Рішення

від 23.02.2021 по справі 902/1100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2021 р. Cправа № 902/1100/20

за позовом :Приватного підприємства "Дельта" (вул. Хмельницьке шосе, буд. № 2А, кімн. 600А, м. Вінниця, 21036)

до :Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" (вул. Миру, буд. 77, смт. Турбів, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22513)

про стягнення 149 554,0 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників сторін:

позивача: Москалюк О.В.

відповідача: Кучеренко О.В., Войченко С.В.

присутній: Зілінська Д.В.

В С Т А Н О В И В :

11.11.2020 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Дельта" до Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення 149 554,00 боргу.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що Відповідачем не виконуються умови укладеного між сторонами договору №07/07-18 на надання послуг по охороні об 'єкту від 12.07.2018 р. в частині оплати за надані послуги Позивачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/1100/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 16.11.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/1100/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.12.2020 р.

11.12.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/11153/20 від 11.12.2010 р.), в якому останній заперечує проти нарахованої пені та штрафу, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

14.12.2020 р. представником позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/11206/20 від 14.12.2020 р.). якою позивач просив суд стягнути з відповідача 49 554,00 грн заборгованості, 2636.23 грн пені, 97363,77 штрафу.

За результатами судового засідання суд ухвалив про відкладення підготовчого засідання на 14.01.2021 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.01.2021 р. від представника відповідача надійшло заперечення на заяву про зміну розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/17/21 від 04.01.2021 р.), в якій останній заперечує проти нарахованих штрафних санкцій.

За наслідками розгляду справи 14.01.2021 р. суд постановив задовольнити заяву представника позивача про зміну розмір у відповідності до ст. 46 ГПК України та закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.02.2021 р., про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідками розгляду справи 02.02.2021 р. суд постановив задовольнити заяву про продовження строку розгляду справи по суті на 10 днів, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Судове засідання у справі призначено на 23.02.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12.07.2018 р. між Приватним підприємством Департамент охорони Дельта (виконавець) та приватним акціонерним товариством Турбівський каоліновий завод (замовник) укладено договір №07/07-18 на надання послуг по охороні об 'єкту.

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору виконавець в інтересах замовника надає останньому комплекс заходів по охороні території, забезпеченню збереження майна, що знаходиться на території та об`єкті від протиправних посягань на нього сторонніх осіб у визначений період часу охорони шляхом спостереження за територією, станом об`єктів, цілісністю їх будівельних конструкцій, а також оперативного реагування та відповідних дій у випадку несанкціонованого проникнення на територію об`єкту, який знаходиться по вул. Миру, 77 вм. Турбів, Липовецького району, Вінницької області.

Умовами договору було погоджено, що загальна вартість наданих послуг по охороні об`єкта замовника складає 54 000,00 грн без ПДВ за один місяць охорони.

Порядок розрахунків визначений п. 2.2 та 2.3 договору шляхом сплати 50% вартості послуг замовником до початку звітного місяця, а решту 50% вартості послуг замовник сплачує до 5 числа наступного за звітним місяця, в якому здійснюються заходи по охороні об`єкту шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця чи внесення коштів в касу виконавця (п.2.1. договору).

Одночасно, замовник зобов`язався оплачувати послуги по охороні відповідно до умов договору, що відображено в п. 4.2.12 договору.

Відповідно до п. 8.1, 8.2 договору сторони домовились, що термін дії договору складає 1 рік з моменту підписання його сторонами, а якщо жодна із сторін в термін 10 днів до закінчення даного договору не заявить про намір його автоматично продовжується на термін вказаний в п. 8.1

В подальшому 31.01.2020 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору від 12.07.2018 р. №07/07-18 на надання послуг по охороні об`єкту, якою п. 2.1 виклали в наступній редакції Загальна вартість наданих послуг по охороні об`єкта замовника складає 64 000,00 грн. без ПДВ за один місяць охорони .

Позивачем на виконання договірних зобов`язань були надані були надані послуги на суму 540 394,00 грн, що підтверджується копіями актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг).

Натомість Відповідач в свою чергу, зобов`язання за договором в повному обсязі щодо оплати наданих послуг не виконував, внаслідок чого станом на 18.09.2020 р. виникла заборгованість в розмірі 163 554,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 22.09.2020 р., підписаного між сторонами, сальдо станом на 18.09.2020 р. становить 163 554,00 грн на користь ПП Департамент охорони Дельта .

Позивач звертався до відповідача із вимогами про усунення порушень умов договору від 12.07.2018 р. в частині не проведення оплати за надані послуги в розмірі 128 000,00 грн.

Після підписання між сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 22.09.2020 р., відповідач частково здійснив погашення заборгованості за договором в розмірі 114 000,00 грн., що підтверджується копією роздруківки AT Кредобанк по рахунку позивача.

Станом на 31.12.2019 р. наявна заборгованість в розмірі 49 554,00 грн., що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Водночас в запереченні на позов представником відповідача заперечується нараховані штрафні санкції, з огляду на неправомірність їх нарахування.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Так, за своїм змістом вказаний договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: Актом № 07/09 від 30.09.2020 р. на суму 38 394.00 грн; Актом № 07/08 від 31.08.2020 р. на суму 64 000,00 грн; Актом № 07/07 від 31.07.2020 р. на суму 64 000,00 грн; Актом № 07/06 від 30.06.2020 р. на суму 64 000,00 грн; Актом № 07/05 від 29.05.2020 р. на суму 64 000,00 грн; Актом № 07/02 від 28.02.2020 р. на суму 64 000,00 грн; Актом № 07/01 від 31.01.2020 р. на суму 64 000,00 грн; Актом № 07/03 від 31.03.2020 р. на суму 64 000,00 грн; Актом № 07/04 від 31.04.2020 р. на суму 64 000,00 грн.

Всього було надано послуг на загальну суму 540 394, 00 грн.

Водночас як слідує з матеріалів справи Відповідачем було частково виконано зобов`язання в частині розрахунків за надані послуги, що підтверджується виписками банку, а саме за останнім станом на день розгляду справи в суді існує заборгованість в розмірі 49 554,00 грн.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення Відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі Позивачем послуг передбачених договором та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 49 554,00 грн, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Оскільки існування вказаного боргу підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку про підставність стягнення вказаної суми з відповідача

Крім того судом розглянута вимога про стягнення з відповідача 2 636,23 грн пені період з 25.04.2020р. -26.10.2020р. та 97 363, 77 грн штрафу період розрахунку з 05.07.2020р. - 05.10.2020р. .

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 2 636,23 грн в межах вказаного позивачем періоду в системі «Ліга Закон» помилок не виявив, а тому заявлена позивачем вимоги, є такою що передбачена договором та законом.

Крім того, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача суд приймає рішення про зменшення розміру штрафу з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі, економічного її становища та епідеміологічною ситуацією в країні у зв`язку з COVID-19, проведення відповідачем часткових проплат за надані послуги до подачі позову до суду; незначний термін прострочення відповідачем заборгованості, враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин які є підставою для зменшення розміру штрафу.

Крім того, судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявлених до стягнення неустойки з заявлених 97 363,77 грн. - штрафу до 50 000,00 грн.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" (вул. Миру, буд. 77, смт. Турбів, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22513, код ЄДРПОУ 05474145) на користь Приватного підприємства "Дельта" (вул. Хмельницьке шосе, буд. № 2А, кімн. 600А, м. Вінниця, 21036, ідент. код 35662611) 49 554,00 грн заборгованості, пеня в сумі 2636,23 грн, 50 000,00 грн штрафу та витрати на сплату судового збору в сумі 2 243,31 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну

Повне рішення складено 05 березня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Хмельницьке шосе, буд. № 2А, кімн. 600А, м. Вінниця, 21036)

3 - відповідачу (вул. Миру, буд. 77, смт. Турбів, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22513)