Постанова

від 23.02.2021 по справі 904/6275/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/6275/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з`явились про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 30.11.2020

у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (доповідач), Вечірка І.О., Кузнецова В.О.

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудозбагачення"

про визнання грошових вимог на суму 79 636, 20 грн та 3 524, 00 грн судового збору

у справі № 904/6275/15

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудозбагачення"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. 04.08.2015 постановою Господарського суду Дніпропетровської області визнано ТОВ "Рудозбагаченння" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Павленко Сергія Миколайовича. Ухвалою від 03.03.2016 припинено повноваження ліквідатора Павленко Сергія Миколайовича, призначено ліквідатором Бакуліна Івана Сергійовича.

2. 22.06.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Рудозбагаченння", в якій заявник просить: визнати та задовольнити кредиторські вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області у розмірі 79 636,20 грн; визнати та задовольнити кредиторські вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області на оплату судового збору у розмірі 3 524,00 грн.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 у цій справі відмовлено в задоволенні грошових вимог Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області до боржника.

4. Мотивуючи вказане рішення про відмову у задоволенні грошових вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що сума боргу у розмірі 79 636,20 грн була нарахована Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за період з 2013 по 2015 роки (остання дата 28.07.2015), однак заявник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області 27.06.2018 з відповідною заявою, а отже суд з урахуванням строку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосував наслідки спливу позовної давності.

5. Ухвалою від 30.01.2020 замінено кредитора у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

6. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у даній справі апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду від 09.06.2020 скасовано, прийнято нове рішення, яким визнано частково грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 3 524,00 грн - судовий збір (1 черга задоволення), 40 137,19 грн (6 черга задоволення); грошові вимоги у розмірі 39 499,01 грн - відхилено. Зобов`язано ліквідатора включити грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Рудозбагачення" згідно вимог Кодексу України з процедур банкрутства у сумі 3 524, 00 грн. - судовий збір (1 черга задоволення), 40 137, 19 грн (6 черга задоволення).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 29.12.2020 Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 29.12.2020 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 904/6275/15 в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у розмірі 39 499,01 грн, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.01.2021 для розгляду касаційної скарги ГУ ДПС України у Дніпропетровській області у справі № 904/6275/15 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Погребняка В.Я., Васьковського О.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2021 підстави наведені у клопотанні ГУ ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 904/6275/15 визнано неповажними. Касаційну скаргу ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 29.12.2020 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 904/6275/15, в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у розмірі 39 499, 01 грн, залишено без руху, надано ГУ ДПС України у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків касаційної скарги до 01.02.2021 року.

11. ГУ ДПС України у Дніпропетровській області усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.

12. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 поновлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 904/6275/15; відкрито касаційне провадження у справі № 904/6275/15 за касаційною скаргою ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 29.12.2020 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у розмірі 39 499,01 грн; призначено розгляд касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 29.12.2020 на 23.02.2021 року о 10:45.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 39 499,01 грн та ухвалити нове рішення про визнання та задоволення кредиторських вимог у повному обсязі та у наступній черговості: 3 524,00 - І черга задоволення кредиторів, 79 636,20 грн - ІІІ черга задоволення вимог кредиторів.

14. Аргументи касаційної скарги полягають, зокрема, у наступному.

14.1. Податковий борг ТОВ "Рудозбагачення" у загальній сумі 79 636,20 грн виник на підставі нарахованої пені на борг минулих років за період з 2013 по 2015 роки.

14.2. Відповідно п. 102.4. ст.102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

14.3. Грошові вимоги у сумі 79636,20 грн. ГУ ДПС у Дніпропетровській області є конкурсними. Відповідно п. З ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. До Верховного Суду від інших учасників справи не надходили відзиви на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Предметом розгляду у даній справі є заява ГУ ДФС у Дніпропетровській області з вимогами про визнання та задоволення кредиторських вимог у розмірі 79 636,20 грн та судового збору у розмірі 3 524,00 грн.

20. 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства і з дня введення його в дію визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) згідно абзацу 2 пункту 2 Перехідних положень Кодексу.

21. Оскільки заява ГУ ДФС у Дніпропетровській області з вимогами про визнання та задоволення кредиторських вимог розглядалася під час дії Кодексу України з процедур банкрутства, мають застосовуватись норми цього Кодексу.

22. Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства:

- грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань, зокрема, належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Склад і розмір грошових зобов`язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом;

- кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

23. Згідно частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

24. Частиною 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

25. Черговість задоволення вимог кредиторів визначена у статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

26. З урахуванням зазначених приписів під час розгляду кредиторських вимог, суду слід було з`ясувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевірити дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене дійти вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

27. Судом апеляційної інстанції, встановлено наступне:

27.1. Відповідно до інтегрованих карток платника податків ТОВ "Рудозбагаченння" в наслідок донарахованих штрафних санкцій та нарахованої пені за борги минулих років обліковується податковий борг на загальну суму 407 251,95 грн в тому числі: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 285 694,75 грн та податок на прибуток приватних підприємств - 121 557, 20 грн.

27.2. Станом на 16.05.2018 сума боргу для приєднання кредиторських вимог, яка не заявлена в судовому порядку, складає 79 636, 20 грн в тому числі: податок на додану вартість вироблених в Україні товарів - 58 209,50 грн та податок приватних підприємств - 21 426, 70 грн, які нараховані з 2013 по 2015 роки.

27.3. Ліквідатором в поданому повідомленні № 02-18/68 від 23.07.2020, відхилено грошові вимоги заявника у повному обсязі з підстав пропуску строків для нарахування штрафних санкцій визначених статтею 232 Господарського кодексу України та з підстав пропуску строку звернення до суду з кредиторськими вимогами визначеного статтею 258 Цивільного кодексу України.

27.4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рудозбагачення" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

27.5. Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що сума боргу у розмірі 79 636,20 грн була нарахована Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за період з 2013 по 2015 роки (остання дата 28.07.2015), однак заявник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області 27.06.2018 з відповідною заявою, а отже суд з урахуванням строку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосовує наслідки спливу позовної давності. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошові вимоги у розмірі 79 636,20 грн заявлені з пропуском строку позовної давності.

27.6. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відхилення грошових вимог ГУ ДФС України у Дніпропетровській області у сумі 39 459,14 грн (пеня нарахована на заборгованість з податку на додану вартість), оскільки із доданого до заяви від 22.06.2018 розрахунку заборгованості вбачається, що такі вимоги були нараховані у період з 01.07.2013 по 28.07.2014, відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст.58 ЦК України, за такими вимогами вже сплив.

27.7. Щодо вимог у сумі 39,87 грн (пеня нарахована на заборгованість з податку на додану вартість), судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана заборгованість була нарахована заявником вже після порушення провадження у справі, тобто, після 28.07.2015.

27.8. Разом з тим, із поданих розрахунків заборгованості вбачається, що грошові вимоги ГУ ДФС України у Дніпропетровській області у сумі 40 137,19 грн було нараховано у період з 28.07.2014 по 28.07.2015, з яких 21 426,70 грн - пеня нарахована на заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств та 18 710, 49 грн - пеня нарахована на заборгованість з податку на додану вартість.

28. З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області підлягають частковому визнанню у сумі 40 137,19 грн (6 черга задоволення), а грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у розмірі 39 499, 01 грн підлягають відхиленню.

29. Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

30. Згідно частини другої статті 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

31. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

32. Так, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

33. У пункті 102.4 статі 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

34. Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

35. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

36. Аналогічного правового висновку дійшли касаційні суди як господарської, так адміністративної юрисдикції, зокрема у постановах від 06.02.2018 у справі К/9901/99/17 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19.

37. Таким чином, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17.

38. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій розглядаючи грошові вимоги ГУ ДФС України у Дніпропетровській області дійшли помилкового висновку та неправомірно застосували до спірних правовідносин п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, тоді як розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальним нормами права, що регулюють спірні правовідносини, що не враховано судами попередніх інстанцій та призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

39. Оскільки при розгляді заявлених ГУ ДФС у Дніпропетровській області кредиторських вимог до ТОВ "Рудозбагачення" як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції неправомірно застосували строки позовної давності, які встановлені Цивільним кодексом України та статтю 258 ЦК України до спірних правовідносин, це призвело до ухвалення місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції невірних по суті заявлених вимог судових рішень. Відтак, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

40. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

41. За приписами пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення моменту виникнення цих грошових вимог та розрахунку їх розміру, що потребує оцінки як доказу у справі, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України, відтак покладається на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

43. Суди попередніх інстанцій не здійснили правовий аналіз поданих кредиторських вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області на відповідність їх вимогам статті 102 Податкового кодексу України, як грошовим вимогам, які виникли з податкових зобов`язань боржника та заявлені контролюючим органом в справі про банкрутство, що були предметом судового розгляду у справі.

44. Вказане стало підставою відсутності дослідження попередніми судовими інстанціями зібраних доказів у справі для встановлення фактичних обставин справи щодо правомірності кредиторських вимог, наявності чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів.

45. За таких обставин, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 29.12.2020 підлягає частковому задоволенню, а постанова Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 у справі № 904/6275/15 скасуванню з направленням справи № 904/6275/15 у скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

46. При новому розгляді суду необхідно урахувати наведене, здійснити правовий аналіз поданих кредиторських вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області на відповідність їх вимогам статті 102 Податкового кодексу України, як грошовим вимогам, які виникли з податкових зобов`язань боржника та заявлені контролюючим органом в справі про банкрутство, дослідити зібрані у справі докази, на підставі яких встановити момент виникнення цих грошових вимог, здійснити їх розрахунок та з`ясувати наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів. Дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

47. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який ухвалює судове рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 29.12.2020 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 щодо грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у справі № 904/6275/15 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 у справі № 904/6275/15 скасувати. Справу № 904/6275/15 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк