Рішення

від 25.02.2021 по справі 921/660/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 921/660/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «ТЕМП» , с. Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, 48733

до відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, 48702

про визнання недійсним рішення державного реєстратора №49548610 від 06.11.2019 та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування рішення №50689290, зобов`язання вчинити дії.

За участі представників сторін:

Позивача: Помарянського Володимира Степановича, посвідчення № 645 від 15.07.2011 р., довіреність б/н від 30.11.2020 р., ордер серія ВО № 1011156 від 09.12.2020 р.

Білінського Василя Михайловича, паспорт серія НОМЕР_1 Борщівським РС УМВС України в Тернопільській області від 26.01.2007 р.

Відповідача: не прибув.

В С Т А Н О В И В :

15.10.2020 Селянське (фермерське) господарство «ТЕМП» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича про:

1. Визнання рішення державного реєстратора Скорохода Романа Орестовича відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради від 06.11.2019 року за № 49548610 12:54:36 недійсним та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протиправного запису про державну реєстрацію іншого права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627, що внесений державним реєстратором Скороходом Романом Орестовичем відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради, зокрема дата та час державної реєстрації 06.11.2019 12:47:41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1652123861208;

2. Визнання дій Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича протиправними та скасувати його рішення від 17 січня 2020 року за №50689290 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» ;

3. Зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» та внести відповідні зміни у Реєстрі.

Ухвалою суду від 19.10.2020 позовна заява була залишена судом без руху та встановлено позивачу спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви (протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху) шляхом подання суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (як за 4 позовні вимоги немайнових вимог в сумі 8408 грн.) та доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

02.11.2020 через канцелярію суду позивачем на виконання ухвали суду від 19.10.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви б/н від 02.11.2020 (вх. № 7829 від 02.11.2020), в якій просить долучити до матеріалів справи оригінал квитанції № 52356321 від 28.10.2020 про сплату судового збору на суму 8408, 00 грн., а також копії рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження № 49548610 та № 49547530.

З огляду на усунення позивачем встановлених судом недоліків позовної заяви ухвалою суду від 10.11.2020 відкрито провадження у справі № 921/660/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.12.2020 з подальшим його відкладенням на 14.01.2021 на 10:30 год.

Ухвалою суду від 14.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2021 на 11:00 год., з подальшим відкладенням судового засідання на 25.02.2021 на 10:00.

04.02.2021 позивачем подано клопотання про допит свідка в судовому засіданні разом із заявою свідка ОСОБА_1 б/н від 31.01.2021 (вх. № 987 від 04.02.2021), які судом залишено без розгляду з підстав, зазначених у відповідній ухвалі від 04.02.2021.

В судове засідання, яке відбулося 25.02.2021, позивач прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих за час розгляду даної справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях не скористався, жодних заяв, клопотань, у тому числі і відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою адресата про одержання міститься в матеріалах справи).

З огляду на викладене, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, повно та об`єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

З метою створення фермерського господарства ОСОБА_2 звернувся до Більче-Золотецької сільської ради із заявою про надання йому земельної ділянки, за результатами розгляду якої рішенням відповідної ради від 31.01.1990 надано згоду на виділення земельної ділянки на створення селянського /фермерського/ господарства розміром 13 га.

Крім того рішенням Борщівської районної ради народних депутатів Тернопільської області від 13.03.1998 року за №168 постановлено виділити ОСОБА_2 , жителю с. Більче-Золоте, у постійне користування земельну ділянку площею 13 га з земель запасу Більче - Золотецької сільської ради для ведення селянського /фермерського/ господарства.

На підставі зазначених рішень ОСОБА_2 було надано в постійне користування 3 земельні ділянки площею 1,93 га, 8,0 га та 6,0 га, усього загальною площею 15,93 га для ведення селянського фермерського господарства на території Більче-Золотецької сільської ради, про що йому видано Державний акт на право постійного користування землею від 06 червня 2001 року серії І-ТР №009509.

На виконання вимог ст. 9 Закону Про селянське (фермерське) господарство в редакції 1991 року, яка зобов`язує у тридцяти денний термін провести реєстрацію селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, 18.03.1998 року фізичною особою ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства «ТЕМП» , с. Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, 48733, ідент. код 25436389 в Борщівській РДА Тернопільської області. Крім того, 18.03.1998 вказану юридичну особу взято на облік Борщівською ДПІ Чортківського управління ГУ ДПС у Тернопільській області як платника єдиного внеску, а 22.04.1998 взято на облік Борщівською ДПІ Чортківського управління ГУ ДПС у Тернопільській області як платника податків.

18.03.1998 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано створення СФГ "Темп", керівником якого став ОСОБА_2 , що підтверджується сформованою на запит суду довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Факт створення та функціонування селянського (фермерського) господарства «Галичина» підтверджується також долученою до матеріалів справи:

- копією статуту СФГ "Темп" в новій редакції, затвердженій засновником СФГ "Темп" ОСОБА_2 25.06.2020;

- довідкою Борщівською ДПІ Чортківського управління ГУ ДПС у Тернопільській області №817/10-1/19-00-50-09-08 від 06.11.2019, з якої слідує, що позивач з 01.01.2016 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку звітності - платник єдиного податку четвертої групи, в поданій декларації платника єдиного податку на 2019 (вх. номер № 3311 від 19.02.20) відображено земельну ділянку (рілля) площею 14.73 га;

- довідкою Більче - Золотецької сільської ради №592/02-07 від 09.12.2020 про те, що землі надані громадянину ОСОБА_3 у постійне користування для ведення фермерського господарства площею 14,73 га використовуються юридичною особою - СФГ "Темп" за цільовим призначенням.

06 листопаді 2019 року позивач звернувся до реєстратора Скорохода Р.О. з усною заявою про реєстрацію за ним права постійного користування переданою йому земельною ділянкою.

За результатами розгляду відповідного звернення державним реєстратором Скорохід Р.О. прийнято рішення №49548120 від 06.11.2019, 12:40:43; за № 49548610 від 06.11.2019, 12:54:36; №49547530 від 06.11.2019, 12:22:52 про державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельними ділянками, за кадастровими номерами 6120880900:01:001:1626, 6120880900:01:001:1627, 6120880900:01:001:1628 за землекористувачем ОСОБА_2 , про що внесено до Реєстру відповідні записи за №1652123861208; №1652240361208 та №1652498361208 відповідно.

Позивач вважає, що така державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками, за кадастровими номерами 6120880900:01:001:1626, 6120880900:01:001:1627, 6120880900:01:001:1628 за фізичною особою ОСОБА_2 порушує відповідне право постійного користування цими земельними ділянками СФГ ТЕМП як юридичної особи, з наступних підстав:

1) відомості про реєстрацію цих земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як за юридичною особою відсутні;

2) СФГ ТЕМП не може скористатися державною фінансовою підтримкою відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 07.02.2018 року Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств , а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004 року Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам , оскільки підставою для отримання цієї фінансової підтримки є витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із відомостями про наявність кількості землі, що перебуває в користуванні юридичної особи - СФГ ТЕМП ;

3) у випадку смерті засновника, за яким зареєстровано земельну ділянку як за фізичною особою, СФГ ТЕМП втрачає права на земельну ділянку, оскільки такі правовідносини не врегульовано чинним законодавством;

4) обмежуються права членів СФГ ТЕМП на отримання земельної ділянки паю із земель наданих для ведення фермерського господарства відповідно до вимог ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , ч.2 ст.31 ЗК України.

З метою усунення зазначених порушень, 17 січня 2020 року позивач повторно звернувся до державного реєстратора Скорохода Р.О. з вимогою врахувати вимоги норм статей 1, 5, 7, 8, 12, 19, 36 чинного Закону України Про фермерське господарство і внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: зареєструвати право користування земельними ділянками за юридичною особою - Селянським фермерським господарством ТЕМП .

17 січня 2020 року державним реєстратором відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохід Роман Орестович прийнято рішення №50689290; №50689643; 50689466 про відмову у державній реєстрації прав постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 6120880900:01:001:1627, 6120880900:01:001:1628, 6120880900:01:001:1626 за суб`єктом: Селянське фермерське господарство ТЕМП , обґрунтовані тим, що заявлене речове право вже зареєстроване за фізичною особою - ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, покликаючись на приписи норм ст.ст. 1,5,7,8,12 Закону України "Про фермерське господарство", якими унормовано, що з моменту утворення фермерського господарства земельна ділянка, яка надана засновникові для цього, автоматично переходить у користування вже до господарства як юридичної особи і саме з цього моменту саме фермерське господарство, як юридична особа, а не його засновник, несе права та обов`язки землекористувача, позивач стверджує, що державний реєстратором відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області в незаконний спосіб шляхом прийняття оскаржуваних рішень унеможливив господарську діяльність позивача, чим порушив законні права та охоронювані законом інтереси як самого фермерського господарства, так і його членів, а відтак вказані рішення слід визнати незаконними та скасувати, а також зобов`язати вказаного державного реєстратора зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за Селянським фермерським господарством «ТЕМП» та внести відповідні зміни у Реєстр.

Суд, надавши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

В силу приписів п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Також відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.02.2019 у справі №910/6090/18 (провадження №12-269гс18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22.06.1993 року, чинній на момент створення СФГ ТЕМП ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у зазначеній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у зазначеній редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення СФГ ТЕМП ; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже законодавством, чинним на момент створення СФГ ТЕМП , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

При цьому слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII, земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. Крім того, абз. 6 названої статті передбачено можливість передачі у постійне користування землі громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, і станом на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) та №179/1043/16-ц від 23.06.2020 (провадження №14-63цс).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV слід дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, саме з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону № 1952-IV (в редакції чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій) державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, у тому числі і право постійного користування земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року (п.8 ч. 1 ст. 27 ЗУ № 1952-IV) .

І оскільки судом встановлено, що на підставі рішень Більче - Золотецької сільської ради Білінському В.М. було надано в постійне користування 3 земельні ділянки площею 1,93 га, 8,0 га та 6,0 га, усього загальною площею 15,93 га для ведення селянського фермерського господарства на території Більче-Золотецької сільської ради, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею від 06 червня 2001 року серії І-ТР №009509 та 18.03.1998 року фізичною особою ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства «ТЕМП» , керівником якого став ОСОБА_2 , а відтак з огляду на зазначені норми законодавства слід вважати, що саме з 18.03.1998 року відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли від громадянина ОСОБА_2 , якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, до селянського (фермерського) господарства "ТЕМП", а отже саме з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновником, а також з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц (пункт 23) щодо можливості фермерського господарства саме з часу його державної реєстрації зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).

Наведене свідчить, що право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до СФГ Темп , не припинилось внаслідок внесення змін у земельне законодавство.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц (пункти 24-26).

Таким чином, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV прав і обов`язків постійного користувача земельної ділянки згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного речового права на підставі поданого ним Державного акту на право постійного користування землею.

Судом встановлено, що за результатами звернення позивача - СФГ Темп , 06.11.2019 року до Держреєстратора Скорохода Р.О. з усною заявою про реєстрацію за ним права постійного користування переданою йому земельною ділянкою за кадастровим номером 6120880900:01:001:1627, останнім 06.11.2019 прийнято рішення № 49548610 про державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 6120880900:01:001:1627 за землекористувачем ОСОБА_2 , про що у Державний реєстр прав на нерухоме майно внесено відповідний запис щодо об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 1652123861208.

17 січня 2020 року позивач повторно звернувся до державного реєстратора Скорохода Р.О. з вимогою врахувати вимоги норм статей 1, 5, 7, 8, 12, 19, 36 чинного Закону України Про фермерське господарство і внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: зареєструвати право користування земельними ділянками за юридичною особою - Селянським фермерським господарством ТЕМП . У відповідь на повторне звернення 17 січня 2020 року Держреєстратором прийнято рішення за №50689290 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» . Підставою для відмови у державній реєстрації іншого речового права за позивачем зазначено те, що заявлене речове право вже зареєстроване за фізичною особою - ОСОБА_4 .

І оскільки, на думку позивача, шляхом прийняття оскаржуваних рішень Державний реєстратор порушив законні права та охоронювані законом інтереси як самого фермерського господарства, так і його членів, а відтак вказані рішення слід визнати незаконними та скасувати, а також скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627, що внесений державним реєстратором Скороходом Романом Орестовичем відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради, зокрема дата та час державної реєстрації 06.11.2019, 12:47:41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1652123861208.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у тому числі і шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною другою ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Способами свого захисту свого цивільного права (інтересу) у даній справі СФГ Темп визначило:

1. Визнати рішення державного реєстратора Скорохода Романа Орестовича відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради від 06.11.2019 року за № 49548610 12:54:36 недійсним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протиправного запису про державну реєстрацію іншого права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627, що внесений державним реєстратором Скороходом Романом Орестовичем відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради, зокрема дата та час державної реєстрації 06.11.2019 12:47:41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1652123861208;

2. Визнати дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича протиправними та скасувати його рішення від 17 січня 2020 року за №50689290 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» ;

3. Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» та внести відповідні зміни у Реєстрі.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV ( зі змінами і доповненнями) (надалі Закон), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 2 цього Закону державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; а Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державним реєстратором) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Наведене свідчить, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту в частині вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протиправного запису про державну реєстрацію іншого права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627, що внесений державним реєстратором Скороходом Романом Орестовичем відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради, зокрема дата та час державної реєстрації 06.11.2019, 12:47:41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1652123861208, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а отже надати особі ефективний захист її прав.

Водночас суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи щодо приналежності на праві постійного користування земельної ділянки за кадастровим номером 6120880900:01:001:1627 саме юридичній особі - СФГ Темп , а також наведені норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін у сфері державної реєстрації прав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання незаконними та скасування рішень Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради Скорохода Романа Орестовича:

- від 06.11.2019 року за № 49548610 12:54:36 про державну реєстрацію іншого права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за правокористувачем: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , а також про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за правокористувачем: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , внесений державним реєстратором Скороходом Романом Орестовичем, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1652123861208, з одночасним припиненням за ним права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627;

- від 17 січня 2020 року за №50689290 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» з одночасним визнанням за Селянським (фермерським) господарством «ТЕМП» (с. Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, 48733, ідент. код 25346389) права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» та внести відповідні зміни у Реєстрі, судом встановлено таке.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав).

Згідно з частиною п`ятою статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться органом державної реєстрації прав.

У частині другій статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини четвертої цієї статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті).

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а статтею 30 цього Закону встановлена відповідальність у сфері державної реєстрації прав.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі 819/1849/13-а.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає за необхідне задля належного захисту прав позивача у даному випадку зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» з урахуванням висновків, яких суд дійшов при розгляді даного спору.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.02.2021, представник позивача не підтримав заявлених ним у позовній заяві вимог про стягнення з відповідача сплаченої при зверненні до господарського суду суми судового збору та витрат на послуги адвоката, а відтак судом питання про розподіл судових витрату даній справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Скорохода Романа Орестовича відділу державної реєстрації прав Борщівської міської ради від 06.11.2019 року за № 49548610 12:54:36 про державну реєстрацію іншого права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 та скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за правокористувачем: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , внесений державним реєстратором Скороходом Романом Орестовичем, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1652123861208, з одночасним припиненням за ним права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича від 17 січня 2020 року за №50689290 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» , з одночасним визнанням за Селянським (фермерським) господарством «ТЕМП» (с. Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, 48733, ідент. код 25346389) права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627.

4. Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120880900:01:001:1627 за суб`єктом: Селянським фермерським господарством «ТЕМП» .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2021.

Суддя Н.М. Бурда