Рішення

від 03.03.2021 по справі 189/2056/19

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/2056/19

2/189/18/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2021 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей Ольга Григорівна, приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна, ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на 1/6 частку земельної ділянки та житлового будинку в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г., приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г., ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на 1/6 частку земельної ділянки та житлового будинку в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації смертей 11 червня 2018 року зроблено відповідний актовий запис за №285. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, у склад якої входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, загальною площею 2,9500 га., кадастровий номер 1224255100:01:001:0514, та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На випадок смерті померла ОСОБА_5 склала заповіт, спадкоємцем померлої згідно заповіту є відповідачка ОСОБА_2 в частині спадкування житлового будинку та відповідач ОСОБА_3 в частині спадкування земельної ділянки. У померлої ОСОБА_5 було троє дітей, позивачка та її сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . На момент смерті ОСОБА_5 позивачка, та її сестра ОСОБА_4 являлися непрацездатними дітьми спадкодавця, оскільки являлися пенсіонерами, тобто мали право на обов`язкову частку в спадщині в розмірі 1/6 всього майна у відповідності до ч. 1 ст. 1241 ЦК України. В строк встановлений ч. 1 статті 1270 ЦК України 23 листопада 2018 року позивачка подала до Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області заяву про прийняття спадщини за №965 після померлої ОСОБА_5 . На підставі її заяви державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г. була заведена спадкова справа за №295/2018 від 23.11.2018 року. 30.08.2019 року звернувшись до Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку земельної ділянки та житлового будинку що належали її матері ОСОБА_5 , вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на підставі того, що спадкову справу до майна померлої ОСОБА_5 було заведено за заявами про прийняття спадщини дочок померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у Покровській державній нотаріальній конторі 23.11.2018 року, а при її зверненні з приводу отримання консультації, щодо надання документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, було виявлено, що аналогічну спадкову справу було також заведено 26.11.2018 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко М.Г., у зв`язку з чим відповідно до п. 2.7. пункту 2 Розділу II Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказану спадкову справу 26.06.2019 року передано приватним нотаріусом до Покровської державної нотаріальної контори, тобто до нотаріальної контори, у якій відкрито спадкову справу раніше, а також те, що за матеріалами переданої спадкової справи свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку та житловий будинок вже видані 28.01.2019 року спадкоємцям за заповітом, і спадкоємці, які отримали свідоцтва на спадщину не надали згоди на внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину (частина 1 статті 1300 ЦК України). Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку земельної ділянки площею 2,9508 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області та 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до статті 1241 ЦК України, як непрацездатній дочці померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 , - ОСОБА_1 , на разі не можуть бути видані. В зв`язку з тим, що інші спадкоємці, а саме відповідачі, вже отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачка не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі обов`язкової частки. Отже будучи спадкоємцем, позивачка не може в повній мірі розпоряджатися належною їй часткою спадкового майна, та фактично була позбавлена права власності на належне їй майно. Як спадкоємець за законом, позивачка бажає отримати своє право на спадщину в розмірі 1/6 обов`язкової частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житлового будинку, які належали її померлій матері. В зв`язку з чим, просить визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом №105 видане 28 січня 2019 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Піпа В.О., РНОКПП - НОМЕР_1 , у частині права власності на 1/6 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована па території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, загальною площею 2.9500 га., кадастровий номер - 1224255100:01:001:0514 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286550512242 - недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом №104 видане 28 січня 2019 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Піпа Т.І., РНОКПП - НОМЕР_2 , у частині права власності на 1/6 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 реєстрацій номер об`єкта нерухомого майна 473531912242 - недійсним; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Покровської селищної ради Покровською району Дніпропетровської області, загальною площею 2.9500 га., кадастровий номер 1224255100:01:001:0514, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286550512242 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 ; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 473531912242 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні обставини викладені в позові та позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення щодо позову та просив його задовольнити в повному обсязі. В подальшому надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 позов не визнав повністю, надав відзив на позовну заяву та у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами по справі, оскільки останні не вчинили будь - яких дій, які б в подальшому призвели до порушення законних прав позивачки. Також матеріали справи не містять доказів того, що позивачка після виявлення у відомостях зі спадкового реєстру неточностей у відомостях про спадкодавця, зверталась до реєстратора спадкового реєстру із заявою про виправлення допущеної помилки і реєстратор відмовив їй у виправленні. Таким чином, зазначений позов ОСОБА_1 подано передчасно. Крім того зазначив, що потрібно вносити зміни до свідоцтв про право на спадщину без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, що є самостійним способом захисту. У зв`язку з чим, просив відмовити в задоволенні позову. В подальшому надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов не визнає, заперечує проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст.128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), причини неявки суду не повідомив.

Третя особа Державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г. в судовому засіданні позовну заяву не визнала та пояснила, що 23.11.2018 року за заявами на прийняття спадщини за законом спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у Покровській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу до майна їхньої матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .19.06.2019 року при зверненні спадкоємця ОСОБА_1 з приводу надання консультації щодо подання документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, після огляду нею зі спадкоємцем спадкової справи, було виявлено та виправлено помилку, допущену при реєстрації спадкової справи, а саме при реєстрації у імені померлої пропущена буква Е ( ОСОБА_8 замість ОСОБА_9 , яку негайно було виправлено за усною заявою ОСОБА_1 . Також при цьому було виявлено, що спадкову справу до майна померлої заведено 26.11.2018 року приватним нотаріусом Головко М.Г. та вже видано свідоцтво про право на спадщину. Оскільки підпунктом 2.7 пункту 2 Розділу II Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що при одночасному відкритті спадкових справ різними нотаріусами за місцем відкриття спадщини спадкова справа передається до того нотаріуса, у якого згідно з паперовими носіями відкрито спадкову справу раніше, нею було направлено приватному нотаріусу Головко М.Г. лист від 21.06.2019 року з викладенням причин та проханням передачі спадкової справи до Покровської державної нотаріальної контори. 26.06.2019 року спадкову справу №216/2018 до майна померлої ОСОБА_5 було передано до Покровської держнотконтори, після чого, відповідно до ст.51 Закону України Про нотаріат направлено листи з рекомендованим повідомленням від 27.06.2019 року за вих. №607-60,8 спадкоємцям, яким вже були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких їм було роз`яснено положення ст.1241 та 1300 Цивільного кодексу України про право на обов`язкову частку у спадщині незалежно до змісту заповіту та про позасудове вирішення питання спадкування - внесення змін до вже виданих свідоцтв про право на спадщину. Однак вказані листи було отримано, що підтверджується підписами про їх отримання, але до нотаріальної контори ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`являлися та згоди на внесення змін до виданих свідоцтв не надали, після чого ОСОБА_1 при її зверненні до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на обов`язкову частку спадщини, було роз`яснено право звернення до суду та видано постанову про відмову у вчиненні нотарільної дії.

Третя особа приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності. Також повідомила, що згідно п.2.7 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нею було передано, а державним нотаріусом Покровської держнотконтори прийнято оригінал спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_5 .

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст.128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Судом достовірно встановлено, що згідно копії повторного свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_11 та ОСОБА_5 (а.с. 8).

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_5 , виданого 04.11.1978 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 уклали шлюб 04.11.1978 року, актовий запис №56. Після укладення шлюбу ОСОБА_10 змінила своє прізвище на ОСОБА_13 (а.с. 8).

Згідно копії пенсійного посвідчення, № НОМЕР_3 , виданого 20.05.2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є пенсіонером за віком (а.с. 7).

Крім того встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть від 17.08.2018 року (а.с. 9).

ОСОБА_1 звернулася до Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , однак позивачкі було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку земельної ділянки, площею 2,9508 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, та 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , як непрацездатній дочці померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 , у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину на вказане майно спадкоємцям за заповітом і ненадання ними згоди на внесення змін до вже виданих свідоцтв про право на спадщину, що підтверджується постановою державного нотаріуса Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.08.2019 року (а.с. 10-11).

Як вбачається з копії довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №187608232 від 05.11.2019 року, власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 104, виданого 28.01.2019 року (а.с. 12).

Як вбачається з копії довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №187645660 від 06.11.2019 року, власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, загальною площею 2,9500, кадастровий номер 1224255100:01:001:0514 є ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 105, виданого 28.01.2019 року (а.с. 13).

Судом витребувано та досліджено спадкову справу №216/2018, заведеної приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , з якої встановлено, що після смерті останньої з заявами про прийняття спадщини на майно померлої за заповітом зверталися її онук ОСОБА_3 , в зв`язку з чим останньому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.01.2019 року, зареєстроване в реєстрі за №105 на земельну ділянку, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області площею 2,9508 га, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Покровською селищною радою Покровського району Дніпропетровської області 25.04.2000 року, та її донька ОСОБА_2 , в зв`язку з чим останній видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.01.2019 року, зареєстроване в реєстрі за №104 на житловий будинок АДРЕСА_2 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконавчим комітетом Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області (а.с. 104-136).

Тобто як встановлено з вказаної спадкової справи відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно яке належало ОСОБА_5 померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії спадкової справи №295/2018, заведеної Покровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , із заявою про прийняття спадщини за законом до Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області звернулися доньки померлої ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , однак як вбачається з матеріалів спадкової справи до спадкового реєстру було внесено відомості про спадкодавця ОСОБА_5 , замість ОСОБА_5 , що в подальшому стало підставою для відмови позивачкі ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на обов`язкову частку у спадщині. Крім того встановлено, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 була заведена приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. та видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.137-163).

Тобто, як встановлено з оглянутої копії спадкової справи, ОСОБА_1 у встановлений законом строк подала до Покровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , однак не отримувала свідоцтва про право на спадщину після смерті останньої, у зв`язку з видачею свідоцтв про право на спадщину на майно спадкоємцям за заповітом і ненадання ними згоди на внесення змін до вже виданих свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємці за законом, так і за заповітом мають право звернутися до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка є непрацездатною донькою спадкодавця, має право на обов`язкову частку спадщини після померлої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 1241 ЦК України.

Заведення одночасно двох спадкових справ після смерті спадкодавця ОСОБА_5 різними нотаріусами внаслідок помилки вчиненої державним нотаріусом при реєстрації спадкової справи в Спадковому реєстрі, а саме неправильному позначенні імені спадкодавця, призвело до відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки свідоцтва про право на спадщину за заповітом були вже видані приватним нотаріусом спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і ненадання ними згоди щодо внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом №104, № 105 виданих 28 січня 2019 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Піпа Т.І. та ОСОБА_3 , суд дійшов до наступного.

Так, порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Закон не містить вичерпного переліку підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7).

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

При цьому, аналізуючи норми статті 1301 ЦК України, слід дійти висновку, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано судом недійсним лише в цілому.

Разом з тим, у книзі 6 ЦК України Спадкове право визначений ще один спосіб захисту спадкових прав - це внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини 2 статті 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

При цьому слід враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13 листопада 2019 року (судова справа №758/5329/15, провадження №61-18376св18), згідно якої, передбачений статтею 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце у разі, коли відсутня згода спадкоємців на внесення змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

При цьому слід зазначити, що при такому способі захисту як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, відповідач у спірних правовідносинах не позбавляється права на спадкування.

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі обов`язкової частки, посилаючись на положення статті 1301 ЦК України.

Слід зазначити, що визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним не відповідає положенням статті 1301 ЦК України, згідно якого свідоцтво про право на спадщину може визнаватися недійсним лише в цілому.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину регулюється статтею 1300 ЦК України та є самостійним способом захисту.

Що стосується вимог позивачки про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину земельної ділянки та житлового будинку після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 , то вони є передчасними, оскільки при внесенні змін до свідоцтв про право на спадщину, в подальшому тягне внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за визначеним порядком.

За вказаних обставин, аналізуючи підстави заявлених позовних вимог, обраний позивачкою спосіб захисту, норми цивільного права у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з невірно обраним способом захисту своїх порушених прав.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору віднести за рахунок позивачки.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей Ольга Григорівна, приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна, ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на 1/6 частку земельної ділянки та житлового будинку в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді понесеного судового збору - покласти на позивачку ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова