Рішення

від 18.02.2021 по справі 908/2815/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 Справа № 908/2815/20

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ТЕРА» , код ЄДРПОУ 32064924 (71740, Запорізька область, Токмацький район, с. Покровське, вул. Антипенка, 69-А)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» , код ЄДРПОУ 40176983 (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, офіс 612)

до відповідача-2: Приватного підприємства «ФОРВАРД-М» , код ЄДРПОУ 40328954 (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дмитра Донцова, буд. 14/1)

про визнання договору недійсним

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Коренчук Т.О., ордер серія КВ № 838335 від 26.11.2020

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ТЕРА» до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» , 2. Приватного підприємства «ФОРВАРД-М» , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного 29.09.2020 між відповідачами.

Ухвалою суду від 09.11.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2815/20, присвоєний номер провадження 9/171/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2020. Ухвалою суду від 08.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на п`ятнадцять днів - до 26.01.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 20.01.2021. Ухвалою суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2021. У судовому засіданні 11.02.2021 оголошено перерву до 18.02.2021.

18.02.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в судові засідання не з`являвся, у своїх клопотаннях, які надходили до суду, просив проводити судові засідання без участі його представника.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. Позивач вважає договір відступлення права вимоги, укладений між ТОВ ФІНСТРІМ та ПП ФОРВАРД-М , удаваним правочином, оформленням якого сторони насправді приховали факт укладення договору факторингу. Підтвердженням такого висновку є той факт, що при реальній заборгованості за кредитним договором в сумі 1 754 757,33 грн. борг ТОВ Агрофірма ТЕРА було придбано відповідачем-2 за ціною 1 636 596,63 грн. Така різниця між номінальною сумою боргу позивача за кредитним договором та відчуження/придбання боргу є винагородою відповідача-2, що є відмінною ознакою саме договору факторингу, а не звичайної цесії. Про те, що спірний договір фактично є договором факторингу свідчить й той факт, що в преамбулі оспорюваного договору і в преамбулі договору відступлення права вимоги від 29.09.2020, укладеного між АТ Оксі Банк та ТОВ Фінстрім , за яким відповідач-1 набув відчужене ним в подальшому відповідачу-2 право, зазначалося про те, що ТОВ Фінстрім є юридичною особою, яка належним чином уповноважена надавати фінансові послуги згідно зі Свідоцтвом, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Якщо б і договір між АТ Оксі Банк та ТОВ Фінстрім і спірний договір дійсно були договорами цесії, то статус однієї із сторін саме як фінансової установи не мав би жодного значення. Позаяк сторонами договору факторингу є клієнт і фактом, а фактором може бути тільки банк або інша фінансова установа, тобто спеціальний суб`єкт, то ПП ФОРВАРД-М не могло на законних підставах набути право вимоги отримання боргу за кредитним договором № 012/10892/0328707 від 06.10.2016 до ТОВ Агрофірма ТЕРА за спірним договором. Отже фактично укладений між відповідачами договір факторингу прямо суперечить вимогам закону в частині фактора, а отже є недійсним. Також зазначив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 було сформовано правову позицію щодо розмежування договорів цесії та факторингу. Наголосив на тому, що оскільки договір відступлення права вимоги від 29.09.2020 року стосується кредитного договору № 012/10892/0328707 від 06.10.2016 року, стороною якого є ТОВ Агрофірма Тера , то спірний договір прямо впливає на права, інтереси й обов`язки позивача. Позов обґрунтовано, зокрема, ст. 350 ГК України, ст.ст.15, 235, п.1 ч. 1 ст. 512, ст. 517, ч. 3 ст. 656, ст.ст. 1077-1079, 1084 ЦК України, Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Відповідач-1 письмового відзиву на позов не надав, в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином.

Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. 06.10.2016 між ТОВ Агрофірма Тера та ПАТ Райффайзен Банк Аваль (правонаступником якого є АТ Райффайзен банк Аваль ) було укладено Кредитний договір № 012/10892/0328707, з сумою кредитного ліміту в розмірі 4 140 000 грн. 00 коп., зі строком повернення до 05.10.2021 року. В забезпечення виконання вимог по вказаному Кредитному договору, було укладено договір застави та №12/Д4-0-0-0/138/1672 від 06.10.2016 та Договір поруки №12/Д4-0-0-0/138/1673 від 06.10.2020. ТОВ Агрофірма Тера припинила виконувати свої зобов`язання за Кредитним договором № 012/10892/0328707, у зв`язку з чим АТ Райффайзен банк Аваль звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1603526,11 грн. Під час розгляду справи № 908/1571/20 за позовом АТ Райффайзен банк Аваль про стягнення заборгованості за кредитним договором, ТОВ Агрофірма Тера повністю визнала заявлений розмір заборгованості. В межах справи № 908/1571/20 ПП Форвард-М звернулося до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про заміну Кредитора у справі на його правонаступника. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 року у справі № 908/1571/20 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено позивача по справі - АТ Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника - ПП Форвард-М . Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 року у справі № 908/1571/20 позов задоволено частково. За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином. Відповідач-2 зазначив про недоведеність позивачем порушення його прав чи інтересів, як боржника, саме внаслідок укладення між відповідачами договору про відступлення права вимоги. Боржником визнається наявність заборгованості, як і в даній позовній заяві, так і в межах справи №908/1571/20. Спірний договір укладено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договір підписано повноважними представниками сторін, сторонами були погоджені всі істотні умови спірного договору, розрахунки між сторонами за спірним договором були проведені належним чином та в строк, встановлений договором. Відповідач-2 заперечив проти посилання позивача на те, що ПП Форвард-М та ТОВ Фінстрим насправді мали на меті укласти договір факторингу та зазначив, що ПП Форвард-М було укладено саме договір відступлення права вимоги. При укладенні даного правочину умови договору були зрозумілі та однозначні. Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором відступлення права вимоги від 29.09.2020 року. На підставі викладеного, відповідач-2 просив у задоволенні порву відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю позивача та відповідача-1, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНСТРИМ (Первісний кредитор, відповідач-1 у даній справі) та Приватним підприємством ФОРВАРД-М (Новий кредитор, відповідач-2 у даній справі) було укладено договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 012/10892/0328707 від 06.10.2016, що укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Тера , код ЄДРПОУ 32064924. Права вимоги згідно з цим договором - право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника за Кредитним договором щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, неустойок та інших платежів, визначених Кредитним договором. Розрахунок заборгованості Боржника за Кредитним договором станом на дату укладення Договору (грошовий еквівалент Прав вимоги) міститься в Додатку № 1 до Договору (розділ 1 договору).

Відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору сторонами засвідчено, що станом 29.09.2020 - дату укладення Договору відступлення права вимоги від 29.09.2020, загальна заборгованість боржника - ТОВ Агрофірма Тера перед Первісним кредитором становить 1 754 757,33 грн. та складається з: заборгованість за кредитом - 1 035 000,00 грн.; заборгованості по процентах - 21 639,34 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 465000,00 грн.; прострочена заборгованість по процентах - 185349,88 грн.; заборгованість за пенею - 47768,11 грн.

Згідно з п. 2.1 цього договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому Права вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором. Новий кредитор оплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. При цьому Новий кредитор набуватиме статус правонаступника Первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому провадженні, пов`язаному з Правом вимоги.

Відповідно до п. 2.2 договору в дату відступлення права вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що набув Права вимоги до Боржника/Заставодавця та Поручителя та набув усіх справ та обов`язків сторони - кредитора за Кредитним договором. Права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення (викупу). З дати відступлення Права вимоги Новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися правами вимоги на власний розсуд без згоди Первісного кредитора.

Вартість прав вимоги за договором становить 1635596,63 грн. без ПДВ. Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану в пункті 3.1 Договору, в день підписання Договору шляхом переказу коштів на рахунок Первісного кредитора (п.п.3.1, 3.2 договору).

Згідно з п. 4.4.3 договору Права вимоги належать Первісному кредитору та були набуті ним на підставі договору відступлення права вимоги б/н від 29.09.2020 у АТ Оксі Банк , яке в свою чергу набуло права вимоги на підставі договору відступлення права вимоги б/н від 29.09.2020 у АТ Райффайзен Банк аваль , відповідно до законодавства Первісний кредитор має право відступлення Прав вимоги третім особам, в тому числі Новому кредитору.

Так, вказаному вище спірному договору передували: договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 012/10892/0328707 від 06.10.2016, укладений 29.09.2020 між Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (Первісний кредитор) та Акціонерним товариством Оксі Банк (Новий кредитор), та договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 012/10892/0328707 від 06.10.2016, укладений 29.09.2020 між Акціонерним товариством Оксі Банк (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНСТРИМ (Новий кредитор), за умовами яких Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.

Судом також встановлено, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1571/20 за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Тера та Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №012/10892/0328707 від 06.10.2016.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 по справі №908/1571/20 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено позивача по справі - Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника - Приватне підприємство Форвард-М . В ухвалі, зокрема, встановлено, що на підставі договору відступлення права вимоги від 29.09.2020, укладеного між ТОВ ФІНСТРИМ та ПП Форвард-М , останнє є новим кредитором за кредитним договором №012/10892/0328707 від 06.10.2016. Ухвалою суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Тера на ухвалу господарського суду від 19.10.2020 у справі №908/1571/20 повернуто скаржнику; судом роз`яснено скаржнику право включити заперечення на ухвалу суду від 19.10.2020 до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками вирішення спору по суті.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/1571/20 позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Тера на користь Приватного підприємства Форвард-М стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 1500000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 61599,88 грн. та витрати зі сплати судового збору. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог, а саме: стягнення боргу солідарно з поручителя за кредитним договором №012/10892/0328707 від 16.10.2016 ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою позивача від позову і прийняття її судом. В частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 41 926,23 грн. - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ТЕРА звернулося з позовом до суду про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного 29.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНСТРІМ та Приватним підприємством ФОРВАРД-М , за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2815/20.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.

Право на оспорення правочину має не тільки сторона цього правочину, а також й особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Приписами статей ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з приписами статті 235 ЦК України, на яку посилається позивач, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У разі встановлення судом факту неправомірності насправді вчиненого правочину, удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 215, ч.3 ст.203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

При вирішенні даного спору судом врахована правова позиція Верховного суду, викладена у постанові від 03.09.2019 по справі № 910/14255/18, та правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, а саме наступне:

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

В статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони за плату, а інша сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 №352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення

Таким чином статтями 512, 1077 ЦК України розмежовано правочини предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 2, 512-518 ЦК України вбачається, що учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом із тим, зі змісту частини 1 статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини 5 статті 5 Закону України Про банки і банківську діяльність убачається, що у договорі факторингу беруть участь три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України), та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану фактором фінансову послугу.

Тобто метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Метою ж укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права.

У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату , так і безоплатно . За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Враховуючи вищевикладене, характерними ознаками договору факторингу є:

- специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

- його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

- метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

- відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги.

Правочин, який не відповідає зазначеним ознакам, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги (цесії).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства доводи позивача, про те, що оспорюваний правочин є удаваним та вчинений для приховання іншого правочину - договору факторингу.

Виходячи з положень оспорюваного договору у ньому відсутні умови, притаманні договору факторингу.

Відповідно до змісту договору про відступлення права вимоги від 29.09.2020, сторони при укладенні цього договору керувались ст.ст. 512-519, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1 ч. 1 до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним так і оплатним , якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора оплатити отримане право вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу.

Статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги за плату в розмірі, визначеному за погодженням сторін, не суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, спростовуються доводи позивача про те, що спірний договір є удаваним правочином, оформленням якого сторони насправді приховали факт укладення договору факторингу, про що, на думку позивача, свідчить той факт, що при реальній заборгованості за кредитним договором в сумі 1 754 757,33 грн. борг ТОВ Агрофірма ТЕРА було придбано відповідачем-2 за ціною 1 636 596,63 грн. і різниця між номінальною сумою боргу позивача за кредитним договором та відчуження/придбання боргу є винагородою відповідача-2.

Укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги від 29.09.2020 за своєю правовою природою є договором цесії. Відсутність у відповідача-2 дозволу (ліцензії) щодо надання фінансових послуг не може бути перешкодою для укладання такого виду договору. Коло угод, які вправі укладати господарюючі суб`єкти, не визначаються якимось вичерпним переліком і не обмежуються лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності. Підприємства та організації можуть укладати різноманітні угоди, які є похідними та супутніми їх основній діяльності і випливають з цієї діяльності.

На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та ґрунтуються на припущеннях. У задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва