Постанова

від 03.03.2021 по справі 917/1382/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Справа № 917/1382/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промфактор - Сервіс" (вх. №66П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1382/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Солодюк О.В.), повний текст якого складено 12.11.2020 року

за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (попередня назва - Кременчуцька міська рада Полтавської області), м. Кременчук, Полтавська область

до Приватного підприємства "Промфактор - Сервіс", м. Кременчук, Полтавської області

про стягнення 90 246,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11. 2020 року у справі №917/1382/20 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Промфактор-Сервіс" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 90 246,99 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приватне підприємство "Промфактор - Сервіс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1382/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.

Дія технічної документації з нормативної грошової оцінки землі в м. Кременчук закінчилась не пізніше 24.11.2016 року та з цієї дати зазначена нормативна грошова оцінка застосована до будь-яких правовідносин бути не може, а тому будь-які витяги з цієї технічної документації, строк дії якої у відповідності до ст. 18 Закону України «Про оцінку землі» закінчився, не можуть містить в собі достовірної інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019-2020 року та розрахунок щодо втраченої орендної плати за період з 2019 року по 2020 рік є таким, що ґрунтується на документі, зміст якого не відповідає положенням чинного законодавства.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а суд позбавлений права самостійно збирати докази.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310436500:10:001:0247, площею 3400 кв.м., в той час як саме позивач має довести розмір земельної ділянки, яка фактично використовується без укладення відповідного договору.

Усталена практика вказує на те, що кондикційними за своїм змістом є відносини з фактичного користування земельною ділянкою, а не відносини фактичного користування відповідачем нерухомим майном, яке знаходиться на сформованій земельній ділянці, і в разі подання кондикційного позову позивач має доводити не факт розташування нерухомого майна на сформованій, але не переданій в оренду земельній ділянці, а факт користування всією площею відповідної земельної ділянки, плату за яку він намагається стягнути.

Відсутні докази того, що позивач проводив будь-які обстеження земельної ділянки та встановив факт використання відповідачем всієї земельної ділянки, площею 3400 кв.м., вказаний висновок ґрунтується виключно на припущеннях щодо того, що відповідач використовує всю земельну ділянку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промфактор - Сервіс" на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1382/20 залишено без руху; останнє зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

29.01.2021 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№1231), з доказами сплати судового збору, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 року клопотання представника Приватного підприємства "Промфактор - Сервіс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Промфактор - Сервіс" на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі; позивачу встановлено строк до 22.02.2021 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "03" березня 2021 року о 12:30 год.; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі зупинено.

11.02.2021 року на адресу суду від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1826), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження безпідставно здійснено розрахунку за заявлений у позові період, а отже наданий позивачем розрахунок є законним та обґрунтованим; нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки землі є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено ст. 288 ПК України; відповідач, не сплачуюючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно - кошти від орендної плати.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року задоволено клопотання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (попередня назва - Кременчуцька міська рада Полтавської області) про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1382/20, яке відбудеться 03.03.2021 року о 12:30 год., у залі судового засідання №115, в режимі відеоконференції; доручено Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області (вул. Троїцька, 37/49, Кременчук, Полтавська область, 39600) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1382/20, розгляд якої відбудеться "03" березня 2021 року о 12:30 год., в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №115; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Представник позивача в судове засідання 03.03.2021 року не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 15.02.2021 року позивачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 23.02.2021 року №6102254578613, згідно з яким позивач отримав копію ухвали від 15.02.2021 року - 19.02.2021 року.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2021 року не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 03.02.2021 року відповідачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 15.02.2021 року №6102254450978, згідно з яким відповідач отримав копію ухвали від 03.02.2021 року - 12.02.2021 року.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвали суду від 03.02.2021 року та від 15.02.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

30.06.2009 року між Приватним підприємством "Промагрометбуд" (продавець) та Приватним підприємством "Промфактор-Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПП "Промфактор-Сервіс" є власником залізничої колії №7-А довжиною 221,2 п.м. по вул. Ярмарковій, м. Кременчук Полтавської області.

24.09.2018 року Приватне підприємство "Промфактор-Сервіс" звернулось до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Кременчуці для експлуатації та обслуговування залізничної колії площею 0,3400 га по вул. Ярмаркова в м. Кременчуці.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13.12.2018 року "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці" відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0,3400 га для експлуатації та обслуговування залізничної колії по вул. Ярмарковій.

29.05.2019 року Приватне підприємство «Промфактор-Сервіс» звернулось до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання рішення про передачу в оренду (поновлення договорів оренди землі) та передачу в постійне користування земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності для експлуатації та обслуговування залізничної колії, КВЦПЗ В 11.02, площа 0,3400 га по вул. Ярмаркова, м. Кременчук Полтавської області строком на 49 років.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" затверджено Приватному підприємству «Промфактор-Сервіс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування залізничної колії із земель не наданих у власність або постійне користування по вул. Ярмарковій (п.4 рішення).

Вказаним рішенням передано відповідачу, за умови виконання п. 4.2 рішення, в оренду строком на 10 (десять) років земельну ділянку площею 3400 кв.м (кадастровий № 5310436500:10:001:0247) для експлуатації та обслуговування залізничної колії (код КВЦПЗ J 11.02) по вул. Ярмарковій.

Встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.

Підпунктом 4.2.3. п. 4.2. вказаного рішення зобов`язано Приватне підприємство "Промфактор-Сервіс" в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою та зареєструвати право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку.

16.03.2020 року на адресу Кременчуцької міської ради Полтавської області від відповідача надійшов супровідний лист за вих. № 03/86 від 11.03.2020 року щодо підписання проекту договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування залізничної колії (кадастровий № 5310436500:10:001:0247) площею 3400 кв.м по вул. Ярмарковій в м. Кременчуці.

Розглянувши пропозицію відповідача на адресу Приватного підприємства «ПРОМФАКТОР-СЕРВІС» позивачем було направлено лист від 01.04.2020 року за вих. № 01-49/2956;2954;2955;2953, в якому було звернуто увагу відповідача, що термін на укладення договору оренди землі та реєстрацію права оренди земельної ділянки сплинув 03.03.2020 року та запропоновано для продовження терміну на укладення договору оренди землі звернутися до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в м. Кременчуці» з заявою для внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці» .

Згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.06.2020 року "Про внесення змін до рішень органів місцевого самоврядування в м. Кременчуці" виключено у зв`язку з наявністю заборгованості питання внесення змін в пункт 4 рішення Кременчуцької міської ради від 03.09.2019 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" щодо надання в оренду Приватному підприємству "Промфактор-Сервіс" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування залізничної колії по вул. Ярмарковій.

Позивач посилається на те, що у період з 28.05.2019 року по 31.07.2020 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Вказане вище й стало підставою ля звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 90 246,99 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 28.05.2019 року по 31.07.2020 року.

12.11.2020 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За змістом ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі» ).

Вище вказано, що відповідач є власником нерухомого майна - залізничної колії №7-А довжиною 221,2 п.м. по вул. Ярмарковій.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" передано відповідачу за умови виконання п. 4.2 цього рішення, в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 3400 кв.м (кадастровий № 5310436500:10:001:0247) для експлуатації та обслуговування залізничної колії (код КВЦПЗ J 11.02) по вул. Ярмарковій.

Відомості про правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 0,3400 га (кадастровий номер 5310436500:10:001:0247), на якій розміщений об`єкт нерухомості, належний на праві власності відповідачу, відсутні.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2020 року, земельна ділянка площею 0,3400 га (кадастровий номер 5310436500:10:001:0247) по вул. Ярмаркова, м. Кременчук Полтавської області з цільовим призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, дата державної реєстрації земельної ділянки - 28.05.2019 року (а.с. 18-21).

Так, спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться його нерухоме майно, без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.

За змістом ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Положенням ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по вул. Ярмаркова у м. Кременчуці Полтавської області площею 0,3400 га є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436100:10:001:0247.

Розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування і який не отримав позивач.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережені кошти) за період з 28.05.2019 року по 31.07.2020 року становить 90 246,99 грн.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України слідує, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 922/3711/19, де, зокрема, зазначено про те, що у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Отже, предметом спору є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів за розміром орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних положень чинного законодавства, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Місцевим господарським судом вірно враховані правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14, від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, де, зокрема, вказано на те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Також, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою площею 3400 кв.м., кадастровий № 5310436500:10:001:0247, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не здійснюючи плату на землю.

Таким чином, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути вказані кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2020 року за № 1115/0/212-20, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3400 кв.м. по вул. Ярмаркова в м. Кременчуці Полтавської області, кадастровий № 5310436500:10:001:0247 на 2020 рік складає 2 551 020,00 грн. (а.с.22), ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 3% від грошової оцінки землі щорічно (а.с.14), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (а.с.23).

Вказані розрахунки не суперечать ст. 288 ПК України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 90 246,99 грн. за період з 28.05.2019 року по 31.07.2020 року, зазначає про те, що місцевий господарський суд вірно встановив, що він є обґрунтованим.

Аргументи апелянта на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310436500:10:001:0247, площею 3400 кв.м., в той час як саме позивач має довести розмір земельної ділянки, яка фактично використовується без укладення відповідного договору, не приймаються, з огляду на таке.

За змістом ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Вказані обставини, з урахуванням положень ст.77 ГПК України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" ).

За змістом ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 року у справі №923/921/17, де, зокрема, вказано на те, що позивачем мають бути надані докази існування протягом вказаного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

На підтвердження того, що земельна ділянка на якій розташовані об`єкти нерухомості, є сформованою, матеріали справи містять Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2020 року, земельна ділянка площею 0,3400 га (кадастровий номер 5310436500:10:001:0247) по вул. Ярмаркова, м. Кременчук Полтавської області з цільовим призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, дата державної реєстрації земельної ділянки - 28.05.2019 року.

Отже, земельна ділянка по вул. Ярмарковій, м. Кременчук, Полтавської області з кадастровим номером 5310436500:10:001:0247, сформована як об`єкт цивільних прав.

А тому, відсутність укладеного у спірний період договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, в результаті чого відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні.

Так само відсутні правові підстави й для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

А отже, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача.

Також, аргументи апелянта щодо того, що дія технічної документації з нормативної грошової оцінки землі в м. Кременчук закінчилась не пізніше 24.11.2016 року та з цієї дати зазначена нормативна грошова оцінка застосована до будь-яких правовідносин бути не може, а тому будь-які витяги з цієї технічної документації, строк дії якої у відповідності до ст. 18 Закону України «Про оцінку землі» закінчився, не можуть містить в собі достовірної інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019-2020 року та розрахунок щодо втраченої орендної плати за період з 2019 року по 2020 рік є таким, що ґрунтується на документі, зміст якого не відповідає положенням чинного законодавства, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Приписи земельного законодавства, зокрема, Закону України «Про оцінку земель» не передбачають автоматичного анулювання даних попередньо проведеної нормативної грошової оцінки земель населеного пункту після спливу 5-7 років з моменту її затвердження.

Дані про нормативну грошову оцінку землі відображені у технічній документації з нормативної грошової оцінки землі м. Кременчука Полтавської області, зокрема, базова вартість одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн. затверджена рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 року.

Апелянтом не враховано відсутності імперативного припису в чинному законодавстві щодо втрати чинності нормативною грошовою оцінкою земель населеного пункту у випадку відсутності її перегляду, більш ніж 7 років.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промфактор - Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1382/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.03.2021 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя П.В. Тихий