Рішення

від 18.02.2021 по справі 915/1331/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Справа № 915/1331/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-дім груп"

(02099, м.Київ, вул.Ялтинська, буд.5-Б, код ЄДРПОУ 35838404, E-mail: bamua@gmail.com),

до відповідача: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м.Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, буд.7, код ЄДРПОУ 03365707, E-mail: obshdgkh@mkrada.gov.ua.),

про: стягнення 2005,87 грн пені та 1002,93 грн - 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-дім груп" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №251 від 16.10.2020 (вх.№13767/20), в якій просить суд стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради заборгованість за Договором №410 про закупівлю послуг за державні кошти від 20.05.2019 у розмірі 102487,56 грн, з яких: 99478,76 грн основного боргу, 2005,87 грн пені, 1002,93 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства, умов Договору №410 від 20.05.2019 (з урахуванням Додаткових угод), відповідач не здійснив оплату за надані та здані послуги за підписаним Актом №25/410 від 15.05.2020 надання послуг на суму 99478,76 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем також нараховані пеня та 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 справу №915/1331/20 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 04.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 02.12.2020.

24.11.2020 від Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву №4109/08.01.01-16/34/20 від 23.11.2020 (вх.№14938/20).

02.12.2020 головним спеціалістом з ІТ та ТЗ Господарського суду Миколаївської області Будановим Є.Ю. складено акт про припинення 02.12.2020 з 9:20 по 11:55 електропостачання в приміщеннях суду, у зв`язку з чим була повністю непрацездатна автоматизована система документообігу суду та система технічної фіксації судових засідань. За вказаних обставин, розгляд справи №915/1331/20 не відбувся.

З метою з`ясування фактичних обставин справи, дотриманням процесуальних прав сторін, ухвалою суду від 02.12.2020 розгляд справи було відкладено на 22.12.2020.

22.12.2020 від ТОВ "Техно-дім груп" до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла відповідь на відзив №273 від 22.12.2020 (вх.№16459/20).

22.12.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.01.2021.

14.01.2021 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 01.02.2021.

01.02.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшли клопотання №02 від 01.02.2021 (вх.№ЕП:1468/21; вх.№ЕП:1472/21) про розгляд справи без участі його представника, позов підтримано у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

01.02.2021 від відповідача на адресу суду надійшла заява по справі №915/1331/20 б/н від 01.02.2021 (вх.№1464/21), в якій вважає, що в діях департаменту ЖКГ ММР відсутня вина у несвоєчасній оплаті наданих позивачем послуг, а навпаки, у зв`язку з бездіяльністю позивача, яка полягала в не приведенні Актів до вимог чинного законодавства та Договору, департамент ЖКГ ММР був вимушений здійснити затримку фінансових платежів. Відповідач просить суд, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

01.02.2021 суд ухвали відкласти судовий розгляд на 18.02.2021.

18.02.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява по справі №915/1331/20 б/н від 18.02.2021 (вх.№ЕП:2530/21).

Як встановлено судом, після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі №915/1331/20 відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 99478,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6762 від 28.12.2020 на суму 30050,48 грн, платіжним дорученням №6810 від 29.12.2020 на суму 30398,60 грн та платіжним дорученням №6811 від 29.12.2020 на суму 39029,68 грн.

18.02.2021 Господарським судом Миколаївської області винесено ухвалу про закриття провадження у справі №915/1331/20 в частині стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради основного боргу в розмірі 99478,76 грн.

Таким чином, у даній справі судом розглядаються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2005,87 грн пені за період з 16.06.2020 по 16.10.2020 та 1002,93 грн - 3% річних за період з 16.06.2020 по 16.10.2020.

Представники сторін у судове засідання 18.02.2021 не з`явилися.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.02.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-дім груп" (виконавець, позивач у справі) та Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (замовник, відповідач у справі) укладено Договір №410 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги, зазначені в п.1.2. Договору, а замовник - прийняти такі послуги відповідно до переліку, що викладений в технічному завданні до Технічної документації та за цінами, зазначеними в розрахунках до цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування послуг: ДК 021:2015 (77310000-6) - послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень (догляд за об`єктом благоустрою: сквер "Вербочка" з пляжем "Прибій", розташованого в м.Миколаєві). Кількість послуг: 62300 кв.м. та відповідно до технічного завдання тендерної документації і вимог чинного законодавства.

У відповідності до п.3.1. Договору сума, визначена у договорі (також, ціна Договору) складається з сумарної ціни послуг, що будуть надаватися протягом дії Договору та не може бути більше 2407000,0 грн без ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться наступним чином: замовник протягом 30-ти календарних днів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг (Акту приймання-передачі наданих послуг) перераховує на поточний рахунок виконавця 100% ціни фактично наданих послуг на підставі пред`явленого виконавцем рахунку на оплату. Датою прийняття послуг є дата підписання Акту приймання-передачі послуг.

Згідно п.5.6. Договору виконавець після надання послуг повинен надати наступні документи: Акт приймання-передачі послуг (Акт наданих послуг); фотоматеріали та відеоматеріали (процес надання послуг та їх результат), що підтверджують факт надання послуг; рахунок.

Відповідно до п.5.7. Договору факт надання послуг підтверджується відповідним Актом приймання-передачі послуг, що підписаний представниками сторін цього Договору.

Згідно п.5.9 Договору замовник протягом 10 робочих днів з дня отримання Акту наданих послуг від виконавця повинен розглянути його. За результатами розгляду замовник має підписати Акт наданих послуг або надати вмотивовану відмову в письмовому вигляді від його підписання та прийняття послуг.

У разі виявлення недоліків (дефектів) в наданих послугах виконавець має їх усунути за власні кошти та в строк погоджений з замовником.

Замовник має право не підписувати Акт наданих послуг до усунення виконавцем всіх недоліків (дефектів) виявлених в наданих послугах та/або помилок в оформленні документів.

Послуги вважаються прийнятими замовником в день підписання сторонами Акту наданих послуг.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2019 (п.10.1. Договору).

Додатковою угодою №4 до Договору від 20.05.2019 №410 сторонами були внесені зміни до Договору: дія Договору №410 від 20.05.2019 продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі у 2020 році, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, укладеному у попередньому році.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору та згідно Акту №25/410 прийому надання послуг від 15.05.2020 позивач надав, а відповідач прийняв зазначені в Акті послуги, загальна вартість яких складає 99478,76 грн. Також 15.05.2020 позивачем виставлено рахунок №25/410 від 1505.2020 на оплату наданих послуг за Договором. Договір, Акт прийому надання послуг за цим Договором підписані представниками обох сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб позивача та відповідача, що свідчить про прийняття робіт відповідачем.

Позивач посилаючись на п.п.5.7, 5.9. Договору вказує, що належне надання послуг позивачем підтверджується Актом №25/410 прийому надання послуг від 15.05.2020. Даний Акт підписано представниками позивача та відповідача. Таким чином, на підставі п.4.1. Договору відповідач мав виконати свої грошові зобов`язання у строк до 15.06.2020. Проте, відповідачем не здійснено розрахунок за належним чином надані та здані послуги за підписаним Актом №25/410 прийому надання послуг від 15.05.2020. Станом на 16.10.2020 заборгованість не була погашена та складала 99478,76 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду даним позовом та просив стягнути з відповідача борг у сумі 99478,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою №91, разом з якою, зокрема, направив Акт №25/410 на суму 99478,76 грн Додаткова угода №5 від 15.05.2020 до Договору №410 від 20.05.2019 в сквері "Вербочка" та пляж "Прибій" та посилаючись на п.4.1. Договору, надав копії Актів виконаних робіт, таблицю з графіками оплати, дублікат Актів виконаних робіт та просив оплатити кошти за надані послуги на рахунок підприємства.

В подальшому 16.09.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією №133 з вимогою про повний розрахунок за надані послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень за реквізитами, вказаними в укладеному Договорі протягом п`яти днів з дня отримання претензії та зазначив, що загальна сума заборгованості станом на 16.09.2020 становить 99478,76 грн (т.1 а.с.32).

В свою чергу відповідачем було надано відповідь №3587/08.01.0-10/07/034/20 від 08.10.2020 щодо розгляду претензії, в якій він зазначає, що зі змісту претензії позивача йому стало відомо про наявність у нього заборгованості у розмірі 99478,76 грн перед позивачем та про наявність Акту №25/410 на вказану суму. Відповідач зазначив, ним було розглянуто наданий позивачем Акт взаєморозрахунків й станом на момент написання цієї відповіді за даними Департаменту ЖКГ ММР заборгованість перед позивачем відсутня, а Акт №25/410 відсутній в Департаменті ЖКГ ММР, у зв`язку з чим просить позивача надати вхідний канцелярський номер даного акту або супровідного листа до нього, як підтвердження того, що Акт здавався до Департаменту ЖКГ ММР, у зв`язку з тим, що у загальному відділі Департаменту ЖКГ ММР вказаний Акт відсутній, або просить надати позивача вищевказаний Акт (акти) оформлені відповідно до умов Договору з підтвердженням надання послуг та з обов`язковим зазначенням періоду за який надається акт (акти) (т.1 а.с.33).

18.02.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява по справі №915/1331/20 б/н від 18.02.2021 (вх.№ЕП:2530/21), в якій він повідомив суд, що заява позивача №91 від 16.06.2020 була отримана загальним відділом департаменту 16.06.2020 вх.№2204/08.01.01-22, проте, серед актів прийому надання послуг були наявні лише: Акт №12/568; Акт №26/286 та Акт №05/410. Відповідач звертає увагу на те, що перелічені вище акти були оплачені у строки, передбачені відповідними Договорами (Акт №12/568 стосувався Договору №568, а Акт №26/286 стосувався Договору №286). Що стосується Договору №410 від 20.05.2019, то позивачем було надано тільки один акт для сплати - акт №05/410, який i було оплачено. Що стосується актів наданих послуг на 99478,76 грн, то такого акту до Департаменту ЖКГ ММР не надходило i не могло надходити, адже на таку суму послуги не надавалися. Ймовірна причина відсутності Акту №25/410 полягає в тому, що управління екології департаменту ЖКГ ММР (профільне управління по предмету договору) висловило усні зауваження щодо акту на суму 99478,76 грн, а виконавець послуг повинен був виправити недоліки та заново здати до департаменту ЖКГ ММР, що i було зроблено тільки у грудні 2020 року. Так, у грудні 2020 року позивач надав до Департаменту ЖКГ ММР три акти наданих послуг і рахунки: Акт №26/410 прийому надання послуг від 21.12.2020 на суму 30050,48 грн та рахунок №26/410 від 21.12.2020 на суму 30050,48 грн; Акт №27/410 прийому надання послуг від 23.12.2020 на суму 30398,60 грн та рахунок №27/410 від 23.12.2020 на суму 30398,60 грн; Акт №25/410 прийому надання послуг від 23.12.2020 на суму 39029,68 грн та рахунок №25/410 від 23.12.2020 на суму 39029,68 грн. Якщо ці три акти між собою скласти (копії актів, рахунків та платіжних доручень додаються), то загальна сума буде 99478,76 грн, тобто сума позовних вимог. Відповідач звертає увагу суду, що акти надавалися 21.12.2020 та 23.12.2020 (такі ж дати i у рахунків), а оплата здійснювалася протягом 10 календарних днів, тобто без порушень строків, що передбачені умовами договору. За такого, відповідач вважає, що предмету спору як такого немає, зобов`язання за договором виконані у строки, що передбачені договором, одразу після отримання від позивача всіх необхідних документів за договором.

Як встановлено господарським судом, станом на дату подання позову за відповідачем рахувався борг в розмірі 99478,76 грн, який сплачений ним після звернення позивача до суду з даним позовом.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2005,87 грн пені за період з 16.06.2020 по 16.10.2020 та 1002,93 грн - 3% річних за період з 16.06.2020 по 16.10.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно ст.ст.73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що п.4.1. Договору передбачає оплату послуг протягом 30-ти календарних днів з дати підписання Акту наданих послуг, на підставі пред`явленого виконавцем рахунку на оплату.

Доказів направлення на адресу відповідача рахунку №25/410 від 15.05.2020 на оплату 99478,76 грн позивачем суду не надано.

Відповідач у відповіді №3587/08.01.0-10/07/034/20 від 08.10.2020 щодо розгляду претензії заперечує факт підписання Акту №25/410 прийому надання послуг від 15.05.2020 та знаходження його екземпляру у Миколаївській міській раді (т.1 а.с.33).

З наданого позивачем примірника Акту №25/410 прийому надання послуг від 15.05.2020 неможливо встановити, чи підписаний він сторонами Договору та скріплений печатками (т.1 а.с.29). Доказів направлення вказаного акту та рахунку №25/410 від 15.05.2020 на адресу відповідача позивачем суду не надано.

Крім того, у грудні 2020 року сторонами підписані три Акти прийому надання послуг на загальну суму 99478,76 грн (№26/410 від 21.12.2020 на суму 30050,48 грн; №27/410 від 23.12.2020 на суму 30398,60 грн; №25/410 від 23.12.2020 на суму 39029,68 грн) та виставлені рахунки (№26/410 від 21.12.2020 на суму 30050,48 грн; №27/410 від 23.12.2020 на суму 30398,60 грн; №25/410 від 23.12.2020 на суму 39029,68 грн), за якими відповідач зробив оплату, яка прийнята позивачем.

Частиною 3 ст.232 ГК України визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.3. Договору, зокрема, за порушення грошових зобов`язань замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі не нижче облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

На підставі вищевказаних норм законодавства та п.7.3. Договору позивачем було нараховано пеню у розмірі 2005,87 грн за період з 16.06.2020 по 16.10.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 1002,93 грн за період з 16.06.2020 по 16.10.2020.

Перевіривши розрахунки позивача пені та 3% річних, суд зазначає, що оскільки, позивачем у встановленому законом порядку не доведено факт підписання Акту №25/410 прийому надання послуг від 15.05.2020 та відповідно факт наявності заборгованості у розмірі 99478,76 грн саме за цим актом, тому позовні вимоги ТОВ "Техно-дім груп" в частині стягнення з Департаменту ЖКГ ММР 2005,87 грн пені та 1002,93 грн - 3% річних, які нараховані за період з 16.06.2020 по 16.10.2020 - відповідно до ст.230 ГК України, п.7.3. Договору та ст.625 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання за Договором виконані у строки, що передбачені договором, одразу після отримання від позивача всіх необхідних документів за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення пені та 3% річних, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору (не доведено порушення строків виконання грошового зобов`язання).

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Крім того, у позовній заяві позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3000,0 грн витрат на правову допомогу адвоката.

У відповідності до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано:

1) укладений між адвокатом Котовою Веронікою Сергіївною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-дім груп" (замовник) Договір про надання правової допомоги б/н від 05.10.2020, згідно п.1.1., якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Відповідно до п.3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.1.2. Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному у відповідних додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору. У відповідності до п.4.2. Договору за домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу (т.1 а.с.35);

2) ордер Серії ВЕ №1024694 від 27.10.2020 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-дім груп" адвокатом Котовою Веронікою Сергіївною;

3) розрахунок від 26.10.2020 суми гонорару за надану правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 10.10.2019 на загальну суму 3000,0 грн. Вказаний Розрахунок вартості послуг є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги від 05.10.2020 та є Актом виконаних робіт;

4) квитанцію до прибуткового касового ордера №21/10-20 від 21.10.2020 на суму 3000,0 грн, з якої вбачається сплата замовником (позивачем) 3000,0 грн адвокату Котовій В.С.

Судом встановлено, що Котова В.С. є адвокатом згідно Єдиного реєстру адвокатів України (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001433 від 28.09.2018, видане Радою адвокатів Миколаївської області), його повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги б/н від 05.10.2020, ордером Серії ВЕ №1024694 від 27.10.2020.

Таким чином, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,0 грн підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.ч.5, 6 с.130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому випадку суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги, що в частині позовних вимог по даній справі судом провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, а решта вимог розглянута по суті, суд вважає за можливе розглянути питання розподілу судових витрат на правову допомогу при прийнятті рішення у даній справі.

У відповідності до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань від відповідача, у відповідності до ч.5 ст.126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, до суду не надходило.

Письмових заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачем не заявлено.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

Судом, за результатами аналізу наданого позивачем розрахунку гонорару від 20.10.2020 та матеріалів справи взято до уваги наступне: дії сторін щодо виконання умов договору та врегулювання спору, зокрема, недоведеність факту передання на підписання до міської ради акту виконаних робіт №25/410 від 15.05.2020 та виставлення позивачем відповідного рахунку від 15.05.2020; підписання сторонами 3-х актів виконаних робіт замість одного акту, поданого позивачем; зроблений судом висновок про відсутність підстав для стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій.

За вказаних обставин, суд вважає, що витрати на адвоката в розмірі 3000,0 грн не підлягають стягненню з відповідача, оскільки в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та пені судом відмовлено, а в частині вимог, по яким провадження у справі закрито, - позивачем не доведено, що витрати на правову допомогу понесені ним внаслідок необґрунтованих дій відповідача.

Враховуючи викладене, судові витрати в частині стягнення судового збору у розмірі 61,80 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 3000,0 грн, слід покласти на позивача.

При цьому, суд вдруге наголошує на тому, що відповідно до положень п.5) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", в разі закриття (припинення) провадження у справі (у т.ч. у зв`язку з відсутністю предмету спору), сплачена сума судового збору, за розгляд саме цієї вимоги, повертається судом особі, яка його сплатила за наявності відповідного клопотання .

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати в частині стягнення судового збору у розмірі 61,80 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 3000,0 грн, покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року.

Суддя М.В. Мавродієва