом першої інстанції був повідомлений належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги частково у сумі 128 249, 26 грн., суд першої інстанції зазначав, шо сплачені Відповідачем за платіжним дорученням № 558 від 14.11.2019 грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. мають бути зараховані в суму вказаного Позивачем у позові боргу в повному обсязі, а не частково в розмірі 24 136,73 грн., так як Позивач належним чином не довів факт правомірності зарахування ним здійсненої Відповідачем оплати в сумі 50 000,00 грн. в рахунок погашення боргу по видатковій накладній № ПЦ-00016734 лише в сумі 24 136,73 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Договір дистрибуції належить до так званих "непоіменованих" договорів, які можуть укладатися в силу принципу свободи договору, закріпленого у ст. 3 Цивільного кодексу України та деталізованого у ст. ст. 6, 627 ЦК України, та одночасно регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Оскільки чинним законодавством України не врегульовано відносини сторін при укладенні та виконанні договору дистрибуції, то такі відносини за правилами аналогії закону слід регулювати нормами українського законодавства, які є найбільш близькими за предметом регулювання до дистрибуції, тобто нормами, що стосуються відносин постачання товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 692, 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до матеріалів справи 01.05.2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір дистриб`юції №5/18Д, згідно п. 1.1 якого, Позивач приймає на себе зобов`язання передати у власність Відповідачу продукцію, а Відповідач зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, вказану у товарно-транспортних накладних (далі- Продукція) на умовах, передбачених Договором.

Як зазначено Позивачем в позовній заяві, він відповідно до умов Договору здійснив поставку Відповідачу продукції на загальну суму 178 446,25 грн., що підтверджується наданими Позивачем копіями видаткових накладних, а саме: № ПЦ-00016734 від 29.10.2019 на суму 49 560,61 грн.; № НЦ-00015258 від 30.10.2019 на суму 19 618,92 грн.; № ПЦ-00017139 від 05.11.2019 на суму 3 545,57 грн.; № ПЦ-00017140 від 05.11.2019 на суму 72994,18 грн.; № НЦ-00015609 від 06.11.2019 на суму 31 052,54 грн.; № НЦ-00015610 від 06.11.2019 на суму 1674,43 грн.

Враховуючи надані Позивачем акти недопоставки продукції № ПЦ-00003740 від 31.10.2019 до товарно-транспортної накладної № ПЦ-00016734 від 29.10.2019 на суму 115,34 грн., № ПЦ-00003850 від 07.11.2019 до товарно-транспортної накладної № ПЦ-00017140 від 05.11.2019 на суму 81,65 грн. з доданою до нього копією акту від 07.11.2019 про приймання товарів на склад покупця, Позивач поставив Відповідачу по Договору продукцію на суму 178 249,26 грн.

На підтвердження обставини лише часткової оплати Відповідачем поставленого за вищенаведеними видатковими накладними товару на суму 24 136,73 грн., Позивачем надано копію платіжного доручення № 558 від 14.11.2019 на суму 50 000,00 грн., в якому у якості призначення платежу зазначено про оплату за продукти харчування згідно договору поставки № 5/18Д від 01.05.2018.

Позивачем а ні в тексті позовної заяви, а ні в будь-яких інших заявах в суді першої інстанції в підтвердження своїх вимог не зазначено обставин здійснення постачання іншої кількості товару Відповідачу, за який Позивач був би уповноважений зарахувати частину суми із наведеного вище платежу, ним не надано також копій інших накладних у якості доказів таких поставок за Договором.

Суд першої інстанції, досліджуючи платіжне доручення №558 від 14.11.2019 на суму 50000,00 грн., дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження правомірності доводів Позивача про зарахування лише 24 136,73 грн. в рахунок оплати поставленого Відповідачу за Договором товару, замість сплачених ним 50 000,00 грн. за наведеним платіжним дорученням.

Вищенаведене стало підставою до зарахування коштів в розмірі 50 000,00 грн. в рахунок вказаного Позивачем у позові боргу в повному обсязі, а відтак правомірним та обґрунтованим розміром до стягнення судом першої інстанції заборгованості було визначено суму 128 249, 26 грн. (178 446, 25 - 50 000,00 - 115,34 - 81,65).

Основним доводом, наведеним в апеляційній скарзі Позивача на спростування вищенаведених висновків є те, що суд безпідставно зарахував всю суму платежу в розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №558 від 14.11.2019 року замість 24 136, 73 грн., що стало наслідком безпідставного зменшення заборгованості Відповідача з зазначеної Позивачем суми 154 112, 53 грн. до 128 249, 26 грн.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1, п. п. 5, 8 ч. 3, ч. 6 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вимогами ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Про наявність обставин зарахування суми в розмірі 24 136, 73 грн. за платіжним доручення №558 від 14.11.2019 року на погашення заборгованості, що виникла за попередній період до листопада 2019 року, Позивач повідомив суд лише в апеляційній скарзі, отже доведення цієї обставини виходило за межі розгляду даної справи судом першої інстанції. Також будь-яких доказів на підтвердження вищенаведеного Позивачем суду не було надано, а зі змісту платіжного доручення № 558 вбачаються, що призначення платежу в розмірі 50 000,00 грн. є оплата за продукти харчування згідно Договору поставки № 5/18Д від 01.05.2018 року, без конкретизації за який період вноситься відповідний платіж.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо доданого Позивачем до матеріалів справи складеного та підписаного останнім в однобічному поряду акту звірки взаємних розрахунків № ЦО-00001920 станом на 31.03.2020 за договором №5/18 Д від 01.05.2018 за період з 01.11.2017 по 31.03.2020, то дослідження зазначеного доказу також не спростовувало висновку суду першої інстанції, оскільки якщо розглядати цей акт у якості даних бухгалтерського обліку Позивача, оплата 50 000,00 грн. за Договором також було враховано в повній сумі, а не в сумі 24 136, 73 грн. як зазначає Позивач.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки акт підписаний лише Позивачем, він не може слугувати належним доказом на підтвердження факту інших поставок за Договором, оскільки це виходить за межі позовних вимог.

Також відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду викладених в справі №911/2630/18 від 26 грудня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду в справі №911/2630/18 від 26 грудня 2019 року зазначено, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж , тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказах, заборгованості Відповідача перед Позивачем за найдавнішим періодом, є заборгованість саме за видатковою накладної №ПЦ-00016734 від 29.10.2019 на суму 49 445, 27 грн., так як документів на підтвердження наявності боргу за період до вищезазначеної накладної Позивачем до суду надано не було.

Враховуючи викладене, висновки суду в цій частині цілком відповідають висновкам Верховного Суду в справі №911/2630/18 від 26 грудня 2019 року щодо хронологічного порядку погашення заборгованості Боржника перед Кредитором.

Інших доводів апеляційна скарга Позивача не містить.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №917/799/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги (Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» м.Київ).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» м.Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 року у справі №917/799/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» м.Київ

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених в п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2021

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай