Постанова

від 04.03.2021 по справі 910/18727/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18727/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ - КОМПАНІ - Камишева К.В., адвокат (ордер КС № 808763, посвідчення № 5633),

відповідача - акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк - Яковенко О.О., адвокат (довіреність від 19.02.2021 № 9),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю РІБОТТО - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ - КОМПАНІ

на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 (суддя Плотницька Н.Б.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.)

у справі № 910/18727/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ - КОМПАНІ (далі - ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ )

до акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - Банк),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю РІБОТТО (далі - ТОВ РІБОТТО ),

про визнання договору поруки недійсним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банка про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4Р14012Д/П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин вчинений позивачем під впливом обману щодо істотних умов вказаного договору (частина перша статті 230 Цивільного кодексу України).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2020 залучено до участі у справі № 910/18727/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ РІБОТТО .

Крім того, місцевий господарський суд протокольною ухвалою 13.03.2020 відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів через необґрунтованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2020 зі справи № 910/18727/19, у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману. Також місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, що наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 рішення місцевого господарського суду зі справи № 910/18727/19 залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 230 ЦК України стосовно визнання договору недійсним у випадках, якщо сторона правочину у тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

Доводи інших учасників справи

Від Банка надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд відмовити ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

У судовому засіданні 04.03.2021 представник скаржника в усних поясненнях підтвердив, що в обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ покликається на приписи пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20.10.2016 ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ (позичальник) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (Банк) укладено кредитний договір № 4Д16092Г, згідно з яким позивач як позичальник отримав від Банка кошти (кредит) у розмірі 3 450 000 000,00 грн.

Також, 20.10.2016 ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ , як поручителем та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , як кредитором, укладено договір поруки № 4Р14012Д/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ РІБОТТО своїх зобов`язань за кредитними договорами:

- кредитним договором від 17.01.2014 №4Р14012Д (кредитний договір - 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-1;

- кредитним договором від 21.01.2014 № 4Р14013Д (кредитний договір - 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-2;

- кредитним договором від 23.01.2014 № 4Р14020И (кредитний договір - 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-1;

- кредитним договором від 22.01.2015 № 4Р15013И (кредитний договір - 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до пункту 2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з пунктом 4 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитними договорами боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

У випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (пункт 5 Договору поруки).

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору (пункт 6 Договору поруки).

Відповідно до пункту 7 Договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ Приватбанк . Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з пунктом 8 Договору поруки, до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 10 Договору поруки, кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Згідно з пунктом 17 Договору поруки, договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 05.01.2016, укладеної сторонами. Між сторонами відсутній спір щодо факту укладення (шляхом підписання цифровими підписами та скріплення електронними печатками сторін) вказаного договору поруки.

За доводами позивача, Договір поруки від 20.10.2016 № 4Р14012Д/П укладений під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі приписів частини першої статті 230 ЦК України.

Так, як вказував позивач, ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ мало значну кількість господарських відносин з різними організаціями та установами, зокрема, позивачем відкриті рахунки у Банку, у тому числі, рахунки для заробітної плати працівників названого Товариства.

За час співпраці ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ з Банком, позивач зарекомендував себе як надійний та перспективний клієнт, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.

За твердженням позивача, Банк, володіючи повною фінансовою інформацією про ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ , усвідомлюючи високі економічні показники діяльності названого Товариства, звернувся до позивача з пропозицією щодо можливості його участі у процедурі трансформації кредитного портфеля Банка. Така процедура, зі слів співробітників Банка, була ініційована Національним банком України.

Так, відповідно до рішення правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, Банк зобов`язаний розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

При цьому, за твердженнями позивача, Банк наголошував на тому, що кредитні зобов`язання старих боржників забезпечені ліквідними активами, у тому числі, корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами, тощо. Про ліквідність забезпечення зобов`язань старих боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ Прайсвортерхаускуперс (аудит) ). Пізніше такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ Ернст енд Янг аудиторські послуги ), які були розміщені на вебсайті Банка.

За доводами позивача, дії ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ з отримання кредитних коштів за кредитним договором від 20.10.2016 № 4Д16092Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань старих боржників Банка в межах реалізації зазначеного плану трансформації кредитного портфелю Банка, ініційованого Національним банком України.

На виконання названого плану представники Банка та ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору, внаслідок чого позивачем та Банком укладені кредитний договір № 4Д16092Г та договори поруки, зокрема, від 20.10.2016 № 4Р14012Д/П.

Як стверджує позивач, обов`язковою умовою, на якій наполягало назване Товариство було набуття ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ права власності на активи, що забезпечували зобов`язання старих боржників перед Банком або отримання прибутку від реалізації таких активів.

Так, на виконання зазначених домовленостей, згідно з планом трансформації 20.10.2016 Банком та ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ укладено договори поруки, зокрема й оскаржуваний Договір поруки.

Позивач вказує, що на виконання договорів поруки ним як поручителем були перераховані на користь Банка грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами старих боржників за договорами поруки на загальну суму 3 394 633 143 грн 15 коп. При цьому, сума отриманого від Банка кредиту за кредитним договором № 4Д16092Г від 20.10.2016 дорівнює сумі сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення заборгованості старих боржників за кредитними договорами, в тому числі, заборгованості ТОВ РІБОТТО за кредитними договорами від 17.01.2014 № 4Р14012Д, від 21.01.2014 № 4Р14013Д, від 23.01.2014 № 4Р14020И, від 22.01.2015 № 4Р15013И.

Після завершення процесу переоформлення боргів старих боржників перед Банком, рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р Банк визнано неплатоспроможним, внаслідок чого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи Банк перейшов у власність держави, при цьому, зобов`язання Банка щодо передання ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання старих боржників , - виконані не були, документи названому Товариству не передані.

У зв`язку з невиконанням Банком умов пунктів 8, 10 Договору поруки, позивач вважає, що Банк не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань старих боржників , а лише використовував інформацію про активи боржників для спонукання ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ укласти кредитний договір та договори поруки (у тому числі, оспорюваного правочину), з метою реалізації плану трансформації (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ в оману щодо істотних умов договору.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання оспорюваного Договору поруки недійсним, з підстав його вчинення позивачем під впливом обману щодо істотних умов вказаного правочину.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: кредитний договір від 20.10.2016 укладений виключно для фінансування поточної діяльності позивача; жоден пункт кредитного договору не містить інформації про трансформацію , необхідність укладення договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач зазначає в обґрунтування заявлених позовних вимог; укладення позивачем договорів поруки (у тому числі, оспорюваного правочину) відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення в порядку приписів статті 627 ЦК України; твердження позивача, що укладення кредитного договору та оспорюваного Договору поруки було направлено на отримання прибутку не відповідає дійсності; позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення . Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/13451/18.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ від 13.10.2016 № 5, копія якого міститься в матеріалах справи, порядком денним загальних зборів було укладення з відповідачем кредитного договору на суму 3 450 000 000,00 грн.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за старими кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 17.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 17.10.2016, що були надані ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ на адресу Банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності .

В пункті А.2 кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г також визначено ціллю кредитування - фінансування поточної діяльності .

Посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ .

Суди дійшли висновку, що позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору від 20.10.2016 № 4Д16092Г, вважаючи його наслідком необхідність укладення Договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують протилежне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення Договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Суди дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, недоведеність самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Верховний Суд констатує, що саме по собі невиконання кредитором обов`язку з передачі поручителю, який виконав основне зобов`язання за боржника, документів, що підтверджують обов`язки останнього за кредитними договорами чи його інших поручителів (в т.ч. майнових) за договором (договорами) поруки, застави (іпотеки), не може свідчити про наявність факту обману.

Врахувавши зазначене вище, встановивши, що позивач не довів обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем згідно зі статтею 230 ЦК України, суди правомірно відмовили у задоволенні позову.

Підставою для подання касаційної скарги скаржник визначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 230 ЦК України стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідач в тексті договору повідомляв недостовірні відомості щодо наявності конкретного забезпечення договору. В досліджених судами попередніх інстанцій пунктів 8 та 10 Договору поруки зазначено лише загальні посилання та умови, проте не міститься конкретних положень про реальну наявність будь-якого конкретного способу забезпечення виконання зобов`язання за кредитними договорами.

Таким чином у Верховного Суду відсутні підстави для викладення висновку щодо застосування частини першої статті 230 ЦК України у наведених скаржником випадках.

З огляду на встановлені судами обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що судами вірно застосовано норми частини першої статті 230 ЦК України та зроблено обґрунтовані висновки про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним.

Згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також скаржник обґрунтовував свою касаційну скаргу з посиланням на частину третю статті 310 ГПК України, а саме: суди попередніх інстанції необґрунтовано відхилили клопотання позивача про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення спору і які позивач не міг отримати самостійно.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, частини 3 статті 310 ГПК України, Суд зазначає, що посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами необґрунтовано відхилено клопотання позивача про витребування доказів, є безпідставними, адже такі посилання спростовуються матеріалами справи, а саме: протокольною ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2020, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, яке було розглянуте судом по суті. Верховний Суд зазначає, що з урахуванням принципу змагальності, саме учасник справи, звертаючись із відповідним клопотанням про витребування доказів, мав довести суду, що витребувані ним документи стосуються предмета доказування.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України, на яку скаржник посилається в обґрунтування безпідставності залишення судами без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ ДРІМ - КОМПАНІ , оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 зі справи № 910/18727/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ - КОМПАНІ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова